Справа № 182/1076/24
Провадження № 2/0182/148/2025
Іменем України
31.07.2025 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Рунчевої О.В.,
секретаря Паламарчук П.Ю.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нікополі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про встановлення факту що має юридичне значення, -
27.02.2024 року ОСОБА_1 звернулась до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області із заявою про встановлення факту її проживання однією сім'єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свої позовні вимоги мотивує наступним.
З червня 2017 року вона перебувала у фактичних шлюбних стосунках з ОСОБА_6 . Вони проживали як дружина та чоловік без офіційної реєстрації шлюбу в квартирі АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності належить матері позивачки. Мешкали вони разом з двома неповнолітніми дітьми ОСОБА_7 від попереднього шлюбу, вели спільний побут, мали спільний бюджет, ОСОБА_8 піклувався про позивачку, як про дружину, надавав кошти на одяг, продукти харчування.
24.02.2024 року ОСОБА_6 був мобілізований на військову службу для захисту своєї країни. 29.10.2022 року, виконуючи бойове завдання, він загинув. 22.03.2022 року ОСОБА_1 призначено опікуном дітей ОСОБА_6 - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Встановлення факту спільного проживання з ОСОБА_6 потрібно позивачці для отримання статусу родини учасника бойових дій.
Встановлення даного факту може вплинути на права батьків померлого ОСОБА_6 - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а також на права його старшої доньки від першого шлюбу - ОСОБА_5 , а тому позивачка зазначає їх відповідачами в даній справі.
11.06.2024 року ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області відкрито провадження в даній справі, постановлено розглянути її за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання (а.с.38-39).
13.11.2024 року ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області закрито підготовче судове засідання, призначено справу до судового розгляду (а.с.60).
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 наполягала на задоволенні позовних вимог, додатково пояснила суду, що на момент перебування з ОСОБА_6 у фактичних шлюбних стосунках її офіційний шлюб з ОСОБА_11 не було розірвано, та зазначила, що зверталась до адвокатів з приводу оформлення розлучення, але вони їй не допомогли. Шлюб вона змогла розірвати лише в 2023 році.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засідання позицію позивачки підтримала в повному обсязі та наполягала на задоволенні позовних вимог.
Відповідач ОСОБА_5 13.02.2025 року надала суду заяву про розгляд справи без її участі (а.с.76), але в попередньому судовому засіданні надала свої пояснення та не заперечувала проти позовних вимог, підтвердила факт проживання її батька ОСОБА_6 однією сім'єю з ОСОБА_1
13.02.2025 року на адресу суду надійшла заява відповідачки ОСОБА_3 про розгляд справи без її участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує (а.с.71).
13.11.2024 року на адресу суду надійшла заява відповідача ОСОБА_4 про розгляд справи без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує (а.с.58).
Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Розглянувши надані документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заява, суд дійшов наступного висновку.
На підставі ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_3 при виконанні бойового завдання помер ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Факт його смерті підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть (а.с.4).
ОСОБА_6 двічі перебував у шлюбі. Згідно листа Нікопольського відділу ДРАЦС від 21.11.2024 року, за актовим записом №116 від 28.02.1998 року шлюб між ним та ОСОБА_12 розірвано, а за актовим записом №634 від 30.09.2009 року розірвано шлюб між ним та ОСОБА_13 (а.с.67).
За життя у ОСОБА_6 народилось троє дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка на момент розгляду даної справи вже досягла повноліття (а.с.5, 5 зворот).
Предметом розгляду даної справи є встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , як дружини та чоловіка без реєстрації шлюбу.
Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Умовами, за наявності яких можливим є звернення до суду для встановлення фактів, що мають юридичне значення є те, що згідно із законом ці факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих немайнових чи майнових прав фізичних осіб; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.
Як зазначає позивачка, встановлення факту спільного проживання з померлим ОСОБА_6 необхідне їй для отримання статусу родини учасника бойових дій.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно із роз'ясненнями Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо. Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із «подружжя», свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 за №5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї») визначено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Згідно вимог сімейного законодавства сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Поняття сім'ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов'язкової ознаки сім'ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбі. Сім'я розглядається як соціальний інститут і, водночас, як союз конкретних осіб. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що й є ознаками сім'ї.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню. Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства, - що є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання.
Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім'єю спрямоване на довготривалі відносини.
На підтвердження факту спільного проживання з ОСОБА_6 позивачка надала суду спільні фотокартки, які свідчать про їх спільний побут та відпочинок (а.с.21-29).
Крім того, як зазначила позивач в судовому засіданні, діти ОСОБА_7 - ОСОБА_14 та ОСОБА_15 вважають її мамою, тому після смерті їх батька вона оформила над ними опікунство, про що свідчать відповідні рішення виконкому Нікопольської міської ради від 22.03.2023 року (а.с.13,20).
Факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .
Так, свідок ОСОБА_17 пояснила суду, що знайома з ОСОБА_18 вже понад 6 років. Засвідчила, що ОСОБА_19 проживала разом з ОСОБА_20 та його дітьми в квартирі матері позивачки, свідок була у них в гостях, у них був спільний побут, постійно бачила їх разом.
Свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що є подругою ОСОБА_1 . Вони дружать родинами, разом відпочивають. ОСОБА_21 та ОСОБА_19 працювали разом на заводі, разом жили, в них були теплі стосунки, піклувались один про одного. Діти ОСОБА_20 проживала разом з ними, оскільки їх рідна мати від них відмовилась. В лютому 2022 року ОСОБА_21 був мобілізований, ОСОБА_19 їздила до нього на службу, він її фінансово та морально підтримував.
Разом з тим, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 09.09.2014 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_11 , 1987 року народження. Шлюб між ними розірвано заочним рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 22.06.2023 року, тобто вже після смерті ОСОБА_6 (а.с.18).
Суд не може встановити факт проживання жінки та чоловіка однією сім'єю без реєстрації шлюбу, якщо один з них перебуває у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, оскільки це порушує презумпцію одношлюбності, закріплену ст. 25 Сімейного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Сімейного кодексу України, шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Статтею 25 Сімейного кодексу України, визначено, що жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі.
Згідно ч. 1 ст. 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Виходячи з наведеного, право на встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу виникає лише після припинення попереднього шлюбу.
Тобто, суд не зможе встановити факт проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, у випадку, якщо один з них перебував у зареєстрованому шлюбі, оскільки це прямо суперечить вимогам статті 25 Сімейного кодексу України.
Відповідна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 12 березня 2025 року в справі №336/1978/23 (провадження 61-15936св24).
З огляду на викладене вище, враховуючи той факт, що ОСОБА_1 під час спільного проживання з ОСОБА_6 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_11 , в задоволенні позовних вимог позивачці слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А отже, витрати по сплаті судового збору суд залишає за позивачем.
Керуючись ст.ст. 4 - 12, 76 - 81, 315, 319 ЦПК України, ст.ст.3, 25,36,74 СК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про встановлення факту що має юридичне значення - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: О. В. Рунчева