05 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 912/1047/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 06.08.2024 (суддя Кабакова В. Г.) та постанову Центрального апеляційного господарського суду (Мороз В. Ф. - головуючий, судді Іванов О. Г., Чередко А. Є.) від 16.04.2025 у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Кіровоградгаз"
про стягнення 482 729 982,89 грн,
(у судове засідання представники сторін не з'явилися),
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - ТОВ "ГК "Нафтогаз України") до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Кіровоградгаз" (далі - АТ "Кіровоградгаз") з вимогами про стягнення 316 888 453,91 грн основного боргу, 58 319 306,35 грн пені, 18 725 547,05 грн 3% річних, 88 796 675,58 грн інфляційних втрат, з покладенням судового збору.
Позов обґрунтований тим, що відповідачем не виконано взяті на себе зобов'язання та не сплачено суму вартості отриманого газу за договором постачання природного газу постачальником "останньої надії".
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, ТОВ "ГК "Нафтогаз України" відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 №880, здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р ТОВ "ГК "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії".
Між ТОВ "ГК "Нафтогаз України" та АТ "Кіровоградгаз" укладено типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - Договір), який затверджений постановою НКРЕКП №2501 від 30.09.2015.
Згідно з п. 2.1. Договору Постачальник зобов'язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а Споживач зобов'язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.
За п. 3.1., 3.3. Договору постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу Постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.
Відповідно до п. 4.2. - 4.5. Договору об'єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Постачальник зобов'язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).
Споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3. цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
У разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
У разі порушення побутовим Споживачем строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Згідно з підп. 1 п. 5.1. та підп. 1 п. 5.2. Договору, Споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому Договорі та зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього Договору.
Пунктами 8.1. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.
За п. 11.1. Договору, він набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу Споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником. Розірвання (припинення дії) цього Договору не звільняє Споживача від обов'язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим Договором.
Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.
Відповідно до п. 1.3. Договору цей договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Позивач зазначає, що оскільки у Оператора ГРМ (як споживача природного газу) були відсутні постачальники природного газу (не перебував у реєстрі споживачів будь-якого із постачальників), то у відповідності до положень п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС такого споживача (Оператора ГРМ) автоматично включено (зареєстровано) в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", тобто позивача.
Оператором ГТС об'єми природного газу, спожитого відповідачем автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - ТОВ "ГК "Нафтогаз України" і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Як зазначає позивач, в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56X2000000000016 (відповідач) був закріплений за постачальником "останньої надії" - ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (ЕІС-код 56Х930000008780В), у т.ч. у період з 01.01.2022 по 28.02.2022.
Обсяг природного газу, використаний відповідачем у вказаний період та внесений в алокацію позивача як постачальника "останньої надії" - ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (ЕІС-код 56Х930000008780В), становить:
з 01.01.2022 по 31.01.2022 - 4 690 811,34 тис.м.куб;
з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 2 969 102,81 тис.м.куб.
ТОВ "ГК "Нафтогаз України" оформлено рахунки та акти приймання - передачі природного газу на загальну суму 316 888 453,91 грн, які направлено відповідачу, за періоди:
- за січень 2022 року (з 01.01.2022 по 31.01.2022) на суму 195 403 969,86 грн за обсяг природного газу 4 690 811,34 тис.м.куб (акт №2133 від 31.01.2022; рахунок на оплату №6518 від 11.02.2022);
- за лютий 2022 року (з 01.02.2022 по 28.02.2022) на суму 121 484 484,05 грн за обсяг природного газу 2 969 102,81 тис.м.куб (акт №4177 від 28.02.2022; рахунок на оплату №10112 від 12.03.2022).
Вказані акти підписані сторонами та скріплено печатками.
Разом з тим відповідачем не виконано взяті на себе зобов'язання та не сплачено суму вартості отриманого газу.
Несплата відповідачем суми вартості поставленого природного газу і стала причиною виникнення спору та звернення позивача з позовними вимогами про стягнення з відповідача суми заборгованості за природний раз у розмірі 316 888 453,91 грн основного боргу, 58 319 306,35 грн пені, 18 725 547,05 грн 3% річних, 88 796 675,58 грн інфляційних втрат.
3. Короткий зміст судових рішень у справі
3.1. Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 06.08.2024 у справі № 912/1047/24, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.04.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Кіровоградгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 316 888 453,91 грн основного боргу, 29 159 653,18 грн пені, 18 725 547,05 грн 3% річних, 88 796 675,58 грн інфляційних втрат, а також 847 840,00 грн судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
Судові рішення аргументовані тим, що будь-яких доказів оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 316 888 453,91 грн відповідачем під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.
Суди вказали, що аналіз наданих відповідачем документів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про зменшення пені, підтверджує збитковість діяльності відповідача, що може бути зумовлено, у тому числі:
через невідповідність реальним витратам затверджених тарифів; внаслідок невиконання зобов'язань споживачами відповідача; зупиненням дії ліцензії на право впровадження господарської діяльності з розподілу природного газу;
- постановою НКРЕКП від 12.03.2024 №500 фактично підтверджено перевищення фактичної вартості послуг з розподілу природного газу над тарифною виручкою, передбаченою тарифами на розподіл природного газу;
- діяльність відповідача та його фінансовий стан залежить від наведених вище обставин;
- згідно Звіту про фінансовий стан на 31.12.2023, збитковість відповідача складає 102 379 тис. грн;
- законодавче врегулювання певних видів заборгованості суб'єктів ринку природного газу, зокрема, шляхом прийняття Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» і включення відповідача до реєстру для участі у такій процедурі підтверджує наявність проблем у розрахунках, які не в повній мірі залежать від поведінки суб'єктів ринку, у тому числі, від поведінки відповідача;
- з жовтня 2022 по червень 2024 роки на підприємстві відповідача звільнено 1 365 працівників, що підтверджується довідкою від 25.06.2024, що можна вважати чималим зменшенням чисельності працівників та що є негативною ознакою діяльності підприємства.
Також враховано відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором або настання інших конкретних негативних наслідків через порушення відповідача. При цьому взято до уваги доводи позивача, який вказує на своє стратегічне значення, у тому числі, на необхідність забезпечення його діяльності як "постачальника останньої надії". Окрім того суд звернув увагу, що позивач отримує певну компенсацію шляхом нарахувань згідно зі статею 625 ЦК України. В сумарному підрахунку (3% річних + інфляційні втрати) загальний розмір таких нарахувань становить 33,93% від суми основної заборгованості, що певною мірою зменшує негативні наслідки через прострочення відповідачем оплати.
Було враховано доводи та докази надані на підтвердження доводів сторін та зазначено, що зменшення пені до 1%, як просив відповідач, то при такому зменшенні взагалі буде знівельоване саме значення пені та недотримано баланс інтересів сторін.
Враховуючи викладене, наведені сторонами доводи та виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності і пропорційності, як складових елементів принципу верховенства права, суди вважали наявними підстави для зменшення пені на 50 %.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. ТОВ "ГК "Нафтогаз України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 29 159 653,17 грн та ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині.
Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4.2. Скаржник стверджує, що судами не враховано висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14 та від 12.06.2018 у справі №922/1010/16).
На думку скаржника, судами не прийнято до уваги майновий стан позивача, зокрема, податкового боргу, що призвело до безпідставного надання переваги правам відповідача перед правами Позивача у справі. Відповідач був обізнаний з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов Договору.
Судами не враховано тієї обставини, що за результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз У країни» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.
ТОВ «ГК «Нафтогаз України» є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави .
Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на Позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.
Відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов'язань, зокрема, шляхом перенесення оплати, взаємозаліку, залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат тощо.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.3. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач своєчасно не виконав свій обов'язок щодо оплати вартості газу, поставленого йому позивачем .
Згідно із статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина перша статті 549 ЦК України).
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина перша статті 550 ЦК України).
Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За змістом цієї норми, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної суми штрафних санкцій таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо (постанова Верховного Суду від 03.12.2024 у справі №909/321/24).
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК України).
Застосоване у статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21, від 22.05.2024 у справі №911/95/20, від 18.12.2024 у справі №921/320/24).
Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі; тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена права компенсації своїх майнових втрат; такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків; такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 наголосила, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах: від 05.09.2023 у справі №907/583/22, від 28.11.2023 у справі №916/1504/22, від 03.12.2024 у справі №904/872/24, від 03.12.2024 у справі №909/321/24, тощо.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Отже, висновки Верховного Суду щодо застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України є усталеними та загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) у залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.
5.4. В обґрунтування касаційної скарги, скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14 і вважає, що суди мали взяти до уваги майновий стан позивача, зокрема, наявність податкового боргу. Так, станом на 31.12.2023 , відповідно до звіту позивача про фінансовий стан та фінансові результати, розмір зобов'язань складає 47 932 040 тис. грн (в тому числі заборгованість перед бюджетом 149 107 тис. грн). Фінансовий результат від господарської діяльності за 2023 рік складає 1 943 423 тис. грн чистого збитку. Фінансова звітність Позивача є загальнодоступним документом. У постанові від 04.05.2018 у справі №908/1453/14, на яку посилається скаржник, Верховний Суд вказав, що суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. При цьому, Верховний Суд у справі №908/1453/14 погодився із судами попередніх інстанцій, які відмовили у зменшенні розміру пені до 90%, зокрема, з огляду на те, що позивач мав заборгованість по заробітній платі та податковий борг.
Суд відхиляє вказані доводи та звертає увагу, що в справі, яка переглядається, під час зменшення розміру пені, суди врахували, що аналіз наданих відповідачем документів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про зменшення пені, підтверджує збитковість діяльності відповідача, що може бути зумовлено, у тому числі:
- через невідповідність реальним витратам затверджених тарифів; внаслідок невиконання зобов'язань споживачами відповідача; зупиненням дії ліцензії на право впровадження господарської діяльності з розподілу природного газу;
- постановою НКРЕКП від 12.03.2024 №500 фактично підтверджено перевищення фактичної вартості послуг з розподілу природного газу над тарифною виручкою, передбаченою тарифами на розподіл природного газу;
- діяльність відповідача та його фінансовий стан залежить від наведених вище обставин;
- згідно зі звітом про фінансовий стан на 31.12.2023, збитковість відповідача складає 102 379 тис. грн;
- законодавче врегулювання певних видів заборгованості суб'єктів ринку природного газу, зокрема, шляхом прийняття Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» і включення відповідача до реєстру для участі у такій процедурі підтверджує наявність проблем у розрахунках, які не в повній мірі залежать від поведінки суб'єктів ринку, у тому числі, від поведінки відповідача;
- з жовтня 2022 по червень 2024 роки на підприємстві відповідача звільнено 1 365 працівників, що підтверджується довідкою від 25.06.2024, що можна вважати чималим зменшенням чисельності працівників та що є негативною ознакою діяльності підприємства.
Також судами попередніх інстанцій враховано відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором або настання інших конкретних негативних наслідків через порушення відповідача. При цьому взято до уваги доводи позивача, який вказує на своє стратегічне значення, у тому числі, на необхідність забезпечення його діяльності як "постачальника останньої надії". Окрім того суд звернув увагу, що позивач отримує певну компенсацію шляхом нарахувань згідно ст. 625 ЦК України. В сумарному підрахунку (3% річних + інфляційні втрати) загальний розмір таких нарахувань становить 33,93% від суми основної заборгованості, що певною мірою зменшує негативні наслідки через прострочення відповідачем оплати.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (стаття 13 ГПК України).
Згідно зі статтею 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи слідує, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій скаржник не надавав доказів, які б свідчили, зокрема, про його неплатоспроможність, погіршення фінансового стану та ускладнення провадження господарської діяльності, у тому числі відповідність звітність.
Враховуючи зміст принципів змагальності та диспозитивності, доводи скаржника про те, що суд самостійно не перевірив його фінансову звітність, є необґрунтованими, оскільки свідчать про намагання скаржника перекласти на суд обов'язок збирання доказів.
Як вже було зазначено, наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки залежить від фактичних обставин, які встановлені судами у справі.
Суди попередніх інстанцій, було враховано доводи та докази надані на підтвердження доводів сторін та зазначено, що зменшення пені до 1%, як просив відповідач, то при такому зменшенні взагалі буде знівельоване саме значення пені та недотримано баланс інтересів сторін. Враховуючи викладене, наведені сторонами доводи та виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності і пропорційності, як складових елементів принципу верховенства права, суди вважали наявними підстави для зменшення пені на 50 %.
Отже, суди попередніх інстанцій у цій справі реалізували свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України та статтею 233 ГК України, та, оцінивши за внутрішнім переконанням встановлені обставини і докази у справі, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення пені на 50 %.
Аналіз висновків, зроблених судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі щодо зменшення неустойки, не свідчить про їх невідповідність висновкам щодо застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, викладеним у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки ці висновки (щодо наявності/відсутності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій) не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених у кожній конкретній справі.
У свою чергу, суд визнає необґрунтованим посилання Скаржника на постанову Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 922/1010/16, оскільки у відповідній постанові не розглядалося питання зменшення неустойки згідно з положеннями частин першої та другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України.
5.7. Зважаючи на викладене, оскільки доводи скаржника щодо неправильного застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права не знайшли підтвердження, колегія суддів не убачає підстав для скасування рішення Господарського суду Кіровоградської області від 06.08.2024 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.04.2025 у справі № 912/1047/24 у оскарженій частині.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд
6.1. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.2. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.3. Ураховуючи викладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, оскаржені у справі рішення у відповідній частині необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані рішення, то відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 06.08.2024 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.04.2025 у справі № 912/1047/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 29 159 653,17 грн залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді С. К. Могил
О. В. Случ