Справа № 127/21697/25
Провадження № 2/127/4563/25
07 серпня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Воробйова В.В., розглянувши в порядкуспрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, мотивуючи позовну заяву тим, що сторонни мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачем.
З серпня 2022 року сторони разом не проживають та не ведуть спільне господарство, утримання дитини здійснюється повністю за рахунок матері. Протягом цього часу відповідач добровільно надавав матеріальну допомогу своєму сину, суми варіювалися від 10000,00 грн. до 17000,00 грн. за один переказ. Однак, з квітня 2025 року ОСОБА_2 припинив сплачувати аліменти. Для повноцінного забезпечення потреб дитини, яка потребує постійного догляду, належного харчування, одягу та інших витрат, повязаних із забезпеченням необхідного рівня життя для її фізичного та розумового розвитку, необхідна фінансова підтримка.
Наразі відповідач офіційно працевлаштований, проходить військову службу в ЗСУ, є власником квартири в м. Вінниці, трьох земельних ділянок, дороговартісних транспортних засобів, активно займається підприємницькою діяльністю, що свідчить про стабільний, регулярний і достатній дохід та має змогу сплачувати аліменти у розмірі, що забезпечить належний рівень життя сина.
Позивач зазначає, що відповідач від першого шлюбу має сина ОСОБА_4 , 2013 року народження, інших утриманців немає. Враховуючи викладене вище, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом та просила стягнути з відповідача в її розпорядження аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня пред'явлення даного позову до суду, а також стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20000,00 грн.
Ухвалою суду від 14.07.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такі відзиви.
Так, на виконання вимог ухвали суду, у визначений судом строк, представником відповідача було надіслано суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення у заявленому розмірі, з таких підстав. Дійсно у сторін наявна спільна дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач, з самого народження дитини, в повному обсязі виконує свої батьківські обов'язки по забезпеченню сина всім необхідним. Зі змісту позовної заяви вбачається, що утримання дитини здійснюється повністю за рахунок матері, проте вона повідомляє, що на постійній основі отримувала від відповідача грошові кошти, сама не працює, тому твердження є неправдивим та обурливим для нього. Щодо заявленого розміру аліментів, то сама ж позивач повідомляє, що на утриманні ОСОБА_2 перебуває інша неповнолітня дитина, що робить безпідставними вимоги позивача про стягнення саме 1/4 частини доходів, оскільки він не відповідатиме розміру аліментів визначених у ст. 183 СК України на двох дітей у розмірі 1/3, та відповідно на одну 1/6. Представник наголошує, що відповідач проходить військову службу з 22.10.2023 року та протягом тривалого часу не може перебувати на зв'язку, що і стало підставою звернення до суду з цим позовом. При цьому, позивач жодним чином не цікавиться ні станом його здоров'я та життям. Також, представник зазначає, що довіритель виконував свій обов'язок по утриманню спільного сина, по можливості здійснював щомісячно переказ грошових коштів на суму 15000,00 грн., що в повному обсязі забезпечувало потреби не лише 4-річного сина, а й позивача. Разом з тим, в обох батьків виникає обов'язок по утриманню спільного сина в рівних частинах, тому 30000 грн. для малолітньої дитини буде достатньою для забезпечення потреб на досить тривалий час. Враховуючи прожитковий мінімум для дитини віком до 6 років (2563,00 грн.), то сума 115000 грн. яку щомісячно перераховував відповідач, у 5,8 разів перевищує розмір прожиткового мінімуму. ОСОБА_2 в повній мірі усвідомлює свій обов'язок по утриманню сина, ніколи не ухилявся від його виконання, і буде надалі його здійснювати, проте заявлений розмір визначений без врахування зобов'язання по утриманню старшого сина, тому аліменти в такому розмірі не підлягають до стягнення. За рішенням суду на старшу дитину стягуються аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку. Наразі відповідач проходить лікування, що значною мірою потребує додаткових фінансових витрат. Щодо зайняття підприємницькою діяльністю, то твердження позивача є безпідставним, адже він перебуває на військовій службі, а поєднання підприємницької діяльністі з військовою службою є фізично неможливим. З приводу засновництва та займання керівних посад, то це жодним чином не вказує на отримання ним значного доходу. Крім того, представник повідомила про наявність у довірителя боргових зобов'язань перед банківськими установами. Щодо нерухомого майна, то воно набуте в порядку спадкування (безоплатно). Також заявлений розмір витрат на правову допомогу, є значно завищеним, дана категорія справ не є важкою, тому робота адвоката не може коштувати 20000,00 грн. З огляду на викладене представник просила позовну заяву задовольнити частково, стягнути аліменти в розмірі 1/6 частини від всіх видів заробітку відповідача та відмовити у стягненні витрат на правову допомогу.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористалася.
Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , сторони по справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що не заперечується відповідачем (а.с. 7).
З матеріалів долучених до справи судом встановлено, що позивач разом з сином ОСОБА_3 проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5, 6). Відповідачем вказаний факт не заперечується.
Відповідач з грудня 2023 року по березень 2025 року включно надає матеріальну допомогу своєму неповнолітньому сину, зокрема приймає участь в його утриманні в середньому по 15000,00 грн.на місяць, що підтверджується рядок квитанцій та не заперечується сторонами (а.с. 12-29).
Відповідно до положень ст.ст. 1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України - батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до їх повноліття.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей, і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно зі ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення; тощо. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Отже, з матеріалів справи встановлено, що у власності відповідача ОСОБА_2 знаходиться: квартира, три земельні ділянки, які були отримані в порядку спадкування (а.с. 8-9), а також він зареєстрований фізичною особою-підприємцем, займає посаду директора в декількох компаніях, є засновником компаній та володіє автомобілем марки Toyota Rav4, мотоциклом Honda Xr 150Lek (а.с. 10-11).
Суд не приймає до уваги роздруківки з сайту auto.ria, надані позивачем, оскільки вони не є належним та допустимим доказом вартості транспортних засобів відповідача. Крім того, автомобіль та мотоцикл були набуті в 2019 та 2020 роках, тобто задовго до звернення в суд з цим позовом.
Також на утриманні відповідача перебуває ще одна дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 50). Заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 04.12.2014 року у справі №591/8575/14-ц з ОСОБА_2 стягнуто аліменти наутримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до його повноліття, які виплачувати матері ОСОБА_6 , починаючи стягнення з 17.11.2014 року (а.с. 51).
Разом з тим, відповідно до українського законодавства, діти, народжені у різних шлюбах, мають рівні права та обов'язки щодо своїх батьків. Це означає, що діти, народжені у різних шлюбах, мають право на однакове піклування, утримання та виховання з боку своїх батьків. Отже, син ОСОБА_7 не має перебувати у гіршому матеріальному забезпечені ніж син від попереднього шлюбу, оскільки діти є рівними у своїх правах.
З приводу матеріального стану, то слід відзначити, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі з 22.10.2023 року, отримав захворювання, пов'язане з проходженням військової служби, перебуває на лікуванні, має заборгованість перед банківськими установами (а.с. 53-59).
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Підстави визначення розміру аліментів у частині до заробітку (доходу) або у твердій грошовій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст. ст. 183, 184 СК України.
Згідно із ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При цьому, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Визначаючись щодо розміру аліментів, які підлягають стягненню на користь позивача, суд враховує те, що спільна дитина проживають разом з позивачем, перебуває частково на її утриманні. Разом з тим, зважаючи на розмір заявлених вимог та положення п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, суд вважає можливим встановити аліменти в розмірі 1/4 частини доходу відповідача щомісячно, що буде розумним, справедливим та зваженим, оскільки діти мають рівні права. Крім того, загальний розмір аліментів не буде перевищувати половини заробітку відповідача.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути в дохід держави, пропорційно до задоволеної частини вимог, судовий збір в розмірі 1211,20 грн., оскільки позивач при подачі позову була звільнена від його сплати. Решту суми судового збору слід компенсувати за рахунок держави.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн., слід приймати до уваги викладене нижче.
За ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Положенням п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі частково задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Слід відзначити, що витрати на професійну правничу допомогу є видом судових витрат і всі норми процесуального кодексу, які стосуються судових витрат відносяться також до витрат на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені таких вимог.
До суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правничої допомоги від 26.06.2025 року (а.с. 33-34), додаток №1 до договору (а.с. 34 на звороті), ордер (а.с. 37), опис виконаних робіт за договором від 26.06.2025 року (а.с. 36), квитанцію до прибуткового касового ордера від 26.06.2025 року на суму 20000,00 грн. (а.с. 35).
Згідно з п. 4.1. договору про надання правничої допомоги, за надання послуги з правової допомоги клієнт сплачує адвокатові плату у формі гонорару. Розмір плати, її сума, умови та порядок внесення визначаються в додатку №1 до цього договору.
Так, згідно Додатку №1, сторони домовилися, що розмір плати (гонорару) надання правової допомоги в суді першої інстанції складає 20000,00 грн.
Відповідно до опису виконаних робіт за договором, адвокатом виконано наступні роботи з супроводження судової справи про стягнення аліментів на утримання дитини у суді першої інстанції: збір доказів, підготовка та подача позовної заяви до суду, супровід справи у суді першої інстанції. Виконані роботи на суму 20000,00 грн. та ооплачені в повному обсязі.
Вирішуючи питання обґрунтованості щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 20000,00 грн., слід приймати до уваги викладене нижче.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 року № 640/8316/20, від 21.10.2021 року у справі № 420/4820/19 тощо).
Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони. Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність понесених витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору. Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд виходить з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Оцінюючи розмір витрат позивача на правничу допомогу адвоката на предмет їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору по малозначній справі, а також з огляду на розумну необхідність судових витрат позивача для цієї конкретної справи, суд вважає неспівмірним та завищеним розмір витрат позивача на оплату правничої допомоги в суді першої інстанції у розмірі 20000,00 грн. З урахуванням незначної складності справи; часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягу наданих адвокатом послуг; ціни позову, суд дійшов переконання, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача 6000,00 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-3 Конвенції ООН «Про права дитини», ст. 51 Конституції України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 7, 180-183, 191 СК України, ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 279, 352, 354, 430 ЦПК України, суд, -
Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% від прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі позовної заяви, а саме з 11.07.2025 року до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. (шість тисяч гривень 00 коп.).
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Решту суму судового збору - компенсувати за рахунок держави.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Повний текст рішення суду складений 07.08.2025 року.
Суддя: