07 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 914/1875/16(914/348/24)
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Жукова С.В.
розглянувши заяву ОСОБА_1
про відвід судді Огородніка К.М.
у справі №914/1875/16(914/348/24)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Гетьман"
до ОСОБА_2
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ,
про витребування нерухомого майна,
в межах справи № 914/1875/16
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Гетьман"
15.05.2025 (через підсистему "Електронний Суд") ОСОБА_1 подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.04.2025 та рішення Господарського суду Львівської області від 18.10.2024 у справі №914/1875/16 (914/348/24); прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Гетьман" в повному обсязі.
16.05.2025 (через підсистему "Електронний Суд") ОСОБА_2 подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.04.2025 та рішення Господарського суду Львівської області від 18.10.2024 у справі № 914/1875/16 (914/348/24); прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Гетьман" до ОСОБА_2 в повному обсязі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2025 та протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.05.2025 зазначені касаційні скарги передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В.Г. (суддя-доповідач), суддів: Картере В.І., Огородніка К. М.
23.06.2025 ухвалою Верховного Суду, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 914/1875/16 (914/348/24) за касаційною скаргою ОСОБА_1 постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.04.2025 та рішення Господарського суду Львівської області від 18.10.2024, повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги відбудеться 14.08.2025.
09.07.2025 ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі № 914/1875/16 (914/348/24) за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.04.2025 та рішення Господарського суду Львівської області від 18.10.2024; об'єднано касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у справі № 914/1875/16 (914/348/24) в одне касаційне провадження.
24.07.2025 (через підсистему "Електронний Суд") ОСОБА_1 подано заяву про відвід судді, в якій він просить задовольнити заяву про відвід судді Огородніка К. М., відвести суддю Огородніка К. М. у справі № 914/1875/16 (914/348/24), забезпечити ОСОБА_1 право на незалежний, безсторонній та справедливий суд, гарантоване в ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Також 24.07.2025 (через підсистему "Електронний Суд") ОСОБА_1 подано заяву про відвід, в якій заявник просить задовольнити заяву про відвід судді Пєскова В. Г., відвести суддю Пєскова В. Г. у справі № 914/1875/16 (914/348/24), забезпечити ОСОБА_1 право на незалежний, безсторонній та справедливий суд, гарантоване в ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Ухвалою Верховного Суду від 05.08.2025 заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Огородніка К. М. та Пєскова В. Г. від розгляду справи № 914/1875/16(914/348/24) визнано необґрунтованими та передано заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Огородніка К. М. та Пєскова В. Г. від розгляду справи № 914/1875/16(914/348/24) на автоматизований розподіл для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, для вирішення ним питання про відвід.
За результатами авторозподілу для розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді Огородніка К.М. у справі №914/1875/16(914/348/24) визначено суддю Жукова С.В., про що свідчить протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2025.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Огородніка К.М.. у справі №914/1875/16(914/348/24), Суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на таке.
Заява про відвід судді Огородніка К. М. мотивована тим, що існують об'єктивні обставини, які викликають сумнів як в учасників справи, так і в стороннього спостерігача щодо об'єктивності судді Огородніка К. М. при розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 у цій справі.
ОСОБА_1 зазначає, що в межах справи №914/1875/16 про банкрутство ТОВ "Фірма "Гетьман" розглядаються чотири судові спори №914/1875/16 (914/343/24), №914/1875/16 (914/345/24), №914/1875/16 (914/347/24), №914/1875/16 (914/348/24) за участі ТОВ "Фірма "Гетьман", ТОВ "Фінансова Компанія "Кантієро", ОСОБА_1 про витребування майна, які є однаковими за обставинами справи, правовим регулюванням, підставами позову.
Заявник вказує, що 09.07.2025 суддя Огороднік К. М. брав участь у розгляді касаційних скарг ОСОБА_1 в аналогічних судових спорах про витребування майна у справах №914/1875/16 (914/343/24) та №914/1875/16 (914/345/24) і постановами Верховного Суду в задоволенні касаційних скарг ОСОБА_1 було відмовлено.
На думку заявника, наведене свідчить, що суддею Огородніком К. М. вже сформовано суб'єктивні висновки щодо спору у справі №914/1875/16 (914/348/24), що підтверджується прийнятими рішеннями у справі №914/1875/16 (914/343/24), №914/1875/16 (914/345/24), які виключають можливість ухвалення суддею об'єктивного та неупередженого судового рішення за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 незалежно від її доводів.
ОСОБА_1 стверджує, що суддя Огороднік К. М. неодноразово розглядав як справу №914/1875/16 про банкрутство ТОВ "Фірма "Гетьман" так і справи №914/1875/16 (914/343/24), №914/1875/16 (914/345/24).
Зазначає, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Огородніка К. М. - головуючого, Жукова С. В., Погребняка В. Я. від 05.07.2023 у справі №914/1875/16 було частково скасовано ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій та прийнято нове рішення, яким вимоги заяв ТОВ "Фінансова компанія "Кантієро" задоволено; визнано недійсними результати аукціону з продажу майна ТОВ фірми "Гетьман", який відбувся 01.12.2017; визнано недійсним договір купівлі-продажу б/н, укладений за результатами проведення аукціону від 01.12.2017 із продажу майна банкрута (лот № 1).
На думку заявника, в порушення ч. 1, ч. 2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Огородніка К. М. - головуючого, Жукова С. В., Погребняка В. Я. вдався до перевірки доказів, а саме зазначив, що на відеозаписі проведеного аукціону не зафіксовано дату, час та місце проведення аукціону, що свідчить про недотримання вимог Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ГПК України, порушення засад та принципів рівності учасників судового процесу, змагальності сторін, верховенства права та може мати наслідком незаконне позбавлення ОСОБА_1 як добросовісного набувача права власності на придбану в 2017 році нерухомість.
ОСОБА_1 також вказує, що постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г. від 11.07.2024 у справі №914/1875/16 (914/343/24) та від 11.07.2024 у справі №914/1875/16 (914/345/24) було залишено без змін судові рішення судів попередніх інстанцій про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, власником якого є ОСОБА_1 . Проте ОСОБА_1 не вчиняв дій на відчуження спірного нерухомого майна. Заявник вважає, що обмеження ОСОБА_1 правомочностей власника за відсутності на те правових підстав свідчить про упередженість та необ'єктивність відповідного складу суду, свідоме порушення права ОСОБА_1 мирно володіти майном, яке гарантоване ст. 41 Конституції України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
За доводом ОСОБА_1 , вищевикладене в сукупності свідчить про те, що суддею Огородніком К. М. вже сформовано суб'єктивні висновки щодо спору у справі №914/1875/16 (914/348/24), що підтверджується прийнятими рішеннями у справі №914/1875/16, які виключають можливість ухвалення ним об'єктивного та неупередженого судового рішення за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 незалежно від її доводів.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 ГПК України.
Відповідно до частин другої та третьої статті 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.
Частиною першою статті 35 ГПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Наведеними нормами передбачено обов'язкові підстави для відводу (самовідводу) судді. Втім, посилання на відповідну обставину повинно бути обґрунтованим, а сама обставина - такою, що дійсно викликає сумнів в неупередженості або об'єктивності судді, колегії суддів.
Приписами частини четвертої статті 35 ГПК України імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2018 у справі № 9901/22/17).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має встановлюватися згідно з:
- "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду; позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
- "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій, поведінки судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність; особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Особа яка подала заяву про відвід судді (суддів), повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді (суддів) у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Європейський суд з прав людини зазначає, що у кожній окремій справі потрібно вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
У межах суб'єктивного критерію ЄСПЛ завжди вважав, що особиста неупередженість судді є презумпцією, доки не буде доведено протилежне (рішення ЄСПЛ у справі "Кіпріану проти Кіпру" (Kyprianou v. Cyprus) [ВП], заява N 73797/01, ECHR 2005-ХІІІ, рішення ЄСПЛ § 119; "Хаушільдт проти Данії" (Hauschildt v. Denmark), § 47).
Суд неодноразово наголошував, що істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена за вказаною обставиною саме заявником з огляду на приписи частини четвертої статті 38 ГПК України, адже суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних та фактичних дій суддів під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці суддів, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів їх безсторонність.
Суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.
Верховний Суд виходить з імперативного припису частини четвертої статті 35 ГПК України та того, що висновки або позиції суддів/судді, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя, а в протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших таких справ у подальшому.
Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням або окремою думкою судді в інших справах чи висловленою публічно думкою судді щодо того чи іншого юридичного питання обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких позивача не влаштовує (аналогічні висновки викладені в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 761/16124/15-ц).
З урахуванням наведеного, доводи заяви ОСОБА_1 про відвід судді Огородніка К. М. від розгляду справи № 914/1875/16(914/348/24) по своїй суті є незгодою заявника із прийнятими Верховним Судом постановами у справах № 914/1875/16, №914/1875/16(914/343/24), №914/1875/16(914/345/24) та не містять обставин, які визначені чинним процесуальним законодавством як підстави для відводу судді, або викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, а тому у задоволенні заяви ОСОБА_1 необхідно відмовити.
Керуючись статтями 35, 36, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Огородніка К.М. від розгляду справи №914/1875/16(914/348/24).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя С.В. Жуков