Справа № 128/432/25
07 серпня 2025 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді Бондаренко О.І.
за участі секретаря Нагірняк Т.А.
без участі сторін, -
розглядаючи у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Вінниця в залі суду цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -
В провадженні Вінницького районного суду Вінницької області знаходиться вищевказана цивільна справа.
07.08.2025 року представник відповідачки-позивачки ОСОБА_2 адвокат Шиманський В.М. надав суду клопотання про залишення первісного позову без руху з підстав того, що позивач ОСОБА_1 за первісним позовом ставить питання про визнання за ним права власності на цілу квартиру відповідно і судовий збір за дану вимогу повинен бути сплачений в повному розмірі як за майнову вимогу зокрема 1% від ціни позову- вартості квартири що становить 1403500 * 1 % = 14 035,00 гривень, з урахуванням ч.3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» (коефіцієнт 0.8) = 11 228,00 грн; первісним позивачем було невірно визначено ціну позову, та відповідно не в повній мірі сплачено судовий збір оскільки під час подання вказаного позову було сплачено судовий збір за майнову вимогу в сумі 2 267,50 грн. (квитанція №0.0.4172355641.2 від 06.02.2025) та немайнову вимогу 968,96 грн. (квитанція 0.0.4172347571.2 від 06.02.2025 року). Дане клопотання підтримує та просить розглянути у його відсутність.
Представник позивача -відповідача ОСОБА_1 адвокат Федчук Т.М. заперечила проти даного клопотання, зазначила, що судовий збір сплачено вірно та підстави для залишення позову без руху відсутні. Дане клопотання просить розглянути у її відсутність.
Частиною 3 статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частин 11-13 ст.187 ЦПК України, суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Статтею 41 Конституції України, статтею 321 ЦК України гарантовано, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного прав. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (East/West Alliance Limited v. Ukraine, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року).
Відповідно до п.4 ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ст.. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Депозитний рахунок суду, який відкритий в управлінні державної казначейської служби не є бюджетним рахунком, а є спеціальним реєстраційним рахунком для обліку депозитних сум. Кошти, які зараховуються на цей рахунок є власністю осіб, що їх внесли та підлягають поверненню або перерахуванню за призначенням із настанням відповідних умов.
Процедура внесення суми відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання позивачем у справі своїх зобов'язань перед відповідачем.
У постанові Верховного Суду від 03 грудня 2020 року у справі № 367/7792/16-ц, зроблено висновок, що встановлена ст. 365 ЦК України вимога про попереднє внесення на депозитний рахунок суду вартості частки в спільному майні в разі припинення права власності за вимогою інших співвласників є однією з основних умов ухвалення рішення про позбавлення особи майна без її згоди.
З метою захисту та гарантування прав та інтересів співвласника, щодо якого виноситься рішення про припинення права власності, частина друга вказаної статті, встановлює обов'язок попереднього внесення співвласниками-позивачами вартості частки в спільному майні на депозитний рахунок суду. Зазначені положення не уточнюють, коли саме має бути внесена грошова сума, проте, в будь-якому випадку, це має відбутися до прийняття рішення судом.
Отже, оскільки позивачем подано до суду позов у порядку ст. 365 ЦК України, попереднє внесення вартості частки в спільному майні на депозитний рахунок суду є обов'язком позивача.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 подано до суду позов в порядку ст. 365 ЦК України щодо припинення права власності відповідачки ОСОБА_2 на частку у спільному майні, попереднє внесення вартості частки у спільному майні на депозитний рахунок суду є обов'язком позивача.
Позивачем ОСОБА_1 , не надано суду доказів внесення на депозитний рахунок Вінницького районного суду Вінницької області вартості частки спірного майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , в якості грошової компенсації на користь ОСОБА_2 .
Закон України «Про судовий збір» визначає ставки для сплати судового збору за подання фізичною/юридичною особою до суду позовної заяви, що містить вимоги майнового характеру.
Відповідно до ч. 1, пп. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня - 3 028,00 гривні.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн).
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
До позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Враховуючи, що позивач-відповідач ОСОБА_1 ставить питання про визнання за ним права власності на цілу квартиру; припинення права на частку у спільному майні; стягнення на користь ОСОБА_2 грошової компенсації; розірвання шлюбу.
Враховуючи дані обставини судовий збір повинен бути сплачений в повному розмірі як за майнову вимогу зокрема 1% від ціни позову- вартості квартири що становить 1403500 * 1 % = 14 035,00 гривень, з урахуванням ч.3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» (коефіцієнт 0.8) = 11 228 грн 00 коп.
Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, суд дійшов до висновку про обґрунтованість та правомірність заявленого клопотання про залишення первісного позову ОСОБА_1 без руху, у зв'язку з чим таке клопотання підлягає задоволенню.
Додатково вважає за необхідне роз'яснити, що відповідно до п.8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно (ч.2 ст. 257 ЦПК України).
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.185, 187, 257 ЦПК України, суд -
постановив:
Первісну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя - залишити без руху.
Надати позивачу строк, що не перевищує 5 днів з дня вручення йому ухвали, для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, заперечення на неї можуть бути внесені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Оксана БОНДАРЕНКО