Справа № 351/2389/23
Номер провадження №1-кп/351/42/25
07 серпня 2025 року м. Снятин
Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст. 286-1 КК України, -
У провадженні Снятинського районного суду Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч.1 ст. 286-1 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Клопотання мотивував тим, що 11.11.2022 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 призваний на військову службу по мобілізації відповідно до Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» та направлено для її проходження до військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2022 № 261 солдата ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення даної військової частини і призначено на посаду старшого стрільця першого відділення другого взводу другої стрілецької роти вказаної військової частини.
В подальшому, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.04.2022 № 4-РС солдата ОСОБА_4 призначено на посаду старшого стрільця - оператора першого відділення другого взводу другої стрілецької роти даної військової частини.
Проходячи військову службу, солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст.ст. 11, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків.
Проте, солдат ОСОБА_4 , у порушення вимог вказаних нормативних актів, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.
Так, 06.07.2023 приблизно о 22 год. 14 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, що знижує увагу, швидкість реакції та унеможливлює належним чином оцінювати дорожню обстановку, в темну пору доби, керуючи автомобілем марки «ВАЗ» моделі «2108», реєстраційний номер НОМЕР_2 , перевозивши в салоні даного автомобіля на передньому сидінні пасажира - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був не пристебнутий ременем безпеки, рухався ділянкою автодороги Н-10 сполученням Стрий - Чернівці - Мамалига, у напрямку м. Стрий із двостороннім рухом, яка має по одній смузі для руху в кожному напрямку, і знаходиться поблизу будинку № 84 по вул. М. Грушевського в смт. Заболотів Заболотівської селищної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області, тобто в межах населеного пункту. Відповідно до п. 1.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), в Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів.
Згідно п. 1.5 ПДР дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Відповідно до п. «б» п. 2.3 ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
У відповідності до п. «в» п. 2.3 ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки.
Згідно п. «д» п. 2.3 ПДР водій зобов'язаний не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
Відповідно до п. «а» п. 2.9 ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Пункт 10.1 ПДР зобов'язує водія перед будь-якою зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Згідно п. 11.3 Розділу 11 ПДР на дорогах із двохстороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу.
Відповідно до п. 12.1 ПДР під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Згідно п. 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Однак, водій ОСОБА_4 , діючи всупереч наведеним нормативним вимогам, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, що знижує увагу, швидкість реакції та унеможливлює належним чином оцінювати дорожню обстановку, рухаючись вищевказаною ділянкою автодороги Н-10 сполученням Стрий - Чернівці - Мамалига у напрямку м. Стрий із двостороннім рухом, яка має по одній смузі для руху в кожному напрямку, перевозивши в салоні вищевказаного автомобіля на передньому сидінні пасажира - ОСОБА_6 , який був не пристебнутий ременем безпеки, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості для руху, не урахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не обрав безпечної швидкості на даній ділянці дороги, відволікся від керування транспортним засобом у дорозі, внаслідок чого без причин технічного характеру втратив керованість над вказаним автомобілем та виїхав на тротуар справа відносно свого руху, де автомобіль зіткнувся із залізобетонною опорою.
У результаті порушення ОСОБА_4 вказаних пунктів ПДР сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пасажир автомобіля марки «ВАЗ» моделі «2108», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді багатовідломкового перелому крижової кістки зі зміщенням, закритого краєвого перелому верхнього дзеркального краю L5 справа та поперечного паростка, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що викликали тривалий розлад здоров'я і не є небезпечними для життя.
Вказав, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 згідно ст. 12 КК України відносяться до категорії нетяжких злочинів. За вчинення злочину, відповідно до ч. 1 ст. 286-1 КК України передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від трьох до п'яти років.
Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- можливість переховуватись від органів суду, про що свідчить тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів, а також те, що він уже неодноразово ухилявся від суду та був оголошений у розшук 14.12.2023, 16.09.2024, 17.10.2024 та 06.03.2025.
- можливість незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, про що свідчить той факт, що свідки станом на даний час враховуючи принцип безпосередності не надавали безпосередньо суду свої покази, вони всі проживають у тому ж населеному пункті що і обвинувачений.
На підставі наведеного, прокурор просив застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Обвинувачений та його захисник у судовому засіданні просили відмовити в задоволенні клопотання, оскільки наведені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є недоведеними. Просили застосувати запобіжний захід у вигляді цілодового домашнього арешту.
Суд, перевіривши надані матеріали клопотання, встановив, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від трьох до п'яти років та у кримінальному провадженні є ряд ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватись від органів суду, про що свідчить тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів, а також те, що він уже неодноразово ухилявся від суду та був оголошений у розшук 14.12.2023, 16.09.2024, 17.10.2024 та 06.03.2025; обвинуваченому обирався альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 45420 грн., який був внесений, проте після внесення застави та звільнення з під варти обвинувачений ОСОБА_4 вчергове не виконував покладені на нього процесуальні обов'язки, переховувався, не з'являвся до суду, у зв'язку з чим його було повторно оголошено в розшук. Також, обвинувачений може незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, про що свідчить той факт, що свідки станом на даний час враховуючи принцип безпосередності не надавали безпосередньо суду свої покази, вони всі проживають у тому ж населеному пункті що і обвинувачений.
Суд критично оцінює пояснення обвинуваченого та захисника про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_4 чотири рази був оголошений в розшук, в судове засідання без поважних причин не з'являвся та покладені на нього процесуальні обов'язки не виконував.
Суд враховуючи викладене, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , його вік і стан здоров'я, відсутність тісних сімейних та соціальних зв'язків (обвинувачений не створив сім'ю, мати перебуває за межами України), матеріальний стан, те, що обвинувачений вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння, переховувався від суду, тому наявні усі підстави вважати що він і надалі може переховуватись від суду, чи впливати на свідків чи потерпілого у кримінальному провадженні. Вказане свідчить про наявність ризиків, яким неможливо запобігти шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, окрім як тримання під вартою.
А тому є підстави для обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
У відповідності до п.3 ч.4 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
При цьому, оскільки до ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні ухвалою суду від 01.11.2024р. застосовувався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 45420 грн., який 20.11.2024р. був внесений, а ОСОБА_4 звільнений з під варти з покладенням на нього відповідних обов'язків, умови застави не виконував, зобов'язання не виконував, до суду за викликом не з'являвся, ухилявся від суду, тому, ухвалою суду від 06.03.2025р. вчергове був оголошений в розшук.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для обрання альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Керуючись абз. 4 ч.5 ст. 182 КПК України, враховуючи факт обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні нетяжкого злочину, відсутні підстави для визначення застави у розмірі вищому, ніж визначений частиною п'ятою цієї статті.
На підставі наведеного за вказаних обставин, враховуючи, що обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідатиме принципу правової визначеності, цілям пп. «с» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що допускає законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 слід обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном 60 днів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 40, 131, 132, 176-178, 183-184, 188, 323 КПК України, -
Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задоволити.
Обрати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 17.00 години 05 жовтня 2025 року включно.
В судовому засіданні оголосити перерву до 13 серпня до 13.00 год..
Обвинуваченого ОСОБА_4 доставити в судове засідання на 13 серпня до 13.00 год..
Ухвала суду може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду через Снятинський районний суд Івано-Франківської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий ОСОБА_7