Справа 127/23685/25
Провадження 1-кс/127/9598/25
05 серпня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження № 12025020000000661 внесеного до ЄРДР 16.05.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шляхова, Бершадського району, Вінницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_6 , яке погоджено із прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
Клопотання мотивоване тим, що в провадженні органу досудового розслідування перебувають матеріали кримінального провадження № 12025020000000661 внесеного до ЄРДР 16.05.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, в ході розслідування якого у слідства виникла необхідність у застосуванні відносно підозрюваного заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді запобіжного заходу.
В ході розгляду, з матеріалів клопотання встановлено, що 16.05.2025 близько 14:00 годині водій ОСОБА_4 , керуючи технічно-справним автомобілем «Mazda 626», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись у напрямку м. Гайсин Вінницької області, на 466км + 46м автодороги М-30 «Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам'янка-Ізварине», неподалік с. Нижча Кропивна Гайсинського району Вінницької області, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, а саме заокруглення дороги праворуч та вологого стану проїзної частини дороги, не обрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух свого транспортного засобу, внаслідок чого допустив виїзд на смугу зустрічного руху, де сталося зіткнення із автопоїздом у складі автомобіля «Scania R420 LA4X2HNA», державний номерний знак НОМЕР_2 , із напівпричепом «Langendorf SKA 24/30», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_7 , який рухався належною смугою руху у зустрічному напрямку.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажирка автомобіля «Mazda 626», ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому правої плечової кістки; закритого перелому правої плечової кістки; закритого перелому обох кісток лівої гомілки; закритих переломів кісток тазу; закритої тупої травми грудної кістки, яка проявилася множинними двобічними переломами ребер, перелом правої ключиці, які знаходиться у причинно-наслідковому зв'язку із настанням смерті під час надання медичної допомоги у КНП «Гайсинська ЦРЛ».
У діях водія автомобіля «Mazda 626», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_4 вбачається порушення вимог п. п. 10.1, 12.1 «Правил дорожнього руху» України (введені в дію 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001) (далі - Правила), які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином, водій ОСОБА_4 порушив вимоги п. п. 10.1, 12.1 «Правил дорожнього руху», згідно до яких:
- п. 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.»
- п. 12.1 «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».
Порушення ОСОБА_4 вимог п. п. 10.1, 12.1 «Правил дорожнього руху» знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме із настанням смерті ОСОБА_8 .
25.07.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Шляхова Бершадського району Вінницької області, який зареєстрований по місцю проживання за адресою: АДРЕСА_1 , жителю АДРЕСА_2 , українцю, громадянину України, з середньою освітою, раніше не судимому, - повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- протоколом огляду місця ДТП від 16.05.2025;
- протоколом допитиу свідка ОСОБА_7 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ;
- протоколом проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_7 ;
- висновком судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/102-25/13406-ІТ від 19.06.2025;
- висновком судово-медичної експертизи № 98 від 20.06.2025.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Крім того, Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Відповідно до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігти ризикам, передбаченим у вказаній статті.
Разом з цим, під час проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, органом досудового розслідування встановлені ризики передбачені ст. 177 КПК України, що свідчить про необхідність застосування відносно підозрюваної запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Так, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, внаслідок якого настала смерть потерпілої ОСОБА_8 , за який законом передбачена можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Розуміючи тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному, у разі визнання його винуватим, останній може зникнути та переховуватись від органів досудового розслідування та суду, що свідчить про наявність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, підозрюваний ОСОБА_4 перебуваючи не під домашнім арештом, може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про існування ризиків передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_4 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за ст. ст 126 та 130 КУпАП, належних висновків для себе не зробив та знову допустив порушення вимог Правил дорожнього руху, які потягли летальний наслідок.
Таким чином, ОСОБА_4 перебуваючи не під нічним домашнім арештом, може вчинити інші кримінальні правопорушення, у тому числі і у сфері безпеки руху, у зв'язку із чим наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, яким спричинено тяжкі наслідки у вигляді загибелі ОСОБА_8 , тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, існують ризики, що він може зникнути та переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інші кримінальні правопорушення, свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, з урахуванням особи підозрюваного, відсутність міцних соціальних зв'язків, а також враховуючи існуючу практику Європейського суду з прав людини, якою визначено, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, з метою забезпечення належної поведінки підозрюваного, а тому слідчий просив слідчого суддю клопотання задовольнити та застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання слідчого, слідчому судді пояснив, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, разом з тим, по кримінальному провадженні існують ризики, зокрема те що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тому останньому необхідно обрати саме запобіжний захід у виді домашнього арешту в певний період доби.
Підозрюваний ОСОБА_4 під час судового розгляду заперечив проти задоволення клопотання слідчого, слідчому судді пояснив, що на даний час він перебуває на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я, обставин дорожньо-транспортної пригоди він не пам'ятає, окрім того зазначив, а тому просив слідчого суддю відмовити в задоволенні клопотання слідчого.
Під час судового розгляду адвокат ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання, слідчому судді пояснив, що матеріали клопотання не містять додатків підтверджуючих наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, окрім того зазначив, що ОСОБА_4 на даний час перебуває на стаціонарному лікуванні та фізично не взмозі перебувати під таким запобіжним заходом як домашній арешт, а тому просив слідчого суддю відмовити в задоволенні клопотання слідчого у повному обсязі. Надала додаткові медичні документи щодо стану здоров'я підозрюваного.
Слідчий суддя заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та проаналізувавши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.
Стаття 177 КПК України, передбачає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 КПК України розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження. Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
Відповідно до вимог ст. 184 КПК України під час досудового розслідування слідством встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться наданні сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, підтверджується матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
При цьому, слід звернути увагу, що згідно положень чинного КПК, на стадії досудового розслідування оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті їх оцінки з точки зору достатності й допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи.
На цій стадії слідчий суддя, враховуючи правову позицію ЄСПЛ, оцінює оголошену підозру лише з точки зору її обґрунтованості.
Так, згідно позиції, що висловлена у рішеннях ЄСПЛ і яку використовують слідчі судді, зокрема «Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» № 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Тобто, обґрунтованою є підозра яка побудована на фактах, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність і стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Щодо рівня імовірності, за якого підозра вважається обґрунтованою, то цей стандарт доказування не передбачає, що уповноважені особи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, які необхідні на наступних етапах кримінального провадження.
За наявності обґрунтованих даних, які спростовують усі чи деякі обставини вчинення кримінального правопорушення, прокурор має право змінити раніше повідомлену підозру чи, за наявності для цього підстав, прийняти рішення про закриття провадження.
В даному випадку, з'ясовані під час розгляду клопотання обставини свідчать про те, що повідомлення про підозру було здійснено за наявності фактичних даних, які давали прокурору можливість дійти висновку, що ОСОБА_4 може бути причетним до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, а додані до клопотання документи містять фактичні дані, які дають підстави слідчому судді на даній стадії процесу вважати, що причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень, які йому інкримінують органи досудового розслідування, є імовірною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.
Отже, у даному випадку оголошена ОСОБА_4 підозра з огляду на практику ЄСПЛ відповідає критеріям обґрунтованості.
Разом з тим, метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто, до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і встановлених в судовому засіданні, а також, відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність (пп. «а» п. 1ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
За приписами ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Вирішуючи питання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вік та стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останнього та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Зокрема слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, офіційно не одружений, утриманців не має, має постійне місце проживання, підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Враховуючи вагомість наявних доказів у підозрі про вчинення кримінального правопорушення, наслідки від кримінального правопорушення, особу підозрюваної, надають підстави слідчому судді дійти висновку, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, впливати на свідків, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
При цьому слід зазначити, що чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що підозрюваний обов'язково здійснюватиме такі дії, однак має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
Крім того, слідчий суддя вважає, що жоден із більш м'яких або жорстких запобіжних заходів, окрім домашнього арешту в певний період доби, не зможе запобігти ризикам та забезпечити належну поведінку підозрюваного, а тому, з урахуванням всіх обставин, передбачених ст. 178 КПК України та встановлених в судовому засіданні ризиків, до підозрюваного ОСОБА_4 слід застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби.
Слідчий суддя вважає обґрунтованим застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби, відносно підозрюваного ОСОБА_4 , в межах строку досудового розслідування, із покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 178, 181, 194, 196, 309 КПК України, -
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, що полягає у забороні залишати житло в якому він проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в період з 22:00 год. по 06:00 год. кожної доби, строком на 52 (п'ятдесят два) дні, тобто до 25 вересня 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Строк дії ухвали слідчого судді визначити до 25 вересня 2025 року включно.
Відповідно до ст. 194 КПК України, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою;
- не залишати житло з 22 години 00 хвилин по 06 годину 00 хвилин, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, за виключенням необхідності залишити житло під час оголошення повітряної тривоги та проходження лікування;
- здати на відповідальне зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до вимог ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Ухвалу слідчого судді для організації виконання направити начальнику ГУНП у Вінницькій області.
Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покласти на старшого слідчого СУ ГУНП у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_6 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, однак оскарження не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя