05 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 921/600/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представників сторін:
скаржника - адвокат Заплітна І. А.
боржника - арбітражний керуючий Савчук О. Є.
ОСОБА_1 - Сеньків П. П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції через Господарський суд Тернопільської області касаційну скаргу ОСОБА_2
на постанову Західного апеляційного господарського суду
від 06.02.2025
та на ухвалу Господарського суду Тернопільської області
від 12.11.2024
у справі № 921/600/23
за заявою ОСОБА_2
до боржника Відкритого акціонерного товариства Чортківський завод "Агромаш"
про визнання банкрутом,-
1. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 22.11.2023 відкрито провадження у справі № 921/600/23 про банкрутство ВАТ Чортківський завод "Агромаш"; визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора ОСОБА_2 до боржника в сумі 1 187 084, 48 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Бриксу Андрія Олеговича.
2. Ухвалою суду від 11.04.2024 за результатами розгляду вимог кредитора ОСОБА_1 задоволено його заяву та визнано грошові вимоги до боржника в сумі 129 297, 50 грн.
3. Ухвалою суду від 11.04.2024 за результатами попереднього засідання грошові вимоги ОСОБА_1 включено до реєстру вимог кредиторів у визнаних сумах із зазначенням черговості їх погашення - як перша черга.
4. Постановою від 12.07.2024 припинено процедуру розпорядження майном боржника, визнано ВАТ Чортківський завод "Агромаш" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
5. 30.07.2024 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про включення до реєстру вимог кредиторів боржника його додаткових грошових вимог на суму 143 451, 00 грн.
6. 23.09.2024 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява, у якій він просив включити до реєстру вимог кредиторів банкрута його додаткові грошові вимоги на суму 200 764, 56 грн.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
7. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 12.11.2024 заяви ОСОБА_1 від 26.07.2024 та від 17.09.2024 задоволено, визнано конкурсні грошові вимоги відносно боржника в сумі 26 806 грн 50 коп., та постановлено включити їх в реєстр вимог кредиторів; визнано поточні грошові вимоги відносно боржника в сумі 173 958, 06 грн та постановлено включити їх в реєстр вимог кредиторів. Черговість задоволення грошових вимог кредитора встановлено: в сумі 136 182, 63 грн (заробітна плата) - перша; в сумі 15 939, 00 грн (вихідна допомога) - перша; в сумі 21 836, 43 грн (компенсація за невикористану відпустку) - перша.
8. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду ОСОБА_2 звернулася до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
9. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Рух касаційної скарги
10. 11.03.2025 ОСОБА_2 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою від 11.03.2025 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 та на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 12.11.2024 у справі № 921/600/23, сформована в системі "Електронний суд" 11.03.2025.
11. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 у справі № 921/600/23 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Васьковського О.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 11.03.2025.
12. Ухвалою Верховного Суду від 08.04.2025 відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 від 11.03.2025 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 та на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 12.11.2024 у справі № 921/600/23, повернення касаційної скарги без розгляду або залишення касаційної скарги без руху, до надходження матеріалів справи № 921/600/23 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
13. 01.05.2025 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшли матеріали справи № 921/600/23.
14. Ухвалою Верховного Суду від 20.05.2025 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про звільнення її від сплати судового збору за подання касаційної скарги від 11.03.2025 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 та на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 12.11.2024 у справі № 921/600/23. Касаційну скаргу ОСОБА_2 від 11.03.2025 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 та на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 12.11.2024 у справі № 921/600/23 залишено без руху. Надано ОСОБА_2 строк для усунення недоліків касаційної скарги щодо сплати судового збору шляхом надання суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 9 689,60 грн за подання касаційної скарги на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 та на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 12.11.2024 у справі № 921/600/23.
15. 30.05.2025 ОСОБА_2 направила до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучила квитанцію № 2439022094 від 30.05.2025, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 9 689,60 грн за подання касаційної скарги на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 та на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 12.11.2024 у справі № 921/600/23.
16. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2025 відкрито касаційне провадження у справі № касаційне провадження у справі № 921/600/23 за касаційною скаргою ОСОБА_2 від 11.03.2025 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 та на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 12.11.2024; призначено розгляд касаційної скарги на 05.08.2025 о 10:45 год.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.
17. Не погоджуючись із вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій ОСОБА_2 подала касаційну скаргу в якій остання просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяв ОСОБА_1 про включення до реєстру вимог кредиторів додаткових грошових вимог останнього до банкрута.
18. Касаційну скаргу мотивовано наступним.
18.1 Судами попередніх інстанцій не було враховано правових висновків Верховного Суду викладених в постанові від 01.03.2023 у справі № 910/6210/20, не пред'явлено підвищені вимоги до кредитора ОСОБА_1 , не врахували заперечення щодо нечинності поданої ОСОБА_1 довідки про заробітню плату, фіктивності заборгованості боржника перед ОСОБА_1 , надали такій довідці неправильну оцінку та взяли за підставу для задоволення позову, не проявивши надмірного контролю та не перевіривши представлену кредитором ОСОБА_1 заборгованість щодо її підставності та підтвердження належними документами, внаслідок чого неправильно встановили обставини справи.
18.2 Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою наявні в матеріалах справи докази, а саме акти про те, що ОСОБА_1 не перебував за місцем своєї роботи, а відтак роботи не виконував. Також дії вчинені ОСОБА_1 при підготовці, оформленні і підписанні ним довідки від 07.08.2024 та табеля обліку використаного робочого часу за липень і серпень 2024 року вчинені ОСОБА_1 поза межами своїх повноважень діяти від імені боржника, так як повноваження ОСОБА_1 як голови правління припинені ще 12.07.2024.
18.3 Судами не враховано, що ОСОБА_1 не підлягає до нарахування і сплати вихідна допомога, оскільки така вихідна допомога не передбачена Кодексом України з процедур банкрутства, так як ОСОБА_1 підлягав звільненню в зв'язку з банкрутством з врахуванням особливих правил статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства.
18.4 Судами попередніх інстанцій не враховано, що при звільненні керівника банкрута у випадку передбаченому частиною першої статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства, цей закон будь-яких виплат в т. ч. вихідної допомоги та компенсації за невикористані відпустки не передбачає. Ця норма є спеціальною для керівника і членів виконавчого органу банкрута. Адже керівник банкрута привівши фактично до банкрутства Відкрите акціонерне товариство Чортківський завод "Агромаш" не має отримувати від банкрута (за його рахунок) вихідну допомогу та компенсацію за невикористані відпустки. Навпаки він повинен нести відповідальність за таке. Такої правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у правових висновках викладених у постанові від 04 вересня у справі № 908/3236/21 (п. 10.8 - 10.11 Постанови Верховного Суду).
18.5 Не містить і умов щодо виплати вихідної допомоги і наданий ОСОБА_1 контракт про затвердження на посаду голови правління Чортківського відкритого акціонерного товариства Чортківський завод "Агромаш", який в свою чергу є особливою формою трудового договору.
18.6 Судами не враховано, що ОСОБА_1 не виконувалася робота на підприємстві, а отже, не мала б і нараховуватися заробітна плата.
19. Представник скаржника в судовому засіданні 05.08.2025 підтримала касаційну скаргу з підстав викладених у ній.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
20. ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу в якому останній просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін оскаржувані судові рішення.
21. ОСОБА_1 подав додаткові письмові пояснення.
22. ОСОБА_1 в судовому засіданні 05.08.2025 заперечив проти касаційної скарги з підстав викладених у відзиві.
23. Арбітражний керуючий Савчук О. Є. в судовому засіданні 05.08.2025 підтримав касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
24. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
25. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
26. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
27. Аргументи скаржника (пункти 18.3, 18.4, 18.5 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
28. Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ), грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
29. Відповідно до статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
30. Згідно зі статті 59 КУзПБ з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав.
31. Згідно частини четвертої статті 60 КУзПБ у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом. Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження.
32. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
33. Заяви поточного кредитора розглядаються у порядку, визначеному для конкурсних кредиторів.
34. Відповідно до абзацу 10 частини першої статті 1 КУзПБ кредитор юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
35. Грошове зобов'язання згідно абзацу 4 частини першої статті 1 КУзПБ це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
36. Відповідно до статей 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. При цьому суд досліджує надані кредитором письмові докази, встановлює підстави виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характер та зміст та розмір.
37. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 30.07.2024 звернувся до Господарського суду Тернопільської області із заявою від 26.07.2024 (вх. № 6011 від 30.07.2024) про визнання додаткових грошових вимог в сумі 143 451 грн 00коп. - заробітної плати за період з 01.10.2023 по 01.07.2024, в подальшому 23.09.2024 звернувся із заявою від 17.09.2024 (вх. № 7328 від 23.09.2024), в якій збільшив розмір грошових вимог до 200 764 грн 56 коп, включивши додатково 19 538 грн 13 коп. - заробітну плату за період з 01.07.2024 по 07.08.2024; 15 939 грн 00 коп. - видну допомогу та 21 836 грн 43 коп. - компенсацію за невикористану відпустку.
38. Судами встановлено, що на підтвердження заявлених грошових вимог ОСОБА_1 надав копії: довідок ВАТ Чортківський завод "Агромаш" від 09.07.2024 та 07.08.2024; контракту про затвердження на посаду голови правління ВАТ Чортківський завод "Агромаш"; табелі обліку використаного робочого часу за жовтень, листопад, грудень 2023 року і січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2024 року; відомостей про нарахування заробітної плати за жовтень, листопад, грудень 2023 року і січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2024 року; наказу № 1-к від 07.08.2024 про звільнення ОСОБА_1 .
39. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 05.11.2022 між Наглядовою (спостережною) радою ВАТ Чортківський завод "Агромаш" на підставі Статуту, Положень про наглядову раду і Правління (виконавчий орган) та протоколу позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ від 24.10.2022, в особі голови Наглядової ради ОСОБА_3 з однієї сторони та ОСОБА_1 укладено контракт про затвердження ОСОБА_1 на посаду голови правління відкритого акціонерного товариства Чортківський завод "Агромаш" з 04.11.2022 строком на п'ять років з моменту прийняття рішення про його обрання (Протокол позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ Чортківський завод "Агромаш" від 04.11.2022).
40. Згідно п.1.2. Контракту, цей контракт є трудовим договором і реалізується Кодексом законів про працю України та іншими нормативними актами, що регулюють трудові відносини.
41. За виконання обов'язків, передбачених цим контрактом, голові правління щомісяця виплачується заробітна плата за рахунок коштів ВАТ: а) посадовий оклад в розмірі 5 (п'ять) мінімальних зарплат встановлених урядом України; б) частина чистого прибутку підприємства в розмірі 2 %, але не більше двох посадових окладів.
42. Судами встановлено, що як слідує із заяви кредитора, доказів долучених до такої заяви, матеріалів справи, ОСОБА_1 з 05.11.2022 і до моменту звільнення його, що підтверджується Наказом № 1-к від 07.08.2024, був головою правління ВАТ Чортківський завод "Агромаш".
43. Зазначена обставина, не спростована учасниками справи.
44. Відтак, обгрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_1 був головою правління, відтак перебував у трудових відносинах із ВАТ Чортківський завод "Агромаш".
45. Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Аналогічне визначення поняття заробітної плати міститься у статті 1 Закону України "Про оплату праці".
46. У рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття "заробітна плата" й "оплата праці", які використані у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини). Крім того, Конституційний Суд України у тому ж рішенні дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗПП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат (абзац восьмий пункту 2.1 мотивувальної частини).
47. За нормами статей 21, 22 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
48. Частиною третьою статті 15 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці. Аналогічне положення закріплено в частині п'ятій статті 97 Кодексу законів про працю України.
49. Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України, роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
50. Згідно статті 28 Закону України "Про оплату праці" визначено, що у разі банкрутства підприємства чи ліквідації його у судовому порядку зобов'язання перед працівниками такого підприємства щодо заробітної плати, яку вони повинні одержати за працю (роботу, послуги), виконану у період, що передував банкрутству чи ліквідації підприємства, виконуються відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
51. Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно із долученими до матеріалів справи довідками від 09.07.2024 та 07.08.2024, заборгованість по заробітній платі ВАТ Чортківський завод "Агромаш" перед ОСОБА_1 складає 162 989 грн 13 коп.
52. З огляду на наведене, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що заявлені ОСОБА_1 грошові вимоги в сумі 162 989 грн 13 коп. підлягають визнанню.
53. При цьому, судами обґрунтовано зазначено про те, що грошові вимоги ОСОБА_1 - заробітна плата в сумі 26 806 грн 50 коп. - є конкурсними вимогами, оскільки термін їх сплати настав до 22.11.2023 - відкриття провадження у справі № 921/600/23, в сумі 136 182 грн 63 коп. - є поточними, оскільки термін сплати таких платежів настав після відкриття провадження у справі № 921/600/23.
54. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 до моменту звільнення був головою правління ВАТ Чортківський завод "Агромаш", що не заперечується ні кредиторами, ні боржником, тому відсутні підстави вважати заявлені грошові вимоги фіктивними.
55. Також, судами встановлено, що ОСОБА_1 з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство брав участь практично в усіх судових засіданнях. Як з власної ініціативи так і на вимогу суду подавав письмові пояснення, заяви, долучав необхідні докази. Крім цього, як слідує з матеріалів справи брав участь при проведенні інвентаризації у процедурі розпорядження майном, що не заперечується ні кредиторами, ні арбітражним керуючим Бриксою А.О.
56. Щодо аргументів скаржника про те, що повноваження ОСОБА_1 як голови правління було припинено 12.07.2024 у зв'язку із ухваленням судом постанови про визнання боржника банкрутом, то як обґрунтовано зазначено судами попередніх інстанцій, оскільки Наказ № 1-к про звільнення ОСОБА_1 , датований 07.08.2024, то датою звільнення є саме 07.08.2024, а не 12.07.2024. Відтак, до 07.08.2024 ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ВАТ Чортківський завод "Агромаш".
57. Також, відповідно до статті 74 Кодексу законів про працю України, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.
58. Згідно п. 3.2. Контракту, голові правління надається щорічна відпустка тривалістю 37 календарних днів із збереженням середньої місячної заробітної плати, обчисленої за попередні 12 місяців
59. Відповідно до статті 83 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.
60. Судами встановлено, що середня заробітна плата ОСОБА_1 складає 15 939 грн 00 коп. Час невикористаної відпустки за період з 01.03.2023 по 07.08.2024 складає 1,37 міс., що в грошовому еквіваленті складає 21 836 грн 43 коп.
61. З огляду на наведене, та беручи до уваги встановлену судами попередніх інстанцій відсутність документів, які б свідчили про компенсацію за невикористану відпустку, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про визнання грошових вимог в сумі 21 836 грн 43 коп.
62. Окрім того, відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності і можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
63. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 , голову правління Відкритого акціонерного товариства Чортківський завод "Агромаш" звільнено з роботи з 08.08.2024 у зв'язку з банкрутством підприємства на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, що підтверджується Наказом № 1-к від 07.08.2024.
64. Нормою частини першої статті 44 Кодексу законів про працю України встановлено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1,2 і 6 статті 40, пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
65. Як встановлено судами попередніх інстанцій, середня заробітна плата ОСОБА_1 складає 15 939 грн 00 коп.
66. Таким чином, беручи до уваги відсутність документів, які б свідчили про виплату вихідної допомоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про визнання грошових вимог в сумі 15 939 грн 00 коп.
67. Відповідно до частини четвертої статті 45 КУзПБ для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах комітету кредиторів. Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені такими кредиторами кошти поверненню не підлягають.
68. Згідно частини четвертої статті 60 Кодексу України з процедур банкрутства, у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом. Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги поточних кредиторів погашаються в порядку черговості, визначеної статтею 64 цього Кодексу.
69. Відповідно до статті 64 КУзПБ, у першу чергу задовольняються вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, які направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідна допомога, належна працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі.
70. Отже, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що грошові вимоги ОСОБА_1 в сумі 26 806 грн 50 коп. є конкурсними вимогами, які заявлені після завершення строку для їх подання, задовольняються в порядку черговості проте без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів та підлягають включенню до першої черги вимог кредиторів, в сумі 173 958 грн 06 коп. - поточними вимогами та підлягають включенню до першої черги.
71. Також, у своїй касаційній скарзі скаржник посилається на правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04 вересня у справі № 908/3236/21, без зазначення року, в якому така постанова була ухвалена.
72. Як убачається із Єдиного державного реєстру судових рішень, єдиною постановою Верховного Суду, ухваленою 04 вересня у справі № 908/3236/21, є постанова від 04 вересня 2024.
73. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
74. Зокрема, оцінюючи подібність справи № 908/3236/21 на постанову у якій посилається скаржник та справи № 921/600/23 (справа що розглядається), колегія суддів зазначає наступне.
75. У справі № 908/3236/21 предметом розгляду була заява про покладення на директора боржника солідарної відповідальності за зобов'язаннями боржника перед кредитором, яка була мотивована обов'язком директора боржника солідарно відповідати за зобов'язаннями Боржника внаслідок допущеного директором Боржника та встановленого ухвалою суду у цій справі від 12.12.2022 порушення строків подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника за наявності у нього ознак неплатоспроможності.
76. Натомість у цій справі № 921/600/23 предметом розгляду в цьому випадку були заяви ОСОБА_1 про включення до реєстру вимог кредиторів боржника його додаткових грошових вимог.
77. Отже, предмет спору у наведеній справі № 908/3236/21 та у справі, що розглядається № 921/600/23 не є подібним. Разом з тим, зміст правовідносин та фактичні обставини у вказаних справах № 908/3236/21 не є подібними до змісту правовідносин та фактичних обставин у справі № 921/600/23.
78. З огляду на викладене, аргументи скаржника (пункти 18.3, 18.4, 18.5 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом.
79. Разом з тим, відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
80. Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
81. Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
82. Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
83. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
84. Згідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
85. При цьому, аргументи скаржника (пункти 18.1, 18.2, 18.6 постанови) фактично зводяться до намагання встановити нові обставини, здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень Верховного Суду.
86. З огляду на викладене, аргументи скаржника (пункти 18.1, 18.2, 18.6 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом.
87. Також, на висновки у наведеній скаржником у касаційній скарзі постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 910/6210/20 скаржник послався, виокремивши їх із контексту вказаних судових рішень, не урахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору, в контексті досліджуваних судами у справі № 921/600/23 доказів та встановлених фактичних обставин.
88. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
89. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
90. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
91. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
92. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
93. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.
94. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
95. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних ухвали та постанови були дотримані.
96. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 від 11.03.2025 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 та на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 12.11.2024 у справі № 921/600/23 залишити без задоволення.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 12.11.2024 у справі № 921/600/23 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. В. Білоус
Судді О. В. Васьковський
В. Я. Погребняк