07 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 911/3333/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Управління Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 у справі
за позовом Управління Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)
до Релігійної організації «Релігійна громада парафія на честь Преображення Господнього Бориспільської єпархії Української Православної Церкви с. Княжичі Броварського району Київської області»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Броварська міська рада,
про усунення перешкод у користуванні орендованим майном.
1. Фабула справи
1.1. Управління Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Релігійної організації «Релігійна громада парафія на честь Преображення Господнього Бориспільської єпархії Української Православної Церкви с. Княжичі Броварського району Київської області» (далі - Відповідач), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Броварської міської ради (далі - Третя особа) про усунення перешкод у користуванні орендованим майном, а саме комплексом (будівлі та споруди), розташованим за адресою: вул. Максименка Сергія, 1, с. Княжичі, Броварський район, Київська область, що складається із нежитлової будівлі під літ. «А» загальною площею 312,1 кв. м та нежитловою будівлею під літ. «Б» загальною площею 102,0 кв. м, шляхом виселення з вказаного об'єкта нерухомого майна.
1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що Позивач відповідно до умов договору оренди об'єкта комунальної власності Броварської територіальної громади від 01.12.2022 № 53-22 є орендарем комплексу (будівлі та споруди), розташованого за адресою: вул. Максименка Сергія, 1, с. Княжичі, Броварський район, Київська область, що належить до об'єктів комунальної власності Броварської територіальної громади для розміщення релігійної організації для забезпечення проведення релігійних обрядів та церемоній. Проте як законний користувач (орендар) Позивач позбавлений можливості користуватися орендованим майном саме через дії Відповідача, який безпідставно та самоправно зайняв будівлі, а звернення до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні шляхом виселення беззаперечно є належним способом захисту.
1.3. Рішенням Господарського суду Київської області від 09.02.2024 у справі № 911/3333/23 позовні вимоги задоволено повністю; зобов'язано Відповідача усунути перешкоди у користуванні комплексом (будівлі та споруди), розташованим за адресою: вул. Максименка Сергія, 1, с. Княжичі, Броварський район, Київська область, що складається із нежитлової будівлі під літ. «А» загальною площею 312,1 кв. м та нежитлової будівлі під літ. «Б» загальною площею 102,0 кв. м шляхом виселення з вказаного об'єкта нерухомого майна; стягнуто з Відповідача на користь Позивача 2684,00 грн судового збору.
1.4. Не погоджуючись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2024 у справі № 911/3333/23 скасувати та ухвалити нове рішення суду, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
1.5. Ухвалою від 03.04.2024 Північний апеляційний господарський відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2024 у справі № 911/3333/23.
1.6. 17.04.2025 до апеляційного господарського суду надійшло клопотання Відповідача про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 911/612/24.
2. Короткий зміст оскаржуваного у справі судового рішення
2.1. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 у справі № 911/3333/23 (Пономаренко Є. Ю. - головуючий, судді: Гаврилюк О. М., Ткаченко Б. О.) зупинено провадження у справі № 911/3333/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 911/612/24
2.2. Так, апеляційним господарським судом враховано, що у справі № 911/612/24 вирішується спір щодо оскарження договору № 53-22 оренди об'єкта комунальної власності Броварської міської територіальної громади від 01.12.2022, на підставі якого Позивач у справі № 911/3333/23 обґрунтовує право на користування спірним майном, яке, за його доводами, протиправно займає Відповідач. При цьому апеляційний господарський суд вказав, що важливо щоб рішення у справі було правильним, охоплювало усі обставини, а також остаточним та не потребувало інших звернень за захистом права. У даному випадку, за твердженням суду, воно зможе бути таким при встановленні або факту законності договору та розгляду у цьому випадку спору по суті або при встановленні недійсності договору та відсутності права вимоги (порушення прав та інтересів) у позивача. З огляду на зазначене, суд вказав, що справа № 911/612/24 пов'язана з даною справою, оскільки від її вирішення залежить наявність чи відсутність підстав для задоволення позову у даній справі № 911/3333/23. Таким чином, з метою забезпечення повного, всебічного і об'єктивного розгляду справи, враховуючи норми чинного законодавства, суд дійшов висновку щодо зупинення провадження у даній справі.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 у справі № 911/3333/23, Позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати, а справу № 911/3333/23 направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду; судові витрати покласти на Відповідача.
3.2. Скаржник вказує, що всупереч правовим позиціям Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 08.07.2019 у справі № 904/4233/18, від 10.09.2019 у справі № 922/1962/17, від 17.12.2019 у справі № 917/131/19, суд апеляційної інстанції не навів будь-яких мотивів, з яких він дійшов висновку саме про об'єктивну неможливості розгляду справи № 911/3333/23, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
За твердженням скаржника, Відповідач зловживає своїми правами та навмисно затягує провадження у справі № 911/3333/23, що тягне за собою негативні наслідки для власника майна - Броварської міської ради.
3.3. Відповідач у відзиві просить у задоволенні касаційної скарги відмовити повністю, оскаржувану ухвалу - залишити без змін.
3.4. Броварська міська рада у поясненнях на касаційну скаргу просить касаційну скаргу задовольнити, справу № 911/3333/23 направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 - скасувати.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржувану у справі ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом норм права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульованого нормами статей 227, 228 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов'язаний та має право зупинити провадження у справі.
За змістом пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. При цьому суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
У разі зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України за вимогами статті 234 цього Кодексу у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановлені ухвали (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 08.07.2019 у справі № 904/4233/18).
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Під неможливістю розгляду зазначеної справи слід розуміти неможливість для цього господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Пов'язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини четверта та шоста статті 75 ГПК України).
Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясовувати: 1) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 922/1962/17, від 17.12.2019 у справі № 917/131/19).
Крім того, слід зауважити, що зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього (подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18, від 10.06.2019 у справі № 914/1983/17, від 16.01.2020 у справі № 908/1188/19).
Так, предметом позову у справі № 911/3333/23 є вимоги Позивача про усунення перешкод у користуванні орендованим майном, а саме комплексом (будівлі та споруди), розташованим за адресою: вул. Максименка Сергія, 1, с. Княжичі, Броварський район, Київська область, що складається із нежитлової будівлі під літ. «А» загальною площею 312,1 кв. м та нежитловою будівлею під літ. «Б» загальною площею 102,0 кв. м шляхом виселення Відповідача з вказаного об'єкта нерухомого майна.
Натомість у справі № 911/612/24 вирішується спір про визнання недійсним з моменту його укладення, тобто з 01.12.2022, договору № 53-22 оренди об'єкта комунальної власності Броварської міської територіальної громади від 01.12.2022, укладеного між Управлінням з питань комунальної власності та житла Броварської міської ради Броварського району Київської області, Управлінням Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) та Комунальним підприємством Броварської міської ради Броварського району Київської області «Бровари-Благоустрій» та визнання недійсним з моменту його підписання, тобто з 01.12.2022, додатку № 3 до договору оренди об'єкта комунальної власності Броварської міської територіальної громади № 53-22 від 01.12.2022 акт приймання-передачі комунального майна від 01.12.2022.
Зупиняючи провадження у справі, апеляційний господарський суд виходив з того, що справа № 911/612/24 пов'язана з даною справою, оскільки від її вирішення залежить наявність чи відсутність підстав для задоволення позову у даній справі № 911/3333/23.
Разом з тим, на переконання Верховного Суду, всупереч наведеним вимогам законодавства, суд апеляційної інстанції зупиняючи апеляційне провадження не навів достатніх обґрунтувань, на підставі яких він дійшов висновку про об'єктивну неможливість розгляду цієї справи, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору на підставі наявних в матеріалах справи доказів, неможливість здійснення ним перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, відповідно до викладених у ньому висновків.
Апеляційним судом не враховано положень статті 204 Цивільного кодексу України, в яких закріплено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Отже, апеляційний суд не дав належної правової оцінки вищезазначеним положенням законодавства та не врахував, що закріплена статтею 204 Цивільного кодексу України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Договір № 53-22 оренди об'єкта комунальної власності Броварської міської територіальної громади від 01.12.2022, укладений між Управлінням з питань комунальної власності та житла Броварської міської ради Броварського району Київської області, Управлінням Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) та Комунальним підприємством Броварської міської ради Броварського району Київської області «Бровари-Благоустрій», який є предметом спору у справі № 911/612/24 та яким у тому числі обґрунтовано позовні вимоги у цій справі № 911/3333/23, є чинними і обов'язки за ними підлягають виконанню, отже, обставини на які послався апеляційний суд, ніяким чином не впливають на розгляд спору у даній справі, зважаючи на презумпцію правомірності правочину, закріплену статтею 204 Цивільного кодексу України.
Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14.11.2018 у справі № 910/8682/18, від 05.10.2021 у справі № 922/3666/20 та від 04.03.2019 у справі № 5015/6070/11.
Окремо варто звернути увагу на те, що сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду однієї справи до прийняття рішення в іншій справі.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у даній справі, не дотримавшись при цьому приписів пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України.
Водночас варто звернути увагу на те, що виходячи з аналізу положень статті 2 ГПК України, на господарське судочинство покладено обов'язок забезпечення розумності строків розгляду справ, а на сторони - неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Крім того, виходячи з аналізу статті 5 ГПК України, звернення до господарського суду повинно мати ефективний спосіб захисту порушених прав.
Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції», рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України»).
Аналогічний за змістом правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 910/31771/18, від 02.06.2020 у справі № 910/6674/19, від 20.01.2021 у справі № 906/129/20, від 01.04.2021 у справі № 902/1177/15, від 13.05.2021 у справі № 917/349/20.
4.2. Верховний Суд також зауважує, що порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду ЄСПЛ у справах проти України. Проте, зупиняючи провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 911/612/24, суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що справа № 911/612/24 (яка перебуває у провадженні суду першої інстанції з березня 2024 року) тривалий час не розглядається по суті, провадження у ній зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Київського окружного адміністративного суду в справі № 320/11028/23, відповідно, зупинення провадження до її розгляду може призвести до безпідставного затягування апеляційного перегляду вже ухваленого рішення місцевого господарського суду по суті спору у справі № 911/3333/23.
У контексті наведеного колегія суддів звертає увагу на те, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення ЄСПЛ від 07.07.1989 у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії».
4.3. Отже, оскаржувана ухвала постановлена з неповним дотриманням пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України, оскільки не містить аргументованих та переконливих мотивів щодо необхідності зупинення провадження у справі як щодо об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 911/612/24, так і стосовно того, що зібрані у цій справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 310 ГПК України).
5.2. З огляду на те, що апеляційний господарський суд допустив порушення вимог ГПК України, ухвала Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 відповідно до статті 310 ГПК України підлягає скасуванню, а справа - направленню для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції.
5.3. Суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, тому розподіл судових витрат відповідно до статті 129 ГПК України не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 304, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Управління Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) задовольнити.
Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 у справі № 911/3333/23 скасувати, справу направити для продовження розгляду до Північного апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді С. К. Могил
О. В. Случ