Справа № 147/605/25
Провадження № 2/147/304/25
07 серпня 2025 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Почкіної О.М.,
із участю секретаря судового засідання Чудак Г.І.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, у приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,-
ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом, в якому просить розірвати шлюб між ним та ОСОБА_3 , зареєстрований 27 вересня 2022 року у Ладижинському відділі реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області, Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), актовий запис 165.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 27.09.2022 він уклав шлюб з ОСОБА_3 , який вони зареєстрували у Ладижинському відділі РАЦС у Гайсинському районі Вінницької області, Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький). Підставами для розірвання шлюбу зазначає відсутність спільних інтересів та взаєморозуміння, наявність різних поглядів на сімейне життя та обов'язки. Між подружжям втрачено почуття любові та поваги один до одного. Сторони спільне господарство не ведуть, не мають бажання жити разом та поновлювати подружні стосунки, сім'я остаточно розпалася. Оскільки подружні відносини з відповідачкою фактично припинені, подальше життя та збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, тому просить шлюб розірвати та стягнути на його користь понесені судові витрати.
Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 15.04.2025 дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Судові засідання 13.05.2025, 09.06.2025 та 15.07.2025 були відкладені в зв'язку з неявкою відповідача. З них судове засідання 09.06.2025 було відкладено за клопотанням відповідачки.
Позивач у судове засідання не з'явився. Судом вживалися заходи для повідомлення його про час та місце розгляду справи шляхом скерування судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, однак судові повістки про призначення судового засідання повернулися на адресу суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». В матеріалах справи міститься заява позивача, в якій він зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просив суд проводити розгляд справи без його участі.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, відзиву та будь-яких клопотань не подала. Судом вживалися заходи для повідомлення її про час та місце розгляду справи шляхом скерування судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, за місцем фактичного проживання, яке повідомив представник позивача, однак судові повістки про призначення судового засідання повернулися на адресу суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Також скеровувалася телефонограма, яку відповідачка отримала.
Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.04.2018 року у справі №800/547/17 направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника..
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про час і місце розгляду даної справи.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 27.09.2022 зареєстрували шлюб у Ладижинському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), про що 27 вересня 2022 року складено відповідний актовий запис за №165, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 виданим Ладижинським відділом реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) 27.09.2022 (а.с.10).
Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно частини 1 статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Частинами третьою, четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з частиною другою статті 104, частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.
За змістом частини третьої статті 109 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Відповідно до частини першої статті 110, статті 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Позивач в позовній заяві вказав, що шлюбні відносини припинені, сторони не мають бажання жити разом, спільного господарства подружжя не веде.
З огляду на викладене, суд враховує, що шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
За таких обставин суд дійшов висновку, що сім'я сторін по справі розпалася, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, тому позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.
Під час ухвалення судового рішення суд, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.
Позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у сумі 9000,00 грн.
На підтвердження витрат на правничу допомогу, понесених в суді надав:
- копію договору від 08.04.2025 ;
- ордер про надання правничої допомоги серії АВ №1029592;
- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю;
- розрахунок вартості робіт з надання правничої допомоги;
- акт приймання-передачі виконаних робіт від 08.04.2025 про підтвердження факту надання правничої допомоги;
- копію квитанції №8 від 08.04.2025 про сплату позивачем за надання правничої допомоги в розмірі 3000,00 грн;
- розрахунок вартості робіт з надання правничої допомоги від 05.06.2025;
- акт приймання-передачі виконаних робіт від 15.07.2025 про підтвердження факту надання правничої допомоги;
- копію квитанції №37 від 30.06.2025 про сплату позивачем за надання правничої допомоги в розмірі 3000,00 грн;
- розрахунок вартості робіт з надання правничої допомоги без дати його складення за послуги надані 15.07.2025 та 07.08.2025;
- акт приймання-передачі виконаних робіт від 07.08. 2025 про підтвердження факту надання правничої допомоги;
- копію квитанції №3 від 17.07.2025 про сплату позивачем за надання правничої допомоги в розмірі 3000,00 грн.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до ч. 1. ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
З урахуванням наведеного, оцінюючи складність цієї справи, предмет спору, враховуючи, що позовна заява та заява про розгляд справи без участі позивача є типовими і їх складання не потребує значного часу, як і подання доказів до позовної заяви з огляду на їх кількість та порядок зібрання, враховуючи співмірність розміру витрат на правничу допомогу із складністю справи і наданих адвокатом послуг, а також враховуючи принцип верховенства права, що включає в себе право на справедливе судове рішення, суд приходить до висновку про задоволення заяви позивача про стягнення з відповідача у даній справі витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатом послуг.
Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно квитанції №13 від 07.02.2025 позивачка при зверненні до суду сплатила судовий збір в розмірі 1211,20.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України сплачений позивачкою судовий збір у сумі 1211,20 грн підлягає стягненню з відповідача у користь позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 141, 247, 259, 264, 265, 280, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу задовольнити.
Розірвати шлюб укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 27 вересня 2022 року у Ладижинському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), актовий запис №165.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 коп.).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя О.М. Почкіна