Ухвала від 06.08.2025 по справі 910/6518/19

УХВАЛА

06 серпня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/6518/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючого), Власова Ю. Л., Малашенкової Т. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладопром"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.05.2025 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2025

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Три Ведмеді"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладопром"; Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій"

третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика морозива Хладопром"

про дострокове припинення дії свідоцтва № 19356 від 16.04.2001,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хладопром" (далі - Товариство, скаржник) звернулося 17.07.2025 через підсистему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.05.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 у справі № 910/6518/19; ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" від 25.04.2025 про роз'яснення рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 по справі № 910/6518/19.

За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічне положення закріплено і у частині першій статті 17 ГПК України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу після їх перегляду в апеляційному порядку.

Предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції якою залишено без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.05.2025 про роз'яснення рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 по справі № 910/6518/19.

Ухвали суду першої інстанції про роз'яснення чи відмову у роз'ясненні судового рішення (пункт 20 частини першої статті 255 ГПК України), після її перегляду в апеляційному порядку, не належить до переліку судових рішень, на які учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки), мають право подати касаційну скаргу.

Верховний Суд зазначає, що вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб.

Отже, у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першій статті 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.05.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 у справі № 910/6518/19 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини першої статті 287, статтею 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладопром" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.05.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 у справі № 910/6518/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Ю. Власов

Суддя Т. Малашенкова