Справа № 135/941/25
Провадження № 1-кп/135/134/25
іменем України
05.08.2025 м. Ладижин Вінницька область
Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
потерпілої: ОСОБА_4
захисника: ОСОБА_5
обвинуваченого: ОСОБА_6
розглянувши в режимі відеоконференції у судовому засіданні в залі суду в місті Ладижин кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024050010008842 від 28.08.2024, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289, ч. 4 ст. 408 КК України,
01.07.2025 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024050010008842 від 28.08.2024, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289, ч. 4 ст. 408 КК України, надійшло до Ладижинського міського суду Вінницької області.
Ухвалою суду від 03.07.2025 призначено підготовче судове засідання на 05.08.2025.
04.08.2025 на електронну пошту суду від начальника Гайсинського відділу Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 на 60 діб.
05.08.2025 у судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 , підтримав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, мотивуючи тим, що ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України які слугували для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час продовжують існувати та жодним чином не зменшилися.
Потерпіла ОСОБА_7 щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 поклалася на розсуд суду.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник-адвокат ОСОБА_5 заперечували проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки обвинувачений виявив бажання продовжити проходити військову службу.
Вивчивши клопотання про застосування запобіжного заходу, заслухавши думки учасників кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.3 статті 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотаннями учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого; при розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ «Заходи забезпечення кримінального провадження» КПК України.
В силу ст.ст. 131, 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Тримання під вартою, за нормами ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У відповідності до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 27.06.2025 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у даному кримінальному провадженні встановлені ризики переховування від органів досудового розслідування, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України).
При розгляді питання про доцільність продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 , суд приймає до уваги, що він обвинувачується у вчиненні злочину, окрім передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України за ч. 4 ст. 408 КК України, який згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років позбавлення волі, і який становить значну суспільну небезпеку.
Суд зазначає, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 та покарання, яке йому загрожує, у своїй сукупності свідчать про суспільну небезпечність цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності його поведінку, високим є ризик уникнення обвинуваченого від правосуддя з метою уникнути можливого покарання.
Крім того, допит свідків чи інших учасників кримінального провадження під час судового розгляду кримінального провадження не розпочато, тому не виключена ймовірність того, що обвинувачений ОСОБА_6 , не будучи обмежений у спілкуванні із свідків чи іншими учасниками кримінального провадження, яким відомі обставини вчинення злочину, у якому останній обвинувачується, може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, з метою їх спонукання до відмови від дачі показань в суді, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Отже, встановлені раніше у даному кримінальному провадженні ризики переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків чи інших учасників кримінального провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України) продовжують існувати.
Суд застосовує обмеження права на свободу обвинуваченого ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою виходячи з потреб цього судового розгляду, який несе за собою великий суспільний інтерес, як суворий виняток із загального правила презумпції на користь свободи та гарантій недопущення свавільного затримання і тримання під вартою, які з огляду на практику Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України») для суду залишається домінантним керівним принципом і в цьому випадку, враховуючи мету застосування запобіжного заходу - до провадження обвинуваченого до компетентного судового органу, як того вимагають справжні інтереси суспільства щодо повного, неупередженого та як можливо швидкого у продовж розумного строку проведення цього судового розгляду.
Таким чином, враховуючи мету застосування запобіжного заходу, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, враховуючи доведеність обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, тяжкість покарання яке йому загрожує у разі визнання винуватим, даних про його особу, наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а також те, що для запобігання зазначених ризиків застосування більш м'якого запобіжного заходу не буде ефективним і не сприятиме своєчасному розгляду кримінального провадження, суд вважає необхідним продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 03.10.2025 включно.
Суд вважає, що сукупна тривалість застосування обраного під час досудового розслідування відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, ухиленню обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків обвинувачення чи інших учасників кримінального провадження, ризики чого є реальними та дійсними.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, а саме дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану, а також незаконному заволодінні транспортним засобом, а тому, у відповідності до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи обставини кримінального правопорушення, суд не визначає розмір застави при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.177, 178, 183, 194, 315, 372 Кримінального процесуального кодексу України, суд,
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 03 жовтня 2025 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали суду складено та оголошено 07.08.2025 о 14 год 15 хв.
Суддя ОСОБА_1