29 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/9941/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Кабінету Міністрів України
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 (суддя Джарти В. В.)
і постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2025 (головуючий суддя Мальченко А. О., судді Козир Т. П., Скрипка І. М.)
у справі № 910/9941/21
за позовом 1) Міністерства оборони України і 2) ІНФОРМАЦІЯ_1
до 1) Маріупольської районної ради, 2) Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, 3) Кабінету Міністрів України, 4) Мангушської селищної ради Маріупольського району і 5) Пенсійного фонду України
про визнання незаконним та скасування рішень, визнання недійсними свідоцтв, визнання незаконним та скасування розпорядження, витребування з незаконного володіння та відновлення правового становища,
(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача-1 - Куртмоллаєв А. Е., позивача-2 - Тепляков І. О., відповідача-2 - Калініченко О. С., відповідача-3 -Лемешев Р. О., відповідача-5 - Фролькіс О. А.)
Короткий зміст позовних вимог
1. Міністерство оборони України (далі - Позивач-1, Міноборони) та ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Позивач-2, Центр) звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Маріупольської районної ради (далі - Відповідач-1, Райрада), Мангушського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (правонаступник - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області) (далі - Відповідач-2, Управління), Кабінету Міністрів України (далі - Відповідач-3, КМУ), Мангушської селищної ради Маріупольського району (далі - Відповідач-4, Сільрада), Пенсійного фонду України (далі - Відповідач-5, Фонд), в якому просили:
- визнати незаконним та скасувати рішення Сільради від 08.10.2008 № 115 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна";
- визнати недійсним свідоцтво про право власності від 13.10.2008 НОМЕР_2;
- визнати незаконним та скасувати пункт 2 рішення Сільради від 12.11.2008 № 126 "Про присвоєння юридичної адреси в частині щодо нежитлової будівлі 72а по вул. Тітова в смт. Мангуш ";
- визнати незаконним та скасувати рішення Першотравневої районної ради від 20.11.2008 № 5/22-307 "Про передачу будівлі по вул. Тітова, 72а у смт. Мангуш з власності територіальної громади району у державну власність";
- визнати незаконним та скасувати розпорядження КМУ від 28.04.2009 № 461-р в частині прийняття пропозиції Фонду та Першотравневої районної ради (Донецька область) щодо передачі будівель у смт. Мангуш Першотравневого району по вул. Тітова, 72 а в державну власність та управління Фонду;
- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 04.08.2009 НОМЕР_3;
- визнати незаконним та скасувати рішення Сільради від 17.04.2012 за № 6/22-18;
- витребувати з незаконного володіння Фонду у власність держави в особі Міністерства об'єкта нерухомого майна, а саме, будівлі та гаражів загальною площею 871,7 кв.м та земельну ділянку загальною площею 0,12 га, яка розташована за адресою: Донецька область, Першотравневий район, смт Мангуш, вул. Тітова, 72а;
- відновити правове становище, яке існувало у Міністерства щодо будівлі, розташованої за адресою: Першотравневий район, смт Мангуш, вул. Тітова, 75а до моменту видання оспорюваних наказів.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна будівля та земельна ділянка були неправомірно передані у комунальну власність. Першотравнева райрада не мала жодних правових підстав приймати рішення про прийняття у комунальну власність майно ІНФОРМАЦІЯ_1 за відсутності на те рішення Міноборони про передачу зазначеного об'єкта, та не мала законних підстав для звернення до КМУ з пропозицією передати майно з комунальної до державної власності, а КМУ - для прийняття спірного розпорядження.
Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень
3. 13.12.2021 рішенням Господарського суду міста Києва, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2025, позовні вимоги задоволено частково; визнано незаконним та скасовано рішення Сільради від 08.10.2008 № 115 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна"; визнано недійсним свідоцтво про право власності від 13.10.2008 НОМЕР_2; визнано незаконним та скасовано пункт 2 рішення Сільради від 12.11.2008 № 126 "Про присвоєння юридичної адреси" в частині щодо нежитлової будівлі 72а по вул. Тітова в смт Мангуш окремої юридичної адреси; визнано незаконним та скасовано рішення Першотравневої районної ради від 20.11.2008 № 5/22-307 "Про передачу будівлі по по вул. Тітова, 72а у смт Мангуш з власності територіальної громади району у державну власність"; визнано незаконним та скасовано розпорядження КМУ від 28.04.2009 № 461-р в частині прийняття пропозиції Фонду та Першотравневої районної ради (Донецька область) щодо передачі будівель у смт Мангуш Першотравневого району по вул. Тітова, 72а в державну власність та управління Фонду; визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 04.08.2009 НОМЕР_3; визнано незаконним та скасовано рішення Мангушської селищної ради від 17.04.2012 за № 6/22-18 "Про передачу земельної ділянки в постійне користування"; відновлено правове становище, яке існувало у Міністерства оборони України щодо будівлі, розташованої за адресою: Першотравневий район, смт Мангуш, вул. Тітова, 75а до моменту видання вказаних актів; вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
4. Судові рішення мотивовано тим, що Мангушська (Першотравнева) районна рада не мала законних підстав для набуття права власності на спірну будівлю, яка не є об'єктом комунальної власності, тому Мангушська (Першотравнева) районна рада не мала законних підстав і передавати будь-кому неналежне їй майно (спірну будівлю).
5. Разом з тим, КМУ не мав законних підстав прийняти пропозицію щодо передачі майна, яке не відноситься до об'єктів комунальної власності, не від власника цього майна, а отже не вправі був приймати розпорядження від 28.04.2009 №461-р "Про передачу будівель в Донецькій області в державну власність" в частині прийняття пропозиції Фонду та Першотравневої районної ради (Донецька область) щодо передачі будівель у смт Мангуш Першотравневого району по вул. Тітова, 72а в державну власність та управління Пенсійного фонду України.
6. Оскільки свідоцтва про право власності були видані на підставі рішень, які є незаконними і підлягають скасуванню, то наявні підстави для визнання недійсними таких свідоцтв і відновлення правового становища Міноборони щодо будівлі за адресою: вул. Тітова, 72а в смт. Мангуш Першотравневого району до видання спірних актів.
7. Також суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимоги про витребування спірного нерухомого майна з незаконного володіння Фонду у власність держави в особі Міноборони огляду на ті обставини, що Фонд є добросовісним набувачем такого майна, а вимога про витребування власником свого майна передбачає інший порядок реалізації прав останнього у відповідності з приписами статті 388 ЦК України.
8. При цьому розглянувши питання щодо застосування позовної давності, судами попередніх інстанцій не встановлено обставин, які б вказували на пропуск позовної давності, що виключає підстави для застосування правових наслідків її спливу.
Касаційна скарга
9. Не погодившись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, Управління звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить їх скасувати в частині задоволених позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
10. КМУ також звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної вимоги щодо скасування розпорядження КМУ від 28.04.20009 № 461-р в частині прийняття пропозиції Фонду та Першотравневої районної ради (Донецька область) щодо передачі будівель у смт. Мангуш Першотравневого району по вул. Тітова, 72а в державну власність та управління Пенсійного фонду України.
Узагальнені доводи касаційних скарг
11. У своїй касаційній скарзі Управління посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 923/364/19, від 16.06.2020 у справі № 904/1221/19 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (щодо ефективного способу захисту); постановах Верховного Суду від 21.07.2020 у справі № 5011-15/2551-2012, від 26.05.2022 у справі № 5013/458/11, від 13.07.2021 у справі № 1/157-09-5588 (916/2070/20) від 29.05.2024 у справі № 910/5808/20 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (щодо втручання у мирне володіння майном); постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 127/21764/17, від 23.03.2021 у справі № 367/4695/20 від 22.08.2018 у справі № 815/1568/16, від 13.11.2018 у справі № 910/2145/18, від 27.11.2018 у справі № 910/2686/18, від 05.12.2018 у справі № 804/3091/18 та постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 824/2393/15-а, від 15.07.2020 у справі № 809/78/16, від 11.11.2020 у справі № 826/14406/18, від 29.08.2022 у справі № 560/4501/20, від 13.02.2023 у справі № 461/3634/17, від 30.03.2023 у справі № 640/13008/20 (щодо критеріїв розмежування судової юрисдикції); постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 910/6644/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №910/10647/18 (щодо правил виключної підсудності); постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 та від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17, від 05.12.2018 y справі № 522/2110/15-ц (щодо застосування інституту позовної давності).
12. Узагальнено доводи скарги зводяться до такого:
- право на пред'явлення позову щодо повернення майна може бути реалізоване лише власниками цього майна, якими Позивачі ніколи не були, адже право власності чи інші речові права на спірну будівлю не було зареєстровано, в порядку визначеному чинним законодавством, ні за Міноборони, ні за Центром;
- суди попередніх інстанцій невірно трактували характер спірних правовідносин та помилково віднесли їх до категорії цивільно-правових; в той же час, в дійсності йдеться про адміністративно-правові відносини щодо оскарження індивідуального акту суб'єкта владних повноважень, які підлягали розгляду в порядку адміністративного судочинства;
- суди попередніх інстанцій при розгляді справи порушили правила виключної підсудності господарських спорів, яке виразилося в тому, що нерухоме майно знаходиться в Донецькій області, тому справа повинна розглядатися Господарським судом Донецької області;
- суди попередніх інстанцій не дослідили об'єктивних обставин щодо початку перебігу строку позовної давності, а Позивачі, у свою чергу, у позовній заяві жодним чином не обґрунтували причини пропуску строку на звернення до суду з позовною вимогою про визнання незаконним та скасування розпорядження КМУ від 28.04.2009 № 461-р;
- суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, які підтверджують обізнаність Позивачів про обставини закріплення спірної будівлі на праві оперативного управління за Відповідачем-2.
13. КМУ у своїй касаційній скарзі посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 та від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17, від 05.12.2018 у справі № 522/2110/15-ц (щодо застосування інституту позовної давності); Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 (щодо категорії стандарту доказування); постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №7106/1272/14-ц, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 та від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17 (щодо застосування статті 267 ЦК України); постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 648/3491/15-ц, від 24.04.2019 у справі № 569/8314/14-ц та постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19 (щодо застосування статті 264 ЦК України); постановах Верховного Суду від 10.06.2021 у справі № 922/3121/19, від 09.04.2019 у справі № 912/1104/18, від 20.09.2019 у справі № 904/4342/18, від 26.06.2018 у справі №522/15385/14-ц (щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності); постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018у справі №925/378/17, від 16.10.2019 у справі № 525/505/16-ц та постанові Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 910/13614/21 (щодо критеріїв розмежування судової юрисдикції); постанові Верховного Суду від 07.04.2021 у справі №924/199/20 (щодо належного способу захисту порушеного права).
14. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування абзацу 1 частини першої статті 4 та частини першої статті 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності".
15. Скаржник доводить, що відповідно до положень наведеного Закону КМУ є суб'єктом управління об'єктами державної власності та наділений повноваженнями щодо надання згоди на передачу об'єктів із комунальної до державної власності. На момент прийняття спірного розпорядження рішення Сільрада від 08.10.2008 № 115 було чинним, відтак КМУ діяв у межах, у спосіб та на підставі наданих йому повноважень.
16. Також скаржник стверджує, що Позивачами пропущена позовна давність стосовно вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження КМУ від 28.04.2009 № 461-р. В обґрунтування обізнаності Міноборони про прийняття оспорюваного розпорядження, скаржник зазначає, що Міністр оборони України є одним із членів КМУ, а отже Позивачу-1 було відомо про оскаржуване рішення починаючи з моменту його прийняття.
17. Крім того, КМУ наголошує, що судами попередніх інстанцій взагалі не розглянута його заява про застосування строків позовної давності, про що свідчить тексти оскаржуваних рішень.
18. На переконання Відповідача-3 позовна вимога про визнання незаконним та скасування розпорядження КМУ від 28.04.2009 № 461-р підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Позиція інших учасників справи
19. Міноборони у відзиві на касаційну скаргу Управління просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін.
20. Позивач-1 зазначає, що спірна будівля та земельна ділянка були неправомірно передані у комунальну власність. Першотравнева районна рада (на даний час - Маріупольська районна рада) не мала жодних правових підстав приймати рішення про прийняття у комунальну власність майна ІНФОРМАЦІЯ_1 за відсутності на те рішення Міноборони про передачу зазначеного об'єкту, та не мала законних підстав для звернення до КМУ з пропозицією передати майно з комунальної до державної власності, а КМУ - для прийняття спірного розпорядження.
21. Позивач-2 у відзиві на касаційну скаргу Управління також просить відмовити у її задоволенні підтримуючи у повній мірі позицію, викладену у відзиві Міноборони.
22. Управління у клопотанні просить залишити без розгляду відзив на касаційну скаргу Міноборони, оскільки останнє подано з порушенням строку, без поважної причини та без належного клопотання про поновлення або продовження цього строку.
Стислий виклад обставин справи, установлених судами попередніх інстанцій
23. Рішенням виконавчого комітету Першотравневої районної ради депутатів трудящих № 195 від 06.07.1977 "Про дозвіл проектування і будівництва будівель райвійськкомату і народного суду" вирішено дозволити проектування і будівництво будівлі райвійськкомату по вул. Тітова в с. Першотравневе ; вилучити земельну ділянку площею 0,16 га із землекористування Першотравневого Держбанку і виділити його під будівництво будівлі райвійськкомату.
24. 15.12.2003 Першотравневою районною радою прийнято рішення № 4/13-160 "Про прийняття будівлі, гаражів, які знаходяться в управлінні ІНФОРМАЦІЯ_3 в спільну власність територіальних громад сіл, селищ, які знаходяться в управлінні районної ради", відповідно до якого прийнято у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, які знаходяться в управлінні районної ради, будівлю, гаражі, що знаходяться за адресою: вул. Тітова, 75а, смт. Мангуш, Першотравневий район . Вирішено зареєструвати право власності Першотравневої районної ради на вказані об'єкти.
25. За заявою прокурора Першотравневого району Донецької області рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 29.06.2004 у справі № 2-297-04 рішення Першотравневої районної ради № 4/13-160 від 15.12.2003 "Про прийняття будівлі, гаражів, які знаходяться в управлінні ІНФОРМАЦІЯ_3 в загальну власність територіальних громад сіл, селищ, які знаходяться в управлінні районної ради" було скасовано.
26. Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 21.09.2004 апеляційну скаргу Першотравневої районної ради Донецької області задоволено частково, рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 29.06.2004 скасовано, а заяву прокурора Першотравневого району Донецької області про визнання недійсним рішення Першотравневої районної ради Донецької області № 4/13-160 від 15.12.2003 залишено без розгляду.
27. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.10.2006 касаційне подання прокурора Першотравневого району Донецької області задоволено, ухвалу апеляційного суду Донецької області від 21.09.2004 у справі № 2-297-04 скасовано, а рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 29.06.2004 - залишено без змін.
28. 29.08.2008 Першотравнева районна рада прийняла рішення "Про прийняття на баланс районної ради будівлі та гаражів, розташованих у смт Мангуш Першотравневого району Донецької області по вул. Тітова 75а " за № 5/20-284.
29. Постановою Першотравневого районного суду Донецької області від 25.04.2012 у справі № 2-а-11/12 визнано протиправним і скасовано рішення Першотравневої районної ради від 29.08.2008 № 5/20-284 "Про прийняття на баланс районної ради будівлі та гаражів, розташованих у смт. Мангуш Першотравневого району Донецької області по вулиці Тітова 75а".
30. Рішенням Сільради від 08.10.2008 № 115 "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна" оформлено право власності на спірну будівлю за територіальною громадою Першотравневого району в особі Першотравневої районної ради.
31. 13.10.2008 оформлено свідоцтво про право власності НОМЕР_2 на нежитлову будівлю та гаражі (Донецька область, Першотравневий район, смт. Мангуш, вул. Тітова, 75а), в якому зазначено про те, що форма власності є комунальною, а власником являється територіальна громада Першотравневого району в особі Першотравневої районної ради.
32. Рішенням Сільради № 126 від 12.11.2008 нежитловій будівлі присвоєно окрему юридичну адресу: смт Мангуш, вул. Тітова, 72 "а".
33. Рішенням Першотравневої районної ради від 20.11.2008 № 5/22-307 "Про передачу будівлі по вул. Тітова, 72а у смт Мангуш з власності територіальної громади району у державну власність" будівлю загальною площею 871,7 кв.м, розташовану за адресою: Першотравневий район, смт Мангуш, вул. Тітова, 72а, передано з власності територіальної громади району у державну власність з віднесенням до сфери управління Фонду для розміщення управління у Першотравневому районі.
34. Розпорядженням КМУ № 461-р від 28.04.2009 "Про передачу будівель в Донецькій області в державну власність" прийнято пропозицію Фонду, Димитровської міської ради і Першотравневої районної ради (Донецька область) щодо передачі будівель у м. Димитрові по вул. Артема, 13 та у смт Мангуш Першотравневого району по вул. Тітова, 72а в державну власність та управління зазначеного фонду.
35. Рішенням виконавчого комітету Сільради від 10.06.2009 № 51 вирішено оформити право власності за державою в особі Фонду на нежитлову будівлю, яка знаходиться в оперативному управлінні Фонду України в Першотравневому районі за адресою: смт Мангуш, вул. Тітова, 72а.
36. Рішенням Сільради від 17.04.2012 № 6/22-18 "Про передачу земельної ділянки в постійне користування", земельна ділянка площею 0,12 га, яка розташована за адресою: смт Мангуш, вул. Тітова, 72а, передана у постійне користування Фонду, яким відповідне право оформлено 22.01.2014.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
37. Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
38. Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).
39. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб'єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).
40. З огляду на положення процесуального законодавства суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.
41. Згідно зі статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
42. Відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було би задовольнити позовні вимоги. Тобто сторонами у судовому процесі є суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення.
43. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
44. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
45. З урахуванням наведених законодавчих норм завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
46. У постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 Велика Палата Верховного Суду констатувала таке: "…і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27.02.2019, справа № 761/3884/18). Такий же висновок справедливий щодо господарського процесу.
Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.
Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.
У цій справі прокурор пред'явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагентства у Харківській області, відповідачем визначив ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред'явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області).
47. Зазначене не відповідає частині першій статті 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.
48. Подібних висновків, але щодо участі органів державної влади в адміністративному процесі Велика Палата Верховного Суду дійшла в постанові від 13.11.2019 у справі № 826/3115/17".
49. Враховуючи викладене колегія суддів зазначає, що спір у справі, яка переглядається, виник між державою в особі Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 та державою в особі Маріупольської районної ради, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Кабінету Міністрів України, Мангушської селищної ради Маріупольського району і Пенсійного фонду України.
50. Однак наведене не відповідає частині першій статті 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору (пункт 7.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19).
51. В контексті вищенаведеного судова колегія також зазначає, що Верховний Суд у постанові від 18.04.2024 у справі № 914/2503/22 (спір стосувався скасування державної реєстрації права на земельну ділянку з підстав порушення відповідачем компетенції на розпорядження землями державної власності) погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову з мотивів того, що у даному випадку по суті має місце спір держави з державою. При цьому зазначена обставина визначена судами самостійною (окремою) підставою для відмови у позові.
52. З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає, що вирішення судом цього спору не відповідатиме меті ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, оскільки зводитиметься до розгляду державою в особі уповноваженого нею органу (суду) спору між іншими її органами, тобто спору держави із самою собою, що унеможливлює задоволення позову.
53. Щодо доводів скаржників про те, що дана справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, Суд зазначає таке.
54. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
55. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 127/21764/17, від 23.03.2021 у справі № 367/4695/20).
56. За змістом положень частини першої статті 2, пункту 7 частини першої статті 4, пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
57. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб кваліфікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
58. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
59. У цих висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.
60. Отже, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Спір набуває ознак публічно-правового за умови не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (нею) у цих відносинах владних управлінських функцій.
61. Водночас спір є приватноправовим і підвідомчим господарському суду, зокрема, за таких умов: а) участь у спорі суб'єкта господарювання; б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним, Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
62. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (переважно майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
63. З наведеного вбачається, що до адміністративної юрисдикції не належить розгляд справ, якщо у спірних відносинах вбачається спір про право.
64. У цих висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі № 910/8424/17.
65. У справі, яка переглядається, спір виник щодо правомірності віднесення до сфери управління Фонду для розміщення Управління Пенсійного фонду Першотравневого району Донецької області, яке, як стверджують Позивачі, є військовим, а тому не могло бути передано до сфери управління іншого органу, уповноваженого управляти державним майном без згоди Міноборони.
66. Зважаючи на викладене та наведені вище критерії розмежування судової юрисдикції, беручи до уваги у тому числі предмет і підстави заявленого позову, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі, колегія суддів зазначає, що розгляд даної справи знаходиться поза межами компетенції суду адміністративної юрисдикції.
67. Наведеним спростовуються протилежні доводи скаржників, наведені у касаційних скаргах.
68. Щодо тверджень Управління про те, що суди попередніх інстанцій при розгляді справи порушили правила виключної підсудності, Суд зазначає таке.
69. У постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі № 910/1718/21 наведено, зокрема такий висновок: "66. Так, відповідно до частини третьої статті 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
67. Частиною п'ятою статті 30 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, незалежно від наявності інших визначених цією статтею підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду.
68. Отже, у випадку виникнення конкуренції норм частини третьої статті 30 Господарського процесуального кодексу України та частини п'ятої статті 30 Господарського процесуального кодексу України під час визначення підсудності спору з приводу нерухомого майна, у тому числі щодо земельних ділянок, відповідачем в якому є орган, зазначений у частині п'ятій статті 30 Господарського процесуального кодексу України, судам слід керуватись частиною п'ятою статті 30 Господарського процесуального кодексу України".
70. Враховуючи, що у даній справі КМУ є одним із відповідачів, до яких заявлено позовні вимоги, то в силу частини п'ятої статті 30 ГПК України дана справа у будь-якому разі підлягає розгляду місцевим господарським судом юрисдикція якого поширюється на місто Київ, тобто Господарським судом міста Києва, чим спростовуються протилежні аргументи Управління.
71. Усі інші доводи касаційних скарг з урахуванням викладеного вище у цій постанові вирішального значення для розгляду цієї справи не мають, а тому судом касаційної інстанції і не розглядаються.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
72. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
73. Відповідно до частини першої статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
74. З урахуванням наведеного у цій постанові, касаційні скарги підлягають задоволенню, а судові рішення в частині задоволення позовних вимог - скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.
Розподіл судових витрат
75. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
76. З огляду на те, що за результатами розгляду касаційних скарг колегія суддів дійшла висновку про скасування судових рішень з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, слід здійснити розподіл судових витрат, понесених скаржниками у зв'язку із розглядом справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
1. Касаційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Кабінету Міністрів України задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2025 у справі №910/9941/21 скасувати в частині задоволення позову та в цій частині прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2025 у справі № 910/9941/21 залишити без змін.
4. Стягнути з Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022) на користь Кабінету Міністрів України (код ЄДРПОУ 0003110) 3 972 (три тисячі дев'ятсот сімдесят дві) грн 50 коп. судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.
5. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Кабінету Міністрів України (код ЄДРПОУ 0003110) 3 972 (три тисячі дев'ятсот сімдесят дві) грн 50 коп. судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.
6. Стягнути з Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) 28 148 (двадцять вісім тисяч сто сорок вісім) грн 00 коп. судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.
7. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) 28 148 (двадцять вісім тисяч сто сорок вісім) грн 00 коп. судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.
8. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил