Іменем України
07 серпня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/457/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В., за участю секретаря судового засідання Матюшенко Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Плантагро», код ЄДРПОУ 41157998, вул. Колгоспна, 7, с. Помоклі, Переяслав-Хмельницький район, Київська область, 08442, до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства “Олександрівське» код ЄДРПОУ 32289003, вул. Молодіжна, буд. 1, с. Олександрівка, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 15444, про стягнення 6695931,37 грн За участю: від позивача Костишена В.Л.. У судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Позивач звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до відповідача у якому просить суд стягнути з останнього 6695931,37 грн заборгованості, обгрунтовуючи позов неналежним виконанням відповідачем умов договорів поставки № 15/02/2021-З_Н від 15.02.2021 та № 15/02/2021-1_ЗЗР від 15.02.2021, а також відсутністю оплати за поставлений товар згідно видаткової накладної № 5236 від 29.10.2021.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 12.05.2025 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання; сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті спору спору, а також зобов'язано відповідача здійснити реєстрацію електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, у відповідності до положень ч.6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України в десятиденний строк з дня вручення ухвали.
Вказана вище ухвала суду від 12.05.2025, що направлялась відповідачу на адресу його державної реєстрації, була повернута до суду з відміткою відділу поштового зв'язку - адресат відсутній за вказаною адресою.
За змістом п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, вказана вище ухвала суду від 12.05.2025, є такою, що отримана відповідачем 24.05.2025 (дата відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження), а тому останній є таким, що належним чином був повідомлений про відкриття провадження у справі.
Процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:
27.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Плантагро» (далі - Постачальник) та Приватним сільськогосподарським підприємством “Олександрівське» (далі - Покупець) укладено договора поставки № 15/02/2021-3_Н (далі - Договір1) та № 15/02/2021-1_ЗЗР (далі - Договір 2) .
Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. договорів в порядку та на умовах цього договору постачальник зобов'язується поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість такого товару. Найменування, асортимент та кількість товару, який підлягає поставці зазначаються в додатках, які є невід'ємною частиною договору.
Умовами п.2.1., 2.3. договорів сторони погодили, що ціна товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США чи Євро) зазначаються в додатках до договору. Загальна вартість товару, що постачається за договором, визначається додатками та видатковими накладними, з урахуванням п. 3.2 договору. У випадку розбіжності даних у додатку та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни товару, перевагу має видаткова накладна.
Згідно з положеннями пунктів 3.1 договорів оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в порядку на умовах та у строки зазначені цим договором та додатками до нього. У випадку поставки товару на умовах попередньої оплати допускається оплата та поставка товару на підставі рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки без укладення додатків до цього договору. Датою оплати товару вважається день зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.
Сторони погодили, що визначення ціни та загальної вартості товару, що підлягає оплаті покупцем, здійснюється в національній валюті України, виходячи із курсу продажу долару США або Євро до гривні, встановленому на Міжбанківській валютній біржі (графа «закриття/ASK») на момент закриття торгів у день, що передує даті оплати товару (надалі - «курс Міжбанку»)(п.3.2.)
Відповідно до пунктів 3.3., 3.4. оплата товару, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється Покупцем на підставі Рахунку на оплату, сформованого Постачальником, з врахуванням умов пунктів 3.1. та 3.2. Договору. Термін дії Рахунку на оплату складає 2 (два) банківських дні, включаючи дату його оформлення, якщо інше не буде погоджено Сторонами. В разі порушення строків оплати, визначених Рахунком на оплату, зарахування платежів здійснюється Постачальником, виходячи з курсу банку, встановленого на момент надходження грошових коштів на банківський рахунок Постачальника. Оплата Товару, який постачається на умовах відстрочення оплати чи з використанням вексельного способу розрахунків, здійснюється Покупцем, з дотриманням умов пунктів 3.2 та 3.5 цього Договору. Оформлення видаткових накладних на Товар, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється за цінами, зазначеними в Рахунку на оплату. У разі недотримання Покупцем строків оплати Товару встановлених Рахунком на оплату, оформлення видаткової накладної здійснюється за цінами, визначеними з дотриманням умов пунктів 3.2. цього Договору, на момент надходження грошових коштів на банківський рахунок Постачальника. Оформлення видаткових накладних на Товар, який постачається на умовах відстрочення оплати або з використанням вексельного способу розрахунків, здійснюється за цінами, визначеними на дату формування видаткової накладної з дотриманням умов пунктів 3.2. цього Договору.
Умовами пунктів 3.5 договорів сторони погодили, що в тому разі коли на день проведення покупцем оплати товару, отриманого на умовах відстрочення оплати або з використанням вексельного способу розрахунків, курс іноземної валюти, зазначений з дотриманням умов п. 3.2 договору є вищим за відповідний курс іноземної валюти, що використаний на дату оформлення видаткової накладної, сторони для визначення вартості товару застосовують формулу , вказану в даному пункті договору.
Згідно з положеннями пунктів 3.6 договорів товар що був отриманий покупцем в межах договору тільки за видатковими накладними (без підписання додатку до цього договору та без здійснення попередньої оплати) підлягає повній оплаті з дотриманням умов пунктів 3.2 та 3.3 цього договору не пізніше 10 банківських днів з моменту його отримання.
Положеннями п.3.7 договорів сторони передбачили, що здійснюючи оплату товару, покупець зобов'язаний зазначити у платіжному дорученні за яким саме додатком до цього договору та/або рахунком на оплату, та/або видатковою накладною, а також у разі необхідності, за який саме товар здійснюється оплата. У разі відсутності такої інформації, а також у разі порушення покупцем грошових зобов'язань за цим договором, отриманий платіж зараховується постачальником на власний розсуд.
Відповідно до п.5.3 договорів перехід права власності на товар від постачальника до покупця, а також приймання товару по кількості та якості, здійснюється в момент передачі товару за видатковою накладною. Датою передачі товару є дата оформлення видаткової накладної, яка підписується представником покупця. Підпис представника покупця у видатковій накладній може бути завірений відтиском печатки покупця та свідчить про отримання товару покупцем: по кількості - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної у видатковій накладній; по якості - відповідно до показників та характеристик, зазначених у документах про якість та походження товару.
Сторони погодили умовами п.6.2 договорів, що покупець за несвоєчасну оплату Товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого Товару за кожний день прострочення; за необгрунтовану відмову від отримання Товару, сплачує штраф в розмірі 10% (десять) відсотків від вартості такого Товару.
Згідно з положеннями пунктів 6.8 договорів у разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати товару чи невиконання зобов'язань передбачених п. 3.2, 3.3 цього договору, покупець відповідно до ст. 625 ЦК України, сплачує на користь постачальника 10 % річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом відповідальності, передбаченим ст. 625 ЦК України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).
Відповідно до пунктів 6.9 договорів сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим договором до п. 6 ст. 232 ГК України не обмежуються строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафної санкції у відповідності до ст. 259 ЦК України, продовжується до 3 років.
Позивачем на виконання умов договору 1 було виставлено відповідачу рахунок на оплату №4236 від 29.10. 2021, в якому вказаний термін сплати до 3 банківських днів, на загальну суму 968 659,08 грн та без підписання додатку поставлено товар за наступними видатковими накладними:
- видаткова накладна № 5233 від 29.10.2021 на суму 361 643,28 грн;
- видаткова накладна № 5234 від 29.10.2021 на суму 227 430,00 грн.;
- видаткова накладна №5235 від 29.10.2021 на суму 379 585,80 грн.
Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем поставленого на виконання умов договору 1товару, у зв'язку з чим у відповідача наявний борг перед позивачем у сумі 968659,08 грн.
Згідно додатку № 1-ЗЗР від 16.03.2021 до договору 2 поставці підлягають товари згідно зазначеного переліку на загальну суму 398 895,37 грн. Курс міжбанку: 1 дол США - 27,625 грн
Згідно додатку № 2-ЗЗР від 09.06.2021 до договору 2 поставці підлягають товари згідно зазначеного переліку на загальну суму 242 126,60 грн. Курс міжбанку: 1 дол США - 27,12 грн.
Згідно додатку № 3-ЗЗР від 01.07.2021 до договору 2 поставці підлягають товари згідно зазначеного переліку на загальну суму 21 101,28 грн. Курс міжбанку: 1 дол США - 27,305 грн
Відповідно до умов пунктів 3 додатків № 1-ЗЗР від 16.03.2021, № 2-ЗЗР від 09.06.2021, № 3-ЗЗР від 01.07.2021 оплата повної вартості товару, який постачається на умовах цього додатку здійснюється покупцем в наступному порядку:
20 % від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 16.03.2021;
80 % від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 29.10.2021.
Відповідно до умов п. 4, п.5 додатків № 1-ЗЗР від 16.03.2021, № 2-ЗЗР від 09.06.2021, № 3-ЗЗР від 01.07.2021 у разі порушення покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару на строк понад 15 календарних днів, покупець відповідно до вимог ст. 536 та ст. 694 ЦК України, зобов'язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами) у розмірі 36 % річних, нараховану на вартість отриманого але не оплаченого товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.
Згідно додатку № 1-ЗЗР від 16.03.2021 до договору 2 та видаткових накладних № 1049 від 14.04.2021 на суму 54309,47 грн (рахунок на оплату №179 від 18.03.2021), № 1150 від 16.04.2021 на суму 169239,60 грн. (рахунок на оплату №179 від 18.03.2021), № 1233 від 19.04.2021 на суму 30321,54 грн. (рахунок на оплату №179 від 18.03.2021), № 1232 від 16.04.2021 на суму 146588,99 грн. (рахунок на оплату №179 від 18.03.2021) ТОВ “ПЛАНТАГРО» поставило, а Приватне сільськогосподарське підприємство “Олександрівське» прийняло товар на суму 400 459,60 грн.
Приватне сільськогосподарське підприємство “Олександрівське» згідно платіжних інструкцій № 15923619SB від 18.03.21 на суму 80 000,00 грн та № 26125186SB від 06.12.21 на суму 4974,50 грн здійснило часткову оплату товару на загальну суму 84974,50 грн.
Таким чином, заборгованість за поставлений товар згідно додатку 1-ЗЗР від 16.03.2021 до договору 2 складає 315 485,10 грн.
Згідно додатку № 2-ЗЗР від 09.06.2021 до договору 2 та видаткової накладної №3049 від 10.06.2021(рахунок на оплату № 2273 від 09.06.2021) ТОВ “ПЛАНТАГРО» поставило, а Приватне сільськогосподарське підприємство “Олександрівське» прийняло товар на суму 242 126,60,00 грн.
Приватне сільськогосподарське підприємство “Олександрівське» оплату за поставлений товар не здійснило, таким чином, заборгованість за поставлений товар згідно додатку № 2-ЗЗР від 09.06.2021 до договору становить 242 126,60 грн.
Згідно додатку № 3-ЗЗР від 01.07.2021 до договору 2 та видаткової накладної №3571 від 01.07.2021 на суму 21 101,28 грн. (рахунок на оплату №2744 від 01.07.2021) ТОВ “ПЛАНТАГРО» поставило, а Приватне сільськогосподарське підприємство “Олександрівське» прийняло товар на суму 21 101,28 грн. Приватне сільськогосподарське підприємство “Олександрівське» оплату за поставлений товар не здійснило, таким чином, заборгованість за поставлений товар згідно додатку № 3-ЗЗР від 01.07.2021 до договору 2 становить 21 101,28 грн.
Як вказує позивач та підтверджують наявні матеріали справи, згідно видаткової накладної №5236 від 29.10.2021 на суму 155 313,19 грн. (рахунок на оплату № 4238 від 28.10.2021) ТОВ “ПЛАНТАГРО» поставило, а Приватне сільськогосподарське підприємство “Олександрівське» прийняло товар на суму 155313,19 грн.
Приватне сільськогосподарське підприємство “Олександрівське» оплату за поставлений товар не здійснило, таким чином, заборгованість за поставлений товар згідно видаткової накладної №5236 від 29.10.2021 становить 155 313,19 грн.
Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права у зв'язку з невиконанням умов договору відповідачем та просить стягнути заборгованість у сумі 6 695 931 грн. 37 коп., з яких борг за договором поставки 15/02/2021-3_Н від 15.02.21 становить 3 001 206,46 грн., борг за договором поставки 15/02/2021- 1_ЗЗР від 15.02.21 становить 3 435 880,94 грн., борг за видатковою накладною 5236 від 29.10.21 (усний договір) становить 258 843,97 грн.
Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а якщо не встановлено таких умов та вимог, - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Положення ст. 207 Цивільного кодексу України визначають, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
За своєю правовою природою договірні відносити, які склалися між сторонами є договором поставки, відносини сторін за яким регулюються, зокрема положеннями ст. 655, 662, 663, 693, 712 Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності з ст. 610, 612, 613 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 692, 693 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як свідчать матеріали справи позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договорами та здійснив поставку товару на загальну суму 1 787 659,75 грн.
Відповідач, натомість, свої зобов'язання за договором не виконав, здійснивши часткову оплату поставленого товару на суму 84974,50 грн. Заборгованість відповідача становить 1 702 685,25 грн, що підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.
При цьому судом враховано, що умовами пунктів 3.5 договорів сторони погодили, що в тому разі коли на день проведення покупцем оплати товару, отриманого на умовах відстрочення оплати або з використанням вексельного способу розрахунків, курс іноземної валюти, зазначений з дотриманням умов п. 3.2 договору є вищим за відповідний курс іноземної валюти, що використаний на дату оформлення видаткової накладної, сторони для визначення вартості товару застосовують формулу: С=А1/А2хВ де:
С - вартість Товару, що підлягає оплаті;
В - вартість неоплаченого Товару за відповідними видатковими накладними;
А1 - курс іноземної валюти на дату оплати Товару, визначений згідно умов Договору;
А2 - курс іноземної валюти на дату оформлення видаткової накладної, визначений згідно умов Договору.
У разі, коли на момент проведення розрахунків (на дату здійснення оплати або передачі векселів) курс продажу іноземних валют, визначений у відповідності до умов пункту 3.2. Договору, буде меншим за відповідний курс, використаний на момент оформлення видаткових накладних, Покупець проводить оплату отриманого Товару, виходячи із курсу продажу іноземних валют, використаного на дату оформлення видаткових накладних.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в загальному розмірі 1996060,27 грн, з яких 968659,08 грн за договором1, 471543,16 грн за додатком № 1-ЗЗР від 16.03.2021 договору 2, 368635,96 грн за додатком № 2-ЗЗР від 09.06.2021 договору 2, 31908,88 грн за додатком № 3-ЗЗР від 01.07.2021 договору 2, 155313,19 грн згідно видаткової накладної №5236 від 29.10.2021.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
На підставі умов договорів позивач, за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання по оплаті поставленого товару, нарахував 1 156 968,03 грн пені за порушення зобов'язання за договором 1(за період з 15.11.2021 до 08.04.2025), 377 506,74 грн пені за порушення зобов'язання за додатком № 1-ЗЗР від 16.03.2021 договору 2 (за період з 19.03.2021 до 02.04.2025), 292767,95 грн пені за порушення зобов'язання за додатком № 2-ЗЗР від 09.06.2021 договору 2 (за період з 10.06.2021 до 02.04.2025), 25476,51 грн пені за порушення зобов'язання за додатком № 3-ЗЗР від 01.07.2021 договору 2 (за період з 02.07.2021 до 02.04.2025). Загальна сума пені за договорами заявлена позивачем до стягнення становить 1852719,23 грн
Судом раніше встановлено, що сторони погодили умовами п.6.2 договорів, що покупець за несвоєчасну оплату Товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого Товару за кожний день прострочення; за необгрунтовану відмову від отримання Товару, сплачує штраф в розмірі 10% (десять) відсотків від вартості такого Товару.
Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
У відповідності зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).
Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені з врахуванням положень п. 6.2 та 6.5. договорів, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строків розрахунку за поставлений товар, приймаючи до уваги строк оплати товару погоджений сторонами відповідно до умов розділу 3 договорів 1 та 2, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню 1 156 968,03 грн пені за порушення зобов'язання за договором 1(за період з 15.11.2021 до 08.04.2025), 377 506,74 грн пені за порушення зобов'язання за додатком № 1-ЗЗР від 16.03.2021 договору 2 (за період з 19.03.2021 до 02.04.2025), 292767,95 грн пені за порушення зобов'язання за додатком № 2-ЗЗР від 09.06.2021 договору 2 (за період з 10.06.2021 до 02.04.2025), 25476,51 грн пені за порушення зобов'язання за додатком № 3-ЗЗР від 01.07.2021 договору 2 (за період з 02.07.2021 до 02.04.2025).
Також позивач просить стягнути з відповідача 329078,70 грн 10 відсотків річних на підставі п.6.8 договорів за порушення зобов'язання за договором 1(за період з 15.11.2021 до 08.04.2025), 108012,48 грн 10 відсотків річних за порушення зобов'язання за додатком № 1-ЗЗР від 16.03.2021 договору 2 (за період з 19.03.2021 до 02.04.2025), 84790,75 грн 10 відсотків річних за порушення зобов'язання за додатком № 2-ЗЗР від 09.06.2021 договору 2 (за період з 10.06.2021 до 02.04.2025), 7364,06 грн 10 відсотків річних за порушення зобов'язання за додатком № 3-ЗЗР від 01.07.2021 договору 2 (за період з 02.07.2021 до 02.04.2025), 15905,77 грн 3 відсотків річних за порушення зобов'язання за видатковою накладною №5236 від 29.10.2021.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 546500,65 грн інфляційного збільшення за договором 1(за період з 15.11.2021 до 08.04.2025), 87625,01 грн інфляційного збільшення за видатковою накладною №5236 від 29.10.2021 (за період з 03.11.2021 до 02.04.2025).
Частина 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Судом раніше встановлено, що сторони погодили умовами пунктів 6.8 договорів, що у разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати товару чи невиконання зобов'язань передбачених п. 3.2, 3.3 цього договору, покупець відповідно до ст. 625 ЦК України, сплачує на користь постачальника 10 % річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом відповідальності, передбаченим ст. 625 ЦК України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).
Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних та відсотків річних з врахуванням положень п. 6.8 договорів, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строків розрахунку за поставлений товар, приймаючи до уваги строк оплати товару погоджений сторонами відповідно до умов розділу 3 договорів 1 та 2, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню 10 відсотків річних на підставі п.6.8 договорів за порушення зобов'язання в сумі 529 245,99 грн, 15905,77 грн 3 відсотків річних за видатковою накладною №5236 від 29.10.2021 на підставі положень ст 625 Цивільного кодексу України, а також 546500,65 грн інфляційного збільшення за договором 1(за період з 15.11.2021 до 08.04.2025), 87625,01 грн інфляційного збільшення за видатковою накладною №5236 від 29.10.2021 (за період з 03.11.2021 до 02.04.2025).
Також позивач просить стягнути з відповідача 36 % річних за користування товарним кредитом в сумі 388844,91 грн за додатком № 1-ЗЗР від 16.03.2021 договору 2 (за період з 19.03.2021 до 02.04.2025), 305246,68 грн за додатком № 2-ЗЗР від 09.06.2021 договору 2 (за період з 10.06.2021 до 02.04.2025), 26510,61 грн за додатком № 3-ЗЗР від 01.07.2021 договору 2 (за період з 02.07.2021 до 02.04.2025).
Статтею 536 Цивільного кодексу України, передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
В силу ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.
Отже, проценти, визначені ст. 536 Цивільного кодексу України є платою за користування чужими грошовими коштами, яка, за відсутності іншої домовленості сторін, сплачується боржником за весь період користування грошовими коштами, у тому числі після настання терміну їх повернення.
Правомірність вимог позивача в аспекті нарахування та стягнення товарного кредиту підтверджується позицією Верховного Суду у справах №908/24/18 (постанова від 10.09.2018 року), №908/639/18 (постанова від 18.12.2018 року).
Проценти річних, про які йдеться у частині 2 статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Так, стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини 2 статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.
Згідно п.4 додатків № 1-ЗЗР від 16.03.2021, № 2-ЗЗР від 09.06.2021, № 3-ЗЗР від 01.07.2021 договору 2, у разі порушення покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару на строк понад 15 календарних днів, покупець відповідно до вимог ст.536 та ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами) у розмірі 36% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару.
Дослідивши поданий позивачем розрахунок 36% річних, враховуючи встановлені сторонами строки оплати поставленого товару, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 388844,91 грн за додатком № 1-ЗЗР від 16.03.2021 договору 2 (за період з 19.03.2021 до 02.04.2025), 305246,68 грн за додатком № 2-ЗЗР від 09.06.2021 договору 2 (за період з 10.06.2021 до 02.04.2025), 26510,61 грн за додатком № 3-ЗЗР від 01.07.2021 договору 2 (за період з 02.07.2021 до 02.04.2025).
Судом відхилено позовні вимоги в частині застосування положень пунктів 3.5 договорів до сум пені, 10% річних та плати за користування товарним кредитом, оскільки дані положення договорів застосовуються виключно для визначення вартості товару та не підлягають для застосування визначення розміру штрафних санкцій та процентів річних.
Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов'язань не виконав та своєчасно не оплатив отриманий товар, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в частині стягнення заборгованості в сумі 1996060,27 грн, в частині стягнення пені в сумі 1852719,23 грн, в частині стягнення інфляційних в сумі 634125,66 грн, в частині стягнення 10% річних в сумі 529245,99 грн, в частині стягнення 36 % річних в сумі 720602,20 грн. В решті позову слід відмовити.
За приписами частин 1 та 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 68807,44 грн.
Позивач в прохальній частині позовної заяви просить зазначити в рішенні суду про нарахування пені та річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду. Роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати боржником суми основного боргу, нарахування річних (пені) повинно здійснюватися на залишок заборгованості.
При цьому обгрунтовуючи дану вимогу, позивач посилається на положення частин десятої та одинадцятої статті 265 ЦПК України, а також висновками Верховного суду у справах № 203/1330/20, № 916/922/19, № 910/14524/22.
Відповідно до положень ч.10 ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Як зазначено в частинах 11,12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
При цьому Велика Палата ВС у Постанові від 05.06.2024 року у справі № 910/14524/22 вказала про те, що суд може зазначити в рішенні про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, дає можливість виснувати, що суд вчиняє такі дії на вимогу позивача. За власною ініціативою суд не може зазначити в рішенні про таке подальше нарахування відсотків або пені на майбутнє.
Використовуючи в абз. 1 ч. 10 ст. 238 ГПК України (ч. 10 ст. 265 ЦПК України) сполучник «або» під час формулювання вимог до змісту судового рішення, законодавець прямо виключив (через імперативну альтернативність нарахування або відсотків, або пені) одночасність стягнення відсотків і пені. У такий спосіб гарантується справедливість відповідальності, що покладатиметься на відповідача за судовим рішенням на майбутнє.
Вказівка в судовому рішенні про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, про їх одночасне нарахування за весь період до виконання відповідного судового рішення є недопустимою, оскільки це прямо суперечить імперативним приписам зазначених норм ГПК України та ЦПК України, принципу верховенства права в частині правової визначеності та унеможливлює гарантування реалізації засади справедливості в будь-який момент під час фактичного виконання судового рішення.
З огляду на викладене, одночасне нарахування пені та відсотків до моменту виконання рішення суду є помилковим і таким, що не відповідає приписам ч. 10 ст. 238 ГПК України.
Керуючись ст. 129, 130, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1.Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства “Олександрівське» (код ЄДРПОУ 32289003, вул. Молодіжна, буд. 1, с. Олександрівка, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 15444) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ПЛАНТАГРО» (код 41157998; 08442, с. Помоклі Переяслав-Хмельницького району Київської області, вул. Колгоспна, 7) заборгованість в сумі 1996060,27 грн, пеню в сумі 1852719,23 грн, інфляційні нарахування в сумі 634125,66 грн, 10% річних в сумі 529245,99 грн, 36 % річних в сумі 720602,20 грн, 68807,44 грн судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складений та підписаний 07.08.2025
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.В. Белов
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua