29 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 924/1004/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ярмолинецької селищної ради
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 (головуючий суддя Коломис В. В., судді Крейбух О. Г., Саврій В. А.)
у справі № 924/1004/24
за позовом Хмельницького обласного центру зайнятості
до Ярмолинецької селищної ради
про визнання права власності на частину майна, визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити дії,
(у судовому засіданні взяв участь представник позивача - Манастирський В. В.)
Короткий зміст позовних вимог
1. Хмельницький обласний центр зайнятості (далі - Позивач, Центр) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Ярмолинецької селищної ради (далі - Відповідач, Сільрада) в якому просив суд:
- визнати право власності Центру на 1/40 частки від загальної площі адмінбудівлі Сільради розташованої за адресою: 32100, площа 600-річчя Ярмолинець, 1, смт. Ярмолинці, Хмельницький район, Хмельницька область на першому поверсі приміщення корисною площею 113,9 метри квадратні;
- визнати незаконним рішення 53 позачергової сесії восьмого скликання Сільради від 13.09.2024 "Про надання згоди на безоплатну передачу частки адміністративного приміщення Будинку рад із власності Ярмолинецької селищної ради у державну власність";
- зобов'язати Сільраду прийняти нове рішення, яким передати у власність Центру 1/40 частки від загальної площі адмінбудівлі Сільради розташованої за адресою: 32100, площа 600-річчя Ярмолинець, 1, смт. Ярмолинці, Хмельницький район, Хмельницька область на першому поверсі приміщення корисною площею 113,9 метри квадратні.
2. Позовні вимоги мотивовано тим, що Відповідач не визнає право власності на належну Позивачу частку адміністративного приміщення, яку останній мав би отримати у зв'язку із дольовою участю у будівництві цього приміщення.
Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень
3. 23.01.2025 рішенням Господарського суду Хмельницької області у задоволенні позову відмовлено повністю.
4. Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання права власності на частину майна, місцевий господарський суд вказав на відсутність доказів, які б підтверджували виникнення у Позивача права власності на спірне майно, а відтак порушення, невизнання або оспорення Відповідачем неіснуючих прав, свобод чи інтересів Центру неможливе.
5. З огляду на те, що оскаржуване рішення Сільрадою не прийнято, а дії або бездіяльність Сільради з вказаного приводу Позивачем не оскаржено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання незаконним рішення 53 позачергової сесії восьмого скликання Сільради від 13.09.2024.
6. Щодо іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції вказав на відсутність у суду можливості втручатись у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування щодо вирішення питань, які відповідно до чинного законодавства України віднесені до виключних повноважень органів місцевого самоврядування.
7. 28.04.2025 постановою Північно-західного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.01.2025 в частині визнання права власності на частину майна скасовано та прийнято нове рішення в цій частині про задоволення позову. Визнано право власності Центру на 1/40 частки від загальної площі адмінбудівлі Сільради розташованої за адресою: 32100, площа 600-річчя Ярмолинець, 1, смт Ярмолинці, Хмельницький район, Хмельницька область на першому поверсі приміщення корисною площею 113,9 метри квадратні.
8. Апеляційна інстанція виходила з того, що свої зобов'язання як за первинним договором, так і додатковою угодою, Центром виконано у повному обсязі, тоді як зустрічні зобов'язання по передачі об'єкта в законне володіння після здачі його в експлуатацію виконані не були.
9. За висновком суду апеляційної інстанції у випадку оспорювання чи невизнання за дольовиком, який виконав умови договору дольової участі, первісного права власності на новостворений об'єкт інвестування, який введений в експлуатацію, ефективним способом захисту такого права є визнання права власності на підставі статті 392 Цивільного кодексу України.
Касаційна скарга
10. Не погодившись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, Сільрада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.
Узагальнені доводи касаційної скарги
11. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про неврахування судом апеляційної інстанції правових позицій суду касаційної інстанції, викладених у постановах від 05.12.2018 у справі № 916/1813/16, від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 15.06.2022 у справі № 916/700/21, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 04.05.2023 у справі № 911/3656/20, від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 02.05.2018 у справі № 914/904/17, від 23.12.2014 у справі № 3-191гс14, від 06.07.2016 у справі № 3-576гс16, від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, від 17.04.2018 у справі №914/1521/17.
12. Обґрунтовуючи наведене, скаржник узагальнено пояснює, що позов у цій справі Центр заявив обравши неналежний спосіб захисту. Наполягає, що за змістом статті 392 Цивільного кодексу України позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Натомість, у Позивача відсутнє суб'єктивне матеріальне право або охоронюваний законом інтерес, на захист якого подано позов.
Позиція інших учасників справи
13. У відзиві на касаційну скаргу Позивач просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
14. Позивач зазначає, що практика визнання права власності на об'єкти нерухомості, розміщені у введених в експлуатацію будинках та спорудах, з огляду на відсутність у позивачів можливості оформити право власності в позасудовому порядку як ефективного способу захисту порушених прав підтримується Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 14.12.2021 № 344/16879/15-ц, від 27.02.2019 у справі № 761/32696/13-ц, від 03.04.2019 у справі № 1609/6643/12, від 15.05.2019 у справі № 522/102/13-ц, від 29.05.2019 у справі № 1609/6645/12, від 26.06.2019 у справі № 761/3428/15-ц.
Стислий виклад обставин справи, установлених судами попередніх інстанцій
15. 18.11.1992 між Районною державною адміністрацією смт. Ярмолинці Хмельницької області та Центром укладений договір про дольову участь у виділенні коштів на будівництво адміністративного будинку в смт. Ярмолинці, за змістом якого Ярмолинецька районна державна адміністрація приймає Центр в дольову участь в будівництві адмінбудівлі в смт. Ярмолинці. Після закінчення будівництва будуть виділені чотири службові кімнати для розміщення Ярмолинецького районного центру зайнятості корисною площею 70 кв.м на 1 поверсі.
16. Пунктом 2 договору визначено, що Центр зобов'язується оплатити до 01.01.1993 вартість виділеної площі підрядній організації малому підприємству "Будівельник" в сумі 991 060 руб. з розрахунку 14 156 руб. за 1 м.кв. корисної площі.
17. Центр вступає у власність вказаною власністю і володіє всіма правами і обов'язками власника після підписання акту державної комісії про введення в експлуатацію адмінбудівлі в смт. Ярмолинці, який передбачено планом ввести в дію в ІІ кварталі 1993 року.
18. 10.07.2001 у зв'язку з тим, що незавершене будівництво адмінбудинку в смт. Ярмолинці за адресою: смт Ярмолинці, площа 600-річчя Ярмолинець, 1 по АВІЗО №16 від 25.06.2001 передано на баланс Ярмолинецької районної ради, між Центром (дольовик) та Ярмолинецькою районною радою (замовник) укладено додаткову угоду № 1 до договору від 18.11.1992 "Про дольову участь в виділенні коштів на будівництво адмінбудинку в смт Ярмолинці", відповідно до умов якої замовник зобов'язується закінчити незавершене будівництво адмінбудинку в смт. Ярмолинці по площі 600-річчя Ярмолинець будинок № 1, яке передане на баланс Ярмолинецькій районній раді по АВІЗО № 16 від 25.06.2001 і здати по акту Державної приймальної комісії до 01.09.2001.
19. Відповідно до пункту 2.1 угоди, до 31.07.2001 дольовик зобов'язується сплатити Ярмолинецькій районній раді вартість додатково виділених 36 кв.м корисної площі за ціною, яка склалась в Хмельницькій області станом на 01.01.2001 (по даних Держбуду України). Ця вартість складає 36 кв.м. * 999 грн. = 35 964 грн, в тому числі ПДВ. Договірна ціна є твердою і не коригується в процесі закінчення будівництва.
20. За виділені 70 кв.м корисної площі згідно договору від 18.11.1992 року Хмельницький обласний центр зайнятості повністю розрахувався (пункт 2.2 угоди).
21. Згідно з пунктом 3.1 угоди сторони, які уклали цю угоду несуть повну відповідальність за виконання своїх обов'язків, передбачених даною угодою і законодавством України.
22. Листом Ярмолинецької районної ради від 18.12.2001 № 249 повідомлено Центр про те, що відповідно до додаткової угоди № 1 від 10.07.2001 до договору від 18.11.1992 за адресою: 32100, смт. Ярмолинці, площа 600-річчя Ярмолинець, 1, кошти Центру у повному обсязі використані та освоєні. Приміщення Ярмолинецького районного центру зайнятості буде передано на баланс центру зайнятості після здачі об'єкта в експлуатацію.
23. 16.01.2017 Ярмолинецькою районною радою згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на адміністративне приміщення Будинку рад загальною площею 4616,1 кв.м за адресою: Хмельницька область, Ярмолинецький район, смт Ярмолинці, площа 600-річчя Ярмолинець, будинок 1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1150982468258 на підставі рішення 26 сесії VI скликання Ярмолинецької районної ради від 31.05.2013.
24. 18.09.2017 Центр звернувся із листом № 22- 15/2066 "Щодо виділення частки для розміщення Ярмолинецького РЦЗ" з проханням винести на розгляд сесії районної ради та розглянути питання виділення частки Хмельницького обласного центру зайнятості із комунальної власності в державну та встановити право власності на частину приміщення за Центром корисною площею 106 кв.м згідно договору від 18.11.1992 "Про дольову участь в виділенні коштів на будівництво адмінбудинку в смт Ярмолинці" та додаткової угоди № 1 від 10.07.2001 до договору від 18.11.1992 "Про дольову участь в виділенні коштів на будівництво адмінбудинку в смт Ярмолинці".
25. За результатами розгляду даного листа рішенням Ярмолинецької районної ради від 22.12.2017 № 7 "Про надання згоди на передачу частки адміністративного приміщення Будинку рад із спільної власності територіальних громад Ярмолинецького району у державну власність" надано згоду на передачу 1/23 частки приміщення загальною площею 198,1 кв.м, з яких корисна площа 125,6 кв.м (перший поверх адміністративного приміщення Будинку рад), що розташований за адресою: 32100, площа 600-річчя Ярмолинець, 1, смт Ярмолинці, Ярмолинецький район, Хмельницька область, з передачею прав власності на дану частку нежитлового приміщення у встановленому порядку із спільної власності територіальних громад Ярмолинецького району у державну власність в особі Центру.
26. Оскільки питання передачі майна із комунальної у державну власність регулюється Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 №1482 "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", відповідно до яких передача майна (будівлі) із комунальної у державну власність здійснюється за погодженням із Кабінетом Міністрів України Центр звернувся до Державної служби зайнятості (Центрального апарату) з проханням клопотати перед Кабінетом Міністрів України щодо надання згоди на передачу частки адміністративного приміщення Будинку рад із спільної власності територіальних громад Ярмолинецького району у державну власність на баланс Центру.
27. Державна служба зайнятості (Центральний апарат), у свою чергу, із відповідним листом звернулася до Міністерства соціальної політики, до сфери управління якого входила служба зайнятості, за результатами розгляду якого Мінсоцполітики листом від 24.04.2019 №8217/0/2-19 "Щодо передачі нерухомого майна" повідомило, що здійснюється розробка єдиних комплексних підходів управління майном служби зайнятості, створено відповідну робочу групу, та виходячи з результатів її роботи Мінсоцполітики повернеться до розгляду порушеного питання.
28. З огляду на викладене, рішення Ярмолинецької районної ради від 22.12.2017 № 7 "Про надання згоди на передачу частки адміністративного приміщення Будинку рад із спільної власності територіальних громад Ярмолинецького району у державну власність" реалізовано не було.
29. 16.10.2020 Ярмолинецька районна рада відповідно до пункту 20 частини першої статті 43, частини першої та другої статті 59, частин четвертої та п'ятої статті 60, пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішенням сесії №9 від 16.10.2020 вирішила передати безоплатно із спільної власності територіальних громад Ярмолинецького району в комунальну власність Ярмолинецької територіальної громади, управління якою здійснює Сільрада майно та правовстановлюючі документи на відповідне майно згідно переліку, в якому зокрема і перебувало адміністративне приміщення Будинку рад.
30. 20.10.2020 Сільрада рішенням 39 позачергової сесії сьомого скликання від 20.10.2020 № 1 прийняла безоплатно в комунальну власність Ярмолинецької селищної територіальної громади, управління якою здійснює Ярмолинецька селищна рада комунальне майно, що перебувало на балансі комунальних підприємств, установ, закладів та організацій, засновниками яких є Ярмолинецька районна рада Хмельницької області із спільної власності територіальних громад Ярмолинецької районної ради.
31. Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.03.2021 №246891778 вищевказане майно зареєстровано 24.02.2021 за Ярмолинецькою селищною радою на підставі рішення Ярмолинецької селищної ради від 20.10.2020, рішення Ярмолинецької районної ради від 16.10.2020 та акту приймання-передачі нерухомого майна від 31.12.2020 виданого Ярмолинецькою селищною радою та Ярмолинецькою районною радою.
32. З метою оформлення права власності на частину адміністративного приміщення 14.09.2021 Центр звернувся із листом № 22-15/3019 до Сільради з проханням надати згоду для реалізації рішення Ярмолинецької районної ради від 22.12.2017 № 7 щодо передачі частки приміщення на першому поверсі будівлі, що знаходиться за адресою: 32100, Хмельницька область, Ярмолинецький район, смт Ярмолинці, площа 600-річчя Ярмолинець, 1 Хмельницькому обласному центру зайнятості.
33. У відповідь на даний лист Сільрада повідомила (лист від 06.10.2021 № 2739), що відповідно до п.30 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання розпорядження комунальним майном територіальної громади може бути вирішено виключно сесією Ярмолинецької селищної ради.
34. 21.11.2022 та 26.06.2024 Позивач звертався до Відповідача з листами, в яких просив винести на розгляд сесії Сільради питання щодо виділення частки Хмельницького обласного центру зайнятості із комунальної власності в державну та встановити право власності на частину приміщення загальною площею 198,1 м.кв згідно договору про дольову участь у виділенні коштів на будівництво адміністративного будинку в смт. Ярмолинці та рішення районної ради № 5 від 14.02.2017.
35. У відповідь на вищевказані листи, Відповідач 15.12.2022 та 22.07.2024 повідомив, що Позивачем не додано доказів сплати коштів по договору від 18.11.1992 та по додатковій угоді від 10.07.2001 № 1. При цьому, рекомендовано для визначення частки надати висновок про визначення частини приміщення згідно сплачених коштів на дольову участь у будівництві відповідно до договору та додаткової угоди.
36. 01.08.2024 Позивач повторно звернувся до Сільради з листом від 01.08.2024 № 22-010/2112 щодо питання щодо виділення частки Хмельницького обласного центру зайнятості із комунальної власності в державну та встановити право власності на частину приміщення за Центром.
37. У листі від 25.09.2024 Сільрада повідомила Позивача про засідання позачергової 53 сесії VIII скликання ради, яке відбулось 13.09.2024, на якій депутати не підтримали проект рішення "Про надання згоди на безоплатну передачу частки адміністративного приміщення Будинку рад із власності Сільради у державну власність", у зв'язку з чим рішення не прийнято. До листа додано витяг з протоколу пленарного засідання від 13.09.2024 та копію поіменного голосування.
38. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.
Позиція Верховного Суду
39. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
40. Тобто відповідно до положень згаданої норми касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
41. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
42. При цьому з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
43. Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
44. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення (див. зокрема, підхід в частині оцінювання спірних правовідносин на предмет подібності, який застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19).
45. Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
46. Проаналізувавши наведені скаржником підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, судова колегія виходить з такого.
47. У справі № 338/180/17 розглядався спір за первісним позовом про стягнення безпідставно одержаних коштів і за зустрічним позовом - про визнання договору укладеним та стягнення заборгованості за договором підряду. Проаналізувавши, зокрема, статті 837, 843, 846 ЦК України у взаємозв'язку зі статтями 638, 640, 642 цього Кодексу, суд касаційної інстанції виснував, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами; якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.
48. У справі № 488/5027/14-ц розглядався позов про визнання незаконними та скасування окремих пунктів рішень міської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування запису про право власності та витребування земельної ділянки із незаконного володіння. Суди, розглядаючи справу № 488/5027/14-ц, установили, що спірна земельна ділянка перебувала у державній власності, мала лісогосподарське призначення та вибула з володіння власника поза його волею. Велика Палата Верховного Суду у справі № 488/5027/14-ц зазначила, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.
49. У справі № 466/86416-ц спірні правовідносини виникли у зв'язку з тим, що, на думку прокурора, реєстрація права власності на спірне нерухоме майно за відповідачем є неправомірною. Суди, розглядаючи справу № 466/8649/16-ц по суті позовних вимог установили, що відповідач одержав спірне майно за безвідплатними договорами - договорами дарування. Велика Палата Верховного Суду у справі № 466/8649/16-ц зазначила, що відповідно до частини третьої статті 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. Отже, в разі безвідплатного набуття майна в особи, яка не мала права його відчужувати, власник на підставі статті 387 ЦК України має право витребувати його від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, незалежно від добросовісності останньої.
50. У справі № 183/1617/16 розглядався спір, який виник через незаконне вилучення земельної ділянки із земель лісового фонду та незаконного включення її у межі села, внаслідок чого землі державної власності були незаконно відчужені на користь фізичної особи, чим порушені охоронювані законом інтереси держави.
51. У справі № 916/1608/18 спір виник у зв'язку з відмовою державним реєстратором у реєстрації права власності на нерухоме майно (павільйон). Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що позивач має документи, що підтверджують його право власності на павільйон, але з цих документів важко зробити однозначний висновок щодо того, чи був павільйон об'єктом нерухомості на момент його придбання і чи є існуючий павільйон тим самим майном, який був придбаний позивачем. При цьому державний реєстратор не є судом і не вправі вирішувати таке питання самостійно, фактично вирішуючи спір між позивачем і власником земельної ділянки, на якій розміщене спірне майно.
52. У справі № 19/028-10/13 спірні правовідносини виникли у зв'язку із приватизацією державного підприємства. Позивач стверджував, що спірні об'єкти нерухомого майна не були включені до переліку майна, яке було приватизовано під час приватизації вказаного підприємства, та залишились у комунальній власності територіальних громад.
53. У справі № 200/606/18 розглядались вимоги про визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та визнання права власності на земельну ділянку, на якій розташовано придбане позивачем на електронних торгах нерухоме майно.
54. У справі № 359/3373/16-ц вирішувався спір про витребування земель лісогосподарського призначення, які перебувають під посиленою правовою охороною держави.
55. У справі № 920/309/23 спірні правовідносини стосувались повернення земельних ділянок лісогосподарського призначення шляхом скасування державної реєстрації права власності міської ради та їх обтяжень на земельні ділянки та про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельних ділянок.
56. У справі № 914/904/17 розглядався спір про визнання права власності на земельну ділянку, пов'язаний із автоматичним переходом права власності на земельну ділянку у разі переходу до особи права власності на розташоване на ній нерухоме майно.
57. У справі №910/1016/17 оскаржувалось рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки для обслуговування нерухомого майна.
58. У справі №914/1521/17 оскаржувалась ухвала органу місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою.
59. У справі № 3-191гс14 розглядались вимоги щодо визнання права власності на природний газ. Верховний Суд України направляючи справу на новий розгляд вказав на те, що Вищий господарський суд України погодившись з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення пред'явленого позову та з обґрунтуванням такого висновку судів попередніх інстанцій правовими підставами (стаття 392 ЦК України), які застосовуються до відносин захисту права власності, залишив поза увагою ту обставину, що спір виник із договірних відносин між сторонами договору.
60. У справі № 3-576гс16 розглядався позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва та визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва - багаторівневий паркінг. Суди, розглядаючи справу по суті позовних вимог відмовили у їх задоволенні з тієї підстави, що позивачем не доведено будь-якого права на спірне майно.
61. Таким чином, правовідносини у справі, що розглядається, не є подібними до правовідносин у вищезазначених справах, з огляду на суттєву відмінність характеру спірних правовідносин, а тому застосування норм права за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним, а вказані скаржником для порівняння судові рішення суду касаційної інстанції - релевантними до обставин цієї справи.
62. Крім того, Суд відхиляє процитовані скаржником висновки, наведені у постановах суду касаційної інстанції від 05.12.2018 у справі № 916/1813/16, від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 15.06.2022 у справі № 916/700/21, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 04.05.2023 у справі № 911/3656/20, від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20, оскільки, по-перше, правовідносини у наведених справах очевидно не відповідають критеріям подібності правовідносин, конкретизованим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, по-друге, таке цитування не доводить порушення чи неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень законодавства, який, з урахуванням наданої процесуальним законом компетенції, встановив наявність порушеного права Позивача.
63. В контексті доводів скаржника про обрання Позивачем неналежного способу захисту, судова колегія зазначає, що відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 № 344/16879/15-ц (на яку посилається Позивач у відзиві на касаційну скаргу) у випадку набуття права власності на новостворене нерухоме майно саме інвестор набуває первинне право власності, на яке раніше не було і не могло бути зареєстроване право власності інших осіб, віндикація не може бути застосована. Ефективним та належним способом захисту прав інвестора у такому випадку буде визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України.
64. Практика визнання права власності на об'єкти нерухомості, розміщені у введених в експлуатацію будинках та спорудах, з огляду на відсутність у позивачів можливості оформити право власності в позасудовому порядку як ефективного способу захисту порушених прав підтримується Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 27.02.2019 у справі № 761/32696/13-ц, від 03.04.2019 у справі № 1609/6643/12, від 15.05.2019 у справі № 522/102/13-ц, від 29.05.2019 у справі № 1609/6645/12, від 26.06.2019 у справі № 761/3428/15-ц.
65. Отже, посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у вищезазначених справах, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.
66. За таких обставин доводи заявника про наявність передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстав для подання касаційної скарги є необґрунтованими.
67. Колегія суддів звертає увагу на те, що правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, змісту та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги, що має своїм наслідком відповідно до статті 300 ГПК України розгляд касаційної скарги в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
68. Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, яких не виклав сам скаржник. В іншому випадку вказане б призводило до порушення таких принципів господарського процесу, як змагальності та диспозитивності.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
69. Згідно з пунктами 4 і 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку), та якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
70. З огляду на те, що доводи касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, не підтвердилися, касаційне провадження у цій справі необхідно закрити.
Судові витрати
71. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника та не підлягає поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 296, 300 ГПК України, Суд
Касаційне провадження за касаційною скаргою Ярмолинецької селищної ради на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 у справі № 924/1004/24 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил