07.08.2025м.ХарківСправа № 922/2716/25
Господарський суд Харківської області у складі судді Ольшанченка В.І.,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Партнерство Баінг" (03056 м. Київ вул. Борщагівська, 152 Б) про видачу судового наказу на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОСТАР ГРУП" (61038 м. Харків, Салтівське шосе, 73А) заборгованості у сумі 97645,32 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа Партнерство Баінг" (заявник) надало Господарському суду Харківської області заяву про видачу судового наказу на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОСТАР ГРУП" (боржник) заборгованості у сумі 97645,32 грн.
В обґрунтування своєї заяви заявник посилається на не виконання боржником зобов'язань з оплати наданих послуг за договором №МРВ-144145/2023 від 01.11.2023.
Розглянувши подану заяву та додані до неї документи, суд встановив наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Як вбачається з аналізу вищенаведених норм законодавства, судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до ч. 3, 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Частиною першою статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину.
До заяви заявник додав договір №МРВ-144145/2023 від 01.11.2023, підписаний сторонами 07.12.2023 та 19.12.2023 одноразовим ідентифікатором у системі Вчасно, тобто укладений у електронній формі, хоча з доданої роздруківки не вбачається, що саме було підписано електронним цифровим підписом.
Частиною другою статті 96 ГПК України встановлено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Згідно з ч. 3 ст. 96 ГПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Натомість, заявник не додав до заяви про видачу судового наказу електронний доказ, а саме договір №МРВ-144145/2023 від 01.11.2023, в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
До того ж, як встановлено ч. 3 ст. 96 ГПК України, паперова копія цього електронного доказу не вважається письмовим доказом.
За таких обставин, паперова копія електронного доказу, а саме паперова копія договору №МРВ-144145/2023 від 01.11.2023 не вважається письмовим доказом.
Таким чином, вищезазначена заява подана з порушенням п. 3 ч. 3 ст. 150 ГПК України, а саме: до заяви про видачу судового наказу не додана копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
Крім того, заявник не надав доказів виконання ним договору, як то визначено у п. 1.1 договору №МРВ-144145/2023 від 01.11.2023, а саме доказів передачі боржнику звіту, оскільки у доданому до заяви акті №442 від 31.12.2023, який чомусь підписаний ЕЦП 22.12.2023, не зазначено про передачу боржнику звіту.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає достатніх правових підстав для видачі судового наказу за наданою заявою.
При цьому, суд звертає увагу заявника, що відповідно до ч. 1 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись статтями ст. 12, 147, 148, 150 - 153, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України,
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Медіа Партнерство Баінг" у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОСТАР ГРУП" заборгованості у сумі 97645,32 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Порядок і строк її оскарження передбачено ст. 255 - 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено та підписано 07.08.2025.
СуддяОльшанченко В.І.