адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
06.08.2025 Справа № 917/726/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши після виходу з відпустки у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Фуд Трейдінг», 03151, м. Київ вул. Волинська, 34/1, код ЄДРПОУ 39609855,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісполін Плюс», 36022, м. Полтава, вул. Героїв «Азову», 17, прим. 2, код ЄДРПОУ 33667686,
про стягнення 96 066,68 грн
Представники сторін: не викликались.
Суть спору:
09.04.2025 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Фуд Трейдінг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісполін Плюс» про стягнення 96 066,68 грн, з яких 74 832,00 грн - заборгованість за договором поставки № 21/10-22 від 21.10.2022 р., 5 009,91 грн - пеня, 14 966,40 грн - штраф, 507,45 грн - 3% річних, 750,92 грн - втрати від інфляції.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2025 року цей позов переданий на розгляд судді Безрук Т. М.
Ухвалою від 14.04.2025 року суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі. Також вказаною ухвалою суд вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Розпорядженням керівника апарату суду від 12.05.2025 року № 51 на підставі п. 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 917/726/25 у зв'язку зі звільненням судді з посади.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2025 року справу № 917/726/25 розподілено судді Мацко О.С.
За ухвалою від 13.05.2025 р. суддею Господарського суду Полтавської області Мацко О.С. було прийнято справу № 917/726/25 до свого провадження та вирішено почати розгляд справи спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Аргументи учасників справи:
Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не здійснив оплату за договором поставки № 21/10-22 від 21.10.2022 р., чим порушив умови господарського зобов'язання, встановлені зазначеним договором та законом.
Також позивач просить стягнути з ТОВ «Ісполін Плюс» 8 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Відповідач у визначеному господарським процесуальним законодавством порядку на позов не відреагував, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи (довідка про доставку ухвали від 13.05.2025 р. в електронний кабінет Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісполін Плюс» міститься в матеріалах справи).
Згідно із ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Під час розгляду справи по суті суд дослідив усі письмові докази, що містяться в матеріалах справи та встановив, що їх достатньо для вирішення спору, у зв'язку з чим вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Виклад обставин справи, встановлених судом:
21.10.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліт Фуд Трейдінг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ісполін Плюс» було укладено договір поставки № 21/10-22 (а.с. 12-13).
Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Постачальник (ТОВ «Еліт Фуд Трейдінг») зобов'язується систематично поставляти Покупцю (ТОВ «Ісполін Плюс») яйця курячі, що надалі іменується Товар, в погодженому між Сторонами асортименті та кількості, а Покупець зобов'язується приймати Товар та оплачувати його на умовах договору.
Розділом 7 договору визначено, що він вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2022 р. Дію договору може бути достроково припинено або продовжено за взаємною згодою Сторін шляхом укладання додаткової угоди у письмовій формі. Дія договору може бути припинено за ініціативою однієї із Сторін, у разі систематичного (3 і більше разів) або триваючого (14 календарних днів і більше) порушення умов договору шляхом направлення іншій Стороні письмового повідомлення. Дія договору у такому разі вважається припиненою з дати, вказаної у такому повідомленні, а в частині здійснення розрахунків - з моменту їх повного завершення.
Якщо жодна із Сторін письмово не заявить про свій намір розірвати, або змінити договір - термін дії договору продовжується на наступний рік на тих самих умовах.
Доказів заявлення однією із сторін про розірвання або зміну договору до суду не надано.
Згідно з п. 2.5 договору № 21/10-22 від 21.10.2022 р. моментом переходу права власності та ризиків на Товар (передачі (поставки) Товару) є підписання видаткових накладних уповноваженими представниками обох Сторін.
На виконання зазначених норм договору № 21/10-22 від 21.10.2022 р. позивач передав у власність відповідача товар на суму 74 832,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № ЕФ-00000075 від 13.01.2025 р. та № ЕФ-00000119 від 16.01.2025 р. (а.с. 14-15), підписаними сторонами.
Згідно з п. 4.5 договору № 21/10-22 від 21.10.2022 р. оплата Товару здійснюється в національній грошовій одиниці України в безготівковій формі на поточний рахунок Постачальника по передоплаті. Оплатою Товару вважається момент надходження грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.
Позивач вказує, що відповідач за отриманий товар не розрахувався, з огляду на що заявив до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісполін Плюс» 96 066,68 грн, з яких 74 832,00 грн - заборгованість за договором поставки № 21/10-22 від 21.10.2022 р., 5 009,91 грн - пеня, 14 966,40 грн - штраф, 507,45 грн - 3% річних, 750,92 грн - втрати від інфляції.
Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір поставки № 21/10-22 від 21.10.2022 р., видаткові накладні № ЕФ-00000075 від 13.01.2025 р. та № ЕФ-00000119 від 16.01.2025 р. та ін.
Докази відповідача в спростування вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Фуд Трейдінг» в матеріалах справи відсутні.
Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином та в повному обсязі виконав зобов'язання за договором поставки № 21/10-22 від 21.10.2022 р. щодо передачі товару на суму 74 832,00 грн. Так, судом досліджено видаткові накладні № ЕФ-00000075 від 13.01.2025 р. та № ЕФ-00000119 від 16.01.2025 р. та встановлено, що вони мають всі необхідні реквізити, підписані сторонами та скріплені їхніми печатками, тож приймаються судом у якості належних доказів виконання позивачем умов договору № 21/10-22 від 21.10.2022 р. на вищевказану суму.
При цьому, як зазначено вище, пунктом 4.5 договору № 21/10-22 від 21.10.2022 р. визначено, що оплата за Товар здійснюється Покупцем на умовах передоплати.
Позивач стверджує, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Ісполін Плюс» не сплачено заборгованість за отриманий товар в розмірі 74 832,00 грн.
Доказів на підтвердження виконання зобов'язань за договором № 21/10-22 від 21.10.2022 р. щодо здійснення оплати у вказаному розмірі відповідачем не надано.
Враховуючи викладене, з огляду на встановлені законом принципи змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та вірогідності доказів, згідно з яким наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 74 832,00 грн заборгованості за договором поставки № 21/10-22 від 21.10.2022 р. підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Згідно з п. 5.2 договору № 21/10-22 від 21.10.2022 р. за прострочення оплати Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожен день прострочення, а якщо прострочення триває більше 10 банківських днів, Покупець додатково до пені сплачує Постачальнику штраф в розмірі 20 % від суми заборгованості.
Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивачем наведено розрахунок пені за порушення грошового зобов'язання за договором № 21/10-22 від 21.10.2022 р. в розмірі 5 009,91 грн та штрафу за прострочення виконання зобов'язання понад 10 банківських днів в розмірі 14 966,40 грн (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 3).
Здійснивши перевірку вказаного розрахунку, суд прийшов до висновку, що зазначені вимоги відповідають вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню.
Позивачем заявлено вимогу про зазначення у рішенні про нарахування пені на суму боргу до моменту виконання цього рішення.
Так, відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 р. у справі № 910/14524/22, під час прийняття рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд вправі відповідно до частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) зазначити в рішенні про нарахування відповідних або відсотків, або ж пені до моменту виконання рішення. Не допускається зазначати в рішенні про одночасне нарахування відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення суду. Питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності. Нарахування пені або відсотків у порядку частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання зобов'язання.
Суд звертає увагу, що застосування ч. 10 ст. 238 ГПК України сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач позбавляється необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованої пені за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.
Згідно ч. ч. 11, 12 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що застування ч. 10 ст. 238 ГПК України, в частині нарахування пені до моменту фактичного виконання зобов'язання, в контексті спірних правовідносин, повністю відповідає як ЦК України так і Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому, враховуючи принципи розумності, справедливості та пропорційності та оскільки в договорі поставки № 21/10-22 від 21.10.2022 р. сторони не встановили більшого строку для нарахування пені, ніж визначено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд вважає за необхідне зазначити в рішенні про здійснення нарахування пені на суму основного боргу в розмірі 12 588,00 грн (на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 09.04.2025 р. до 14.07.2025 р. включно (але в будь-якому разі не довше, ніж до моменту виконання рішення), та на суму основного боргу в розмірі 62 244,00 грн (на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 09.04.2025 р. до 17.07.2025 р. включно (але в будь-якому разі не довше, ніж до моменту виконання рішення). Розрахунок пені здійснювати за формулою: сума пені = сума залишку боргу х розмір подвійної облікової ставки НБУ в день х кількість днів прострочення : 100.
Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З посиланням на вказані нормативні положення, позивачем приведено розрахунок відсотків річних за прострочення оплати товару за договором поставки № 21/10-22 від 21.10.2022 р. в розмірі 507,45 грн та інфляційних втрат в розмірі 750,92 грн (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 3-4).
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, суд прийшов до висновку, що зазначені вимоги відповідають положенням чинного законодавства України, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).
Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Фуд Трейдінг» у даній справі в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 2 422,40 грн.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне:
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до правового висновку Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду щодо застосування норми права, що був зроблений у постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
До позовної заяви ТОВ «Еліт Фуд Трейдінг» у даній справі було додано копію договору про надання правової допомоги № 21-11/24 від 21.11.2024 р., укладеного між ТОВ «Еліт Фуд Трейдінг» та Адвокатом Ярославською Оксаною Миколаївною, Акту здачі-прийняття робіт (виконання послуги) від 07.04.2025 р. за договором № 21-11/24 від 21 листопада 2024 року, свідоцтва серія КС № 8974/10 від 29.05.2020 р. про право Ярославської Оксани Миколаївни на заняття адвокатською діяльністю та платіжної інструкції № 6151 від 08.04.2025 р.
Так, відповідно до п. 1.1 договору про надання правової допомоги № 21-11/24 від 21.11.2024 р. Адвокат зобов'язується надавати Клієнту юридичну допомогу для захисту його прав, свобод та законних інтересів, а Клієнт зобов'язується сплатити адвокату винагороду на умовах даного договору.
В Акті здачі-прийняття робіт (виконання послуги) від 07.04.2025 р. за договором № 21-11/24 від 21 листопада 2024 року сторони підтвердили, що Адвокатом Ярославською Оксаною Миколаївною були надані Товариству з обмеженою відповідальністю «Еліт Фуд Трейдінг» такі послуги:
- вивчення матеріалів справи, нормативно-правової бази та практики Верховного Суду, вартість - 1 000,00 грн;
- складання позовної заяви про стягнення заборгованості за договором поставки, вартість - 6 000,00 грн;
- підготовка документів для направлення позову до суду, вартість - 1 000,00 грн.
Загальна вартість послуг згідно з вказаним Актом - 8 000,00 грн.
Також у платіжній інструкції № 6151 від 08.04.2025 р. на суму 8 000,00 грн вказано призначення платежу: «підготовка та направлення позовної заяви згідно з договором № 21-11/24 від 21 листопада 2024 року».
Відтак, надані позивачем документи підтверджують факт та обсяг надання Адвокатом Ярославською Оксаною Миколаївною правової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Еліт Фуд Трейдінг» .
Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісполін Плюс» (36022, м. Полтава, вул. Героїв «Азову», 17, прим. 2, код ЄДРПОУ 33667686) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Фуд Трейдінг» (03151, м. Київ вул. Волинська, 34/1, код ЄДРПОУ 39609855) 74 832,00 грн - заборгованість за договором поставки № 21/10-22 від 21.10.2022 р., 5 009,91 грн - пеня, 14 966,40 грн - штраф, 507,45 грн - 3% річних, 750,92 грн - втрати від інфляції; 2 422,40 грн. судового збору, 8000 грн витрат на професійну правову допомогу.
Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснити нарахування пені на суму основного боргу в розмірі 12 588,00 грн (на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 09.04.2025 р. до 14.07.2025 р. включно (але в будь-якому разі не довше, ніж до моменту виконання рішення), та на суму основного боргу в розмірі 62 244,00 грн (на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 09.04.2025 р. до 17.07.2025 р. включно (але в будь-якому разі не довше, ніж до моменту виконання рішення). Розрахунок пені здійснювати за формулою: сума пені = сума залишку боргу х розмір подвійної облікової ставки НБУ в день х кількість днів прострочення : 100.
3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.
Повне рішення складено 06.08.2025 р.
Суддя О.С. Мацко