Ухвала від 30.07.2025 по справі 924/232/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

УХВАЛА

"30" липня 2025 р. Справа № 924/232/22

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О. за участю секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши матеріали заяви Шеремети Людмили Петрівни м.Київ з вимогами до боржника у справі

за заявою фізичної особи - підприємця Крищука Максима Володимировича м.Хмельницький

до Акціонерного товариства "Проскурів" м. Хмельницький

про відкриття провадження у справі про банкрутство

за участю представників учасників справи:

від ініціюючого кредитора ФОП Крищука М.В.: Іванов І.А., діє на підставі ордера від 06.11.2024

від фізичної особи - підприємця Яцишина О.В., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 : Ярош В.Ю., діє згідно ордерів від 10.02.2022, 09.05.2024, 17.11.2023 та 13.12.2022

від ПрАТ "Хмельницьке АТП 16854", ТОВ "Технопарк Проскурів", ТОВ "Технопарк Комплекс", ТОВ "Пріоріті Статус": Моісеєв О.Ю., діє на підставі довіреностей від 18.11.2024 та 28.12.2024, ордерів від 19.06.2022 та 12.08.2024

від боржника: Кузина М.-О.С., діє згідно ордера від 25.06.2024

арбітражна керуюча Гапіна Н.В.

В попередньому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 29.11.2024 серед іншого, відкрито провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Проскурів" за заявою фізичної особи - підприємця Крищука Максима Володимировича. Визнано грошові вимоги фізичної особи - підприємця Крищука Максима Володимировича до Публічного акціонерного товариства "Проскурів" у розмірі 200000,00 грн основного боргу (четверта черга задоволення вимог кредиторів), 24224,00грн судового збору, сплаченого за подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та 72000,00 грн авансування винагороди арбітражному керуючому (перша черга задоволення вимог кредиторів). Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника ПАТ "Проскурів". Введено процедуру розпорядження майном боржника ПАТ "Проскурів" строком на 170 календарних днів. Розпорядником майна боржника ПАТ "Проскурів" призначено арбітражну керуючу Гапіну Наталію Вікторівну. Заяву фізичної особи - підприємця Яцишина Олега Володимировича, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства "Проскурів" про відкриття провадження у справі про банкрутство залишено без розгляду.

З метою виявлення кредиторів боржника суд за допомогою автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду" 29.11.2024 здійснив офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Проскурів" на офіційному веб-сайті Верховного Суду в мережі Інтернет, номер публікації якого 74743.

До суду 30.12.2024 надійшла заява ОСОБА_1 із грошовими вимогами у справі №924/232/22, згідно з якою остання просить визнати її грошові вимоги до боржника в розмірі 284409,13 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу із врахуванням індексації, 145122,25 грн як відповідальності за затримку розрахунку при звільненні та 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування заяви вказує, що рішенням Господарського суду Хмельницької області від 18.10.2023 у справі №924/232/22(686/32122/19) визнано незаконним і скасовано наказ про звільнення та поновлено ОСОБА_1 на роботі. Стягнуто з ПАТ "Проскурів" на користь ОСОБА_1 745513,69 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Заявник зазначає, що відповідні грошові вимоги були погашені боржником. Вирішуючи питання розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд у справі №924/232/22(686/32122/19) встановив, зокрема, що загальний час вимушеного прогулу працівника становив з 02.09.2019 по 24.07.2023. Отже, ще із 02.09.2019, як вирішено та встановлено судом, у ПАТ "Проскурів" виникло зобов'язання сплачувати по 829,27 грн за кожен робочий день по 24.07.2023. З огляду на прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати компенсації за вимушений прогул, яка мала погашатися щомісяця з наступного місяця, що передує місяцю незаконного звільнення, ПАТ "Проскурів" має компенсувати такі затримки відповідно до інфляції за ці періоди. Враховуючи, що заявник не був поновлений на роботі до 08.02.2024, а погашення боржником 745513,69 грн покриває лише частину середнього заробітку за час вимушеного прогулу, боржнику висуваються грошові вимоги із виплати решти середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відповідних компенсаційних виплат, що пов'язані із невчасною виплатою. Звертає увагу, що станом на момент поновлення на роботі заявника 08.02.2024 загальний розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу склав 773704,76 грн (за мінусом ПДФО+ВЗ) а із врахуванням його індексації та часткового погашення становив 284409,13 грн. Також заявник вказує на приписи ст. 117 КЗпП України, на підставі якої нараховано 145122,25 грн як відповідальності за затримку розрахунку при звільненні. При заявлені 3000,00 грн правничої допомоги, заявник посилається на додаткову ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 18.06.2024 у справі №924/232/22.

Ухвалою від 03.01.2025 прийнято заяву ОСОБА_4 з грошовими вимогами до боржника до розгляду в попередньому засіданні господарського суду, що призначене на 10:00 год. 21 січня 2025 року.

Відповідно до ухвали від 21.01.2025 суд оголосив перерву в попередньому засіданні до 14:15 год. 05 лютого 2025 року та витребував у Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції інформацію щодо актового запису про смерть ОСОБА_6 .

Ухвалою суду від 23.01.2025 заяву ОСОБА_1 з грошовими вимогами до ПАТ "Проскурів" в частині 145122,25 грн як відповідальності за затримку розрахунку при звільненні та 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, подану в межах справи №924/232/22, залишено без руху, надано заявнику строк для усунення недоліків.

В зв'язку з усуненням недоліків поданої заяви, відповідно до ухвали від 29.01.2025 суд продовжив розгляд заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами до ПАТ "Проскурів" в частині 145122,25 грн як відповідальності за затримку розрахунку при звільненні та 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в попередньому засіданні господарського суду.

Згідно з ухвалою від 05.02.2025 суд залишив без розгляду заяву Агрофірми "Проскурів" з грошовими вимогами до боржника ПАТ "Проскурів" від 29.12.2024 (вх.№ 05-06/1686/24) та оголосив перерву в попередньому засіданні суду до 14:10 год. 18 лютого 2025 року.

В попередньому засіданні 18.02.2025 суд постановив ухвали із занесенням до протоколу судового засідання про продовження строку попереднього засідання на два місяці на підставі п. 1-6 ч. 1 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ та про оголошення перерви в попередньому засіданні до 11:00 год. 05 березня 2025 року. Також ухвалою суду від 18.02.2025 закрито провадження за заявою ОСОБА_6 з грошовими вимогами до Публічного акціонерного товариства "Проскурів", поданою в межах справи №924/232/22.

В попередньому засіданні 05.03.2025 суд постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про оголошення перерви до 14:10 год. 19 березня 2025 року.

Згідно з ухвалами від 19.03.2025, які постановлені із занесенням до протоколу судового засідання, суд оголосив перерву в попередньому засіданні до 10:00 год. 03 квітня 2025 року.

В попередньому засіданні 03.04.2025 суд постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про оголошення перерви до 10:00 год. 24 квітня 2025 року.

Згідно з ухвалами від 24.04.2025, які постановлені із занесенням до протоколу судового засідання, суд за клопотанням представника фізичної особи - підприємця Крищука М.В. продовжив строк попереднього засідання на 2 місяці, задовольнив клопотання представника боржника від 24.04.2025 та відклав попереднє засідання на 10:00 год. 21 травня 2025 року.

Згідно з ухвалою від 21.05.2025, яка постановлена із занесенням до протоколу судового засідання, суд оголосив перерву в попередньому засіданні до 14:15 год. 03 червня 2025 року.

В попередньому засіданні 03.06.2025 суд постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про оголошення перерви до 14:30 год. 12 червня 2025 року.

Згідно з ухвалами від 12.06.2025, які постановлені із занесенням до протоколу судового засідання, суд відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів, зважаючи на приписи ч.1 ст.75 ГПК України та з огляду на визнання представником заявників Ярошем В.Ю. факту сплати коштів та наявність в матеріалах справи документів, що підтверджують сплату коштів акціонером ПАТ "Проскурів", а також оголосив перерву в попередньому засіданні до 15:10 год. 30 червня 2025 року.

В попередньому засіданні 30.06.2025 суд постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про оголошення перерви в попередньому засіданні до 15:30 год. 09 липня 2025 року.

Відповідно до ухвал від 09.07.2025 суд задовольнив клопотання представника боржника про долучення до матеріалів справи доказів від 09.07.2025, продовжив строк попереднього засідання на один місяць та оголосив перерву до 14:30 год. 29 липня 2025 року, інформація про що занесена до протоколу судового засідання. Також ухвалою суду від 09.07.2025 за клопотанням розпорядника майна продовжено строк процедури розпорядження майном АТ "Проскурів" та повноваження розпорядника майна арбітражної керуючої Гапіної Н.В. на два місяці.

Ухвалою від 29.07.2025, яка винесена із занесенням до протоколу судового засідання, суд оголосив перерву в попередньому засіданні до 16:30 год. 30 липня 2025 року.

Представник ОСОБА_1 в попередньому судовому засіданні підтримав подану заяву, просив суд її задовольнити та визнати заявлені грошові вимоги до боржника.

Розпорядник майна арбітражна керуюча Гапіна Н.В. в попередньому засіданні та в надісланому до суду повідомленні про результати розгляду грошових вимог ОСОБА_1 від 10.01.2025 вказувала, що визнає у четверту чергу вимоги ОСОБА_1 в сумі 3000,00 грн (витрат на професійну правничу допомогу), які документально та нормативно підтверджені ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 18.06.2024 у справі № 924/232/22. Решта вимог не визнається та до реєстру вимог кредиторів не вноситься. Зазначає, що боржник в повному обсязі виконав рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.10.2023 у справі № 924/232/22 (686/32122/19), що підтверджує також кредитор. На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 надала лише розрахунок. При цьому заява кредитора не містить обґрунтування, за який саме період остання має вимоги до боржника в сумі 284409,13 грн як середню заробітну плату за час вимушеного прогулу. З огляду на викладене, розпорядник майна вважає, що вимоги ОСОБА_1 в сумі 284409,13 грн (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу) є необґрунтованими та документально не підтвердженими. Щодо вимог в сумі 145122,25 грн як відповідальності за затримку розрахунку при звільненні зазначає, що розрахунок із ОСОБА_1 на виконання вищевказаного рішення суду був проведений 27.05.2024. Кредитором не надано доказів звернення до суду за стягненням коштів як відповідальності за затримку розрахунку при звільненні з дотриманням передбаченого ч. 1 ст. 233 КЗпП України 3-х місячного строку щодо кожного з періодів, у яких могла б виникнути така заборгованість, починаючи з 08.02.2024. Таким чином, розпорядник майна вважає зазначені вимоги необґрунтованими та документально не підтвердженими, в тому числі у зв'язку із спливом строку для звернення до суду, визначеного ст. 233 КЗпП України.

Представник боржника в попередньому судовому засіданні та у надісланій письмовій позиції від 04.03.2025 з приводу грошових вимог про стягнення відповідальності за затримку розрахунку при звільненні зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", який набрав чинності з 19.07.2022, викладено в новій редакції ч.ч. 1, 2 ст. 233 КЗпП України. Тобто з 19.07.2022 строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. 29.03.2024 ПАТ "Проскурів" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Глеваського В.В. було видано наказ № 2-К про звільнення ОСОБА_1 з посади корпоративного секретаря ПАТ "Проскурів" 29.03.2024 у зв'язку з ліквідацією ПАТ "Проскурів". Також ОСОБА_1 нараховано заробітну плату у сумі 4404,44 грн, однак здійснити остаточний розрахунок було неможливо, оскільки роботодавець перебував у спеціальному правовому режимі та його було визнано банкрутом. Вказані накази, а також оригінал трудової книжки ОСОБА_1 надіслано на поштову адресу ОСОБА_1 цінним листом з описом вкладення, оскільки за адресою робочого місця вона так і не з'явилась. Тому боржник вважає, що ОСОБА_1 пропущений тримісячний строк звернення до суду для захисту своїх прав в частині стягнення відповідальності за затримку розрахунку при звільненні. З огляду на викладене, такі вимоги боржником не визнаються.

У письмовій позиції від 02.04.2025 представник боржника додатково зазначає, що постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі № 924/232/22 (686/32122/19) залишено без змін рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.10.2023, яким, в тому числі поновлено ОСОБА_1 на посаді корпоративного секретаря в ПАТ "Проскурів" та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.09.2019 по 24.07.2023. В подальшому на електронну адресу ПАТ "Проскурів" надійшла заява ОСОБА_1 від 07.02.2024, в якій зазначено в т.ч. про надання інформації про поновлення на посаді відповідно до вищевказаного рішення суду. 08.02.2024 ПАТ "Проскурів" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Глеваського В.В. було видано наказ № 1-К про поновлення ОСОБА_1 на посаді корпоративного секретаря 08.02.2024. Враховуючи викладене, 08.02.2024 ПАТ "Проскурів" виконано судове рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі. З вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомлена не була, оскільки за адресою робочого місця не з'явилась. 27.05.2024 боржник ПАТ "Проскурів" повністю погасив заборгованість перед ОСОБА_1 згідно з рішенням господарського суду, сплативши 745513,69 грн. Разом з тим, вказана постанова підлягала виконанню ПАТ "Проскурів" з відрахуванням податків і зборів, а саме у сумі 600138,52 грн, податки і збори становлять 145375,17 грн. Таким чином, ПАТ "Проскурів" надмірно сплачено на користь ОСОБА_4 145375,17 грн. В попередньому засіданні, яке відбулось 12.06.2025, представник боржника повідомила, що кошти в сумі 145375,17 грн були сплачені ОСОБА_4 як часткова компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку виплати визначеного у рішенні суду заробітку. Вказує, що до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Звертає увагу, що ч. 1 ст. 233 КЗпП України у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" поширює дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності. 30.12.2024 ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про грошові вимоги. Тому боржник вказує про пропуск ОСОБА_1 строку для звернення до суду із вимогами щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, нарахування інфляційних втрат та стягнення відповідальності за затримку розрахунку при звільненні. Представник боржника зазначає, що постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі №924/232/22 (686/32122/19) було стягнуто середній заробіток за період з 02.09.2019 по 24.07.2023. Оскільки ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою з грошовими вимогами до боржника щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу 30.12.2024, то останньою пропущено строк звернення до суду, визначений ст. 233 КЗпП України. Також здійснивши власний перерахунок, боржник вказує, що загальний розмір інфляційних втрат за період з 02.09.2019 по 19.07.2022, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 , становить 168387,12 грн (сума з відрахуванням податків і зборів). З урахуванням надміру перерахованих коштів у сумі 145375,17 грн у боржника наявне зобов'язання перед ОСОБА_1 у сумі 23012,04 грн. Зазначає, що 02.04.2025 ПАТ "Проскурів" було погашено вимоги ОСОБА_1 у сумі 23013,00 грн відповідно до платіжної інструкції № 16 від 02.04.2025, оскільки на вказані вимоги мораторій не поширюється.

Представник ініціюючого кредитора ФОП ОСОБА_7 в попередньому засіданні заперечував щодо вимог ОСОБА_1 у розмірі 284409,13 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу із врахуванням індексації, 145122,25 грн як відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, оскільки вказані вимоги є необґрунтованими та документально не підтверджені належними та допустимими доказами.

Представник ОСОБА_1 подав до суду спростування заперечень боржника та ініціюючого кредитора від 23.04.2025, в яких вказує, що боржником не враховано, що у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутись до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Тому такий строк боржник мав би відраховувати, принаймні з липня 2023 року. Разом з тим, для початку перебігу строку мала бути виконана і інша умова - виплата сум, які роботодавець заборгував. Проте боржник здійснював погашення 14.05.2024 та 02.04.2025, що свідчить про те, що трьохмісячний строк спливе не раніше липня 2025 року. Представник вважає, що ця нова редакція норми вказує на триваючий характер порушення трудового законодавства і неможливість застосування строку, що узгоджується із позицією ВП ВС у постанові від 08.02.2022 у справі № 755/13623/19. Таким чином, обмеження нарахувань моментом набрання чинності нової редакції ч. 2 ст. 233 КЗпП України 19.07.2022 є неправомірним, оскільки заборгованість була погашена остаточно лише 02.04.2025. Окрім того, вказує, що за формального підходу встановлений ст. 233 КЗпП України строк стосується заяв про вирішення трудового спору, що у справі про банкрутство не вирішується, оскільки йдеться лише про визнання грошових вимог, а не про їх виплату. Ці строки не є позовною давністю, тому відсутні підстави для їх застосування при вирішенні заяв із грошовими вимогами. Більш того, неодноразове остаточне погашення вказує на те, що повідомлення про суми до виплати, яке вручалось працівникам, не відповідало дійсній заборгованості, яка після того самостійно погашалася боржником. Також звертає увагу на можливість поновлення строку для звернення з заявою про вирішення спору. При цьому неодноразове остаточне погашення після вручення повідомлення із іншими сумами, банкрутство роботодавця, який уже визнавався банкрутом, і відкриття провадження стосовно якого уже скасовувалося мають розглядатися як обставини поновлення строку. Щодо зменшення грошових вимог на суму податків, то представник вказує, що боржник не подав доказів того, що ним було здійснено погашення відповідних податкових зобов'язань, а тому зменшувати на їх розмір суми, які мають бути лише визнані судом є передчасним. Тому наполягає на визнанні заявлених грошових вимог до боржника із урахуванням погашеної ним частини.

Представник боржника у письмових поясненнях від 12.06.2025 додатково вказує на правову позицію Судової палати від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, згідно з якою відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними ст. 233 КЗпП України, почався 1 липня 2023 року. Зауважує, що у наказі про звільнення ОСОБА_1 № 2-К від 29.03.2024 наявна інформація про суми, нараховані та виплачені при звільненні. Оскільки чинне законодавство не містить затвердженої форми повідомлення про нараховані та виплачені працівнику суми при звільненні, а тому інформація про суми, нараховані та виплачені при звільненні, яка зазначена в наказі, вважається відповідним повідомленням. З врахуванням того, що ОСОБА_1 була поновлена на роботі 08.02.2024, в подальшому звільнена з роботи із врученням відповідного повідомлення про суми нараховані та виплачені при звільненні 29.03.2024, саме з цього дня необхідно рахувати трьохмісячний строк для звернення до суду з позовом (заявою) про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні. Отже, строк звернення до суду закінчився 29.06.2024. При цьому ОСОБА_1 належним чином не обгрунтовано причин поважності пропуску строку звернення до суду та не надано відповідних підтверджуючих доказів. У випадку непогодження ОСОБА_1 з сумами, які були зазначені у врученому їй повідомленні про нараховані і виплачені працівнику при звільненні, вказане є підставою для звернення до суду для захисту своїх прав.

У додаткових поясненнях від 27.06.2025 представник боржника зазначає, що 08.02.2024 на електронну адресу ПАТ "Проскурів" надійшла заява ОСОБА_1 від 07.02.2024, якій зазначено в т.ч. про надання інформації про поновлення на посаді, відповідно до рішення суду від 06.02.2024. Вказана заява була надіслана на офіційну електронну адресу ПАТ "Проскурів" з електронної адреси ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 У заяві ОСОБА_1 також вказала адресу для листування - АДРЕСА_1 . Заява була підписана ЕЦП ОСОБА_1 . Аналогічна заява, підписана ОСОБА_1 , надійшла на поштову адресу ПАТ "Проскурів". 08.02.2024 ПАТ "Проскурів" видано наказ, відповідно до якого поновлено ОСОБА_1 на посаді корпоративного секретаря 08.02.2024, тобто виконано судове рішення. Звертає увагу, що з вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомлена не була, оскільки за адресою робочого місця не з'являлась. 19.02.2024 на офіційну електронну адресу ПАТ "Проскурів" з електронної адреси ОСОБА_1 була надіслана заява (повторно), підписана ЕЦП ОСОБА_1 , відповідно до якої остання повідомила, що у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю вона не може прибути на своє робоче місце у місті Хмельницькому. У даній заяві ОСОБА_1 також вказала адресу для листування - АДРЕСА_1 . Також було зазначено, що інформацію ОСОБА_1 просить надсилати за адресою: АДРЕСА_1 , а також на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 29.03.2024 ПАТ "Проскурів" видано наказ №2-К, відповідно до якого звільнено ОСОБА_1 з посади корпоративного секретаря. Також ОСОБА_1 нараховано заробітну плату у сумі 4 404,44 грн, однак здійснити остаточний розрахунок було неможливо, оскільки роботодавець перебував у спеціальному правовому режимі та його було визнано банкрутом. Боржник зауважує, що у наказі про звільнення наявна інформація про суми, нараховані та виплачені при звільненні. Наказ №2-К від 29.03.2024 з інформацією про суми, нараховані та виплачені при звільненні, надіслані ОСОБА_1 на адресу для листування, яку остання вказувала у своїх заявах - АДРЕСА_1 цінним листом з описом вкладення. Вказаний лист не повертався на адресу ліквідатора - арбітражного керуючого Глеваського В.В., а отже є отриманим ОСОБА_1 .

Також 09.07.2025 представник боржника подала письмову позицію щодо наявності заінтересованості у ОСОБА_1 стосовно боржника

Розглянувши заяву ОСОБА_1 (вх.№05-06/1694/24 від 30.12.2024) із грошовими вимогами до боржника суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують (абз.6 ч. 2 ст. 45 КУзПБ).

Згідно з ч. 6 ст.45 КУзПБ заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Згідно з ч. 7 ст. 45 КУзПБ заяви кредиторів за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, стосовно яких є заперечення боржника, розглядаються згідно з цим Кодексом.

З поданої ОСОБА_1 заяви з грошовими вимогами до боржника вбачається, що остання заявила грошові вимоги по виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу до моменту її поновлення на роботі, залишок яких, з урахуванням індексації та часткового погашення 27.05.2024, складає 284409,13 грн, на підставі ст.117 КЗпП України заявила 145122,25 грн як відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, а також 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Загальна сума заявлених вимог становить 432531,38 грн.

Дослідивши заяву з кредиторськими вимогами, заслухавши пояснення представників учасників справи, висловлені в попередньому засіданні, суд приймає до уваги наступне.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області у справі № 924/232/22(686/32122/19) від 18.10.2023, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024, було визнано незаконним і скасовано наказ від 30.08.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади корпоративного секретаря ПАТ "Проскурів" на підставі п.5 ст.41 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді корпоративного секретаря в ПАТ "Проскурів" з визначеним посадовим окладом та робочим місцем. Стягнуто з ПАТ "Проскурів" на користь ОСОБА_1 745513,69грн середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 02.09.2019 по 24.07.2023.

У вищевказаному рішенні від 18.10.2023 суд першої інстанції, із висновками якого погодився апеляційний суд, зазначив, що позивач ОСОБА_1 незаконно була звільнена із займаної посади корпоративного секретаря у ПАТ "Проскурів". Відтак загальний розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача ОСОБА_1 за період з 02.09.2019 по 24.07.2023 становить 745513,69грн. При цьому суд вказав, що податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Північно-західний апеляційний господарський суд у постанові від 06.02.2024 додатково зазначив, що виходячи із розміру нарахованої позивачу заробітної плати за червень та липень 2019 року, визначеного відповідачем, середньоденний розмір заробітної плати працівника становить 829,27 грн. Сумарна кількість днів вимушеного прогулу складає 899 робочих днів.

Середньоденний розмір заробітної плати ОСОБА_1 в розмірі 829,27 грн відображений також у долученому до матеріалів справи розрахунку, який подавався до суду під час розгляду вищевказаної справи.

Зважаючи на п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 та зміст вищевказаних судових рішень визначений судом середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.09.2019 по 24.07.2023 обрахований без вирахування із вказаної суми податків та інших обов'язкових платежів.

Відповідно до п. 167.1 ст. 167, підп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України в редакції, чинній до внесення змін Законом України №415-ІХ від 10.10.2024, з визначеної судом суми середнього заробітку ОСОБА_4 за час вимушеного прогулу підлягав відрахуванню податок з доходів фізичних осіб в розмір 18% та військовий збір в розмірі 1,5 %.

Отже, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02.09.2019 по 24.07.2023, який підлягав виплаті на користь ОСОБА_1 , з вирахуванням податків і зборів, становив 600138,52 грн.

Відповідно до наказу ПАТ "Проскурів" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Глеваського В.В. №1-К від 08.02.2024 ОСОБА_1 поновлено на посаді корпоративного секретаря 08.02.2024.

В подальшому на підставі наказу ПАТ "Проскурів" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Глеваського В.В. №2-К від 29.03.2024 ОСОБА_1 звільнено з посади корпоративного секретаря 29.03.2024 у зв'язку з ліквідацією (шляхом застосування процедур банкрутства) ПАТ "Проскурів". У п. 2 наказу визначено здійснити остаточний розрахунок (виплатити заробітну плату, компенсацію за невикористані відпустки) за вирахуванням податків, зборів, інших обов'язкових платежів, в розмірі 4404,44 грн наразі неможливо, оскільки роботодавець перебуває в спеціальному правовому режимі - порушено провадження у справі про банкрутство, відповідно виплату (погашення заборгованості) буде здійснено в порядку та черговості, які визначено Кодексом України з процедур банкрутства.

Вищевказані накази не містять підпису ОСОБА_1 про ознайомлення останньої із їх змістом.

Відповідно до опису вкладення у цінний лист та поштової накладної від 29.03.2024 оригінали наказів №1-К від 08.02.2024 та № 2-К від 29.03.2024, а також оригінал трудової книжки були надіслані ОСОБА_1 на адресу: м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, 8а, офіс 2.

Згідно з платіжною інструкцією №19 від 27.05.2024 ПАТ "Проскурів" сплатило на користь ОСОБА_1 745513,69 грн із призначенням платежу: "Оплата заборгованості згідно рішення від 18.10.2023 у справі №924/232/22(686/32122/19)".

Оскільки ОСОБА_4 була поновлена на роботі лише 08.02.2024, то остання заявила грошові вимоги до боржника, зокрема у розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу до моменту її поновлення на роботі, залишок яких, з урахуванням часткового погашення в сумі 745513,69 грн та індексації, складав, як вказує заявник, 284409,13 грн. При цьому заявник посилається на ст. 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), яка регулює питання оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника.

Так, згідно з приписами ст. 236 КЗпП України у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Суд зазначає, що рішенням Господарського суду Хмельницької області у справі №924/232/22(686/32122/19) від 18.10.2023, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024, поновлено ОСОБА_1 на посаді копоративного секретаря в ПАТ "Проскурів".

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Таким чином, вищевказане рішення набрало законної сили 06.02.2024.

Відповідно до ст. 241-1 КЗпП України коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.

Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 підлягала поновленню на роботі не пізніше 07.02.2024.

Згідно з наказом ПАТ "Проскурів" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Глеваського В.В. №1-К від 08.02.2024 ОСОБА_1 було поновлено на посаді корпоративного секретаря 08.02.2024.

Таким чином, зважаючи на викладене, затримка виконання рішення про поновлення на роботі ОСОБА_1 становила лише один день.

Разом з тим, виходячи з принципу судочинства jura novit curia - "суд знає закони", неправильна юридична кваліфікація заявником спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Отже, суд під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін, та, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 06.11.2019 у справі № 905/2419/18, від 13.02.2020 у справі № 921/109/19, від 06.11.2023 у справі №910/11324/22

Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 та у постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 18.06.2020 у справі №915/940/18.

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимогами процесуального закону визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

З огляду на викладене, керуючись принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність, і принципом jura novit curia, суд вважає за необхідне надати належну правову кваліфікацію зазначених спірних відносин, що склались між сторонами, за результатами дослідження та оцінки усіх обставин справи.

Як встановлено рішенням Господарського суду Хмельницької області у справі №924/232/22(686/32122/19) від 18.10.2023, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024, ОСОБА_1 була незаконно звільнена із займаної посади корпоративного секретаря у ПАТ "Проскурів".

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію.

Вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати, розмір якої обраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100. Зазначені висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.08.2023 у справі №683/1256/22, від 18.08.2023 у справі № 930/2705/20.

У разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі №755/12623/19 норма права, закріплена у ч. 2 ст. 235 КЗпП України, крім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення. Відтак, за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим і спір розглянутим в одному позовному провадженні з вирішенням питання про поновлення на роботі, або в різних провадженнях, що не впливає на розрахунок середнього заробітку, оскільки період за який він обраховується є сталим для звільненого працівника.

Таке тлумачення відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, сприяє дотриманню балансу прав і законних інтересів незаконно звільнених працівників, які були позбавлені можливості працювати та отримувати гарантовану на конституційному рівні винагороду за виконану роботу, та стимулює несумлінних роботодавців, які порушили таке конституційне право працівників, у подальшому дотримуватися норм чинного законодавства.

При цьому середній заробіток за час вимушеного прогулу входить до структури заробітної плати, бо є заробітною платою. Також позивач не позбавлений права після ухвалення судового рішення про поновлення його на роботі в подальшому звернутися до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, якщо такі вимоги не розглянуті у справі про поновлення на роботі.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи, що предметом судового розгляду у справі №924/232/22(686/32122/19) були, зокрема позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02.09.2019 по 24.07.2023, а ОСОБА_1 поновлена на роботі лише 08.02.2024, то у останньої виникло право на заявлення вимог про стягнення з боржника середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу до моменту її поновлення на роботі (з 25.07.2023 по 07.02.2024).

Суд зазначає, що Законом України від 01.07.2022 №2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (далі - Закон №2352-IX), який набрав чинності з 19 липня 2022 року, було внесено низку змін до КЗпП України, зокрема стосовно строків звернення до суду.

Так, частиною 2 ст. 233 КЗпП України у редакції, чинній до змін, внесених згідно з Законом №2352-ІХ, було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом № 2352-ІХ частини 1 та 2 ст. 233 КЗпП України викладено в такій редакції: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Разом з цим, пунктом 1 глави ХІХ "Прикінцеві положення" КЗпП України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжувалися на строк дії такого карантину.

Карантин в Україні, пов'язаний з COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року (постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651).

Таким чином, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених ст. 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

З урахуванням вказаного, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними ст.233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.

У постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 Верховний Суд дійшов висновку, що у разі якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії ст. 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії ст. 233 КЗпП України, у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", то правове регулювання здійснюється так: правовідносини, які мають місце в період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням ст. 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період із 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми ст. 233 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин").

Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 02.04.2025 у справі №420/23712/24, від 30.04.2025 у справі № 380/29113/23, від 30.04.2025 у справі №160/29232/23 та ін.

З урахуванням вищевикладеного, при розгляді заяви ОСОБА_1 із грошовими вимогами до боржника у розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 25.07.2023 по 07.02.2024 слід застосовувати приписи ст. 233 КЗпП України у чинній редакції.

Суд приймає до уваги, що з врахуванням приписів ст. 241-1 КЗпП України право ОСОБА_1 на звернення до суду із вимогами про стягнення вказаного заробітку виникло в останньої з наступного дня після набрання законної сили рішенням Господарського суду Хмельницької області у справі №924/232/22(686/32122/19) від 18.10.2023, тобто з 07.02.2024.

Саме з цього часу почав обраховуватись визначений ст. 233 КЗпП України трьохмісячний строк, який закінчився 07.05.2024.

ОСОБА_1 звернулася до суду із грошовими вимогами до боржника 30.12.2024, що свідчить про пропуск встановленого тримісячного строку.

В поданому до суду зверненні від 23.04.2025 та в попередньому засіданні, яке відбулось 12.06.2025, представник ОСОБА_1 адвокат Ярош В.Ю. просив поновити в тому числі вищевказаний строк.

Суд зазначає, що встановлені ст. 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущений строк.

Згідно з приписами ст. 234 КЗпП України у чинній редакції у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

У ст. 234 КЗпП України не наведено переліку поважних причин для поновлення строку звернення, оскільки їх поважність має визначатися в кожному випадку, залежно від конкретних обставин. Поважними причинами пропуску строку, встановленого в ч. 1 ст. 233 КЗпП України, є ті, які об'єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.09.2024 у справі № 466/9728/22).

Суд враховує, що на момент, коли ОСОБА_1 дізналась про порушення свого права (незаконне звільнення) ПАТ "Проскурів" було визнано банкрутом та перебувало в ліквідаційній процедурі згідно з постановою Господарського суду Хмельницької області від 04.12.2023 у справі № 924/232/22, яка на той час була чинною.

Разом з тим, здійснення провадження у справі про банкрутство не позбавляло заявника права звернутись до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в межах справи про банкрутство.

При цьому будь-яких об'єктивних причин, які б свідчили про неможливість такого звернення заявником не наведено.

Також звертається увага, що при звернені ОСОБА_1 із заявою від 18.06.2024 про грошові вимоги до ПАТ "Проскурів" (під час провадження у справі про банкрутство ПАТ "Проскурів", відкритого на підставі ухвали Господарського суду Хмельницької області від 03.06.2024 у справі № 924/232/22, яка в подальшому була скасована постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2024), строк звернення до суду із відповідними вимогами також уже був пропущений.

Щодо доводів представника заявника про непоширення строків, встановлених ч. 1 ст.233 КЗпП України, на звернення до суду із грошовими вимогами до боржника, то суд зазначає, що трудовий спір - це спір, який стосується порушень трудових прав та обов'язків.

Звернення до суду із заявою про грошові вимоги, що виникли внаслідок порушення трудових прав працівника, не змінює характеру спору, а отже строки, визначені ст.233 КЗпП України, поширюються на такі звернення до суду.

Зважаючи на усе вищевикладене, суд дійшов висновку, що грошові вимоги у розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 25.07.2023 по 07.02.2024 заявлені із пропуском встановленого законом строку на звернення до суду. Тому вказані вимоги судом відхиляються.

Також звертаючись до суду із заявою про грошові вимоги до ПАТ "Проскурів", представник ОСОБА_1 здійснив нарахування компенсації на заробіток за весь час вимушеного прогулу на підставі Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Статтею 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно з ст. 2 даного Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення). Положення аналогічного змісту закріплені також у п.п. 2, 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок).

Компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини роботодавця не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов'язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05.07.2022 у справі № 420/7633/20, від 04.12.2024 у справі № 380/24300/23 та ін.).

Отже, нормативне урегулювання відносин щодо компенсації громадянам втрати частини доходів вказує на те, що така компенсація пов'язана, по-перше, з порушенням встановлених строків виплати таких доходів; по-друге, з виключним переліком доходів як систематичних грошових виплат громадянам; по-третє, з фактом виплати нарахованих доходів. При цьому, підставою для компенсації є затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців. Тому розмір компенсації невід'ємно пов'язаний з видом та розміром невчасно виплаченого доходу, а також з тривалістю часу, протягом якого була затримка його виплати

Суд зазначає, що в зв'язку із незаконним звільненням ОСОБА_1 у ПАТ "Проскурів" виник обов'язок сплатити останній середній заробіток за час вимушеного прогулу, який за своєю правовою природою є заробітною платою. Такий обов'язок був виконаний (частково) лише після ухвалення постанови суду апеляційної інстанції. Тому суд дійшов висновку, що у ОСОБА_1 виникло право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період затримки.

За приписами ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом (п. 4 Порядку).

Згідно з ст. 4 вищевказаного Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

При цьому компенсація буде нарахована, якщо індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком буде перевищувати 100%. Якщо менше 100%, то сума компенсація не нараховується, навіть якщо така зарплата виплачується несвоєчасно більше ніж на 1 місяць.

Зважаючи на вищевикладене, право на виплату суми компенсації за затримку виникає у працівника у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Так, як встановлено судом вище, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягав виплаті на користь ОСОБА_1 відповідно до рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.10.2023 у справі №924/232/22 (686/32122/19) за вирахуванням податків та інших обов'язкових платежів, становив 600138,52 грн (745513,69 грн - 19,5%).

Як вбачається із платіжної інструкції № 19 від 27.05.2024 ПАТ "Проскурів" перерахувало на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 745513,69 грн. При цьому в попередньому засіданні, яке відбулось 12.06.2025, представник боржника повідомила, що 600138,52 грн - були сплачені на виконання рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.10.2023 у справі №924/232/22(686/32122/19), а 145375,17 грн (745513,69 грн - 600138,52 грн) - як компенсація втрати частини доходів.

Таким чином, з 28.05.2024 ОСОБА_1 дізналась про порушення свого права на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнутого відповідно до вищевказаного рішення суду (за період з 02.09.2019 по 24.07.2023).

Проаналізувавши здійснений представником заявника розрахунок, суд встановив, що останній проведений без дотримання приписів ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та п.4 Порядку.

Крім того, при визначенні кількості робочих днів, за які здійснювалось нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, представник не врахував положення ч. 6 ст. 6 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15.03.2022 № 2136-ІХ, яка передбачає, що у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53, частини першої статті 65, частин третьої-п'ятої статті 67, статей 71, 73, 78-1 Кодексу законів про працю України та частини другої статті 5 Закону України "Про відпустки" (немає офіційних святкових та неробочих днів). Вказане призвело до невірного визначення кількості робочих днів у 2022 році, а саме: у квітні (20 замість 21 день), травні (20 замість 22 дні), червні (20 замість 22 дні), серпні (22 замість 23 дні), жовтні (20 замість 21 день) та грудні (21 замість 22 дні) 2022 року.

Разом з тим, зважаючи на приписи ст.14, ч. 2 ст. 237 ГПК України розгляд заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами до ПАТ "Проскурів" здійснюється судом в межах заявлених останньою вимог та визначеного періоду нарахування (кількості робочих днів).

Зважаючи на викладене, суд здійснив власний розрахунок належної до виплати ОСОБА_1 суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (з врахуванням визначеного заявником середнього заробітку та кількості робочих днів у 2022 році) та встановив, що заявник правомірно заявила грошові вимоги щодо виплати компенсації у зв'язку з порушенням строків виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнутого відповідно до рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.10.2023 у справі №924/232/22(686/32122/19), в розмірі 218180,74 грн, а саме:

- 7583,51 грн - на заробіток в розмірі 13351,25 грн за період з жовтня 2019 року по квітень 2024 року (сукупний індекс інфляції 156,8%);

- 8180,31 грн - на заробіток в розмірі 14686,37 грн за період з листопада 2019 року по квітень 2024 року (сукупний індекс інфляції 155,7%);

- 7780,44 грн - на заробіток в розмірі 14018,81 грн за період з грудня 2019 року по квітень 2024 року (сукупний індекс інфляції 155,5%);

- 7822,50 грн - на заробіток в розмірі 14018,81 грн за період з січня 2020 року по квітень 2024 року (сукупний індекс інфляції 155,8%);

- 7780,44 грн - на заробіток в розмірі 14018,81 грн за період з лютого 2020 року по квітень 2024 року (сукупний індекс інфляції 155,5%);

- 7476,70 грн - на заробіток в розмірі 13351,25 грн за період з березня 2020 року по квітень 2024 року (сукупний індекс інфляції 156%);

- 7682,31 грн - на заробіток в розмірі 14018,81 грн за період з квітня 2020 року по квітень 2024 року (сукупний індекс інфляції 154,8%);

- 7500,06 грн - на заробіток в розмірі 14018,81 грн за період з травня 2020 року по квітень 2024 року (сукупний індекс інфляції 153,5%);

- 6735,03 грн - на заробіток в розмірі 12683,68 грн за період з червня 2020 року по квітень 2024 року (сукупний індекс інфляції 153,1%);

- 7049,46 грн - на заробіток в розмірі 13351,25 грн за період з липня 2020 року по квітень 2024 року (сукупний індекс інфляції 152,8%);

- 8245,06 грн - на заробіток в розмірі 15353,93 грн за період з серпня 2020 року по квітень 2024 року (сукупний індекс інфляції 153,7%);

- 7209,68 грн - на заробіток в розмірі 13351,25 грн за період з вересня 2020 року по квітень 2024 року (сукупний індекс інфляції 154%);

- 7813,15 грн - на заробіток в розмірі 14686,37 грн за період з жовтня 2020 року по квітень 2024 року (сукупний індекс інфляції 153,2%);

- 7247,72 грн - на заробіток в розмірі 14018,81 грн за період з листопада 2020 року по квітень 2024 року (сукупний індекс інфляції 151,7%);

- 6981,37 грн - на заробіток в розмірі 14018,81 грн за період з грудня 2020 року по квітень 2024 року (сукупний індекс інфляції 149,8%);

- 7108,20 грн - на заробіток в розмірі 14686,37 грн за період з січня 2021 року по квітень 2024 року (сукупний індекс інфляції 148,4%);

- 5897,91 грн - на заробіток в розмірі 12683,68 грн за період з лютого 2021 року по квітень 2024 року (сукупний індекс інфляції 146,5%);

- 6021,41 грн - на заробіток в розмірі 13351,25 грн за період з березня 2021 року по квітень 2024 року (сукупний індекс інфляції 145,1%);

- 6256,39 грн - на заробіток в розмірі 14686,37 грн за період з квітня 2021 року по квітень 2024 року (сукупний індекс інфляції 142,6%);

- 6124,22 грн - на заробіток в розмірі 14686,37 грн за період з травня 2021 року по квітень 2024 року (сукупний індекс інфляції 141,7%);

- 4782,42 грн - на заробіток в розмірі 12016,12 грн за період з червня 2021 року по квітень 2024 року (сукупний індекс інфляції 139,8%);

- 5287,10 грн - на заробіток в розмірі 13351,25 грн за період з липня 2021 року по квітень 2024 року (сукупний індекс інфляції 139,6%);

- 5786,43 грн - на заробіток в розмірі 14686,37 грн за період з серпня 2021 року по квітень 2024 року (сукупний індекс інфляції 139,4%);

- 5565,47 грн - на заробіток в розмірі 14018,81 грн за період з вересня 2021 року по квітень 2024 року (сукупний індекс інфляції 139,7%);

- 5580,82 грн - на заробіток в розмірі 14686,37 грн за період з жовтня 2021 року по квітень 2024 року (сукупний індекс інфляції 138%);

- 4913,26 грн - на заробіток в розмірі 13351,25 грн за період з листопада 2021 року по квітень 2024 року (сукупний індекс інфляції 136,8%);

- 5243,03 грн - на заробіток в розмірі 14686,37 грн за період з грудня 2021 року по квітень 2024 року (сукупний індекс інфляції 135,7%);

- 5125,54 грн - на заробіток в розмірі 14686,37 грн за період з січня 2022 року по квітень 2024 року (сукупний індекс інфляції 134,9%);

- 4210,98 грн - на заробіток в розмірі 12683,68 грн за період з лютого 2022 року по квітень 2024 року (сукупний індекс інфляції 133,2%);

- 4152,24 грн - на заробіток в розмірі 13351,25 грн за період з березня 2022 року по квітень 2024 року (сукупний індекс інфляції 131,1%);

- 3730,34 грн - на заробіток в розмірі 14686,37 грн за період з квітня 2022 року по квітень 2024 року (сукупний індекс інфляції 125,4%);

- 2897,22 грн - на заробіток в розмірі 13351,25 грн за період з травня 2022 року по квітень 2024 року (сукупний індекс інфляції 121,7%);

- 2469,98 грн - на заробіток в розмірі 13351,25 грн за період з червня 2022 року по квітень 2024 року (сукупний індекс інфляції 118,5%);

- 1989,34 грн - на заробіток в розмірі 13351,25 грн за період з липня 2022 року по квітень 2024 року (сукупний індекс інфляції 114,9%);

- 1976,65 грн - на заробіток в розмірі 14018,81 грн за період з серпня 2022 року по квітень 2024 року (сукупний індекс інфляції 114,1%);

- 1894,54 грн - на заробіток в розмірі 14686,37 грн за період з вересня 2022 року по квітень 2024 року (сукупний індекс інфляції 112,9%);

- 1586,13 грн - на заробіток в розмірі 14686,37 грн за період з жовтня 2022 року по квітень 2024 року (сукупний індекс інфляції 110,8%);

- 1081,45 грн - на заробіток в розмірі 13351,25 грн за період з листопада 2022 року по квітень 2024 року (сукупний індекс інфляції 108,1%);

- 1072,11 грн - на заробіток в розмірі 14686,37 грн за період з грудня 2022 року по квітень 2024 року (сукупний індекс інфляції 107,3%);

- 925,24 грн - на заробіток в розмірі 14018,81 грн за період з січня 2023 року по квітень 2024 року (сукупний індекс інфляції 106,6%);

- 837,12 грн - на заробіток в розмірі 14686,37 грн за період з лютого 2023 року по квітень 2024 року (сукупний індекс інфляції 105,7%);

- 667,56 грн - на заробіток в розмірі 13351,25 грн за період з березня 2023 року по квітень 2024 року (сукупний індекс інфляції 105,0%);

- 522,03 грн - на заробіток в розмірі 15353,93 грн за період з квітня 2023 року по квітень 2024 року (сукупний індекс інфляції 103,4%);

- 427,24 грн - на заробіток в розмірі 13351,25 грн за період з травня 2023 року по квітень 2024 року (сукупний індекс інфляції 103,2%);

- 414,56 грн - на заробіток в розмірі 15353,93 грн за період з червня 2023 року по квітень 2024 року (сукупний індекс інфляції 102,7%);

- 279,04 грн - на заробіток в розмірі 14686,37 грн за період з липня 2023 року по квітень 2024 року (сукупний індекс інфляції 101,9%);

- 267,03 грн - на заробіток в розмірі 10681,00 грн (за 16 робочих днів, тобто по 24.07.2023) за період з серпня 2023 року по квітень 2024 року (сукупний індекс інфляції 102,5%).

Нарахована працівнику сума компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати включається до фонду оплати праці у складі додаткової зарплати (ст. 2 Закону України "Про оплату праці", п. 2.2.8 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5).

Основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму, для цілей оподаткування податком з доходів фізичних осіб прирівнюються до заробітної плати (п.п. 14.1.48 ст. 14 Податкового кодексу України). Тобто при виплаті ОСОБА_1 вищевказаного розміру компенсації із такої суми буде утриманий податок з доходів фізичних осіб (18%) та військовий збір.

Щодо строку звернення до суду із вказаними грошовими вимогами, то суд зазначає, що, як встановлено вище, право вимагати виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнутого відповідно до судового рішення, виникло у ОСОБА_1 з 28.05.2024.

З врахуванням приписів ч. 1 ст. 233 КЗпП України заявник мала право звернутись до суду за захистом протягом трьох місяців, тобто по 28.08.2024.

Суд враховує, що після направлення справи на новий розгляд на підставі постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.04.2024, ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 03.06.2024 було відкрито провадження у справі № 924/232/22 про банкрутство ПАТ "Проскурів".

ОСОБА_1 зверталась до суду із заявою від 18.06.2024 про грошові вимоги до ПАТ "Проскурів", в тому числі і з вимогами про виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнутого відповідно до рішення господарського суду.

Разом з тим, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 у справі №924/232/22 було скасовано ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 03.06.2024 у справі №924/232/22. В задоволенні заяви ПрАТ "Хмельницьке АТП 16854" про відкриття провадження у справі про банкрутство ПАТ "Проскурів" відмовлено. Справу №924/232/24 направлено до Господарського суду Хмельницької області на стадію підготовчого засідання для розгляду наступної поданої заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ПАТ "Проскурів" в порядку черговості.

В подальшому відповідно до ухвали від 29.11.2024 Господарський суду Хмельницької області відкрив провадження у справі про банкрутство ПАТ "Проскурів" за заявою фізичної особи - підприємця Крищука Максима Володимировича, здійснив офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство та встановив строк для заявлення вимог кредиторів.

З огляду на вказане, ОСОБА_1 вимушена була повторно звертатись до суду із заявою про грошові вимоги до боржника, в тому числі і з вимогами про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, що призвело до пропуску встановленого законом строку для звернення до суду.

За таких обставин зважаючи на те, що в червні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду в межах встановленого законом строку, і така заява не була розглянута судом з незалежних від заявника обставин (скасування ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство), то суд дійшов висновку, що строк за вимогами у розмірі компенсації у зв'язку з порушенням строків виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнутого відповідно до рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.10.2023 у справі №924/232/22(686/32122/19), був пропущений заявником з поважних причин, тому підлягає поновленню.

Також представник ОСОБА_1 здійснив нарахування компенсації у зв'язку з порушенням строків виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який визначений заявником після розглянутого господарським судом періоду (з 25.07.2023 по 31.03.2024).

Однак оскільки суд відхилив грошові вимоги у розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу за вказаний період, в зв'язку із пропуском встановленого законом строку на звернення до суду, то зазначені грошові вимоги в розмірі компенсації, які є похідними, також відхиляються судом.

Таким чином, із заявлених ОСОБА_1 грошових вимог до боржника у розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу з врахуванням індексації правомірно нараховано лише компенсацію у зв'язку з порушенням строків виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнутого відповідно до рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.10.2023 у справі №924/232/22(686/32122/19) в розмірі 218180,74 грн (175635,50 грн з вирахуванням податків і зборів, які підлягали до виплати ОСОБА_1 ).

Решта вимог у розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу з врахуванням індексації заявлені із пропуском встановленого законом строку звернення до суду.

Суд зазначає, що згідно з платіжною інструкцією № 19 від 27.05.2024 боржник сплатив ОСОБА_1 745513,69 грн, з яких 600138,52 - середній заробіток за час вимушеного прогулу на виконання рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.10.2023 у справі №924/232/22(686/32122/19), 145375,17 грн - часткова компенсація за затримку виплати стягнутого за рішенням суду середнього заробітку.

Також відповідно до платіжної інструкції № 16 від 02.04.2025 та № 25 від 08.07.2025 боржник сплатив ОСОБА_1 33013,00 грн (компенсація).

Загальний розмір виплаченої компенсації складає 178388,17 грн (145375,17 грн + 33013,00 грн).

Отже, на момент постановлення вказаної ухвали у боржника відсутня заборгованість перед ОСОБА_1 із виплати компенсації в розмірі 175635,50 грн (без податків і зборів).

За таких обставин у суду відсутні правові підстави для визнання даних грошових вимог.

Доводи представника ОСОБА_1 щодо відсутності в матеріалах справи доказів того, що боржник здійснив погашення відповідних податкових зобов'язань при виплаті зазначених вище сум судом до уваги не приймаються, оскільки вказані обставини виходять за межі предмета розгляду зазначеної заяви.

Щодо грошових вимог, заявлених у розмірі відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, то суд вказує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

За приписами ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

У постанові від 27.01.2020 у справі № 682/3060/16-ц та від 03.11.2021 № 127/22449/20 Верховний Суд зазначив, що виплата працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є формою матеріальної відповідальності роботодавця, яка виникає у випадку вчинення ним порушення норм трудового законодавства. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні ст. 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, отже, строк пред'явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Згідно з ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Ураховуючи зазначені положення законодавства України, звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом, зокрема про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред'явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена ст. 116 КЗпП України (якщо така вимога раніше не пред'являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі ст. 117 КЗпП України наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред'явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту, коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви). Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за ст. 117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у ст. 116 КЗпП України.

Суд встановив, що на підставі наказу ПАТ "Проскурів" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Глеваського В.В. №2-К від 29.03.2024 ОСОБА_1 звільнено з посади корпоративного секретаря 29.03.2024 у зв'язку з ліквідацією (шляхом застосування процедур банкрутства) ПАТ "Проскурів". У п. 2 наказу визначено здійснити остаточний розрахунок (виплатити заробітну плату, компенсацію за невикористані відпустки) за вирахуванням податків, зборів, інших обов'язкових платежів, в розмірі 4404,44 грн наразі неможливо, оскільки роботодавець перебуває в спеціальному правовому режимі - порушено провадження у справі про банкрутство, відповідно виплату (погашення заборгованості) буде здійснено в порядку та черговості, які визначено Кодексом України з процедур банкрутства.

Вищевказаний наказ не містить підпису ОСОБА_1 про ознайомлення із його змістом, оскільки остання була відсутня на роботі у день звільнення.

В зв'язку із вказаним, відповідно до опису вкладення у цінний лист та поштової накладної від 29.03.2024 оригінал наказу № 1-К від 08.02.2024 та № 2-К від 29.03.2024, а також оригінал трудової книжки були надіслані ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_2 , яка була зазначена ОСОБА_1 у листах від 07.02.2024, 19.02.2024 як адреса для листування. Як вказує боржник, поштове відправлення на адресу ПАТ "Проскурів" не поверталося.

Таким чином, ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про своє звільнення та про нараховані суми, належні їй при звільненні, які були зазначені у наказі № 2-К від 29.03.2024. При цьому суд приймає до уваги, що чинним законодавством не передбачено форми повідомлення про нараховані суми, що належать працівнику при звільненні, або вимоги щодо необхідності викладення такого повідомлення у вигляді окремого документа.

Після отримання наказу про звільнення № 2-К від 29.03.2024 ОСОБА_1 не зверталась до ПАТ "Проскурів" із вимогою провести з нею розрахунок, як це передбачено ст. 116 КЗпП України. Доказів на спростування вказаного матеріали справи не містять.

Лише в червні 2024 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про грошові вимоги до ПАТ "Проскурів", що розцінюється судом як пред'явлення визначеної ст. 116 КЗпП України вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з платіжною інструкцією №19 від 27.05.2024 ПАТ "Проскурів" сплатило на користь ОСОБА_1 745513,69 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнутого за рішенням суду, та частину нарахованих на нього компенсаційних виплат.

Разом з тим, решта суми компенсації, яка належала до виплати ОСОБА_1 на час звільнення, була сплачена лише 02.04.2025 та 08.07.2025, що підтверджується платіжними інструкціями № 16 від 02.04.2025 на суму 23013,00 грн та №25 від 08.07.2025 на суму 10000,00 грн.

Таким чином, ПАТ "Проскурів" не здійснило виплату ОСОБА_1 усіх належних звільненому працівникові сум не пізніше наступного дня після пред'явлення нею вимоги про розрахунок, тобто у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України.

В зв'язку із зазначеним, ОСОБА_1 заявила грошові вимоги у розмірі відповідальності за затримку розрахунку при звільненні.

Закріплені у ст.ст. 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

У постанові від 01.05.2024 у справі № 140/16184/23 Верховний Суд зазначив, що, незважаючи на визначення приписами ст. 117 КЗпП України невиплачених працівнику сум як оспорюваних та неоспорюваних, ця обставина не впливає на дату виникнення спірних правовідносин, оскільки вони прямо пов'язані з обов'язком роботодавця розрахуватися з працівником у строк, встановлений приписами ст. 116 КЗпП України.

У даній справі заява ОСОБА_1 про грошові вимоги була доставлена до електронного кабінету ПАТ "Проскурів" 19.06.2024, що підтверджується квитанцією № 1236563 про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС. Отже, розрахунок мав бути проведений не пізніше наступного дня після пред'явлення вимоги, тобто не пізніше 20.06.2024.

Суд враховує, що станом на 20.06.2024 щодо ПАТ "Проскурів" було відкрито провадження у справі про банкрутство на підставі ухвали Господарського суду Хмельницької області від 03.06.2024 у справі №924/232/22, яка на той час була чинною.

Згідно з ст. 1 КУзПБ неплатоспроможність - неспроможність боржника (іншого, ніж страховик або кредитна спілка) виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом, або встановлена Національним банком України неплатоспроможність страховика відповідно до Закону України "Про страхування" чи неплатоспроможність кредитної спілки відповідно до Закону України "Про кредитні спілки";

Таким чином, боржник ПАТ "Проскурів" перебував в особливому правовому режимі, який пов'язаний із об'єктивною неможливістю належного виконання останнім усіх своїх зобов'язань.

Зі змісту ст. 117 КЗпП України вбачається, що відповідальність, визначена даною нормою, настає лише у випадку наявності вини роботодавця у нездійсненні виплати належних звільненому працівникові сум.

Проте оскільки щодо ПАТ "Проскурів" було відкрито провадження у справі про банкрутство, то суд дійшов висновку про відсутність вини ПАТ "Проскурів" у несвоєчасній виплаті всіх належних ОСОБА_1 сум при звільненні, що виключає можливість застосування ст. 117 КЗпП України.

За таких обставин суд відхиляє грошові вимоги, заявлені ОСОБА_1 як відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Щодо грошових вимог ОСОБА_1 у розмірі 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, то останні виникли на підставі додаткової ухвали Господарського суду Хмельницької області від 18.06.2024 у справі № 924/232/22, яка залишена без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2024.

На виконання вищевказаної додаткової ухвали господарським судом був виданий наказ від 21.06.2024, який стягувачем до виконання не пред'являвся. Доказів на спростування вказаного матеріали справи не містять.

Разом з тим, відповідно до наданого до суду представником боржника повідомлення від 15.04.2025, акціонером ПАТ "Проскурів" ОСОБА_8 було виконано зобов'язання ПАТ "Проскурів" перед ОСОБА_1 шляхом перерахування на розрахунковий рахунок заявника коштів в розмірі 3000,00 грн із призначенням платежу: "Виконання зобов'язання ПАТ "Проскурів" згідно додаткової ухвали Господарського суду Хмельницької області від 18.06.2024 у справі № 924/232/22", що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції про переказ готівки № 0220210036 від 02.04.2025.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 528 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. Інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов'язанні і застосовуються положення статей 512-519 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.

Частиною 1 ст. 516 ЦК унормовано, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на те, що акціонер ПАТ "Проскурів" ОСОБА_8 здійснила погашення заборгованості ПАТ "Проскурів" перед ОСОБА_1 , яка виникла на підставі додаткової ухвали Господарського суду Хмельницької області від 18.06.2024 у справі № 924/232/22, то в силу приписів ч. 3 ст. 528, п. 4 ч. 1 ст. 512, ч. 1 ст. 516 ЦК України на час розгляду заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника, відбулась заміна кредитора у вказаному зобов'язанні.

Новим кредитором грошові вимоги до ПАТ "Проскурів" не заявлялись, клопотання про заміну кредитора у поданій заяві не подавалось.

При цьому суд враховує, що в даному випадку не були порушені приписи ст. 41 КУзПБ, оскільки погашення заявлених до визнання грошових вимог не відбулось, а відбулась заміна кредитора у зобов'язанні.

Підставою для визнання судом кредиторських вимог та віднесення цих вимог до відповідної черги реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство є існуюче на момент розгляду судом реальне грошове зобов'язання та надання документів, що таке зобов'язання підтверджують.

Як встановлено судом вище, на даний час у ОСОБА_1 відсутнє право вимоги до боржника кредиторської заборгованості, яка виникла на підставі додаткової ухвали Господарського суду Хмельницької області від 18.06.2024 у справі № 924/232/22, а у ПАТ "Проскурів", відповідно, обов'язок сплатити 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин суд відхиляє грошові вимоги ОСОБА_1 у розмірі 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Доводи представника ОСОБА_1 щодо можливості пред'явлення в подальшому акціонером ОСОБА_8 вимоги до заявника про повернення безпідставно отриманих коштів, що були сплачені акціонером, жодним чином не спростовують вищевикладених висновків суду. При цьому суд враховує, що наявні в матеріалах справи повідомлення акціонера від 15.04.2025, квитанція від 02.04.2025 та письмові пояснення АТ "Проскурів" від 20.05.2025 підтверджують обставини заміни кредитора у зобов'язанні, що виключає можливість пред'явлення будь-яких вимог в порядку ст. 1212 ЦК України.

Правова позиція щодо правомірності здійснення погашення третьою особою грошових вимог заявника викладена також у постановах Верховного Суду від 03.09.2024 у справі № 916/4659/23.

Оскільки вимоги ОСОБА_1 відхиляються, то суд не надає оцінки обставинам наявності/відсутності заінтересованості у вказаної особи стосовно боржника, на що звертали увагу учасники справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 47 КУзПБ України у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Керуючись ст. ст. 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відхилити грошові вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства "Проскурів" (м.Хмельницький, вул.Володимира Глушенкова, 11, код 30593842) в розмірі 432531,38 грн.

Ухвала набирає законної сили після її оголошення 30.07.2025 та не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання. Порядок та строки оскарження ухвал суду визначений ст.ст. 254-259 ГПК України.

Повний текст ухвали складений на 5-ий робочий день - 06.08.2025

Суддя Субботіна Л.О.

Ухвала надсилається учасникам справи до електронних кабінетів.