05 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 911/2307/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго"
на рішення Господарського суду Київської області від 18.11.2024 (суддя Карпечкін Т. П.)
і постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 (головуючий суддя Андрієнко В. В., судді Буравльов С. І., Шапран В. В.)
у справі № 911/2307/24
за позовом Державного підприємства "Гарантований покупець"
до Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго"
про стягнення коштів,
(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Акуленко А. В., та відповідача - Арзуманян В. В., Войтюк Д. В.)
Короткий зміст позовних вимог
1. Державне підприємство "Гарантований покупець" (далі - Позивач, ДП "Гарантований покупець") звернулося до Господарського суду Київської області із позовом до Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго" (далі - Відповідач, ПАТ "Укргідроенерго") про стягнення 188 679 861,84 грн, з яких: 75 182 057,55 грн - 3 % річних та 113 497 804,29 грн - інфляційні нарахування.
2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору про надання послуг із збереження доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем щодо своєчасної оплати вказаних послуг.
Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень
3. 18.11.2024 рішенням Господарського суду Київської області, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2025, позовні вимоги задоволено повністю.
4. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про доведеність порушення Відповідачем грошового зобов'язання в частині оплати послуг за договором у період з травня 2023 року по червень 2024 року.
5. При цьому перевіривши здійснений Позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, суди вказали на його обґрунтованість.
Касаційна скарга
6. Не погодившись із прийнятими рішеннями, Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи
7. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про неврахування судами правових позицій суду касаційної інстанції, викладених у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 (щодо принципу змагальності сторін); від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (щодо оцінки вірогідності доказів, яка у т.ч. полягає у співставленні судом доказів, які надає позивач та відповідач протягом розгляду справи); від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, від 23.09.2021 у справі № 924/2/21, від 26.06.2020 у справі №905/21/19 (щодо застосування частини другої статті 625 Цивільного кодексу України).
8. Також посилаючись на постанову Верховного Суду від 18.07.2024 у справі № 910/1083/23 та постанову Великої Палати Верховного Суд від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 скаржник зазначає, що суди не надали належної оцінки розрахунку Позивача щодо 3 % річних та інфляційних втрат, що є порушенням норм процесуального права.
9. Крім того, за твердженнями Відповідача, судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних рішень не було враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 08.11.2022 у справі №910/21124/20 та від 13.03.2024 у справі № 904/5899/21 стосовно порядку розрахунку інфляційних втрат, який має включати всі періоди, як з інфляцією, так і з дефляцією.
10. У відзиві на касаційну скаргу ДП "Гарантований покупець" просить відмовити у її задоволенні з мотивів необґрунтованості та безпідставності доводів скаржника.
11. Позивач зазначає, що Відповідач фактично намагається домогтися переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції.
12. У додаткових письмових поясненнях Відповідач не погодився з позицією Позивача, посилаючись на ті ж обставини, що викладені ним у касаційній скарзі.
Стислий виклад обставин справи, установлених судами попередніх інстанцій
13. 10.09.2021 між ДП "Гарантований покупець" (Постачальник) та ПАТ "Укргідроенерго" (Замовник) укладений договір про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем № 2262/01/21, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується надавати Замовнику послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (далі - Послуги), а Замовник зобов'язується отримувати надані Постачальником послуги та оплачувати їх вартість на умовах та в порядку, визначеному цим договором та Положенням про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483.
14. Згідно з пунктом 4 договору загальна вартість послуг за цим договором визначається як сумарна вартість послуг, які надаються Постачальником кожного розрахункового періоду протягом строку дії цього договору, крім того податок на додану вартість. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
15. До 12-го числа місяця, що передує розрахунковому періоду, Замовник надсилає на електронні адреси Постачальника інформацію щодо прогнозованої граничної вартості послуги на розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 1 до цього договору, в електронному вигляді з накладенням кваліфікованого електронного підпису з подальшим надсиланням на поштову адресу по одному примірнику оригіналу (пункт 5 договору).
16. Відповідно до пункту 6 договору постачальник на підставі отриманої від виробників зведеної інформації розраховує прогнозовану вартість послуги для Замовника відповідно до додатку 6 до Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії. У разі, якщо сумарна прогнозована вартість послуг постачальників універсальних послуг перевищує сумарну прогнозну граничну вартість послуг виробників, надану ними відповідно до додатку 1 до цього договору, Постачальник збільшує прогнозну вартість замовника пропорційно долі його прогнозної граничної вартості у сумарній прогнозній граничній вартості виробників на розрахунковий місяць.
17. До 18-го числа місяця, що передує розрахунковому періоду, Постачальник надсилає на електронні адреси Замовника інформацію щодо прогнозованої вартості послуги та її розподілу за сумами платежів за формою, наведеною у додатку 2 до цього договору, у загальному порядку оплати або за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, в разі здійснення авансування постачальника, в електронному вигляді з накладенням кваліфікаційного електронного підпису з подальшим надсиланням на поштову адресу одного примірника оригіналу (пункт 7 договору).
18. До 10-го числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, Замовник надсилає на електронні адреси Постачальника інформацію щодо фактичної граничної вартості послуги за розрахунковий період за формою, наведеною у додатку 1 до цього договору, в електронному вигляді з накладенням кваліфікованого електронного підпису з подальшим надсиланням на поштову адресу у паперовому вигляді (пункт 8 договору).
19. Відповідно до пункту 9 договору Постачальник на підставі отриманої від виробників зведеної інформації розраховує фактичну вартість послуги для кожного виробника відповідно до додатка 6 Положення про ПСО.
20. Фактична вартість послуг у відповідному місяці розраховується відповідно до додатку 6 до Положення про ПСО щомісяця до 11-го числа місяця, наступного за розрахунковим (пункт 10 Договору).
21. Частиною 1 пункту 11 договору визначено, що оплата Постачальнику вартості Послуг здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника таким чином:
- перший платіж за чотири банківські дні до початку розрахункового періоду в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
- другий платіж до 2 (включно) числа розрахункового періоду в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
- третій платіж до 8 (включно) числа розрахункового періоду в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
- четвертий платіж до 14 (включно) числа розрахункового періоду в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
- п'ятий платіж до 20 (включно) числа розрахункового періоду в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
- шостий платіж до 13 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом у розмірі, який визначається як різниця між вартістю послуг (з податком на додану вартість) за розрахунковий період, відповідно до акта приймання-передачі послуг за розрахунковий період за формою, наведеною у додатку 4, та сумою перших п'ятьох платежів.
22. Якщо сумарна сплата Замовником Постачальнику прогнозованої вартості за розрахунковий період (сума перших п'яти платежів) перевищує вартість Послуги, що зазначена в акті приймання-передачі послуг, Постачальник здійснює повернення Замовнику різниці до 16-го (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом.
23. У разі, якщо дата платежу припадає на вихідний/святковий день, такий платіж здійснюється в робочий день, що передує вихідному/святковому дню.
24. Факт надання та отримання Послуг підтверджується актом приймання-передачі послуг (абз. 1 пункту 12 договору).
25. На виконання умов договору Постачальник надав Замовнику Послуги, що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними сторонами актами приймання-передачі послуг.
26. У зв'язку з простроченнями Відповідачем строків виконання грошового зобов'язання з оплати Послуг наданих Позивачем у період з травня 2023 року по червень 2024 року, Позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з Відповідача 75 182 057,55 грн - 3 % річних та 113 497 804,29 грн - інфляційні нарахування.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
27. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
28. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, враховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
29. Здійснюючи касаційне провадження, Суд зазначає таке.
30. Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
31. Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
32. Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
33. Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
34. Частиною першою статті 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
35. Згідно частиною першою статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
36. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, у даному випадку мало місце прострочення Відповідачем строків виконання грошового зобов'язання з оплати Послуг наданих Позивачем у період з травня 2023 року по червень 2024 року.
37. Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
38. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
39. Приписами статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
40. Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
41. Стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди (постанова Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19).
42. Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (такий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17 тощо).
43. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
44. Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений. Періодом, за який розраховуються інфляційні втрати, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція) (такий висновок, викладено у постановах Верховного Суду від 08.11.2022 у справі № 910/21124/20, 13.03.2024 у справі №904/5899/21).
45. Питання розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання також було предметом розгляду об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19, за наслідками розгляду якого об'єднана палата у постанові від 26.06.2020 виклала правовий висновок про те, що при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов'язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).
46. Таким чином, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
47. Встановивши факт несвоєчасного виконання Відповідачем зобов'язань за договором, суди першої та апеляційної інстанцій правомірно зазначили про наявність підстав для нарахування Позивачем інфляційних втрат та 3 % річних.
48. Перевіривши надані Позивачем розрахунки цих нарахувань, суди обох інстанцій визнали їх обґрунтованими, а тому виснували про наявність підстав для задоволення вимог щодо їх стягнення. При цьому, суди врахували, що періоди прострочення зобов'язань по попереднім платежам арифметично складали більше 15 днів у місяці, що є підставою для нарахування інфляційних.
49. Крім того суди зауважили, що контррозрахунку вказаних сум Відповідачем до суду першої інстанції надано не було. Суд звертає увагу, що доводи скаржника про зворотне (1) направлені на переоцінку встановлених у справі обставин (виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції), (2) не обґрунтовані належним чином підставами касаційного оскарження (частина друга статті 287 ГПК України), (3) з урахуванням доводів касаційної скарги і викладених у цій постанові висновків не повинні братися до уваги (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).
50. Отже, суди попередніх інстанцій, надавши належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам сторін, з урахуванням положень статей 86, 236, 237 ГПК України, прийняли обґрунтоване рішення про задоволення позову.
51. Як зазначалось вище, скаржник, в якості оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, посилався на неврахування судами правових позицій суду касаційної інстанції, викладених у постановах від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, від 18.07.2024 у справі № 910/1083/23.
52. Проаналізувавши зазначені доводи касаційної скарги Суд вважає їх безпідставними, з огляду на таке.
53. У постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, на яку посилається скаржник, Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково зазначити правові аргументи на їх спростування.
54. У справі № 910/13071/19, на яку посилається скаржник, Велика Палата Верховного Суду вказала на порядок розрахунку інфляційних втрат та наголосила, що: "якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою від 17.07.2003 № 1078 Кабінет Міністрів України.
55. Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. А тому, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Розрахунок інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання відображається, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не нараховується.
Зазначений вище спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних втрат".
56. У справі № 910/1083/23, на яку посилається скаржник, Верховний Суд направляючи справу на новий апеляційний розгляд у частині вирішення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, зазначив, що судами не перевірено розрахунку наданого позивачем. Крім того, Суд зазначив, що Верховний Суд неодноразово у своїх постановах звертав увагу, що з огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми 3 % річних, інфляційних втрат та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
57. Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень місцевий та апеляційний господарські суди перевіривши наданий Позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат встановили його відповідність приписам чинного законодавства. При цьому судами першої та апеляційної інстанцій, при перевірці розрахунку Позивача були враховані висновки суду касаційної інстанції щодо застосування механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України. Тобто, судами попередніх інстанцій, з урахуванням вимог статей 79, 86 ГПК України, перевірено розрахунок наданий Позивачем, у тому числі з урахування актуальної судової практики.
58. Суд також зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
59. Отже, у випадку не погодження відповідача з розрахунком позивача, відповідач не позбавлений права подати свій обґрунтований контррозрахунок для оцінки судом, в межах процесуальних строків та стадій розгляду справи судом.
60. Між тим Відповідач не скористався процесуальним правом заперечити в порядку, передбаченому ГПК України, саме за наведених підстав (з наданням контррозрахунку) щодо заявлених Позивачем сум 3 % річних та інфляційних втрат.
61. У даному випадку контррозрахунок було надано Відповідачем тільки на стадії апеляційного перегляду судового рішення суду першої інстанції, а тому доводи касаційної скарги про ненадання судами оцінки контррозрахунку Відповідача касаційним судом відхиляються як безпідставні.
62. У постанові від 23.09.2021 у справі № 924/2/21, на яку посилається скаржник, Верховний Суд, перевіряючи правильність нарахування сукупного індексу інфляції відповідно до статті 625 ЦК України, не погодився з правильністю визначення судами попередніх інстанцій величини приросту індексу споживчих цін (сукупного індексу інфляції) та зазначив, що такий індекс має заокруглюватися до десяткового числа після коми. Так, Верховний Суд, зокрема, зауважив, що за період з червня до жовтня 2019 року сукупний індекс інфляції складає 100%, а не 99,99% (як визначено в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції), а за період із травня до жовтня 2020 року при заокруглюванні до десяткового числа після коми сукупний індекс інфляції має визначатись як 101,2%, а не 101,19%, оскільки саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України.
63. Аналогічний висновок щодо правильності визначення величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми, викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, на яку посилається скаржник.
64. Верховний Суд звертає увагу, що враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини цієї справи, місцевий та апеляційний господарські суди перевіривши наданий Позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат встановили його відповідність приписам чинного законодавства, водночас скаржник, не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій у цій частині, зокрема, стверджуючи, що Позивачем не здійснено заокруглення сукупного індексу інфляції до десяткового числа після коми, фактично просить суд касаційної інстанції переоцінити докази у справі. Судами попередніх інстанцій надано оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких суд касаційної інстанції вдаватись не може.
65. Колегія суддів також відхиляє згадані та частково процитовані скаржником висновки Верховного Суду щодо застосування стандарту доказування та принципу змагальності, які викладені у справах №№ 910/18036/17, 917/1307/18, 902/761/18, 917/2101/17, 129/1033/13-ц, оскільки, по-перше, таке цитування скаржником витягів із постанов Верховного Суду не свідчить про належне обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України. По-друге, у названих справах відповідні норми процесуального законодавства застосовувалися судами в межах дискреційних повноважень суду з урахуванням встановлених фактичних обставин справи в кожному конкретному випадку.
66. Окрім того, в цій частині аргументи касаційної скарги стосуються переважно питань, пов'язаних із встановленими обставинами справи та з оцінкою доказів у справі, а відповідно до частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
67. Відносно тверджень скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 08.11.2022 у справі № 910/21124/20 та від 13.03.2024 у справі № 904/5899/21, Суд зазначає, що фактично заявник у касаційній скарзі лише цитує загальні висновки суду касаційної інстанції та не обґрунтовує і не конкретизує, в чому полягає невідповідність висновків судів попередніх інстанцій висновкам Верховного Суду. Відповідні посилання скаржника носять суто декларативний характер і також не свідчать про неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права у справі, в якій подано касаційну скаргу.
68. Наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про відсутність підстав для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.
69. Верховний Суд наголошує, що у справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій надали оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких у силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки, встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.
70. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 зі справи №373/2054/16-ц).
71. Скаржником не мотивовано та не доведено, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права щодо порядку надання та отримання доказів (стаття 80 ГПК України), та/або встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих (стаття 77 ГПК України), неналежних (стаття 76 ГПК України), недостовірних (стаття 78 ГПК України) чи невірогідних (стаття 79 ГПК України) доказів.
72. Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
73. Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.
74. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з цих підстав.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
75. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
76. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
77. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанції і не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі судових рішень.
78. За таких обставин доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції від 28.05.2025 та рішення місцевого господарського суду від 18.11.2024, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а вказані судові рішення - без змін.
Розподіл судових витрат
79. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 і рішення Господарського суду Київської області від 18.11.2024 у справі № 911/2307/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил