адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
07.08.2025 Справа № 917/914/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши після виходу з відпустки у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовною заявою Полтавського державного медичного університету, 36011, м. Полтава, вул. Шевченка, 23, код ЄДРПОУ 43937407,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна», 36010, м. Полтава, вул. Половки, 62, код ЄДРПОУ 38194448,
про стягнення 173 275,80 грн,
Представники сторін: не викликались.
Суть спору:
Розглядається позовна заява Полтавського державного медичного університету до Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» про стягнення 173 275,80 грн, сплачених за договором про закупівлю № 200 від 15.11.2021 р.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 07.05.2025 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Аргументи учасників справи:
Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав умови договору про закупівлю № 200 від 15.11.2021 р. в частині поставки нафтогазопродуктів на суму 173 275,80 грн, сплачену позивачем на виконання вказаного договору.
Відповідач у визначеному господарським процесуальним законодавством порядку на позов не відреагував.
Копія ухвали про відкриття провадження у даній справі, що направлялась на адресу відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, була повернута до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи, що ухвала про відкриття провадження у справі направлялась на адресу відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, він вважається таким, що повідомлений належним чином про судовий розгляд даної справи. Крім того, ухвала суду була своєчасно розміщена судом у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Таким чином, вважається, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи судом, про покладені на нього обов'язки та його процесуальні права.
Згідно із ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Під час розгляду справи по суті суд дослідив усі письмові докази, що містяться в матеріалах справи та встановив, що їх достатньо для вирішення спору, у зв'язку з чим вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Виклад обставин справи, встановлених судом:
15.11.2021 року між Полтавським державним медичним університетом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» було укладено договір про закупівлю № 200 (а.с. 7-9).
Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Постачальник (ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна») зобов'язалося у 2021 році поставити відповідної якості товар за кодом CPV ДК 021:2015 - 09130000-9-Нафта і дистиляти (бензин марки А-92 (талони), бензин марки А-95(талони), дизельне паливо (талони), про що зазначено в Специфікації до Договору, яка є його невід'ємною частиною, а Замовник - прийняти згідно з вантажними документами і оплатити товар.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що загальна вартість договору становить 398 622,00 грн, у т.ч. ПДВ 66 437,00 грн.
Згідно з п. 4.1 договору № 200 від 15.11.2021 р. оплата за товар проводиться у національній грошовій одиниці на розрахунковий рахунок Постачальника на підставі рахунку-фактури та видаткової накладної.
На виконання умов договору № 200 від 15.11.2021 р. позивачем на підставі рахунку-фактури № ТН000003707 від 15.11.2021 р. та видаткової накладної № ТН000004977 від 15.11.2021 р. (а.с. 10) було здійснено оплату нафтогазопродуктів (талони) в кількості 13 900 літрів на суму 398 622,00 грн (згідно з платіжним дорученням № 3094 від 15.11.2021 р. (а.с. 11).
Позивач стверджує, що в порушення умов договору відповідачем здійснено передачу товару частково, а саме - не передано оплаченого товару на суму 173 275,80 грн.
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору № 200 від 15.11.2021 р. позивач звертався до відповідача з претензією № 04-11/1826 від 21.06.2022 р. про повернення коштів за оплачений, але не поставлений товар (а.с. 11).
Відповідач у своїй відповіді на претензію № 01-362 від 23.06.2022 р. (а.с. 12) повідомив про неможливість виконання зобов'язань за Договором через запровадження воєнного стану на території України та накладення арешту на грошові кошти підприємства.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» про стягнення 173 275,80 грн, сплачених за договором про закупівлю № 200 від 15.11.2021 р.
Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір про закупівлю № 200 від 15.11.2021 р., рахунок-фактура № ТН000003707 від 15.11.2021 р., видаткова накладна № ТН000004977 від 15.11.2021 р., платіжне доручення № 3094 від 15.11.2021 р. та ін.
Докази відповідача в спростування вимог Полтавського державного медичного університету в матеріалах справи відсутні.
Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Полтавським державним медичним університетом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» було укладено договір про закупівлю № 200 від 15.11.2021 р., який за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст.ст. 662, 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У статті 664 ЦК України також вказано, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 334 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Згідно з Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики України № 281/171/578/155 від 20.05.2008 р., талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав зобов'язання за договором № 200 від 15.11.2021 р. щодо здійснення оплати товару.
Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором не в повному обсязі поставив позивачу товар за придбаними ним талонами, кошти за непоставлений товар не повернув; заборгованість останнього складає 173 275,80 грн. Дана обставина відповідачем не спростована.
Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Положенням статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Враховуючи викладене, з огляду на встановлені законом принципи змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та вірогідності доказів, згідно з яким наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 173 275,80 грн, сплачених за договором про закупівлю № 200 від 15.11.2021 р., підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому в цій частині підлягають задоволенню.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).
Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Полтавського державного медичного університету у даній справі в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 2 422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» (36010, м. Полтава, вул. Половки, 62, код ЄДРПОУ 38194448, рахунок IBAN НОМЕР_1 в АТ «ОТП БАНК», МФО 300528) на користь Полтавського державного медичного університету (36011, м. Полтава, вул. Шевченка, 23, код ЄДРПОУ 43937407), рахунок UA968201720343191003200057804, Банк Державна казначейська служба України в м. Київ, ІПН439374016019) 173 275,80 грн, сплачених за договором про закупівлю № 200 від 15.11.2021 р.; 2 422,40 грн. судового збору.
3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.
Повне рішення складено 07.08.2025 р.
Суддя О.С. Мацко