8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"06" серпня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/2360/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
при секретарі судового засідання Горюшко В.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Симоненка Валерія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 )
до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків (61024, м. Харків, вул. Сковороди Григорія, 61)
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - ФОП Симоненко В.А. (особисто),
відповідача - не з'явився,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - не з'явився
Фізична особа-підприємець Симоненко Валерій Анатолійович звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків, в якій просить суд:
Зобов'язати Відповідача підписати договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії за березень 2024 року від 30.04.2025 року та акт виконаних робіт (наданих послуг) до договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії за березень 2024 року від 30.04.2025 року.
Зобов'язати Відповідача сплатити ПАТ "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" (код ЄДРПОУ 42206328) заборгованість за спожиту Стороною 3 у березні 2024 року електроенергію відповідно до наданого рахунку у розмірі 14055,61 грн.
Судові витрати, в тому числі судовий збір, покласти на Відповідача.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.07.2025 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Симоненка Валерія Анатолійовича (вх.№ 2360/25) залишено без руху. Встановлено Фізичній особі-підприємцю Симоненку Валерію Анатолійовичу строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. Встановлено Фізичній особі-підприємцю Симоненку Валерію Анатолійовичу спосіб усунення недоліків позовної заяви.
Від позивача 16.07.2025 надійшла уточнена позовна заява (вх.№ 16556/25, вх.№ 16614/25, вх.№ 16627/25), у якій позивач просить суд:
1. Прийняти уточнену позовну заяву по справі №922/2360/25 до розгляду.
2. Залучити до участі в справі №922/2360/25 військову частину НОМЕР_1 , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні Позивача.
3. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків (код ЄДРПОУ 07923280; місцезнаходження 61024, м. Харків, вул. Сковороди Григорія, буд.61) на користь Фізичної особи-підприємця Симоненко Валерія Анатолійовича ( НОМЕР_2 ; місцезнаходження АДРЕСА_1 ) заборгованість за спожиту електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії за період з 01.03.2024 по 31.03.2024 у розмірі 14055,61 грн.
4. Судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2360/25. Справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено розгляд справи в судовому засіданні "06" серпня 2025 р. о 11:00. Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Військову частину НОМЕР_1 .
30.07.2025 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 17552/25), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову та вказує наступне. Відповідач на заперечує, проти того, що укладав Договір спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном №9, але зазначає, що відповідно до п. 3.3 Договору підставою для відшкодування відповідачем за В/Ч комунальних послуг є укладені договори на відшкодування окремо за кожним видом наданих комунальних послуг за відповідним пакетом документів. Відповідач стверджує, що позивач не звертався в 2024 році до КЕВ м. Харків з відповідним пакетом документів на відшкодування за березень 2024 року, чим позбавив себе можливості вчасно отримати відшкодування за отримані військовою частиною комунальні послуги. У зв'язку з тим, що позивач не звертався до відповідача в 2024 році з належними документами про відшкодування за отримані послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії, виникла заборгованість, що унеможливило провести оплату за отримані військовою частиною в НОМЕР_3 році послуги інакше, як на підставі рішення суду.
Крім того, відповідач зазначає, що Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків є неприбутковою установою, тобто утримується за рахунок коштів відповідного (державного) бюджету. Всі витрати такої установи узгоджуються з органом, який уповноважений здійснювати фінансування такої установи, для чого складається кошторис, в який вносяться всі статті витрат. Відповідач є бюджетною установою, яка в своїй діяльності фінансується із державного бюджету та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов'язань бюджетного періоду, проведення бюджетних платежів здійснюється органами Казначейства України в рамках бюджетного періоду та затвердженого бюджету розпорядника бюджетних коштів.
31.07.2025 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив (вх.№ 17715/25), де позивач не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, та наголошує на тому, що позивачем, в умовах військового стану, було належним чином виконано умови Договору: передано майно в користування Стороні 3 (військовій частині НОМЕР_1 ), а також надано усі документи, як підставу для сплати комунальних послуг відповідачем, проте відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, в результаті чого у позивача виникла заборгованість перед організацією, що надає послуги з електропостачання, у сумі 14 055,61 грн за період з 01.03.2024 року по 31.03.2024 року.
У судовому засіданні 06.08.2025 позивач підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання, призначене на 06.08.2025 об 11:00, не з'явився.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, у судове засідання 06.08.2025 не прибув.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Копію ухвали суду від 17.07.2025 доставлено в електронний кабінет відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача 18.07.2025, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, які містяться в матеріалах справи.
Отже, враховуючи положення Господарського процесуального кодексу України, відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
У судовому засіданні 06.08.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.01.2024 між Фізичною особою-підприємцем Симоненком Валерієм Анатолійовичем (Сторона 1), військовою частиною НОМЕР_1 (Сторона 2) та Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням, (Сторона 3), (разом - Сторони) укладено Договір спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном №9 (далі -Договір).
Згідно з п. 1.1 Договору Сторона 1 надає Стороні 3 можливість на спільне тимчасове безоплатне користування нерухомим майном Сторони 1, нежитловим приміщенням загальною площею 418,9 кв.м. (далі - Майно) за адресою: Харківська область, Куп'янський район, смт Шевченкове, вул. Покровська, будинок 84 Ж/1, а саме: нежитлова будівля складу - 418,9 кв.м.
Сторона 1 надає Стороні 2 можливість скористатись своїм майном для власних потреб (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. 2.1 - 2.3 Договору Сторона 2 вступає в спільне тимчасове використання Майна у термін, указаний у цьому Договорі та актах передачі Майна. Спільне користування Майном не тягне за собою виникнення в Сторони 2 будь-якого права на це Майно, крім права спільного тимчасового використання цього Майна на умовах та праві, що передбачено цим Договором. Обов'язок щодо складання Акту передачі Майна Сторони2, а також Акту повернення майна покладається на Сторону 1.
Спільне тимчасове користування майном здійснюється на безоплатній основі (п. 3.1 Договору).
Відповідно до п. 3.2 Договору Сторона 3 зобов'язана відшкодувати Стороні 1 всі витрати за комунальні послуги за договорами відшкодування комунальних послуг, які були отримані Стороною 2 за час дії цього Договору.
Пунктом 3.3 Договору Сторони закріпили, що відшкодування за спожиті комунальні послуги Стороною 2 сплачуються Стороною 3, на підставі укладених договорів на відшкодування окремо за кожним видом наданих комунальних послуг (електричної енергії, водовідведення, водопостачання, теплової енергії або природного газу, вивіз ТБО) за відповідним пакетом документів до них.
Сторона 3 не відповідає за зобов'язаннями Сторони 2 крім тих зобов'язань, що визначені в цьому Договорі (п. 3.4 Договору).
За приписами п. 4.7 Договору Сторона 2 зобов'язується укласти із Стороною 1 та Стороною 3 договори відшкодування спожитих комунальних послуг окремо за кожним видом комунальних послуг.
Згідно з п. 6.4 Договору Сторона 1 зобов'язується укласти із Стороною 2 та Стороною 3 договори відшкодування спожитих комунальних послуг окремо за кожним видом комунальних послуг.
Умовами п. 8.2 Договору передбачено обов'язок Сторони 3 відшкодувати Стороні 1 вартість комунальних послуг, що спожиті Стороною 2 у процесі виконання цього Договору.
Спори, які виникають за цим Договором або у зв'язку з цим не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку (п. 9.2 Договору).
Згідно з п. 10.1 Договору цей Договір діє відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України, з 01.01.2024 до 31.12.2024 включно, але не довше дії воєнного стану.
Відповідно до п. 10.2 Договору умови цього Договору зберігають силу протягом усього строку дії цього Договору.
Згідно пункту 10.4 Договору у разі відсутності заяви Сторони 2 про припинення чи дострокове розірвання Договору, дія цього Договору продовжується на той самий строк, на який його було укладено і на тих самих умовах.
Факт передачі нерухомого майна Стороні 2 в спільне тимчасове безоплатне користування підтверджується наявним у матеріалах справи Актом приймання-передачі нерухомого майна, згідно договору спільного тимчасового безоплатного використання від 09.01.2024 року №9, який підписаний уповноваженими представниками Сторони 1 та Сторони 2 без заперечень і зауважень та погоджений уповноваженим представником Сторони 3.
Додатковою угодою №1 від 25.02.2025 про продовження Договору спільного безоплатного користування №9 від 09.01.2025 року сторони продовжили дію Договору до 31.12.2025.
Як стверджує позивач, відповідачем не виконано належним чином своїх зобов'язань за Договором щодо відшкодування позивачу витрат за отримані Стороною 2 комунальні послуги (електричну енергію) за період з 01.03.2024 по 31.03.2024 на суму 14 055,61 грн.
На підтвердження факту споживання електричної енергії Споживачем - Військовою частиною НОМЕР_1 - за період з 01.03.2024 по 31.03.204 позивачем надано до позовної заяви копії акту приймання-передачі електричної енергії за березень 2024 року, рахунку за електричну енергію, нараховану в березні 2024 року, на суму 14 055,61 грн, акту про обсяги розподіленої електричної енергії, акту виконаних робіт (наданих послуг) до договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії / перетікання реактивної енергії за вказаний період, якими Сторона 2 та Споживач підтвердили, що у період з 01.01.2024 по 31.03.2024 Споживачем було спожито електричну енергію обсягом 1823 кВт/год на суму 14 055,61 грн.
19.06.2025 позивач звернувся з листом до відповідача з проханням щодо сприяння в сплаті заборгованості по відшкодуванню комунальних послуг за березень 2024 року в розмірі 14 055,61 грн. У свою чергу, відповідач листом №583/3912 від 27.06.2025 повідомив, що є бюджетною установою, яка в своїй діяльності фінансується з державного бюджету та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов'язань бюджетного періоду, у зв'язку з чим не може передати до органу Казначейства України доручення на здійснення платежу за зверненням Симоненко Валерія Анатолійовича від 19.06.2025 року за договором №9 від 09.01.2024 року.
Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору між сторонами, суд виходить з такого.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.
Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також як наслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання (ст. 174 ГК України).
Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Положеннями ч. 1-3 ст. 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з ч. 1 ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч. 1 ст. 761 ЦК України).
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).
Статтею 793 ЦК України визначені вимоги до форми договору найму будівлі або іншої капітальної споруди, згідно з якими договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, крім договору, предметом якого є майно державної або комунальної власності, який підлягає нотаріальному посвідченню у разі, якщо він укладений за результатами електронного аукціону строком більше ніж на п'ять років.
Відповідно до ч. 1 ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.
Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними (ч. 2 ст. 827 ЦК України).
За приписами ч. 3 ст. 828 ЦК України договір позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у формі, яка визначена відповідно до статті 793 цього Кодексу.
З урахуванням вищезазначеного, проаналізувавши правовідносини, які склались між сторонами на підставі укладеного між ними Договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном від 09.01.2024 №9, дослідивши текст зазначеного Договору, суд дійшов висновку, що вказаний Договір за своєю правовою природою є договором безоплатної позички будівлі із відшкодуванням платником (Стороною 3) всіх витрат позичкодавця (Сторони 1) на оплату комунальних послуг, які були отримані користувачем (Стороною 2). Зважаючи на викладене та враховуючи, що сторонами досягнуто всіх суттєвих умов, передбачених вимогами чинного законодавства України відносно вказаного виду договору, з огляду на положення ст. 629 ЦК України, зазначений договір є обов'язковим для виконання всіма трьома сторонами.
Наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором, передав нерухоме майно (нежитлові приміщення) у користування Стороні 2, що підтверджується відповідним Актом приймання-передачі нерухомого майна згідно Договору.
Згідно з п. 3.2., 3.3. Договору, Сторона 3 зобов'язана відшкодувати Стороні 1 всі витрати за комунальні послуги за договорами відшкодування комунальних послуг, які були отримані Стороною 2 за час дії цього Договору. Відшкодування за спожиті комунальні послуги Стороною 2 сплачується Стороною 3 на підставі укладених договорів на відшкодування окремо за кожним видом наданих комунальних послуг, зокрема електричної енергії, за відповідним пакетом документів до них.
Умовами п. 8.2 Договору передбачено обов'язок Сторони 3 відшкодувати Стороні 1 вартість комунальних послуг, що спожиті Стороною 3 у процесі виконання цього Договору.
У матеріалах справи міститься підписана Балансоутримувачем та Споживачем копія Договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії / перетікання реактивної енергії, відповідно до п. 1.1, 1.2 якого ФОП Симоненко В.А. забезпечує постачання/оплату електричної енергії, що використовується Військовою частиною НОМЕР_1 (Споживач), а КЕВ міста Харків відшкодовує понесені витрати з оплати електричної енергії за встановленими тарифами в терміни, передбачені даним договором. Відшкодування витрат за спожиту електричну енергію здійснюється відповідно до показників лічильників або розрахунку згідно Договору.
Вказаний договір не підписаний Відповідачем.
Інших договорів на відшкодування комунальних послуг, зокрема на відшкодування електричної енергії за спірний період (з 01.03.2024 по 31.03.2024) до матеріалів справи не надано.
Разом з тим, за змістом ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України).
Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також як наслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання (ст. 174 ГК України).
Згідно з ч. 1-3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 ГК України).
Таким чином, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що у разі недотримання сторонами письмової форми правочину (за умови, що законом не вимагається обов'язкове укладення договору в письмовій формі), для з'ясування факту його вчинення та змісту слід виходити з приписів ч. 2 ст. 205 ЦК України та ч. 1 ст. 181 ГК України. При цьому, поведінка сторін, що засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (схвалення правочину), може бути виражена в будь-якій формі, що однозначно свідчить про волю сторони на визнання правочину, зокрема, за допомогою здійснення конклюдентних дій, наприклад, прийняттям виконання, здійсненням розрахунків тощо.
Факт споживання електричної енергії Споживачем підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи копіями акту приймання-передачі електричної енергії за березень 2024 року, рахунку за електричну енергію, нараховану в березні 2024 року, на суму 14 055,61 грн, акту про обсяги розподіленої електричної енергії, акту виконаних робіт (наданих послуг) до договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії / перетікання реактивної енергії за вказаний період, якими Сторона 2 та Споживач підтвердили, що у період з 01.01.2024 по 31.03.2024 Споживачем було спожито електричну енергію обсягом 1823 кВт/год на суму 14 055,61 грн.
Станом на момент ухвалення судом рішення в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем своїх обов'язків, передбачених п. 8.2 Договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном від 09.01.2024 №9, щодо оплати вартості спожитої Стороною 2 - ВЧ НОМЕР_1 електричної енергії за період з 01.03.2024 по 31.03.2024 на суму 14 055,61 грн.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. 525-526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідачем не надано до суду доказів звернення до позивача щодо незгоди з сумою заборгованості за спожиту електричну енергію або незгоди з розміром тарифів (вартість постачання електричної енергії), згідно з якими нараховувалася сума заборгованості.
Водночас, суд зазначає, що відсутність бюджетних асигнувань для фінансування оплати за надані позивачем послуги не є підставою для звільнення від обов'язку їх оплати.
Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету неодноразово висловлював в своїх рішеннях Конституційний Суд України. Зокрема, в Рішенні від 09.07.2007 № 6-рп.2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. Інакше всі негативні наслідки відсутності такого механізму покладаються на державу.
Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 12-46гс18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2018 у справах № 925/246/17 та № 925/974/17.
Враховуючи викладене, суд відхиляє посилання відповідача на неможливість здійснити оплату за спожиту електроенергію за березень 2024 року у розмірі 14 055,61 грн у зв'язку з відсутністю відповідного бюджетного асигнування, оскільки відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення відповідача від здійснення зобов'язань за вищезазначеним Договором.
На підставі зазначеного, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем - КЕВ міста Харків - не надано доказів, які б свідчили про сплату ним заборгованості за електричну енергію за період з 01.03.2024 по 31.03.2024 на суму 14 055,61 грн, або які б спростовували наявність у нього обов'язку зі сплати вищезазначеної заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 14 055,61 грн заборгованості за електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії за період з 01.03.2024 по 31.03.2024 є обґрунтованими та доведеними належними і допустимими доказами, тому задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 13, 14, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків (код ЄДРПОУ 07923280; місцезнаходження: 61024, м. Харків, вул. Сковороди Григорія, буд. 61) на користь Фізичної особи-підприємця Симоненка Валерія Анатолійовича (РНОКПП НОМЕР_4 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) заборгованість за спожиту електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії за період з 01.03.2024 по 31.03.2024 у розмірі 14 055,61 грн, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Фізична особа-підприємець Симоненко Валерій Анатолійович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач: Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків (61024, м. Харків, вул. Сковороди Григорія, буд. 61, код ЄДРПОУ 07923280).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Повне рішення складено "07" серпня 2025 р.
Суддя О.О. Присяжнюк