06 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/3882/24
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.
перевіривши касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінторгінвєст" арбітражного керуючого Шишлова Олександра Миколайовича
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2025
у справі № 922/3882/24
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультітул-Стандарт"
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінторгінвєст"
про визнання банкрутом,
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.04.2025 відмовлено у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Харківській області про витребування первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів (вх. № 5210 від 27.02.2025).
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задоволено. Ухвалу господарського суду Харківської області від 08.04.2025 у справі №922/3882/24 скасовано.Ухвалено нове судове рішення, яким заяву Головного управління ДПС у Харківській області про витребування первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів (вх.№ 5210 від 27.02.2025) задоволено. Витребувано у керівника боржника ТОВ " Фінторгінвєст" оригінали первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів, а саме: статут, зміни до статуту, рішення (протоколи, накази) про створення, рішення (протоколи, накази) про припинення; документи, підтверджуючі формування статутного фонду, а також документи, які підтверджують його розформування у зв'язку із ліквідацією, розрахунки із засновниками; первинні документи по касі та додатки до неї; авансові звіти з додатками; договори, контракти, угоди, специфікації, інвойси, акти виконаних робіт, рахунки-фактури, тощо; договори купівлі-продажу товарів, про надання послуг, найму (оренди), підряду (разом з кошторисом), перевезення вантажів, зберігання тощо; накази на призначення (звільнення) посадових осіб; документально оформленні повноваження на здійснення господарської операції осіб, які в інтересах платника податків одержують продукцію - письмові договори, довіреності, акти керівного органу платника податків тощо; затверджений керівником платника податків перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна; первинні документи щодо придбання (одержання)/продажу (поставки) товарів або послуг - накладні, акти прийому передачі, надання тощо з урахуванням наявності типових форм та галузевої специфіки, при надходженні матеріалів від постачальників чи з переробки - прибутковий ордер топової форми М-4, а також акти приймання продукції за кількістю та якістю; первинні документи щодо транспортування продукції - з урахуванням наявності типових форм та галузевої специфіки (товарно-транспортні накладні, перевізні документи (накладні) на перевезення вантажів залізничним транспортом, тощо), а також інформація щодо вантажно-розвантажувальних робіт; первинні та інші документи щодо обліку руху активів всередині підприємства; інші облікові документи вузькогалузевого характеру, що відповідно до нормативних актів застосовуються в окремій сфері діяльності; розрахункові документи - платіжні доручення, платіжні вимоги - доручення, розрахункові чеки, векселі; регістри бухгалтерського обліку, до яких перенесено інформацію із запитуваних первинних документів та регістри бухгалтерського обліку операції по коштах розрахунках і поточних зобов'язаннях (10, 11, 13, 15, 28, 301, 31, 34, 361, 362, 37, 40, 44, 51, 631, 632, 68, 632, 70, 71, 79, 92, 94 та інших рахунках, задіяних у проведених фінансово-господарських операціях за перевіряємий період); банківські виписки по рахункам за перевіряємий період; інформацію щодо проведених інвентаризацій за перевіряємий період; документи, що підтверджують право землекористування, грошова оцінка земельних ділянок, дані земельного кадастру; інформація стосовно наявності зареєстрованого нерухомого майна; договори оренди та права власності на землю; фінансову і статистичну звітність та адміністративні дані, в показниках яких знайшли відображення документально оформлені господарські операції; документи дозвільного характеру та ліцензії щодо здійснення господарської діяльності; відомості про виробників придбаного ТМЦ з підтвердженням сертифікатами походження, якості, відповідності та іншими сертифікатами на придбання товару, надати копії сертифікатів; перелік основних фондів, які перебувають у підприємства на праві власності чи користування, їх функціональне призначення та місце розташування; чисельність персоналу на підприємстві з наданням пояснень щодо достатності трудових ресурсів, їх кваліфікації та спеціалізації, необхідні для виконання відповідних робіт; інші документи, які мають відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства.
17.07.2025 через систему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінторгінвєст" арбітражного керуючого Шишлова Олександра Миколайовича на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 у справі № 922/3882/24, в якій просить суд скасувати оскаржуване судове рішення; ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.04.2025 залишити без змін.
З аналізу статей 55, 129 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ЄСПЛ) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Суд зазначає, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (Рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд. Водночас, право на доступ до суду, закріплене у статті 6, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції ЄСПЛ, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").
Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Розглянувши касаційну скаргу, Суд дійшов до висновку про відмову у прийнятті касаційної скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінторгінвєст" арбітражного керуючого Шишлова Олександра Миколайовича, з наступних підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Законодавцем у ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено особливості застосування правил оскарження судових рішень, що ухвалюються місцевими та апеляційними господарськими судами в процесі провадження у справі про банкрутство.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства (в редакції, чинній на момент звернення скаржника з касаційною скаргою) у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про затвердження плану санації у справі про банкрутство, ухвали про затвердження плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).
Скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню в касаційному порядку окремо, можуть включатися до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство (неплатоспроможність), що підлягають оскарженню.
Наведений перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню окремо, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (які відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.
Предметом касаційного оскарження є постанова Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 прийнята за результатом апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Харківської області від 08.04.2025 про відмову в задоволенні заяви про витребування первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів, можливість окремого касаційного оскарження якої не передбачена ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Так, Суд звертає увагу скаржника на те, що самостійне/окреме оскарження не передбачено законом, а тому скарга на вказане судове рішення суду апеляційної інстанції має включатися до касаційної скарги на постанову у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що підлягають оскарженню.
Зазначене відповідає загальновизнаному положенню про дію процесуальних норм у часі, згідно з яким незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій (частина третя статті 3 ГПК України).
Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі "Дія 97 проти України" від 21.10.2010).
За змістом частини третьої ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства при вирішенні питання про можливість касаційного оскарження процесуального документа суду апеляційної інстанції визначальним є саме судовий акт суду першої інстанції, а не результат його перегляду в апеляційному порядку, та відповідно, зміст резолютивної частини процесуального документа суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 293 ГПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
У разі прийняття до касаційного провадження касаційної скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінторгінвєст" арбітражного керуючого Шишлова Олександра Миколайовича на вказане судове рішення, суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, що в сукупності з положеннями норм статті 287 ГПК України, виключає можливість касаційного перегляду.
Законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першій статті 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
Оскільки, ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінторгінвєст" арбітражним керуючим Шишловим Олександром Миколайовичем подано касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 предметом перегляду якої була ухвала Господарського суду Харківської області від 08.04.2025, яка відповідно до частини третьої ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства не підлягає окремому касаційному оскарженню, то необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, Верховний Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
На підставі викладеного та керуючись частинами 1, 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 3, 234, 235, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінторгінвєст" арбітражного керуючого Шишлова Олександра Миколайовича на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 у справі № 922/3882/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя Огороднік К.М.
Судді Жуков С.В.
Картере В.І.