65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"06" серпня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/359/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №916/359/25.
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КІВІТ ПЛЮС" (54028, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул. 12 Поздовжня, буд. 84; код ЄДРПОУ 36881089);
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Пихтіна Михайла Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );
про стягнення 43 109,04 грн., -
1.Суть спору
03.02.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх.№373/25) Товариства з обмеженою відповідальністю "КІВІТ ПЛЮС" до Фізичної особи-підприємця Пихтіна Михайла Сергійовича про стягнення 43 109,04 грн.
Позовні обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору постачання №200 від 23.05.2024, в частині повної та своєчасної оплати вартості товару поставленого позивачем.
2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 10.02.2025 було відкрито провадження у справі №916/359/25 та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку ст.ст. 247-252 ГПК України.
В даній ухвалі суд запропонував відповідачу подати до суду у строк до 03.03.2025 відзив на позовну заяву, оформлений відповідно до вимог ст.ст.165, 178 ГПК України; додати до відзиву докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; надіслати копію відзиву та доданих до нього доказів позивачу одночасно з надісланням відзиву до суду; відповідні докази надіслання надати до суду.
Запропонував позивачу подати до суду у строк до 17.03.2025 відповідь на відзив, оформлену відповідно до вимог ст.ст.166, 184 ГПК України; надіслати копію відповіді на відзив та доданих до неї доказів відповідачам одночасно з надісланням відповіді суду; відповідні докази надіслання надати до суду.
Запропонував відповідачу подати до суду у строк до 31.03.2025 заперечення, оформлені відповідно до вимог ст.ст.167, 184 ГПК України, надіслати копію заперечень та доданих до них доказів позивачу одночасно з надісланням заперечень до суду; відповідні докази надіслання надати до суду.
Про вказане сторін було повідомлено шляхом направлення копії ухвали суду до електронного кабінету позивача та на зареєстровану адресу місця знаходження відповідача, однак ухвалу суду ФОП Пихтіну Михайлу Сергійовичу вручено не було у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, про що свідчить довідка про причини повернення поштового відправлення наявна в матеріалах справи.
Відповідно до п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За змістом п. 83 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 (зі змінами), рекомендовані поштові відправлення з позначкою “Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку “адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто поштовим відділенням зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019 у справі № 915/1015/16.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідачів, суд вважає, що ФОП Пихтін Михайло Сергійович є належним чином повідомлено про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Враховуючи ту обставину, що в умовах воєнного стану суди продовжують працювати в штатному режимі, з огляду на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи з метою забезпечення доступу до правосуддя, гарантованого державою та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд здійснив розгляд даної справи в межах розумного строку.
З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
3. Аргументи учасників справи.
3.1. Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю "КІВІТ ПЛЮС".
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 23.05.2024 ТОВ “КІВІТ ПЛЮС " уклало Договір постачання №200 з ФОП Пихтіном Михайлом Сергійовичем.
Згідно п.1.1. цього Договору, Постачальник (ТОВ “КІВІТ ПЛЮС") зобов'язується поставляти Покупцю (ФОП Пихтін М.С.) товар, а Покупець зобов'язується приймати цей товар і вчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору.
Позивач стверджує, що виконуючи умови договору, здійснив поставку товару відповідачу, що підтверджується товарно-транспортними накладними: №8391 від 24.07.2024 р. на суму 23 949,84 грн; №10501 від 31.08.2024 р. на суму 19 159,20 грн. Загальна сума поставленого товару становить 43 109,04 грн.
Згідно з п. 5.2 договору, Покупець зобов'язаний був здійснити оплату протягом одного календарного дня з моменту поставки відповідної партії товару.
Водночас, як вказує позивач, станом на день звернення до суду відповідач не виконав свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару на загальну сум 43 109,04 грн.
Таким чином, ТОВ «КІВІТ ПЛЮС» виконало свої договірні зобов'язання у повному обсязі, а відповідач порушив умови договору, не сплативши вартість отриманого товару. У зв'язку з чим, позивач вважає, що наявні всі підстави для стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 43 109,04 грн.
3.2. Аргументи ФОП Пихтіна Михайла Сергійовича.
ФОП Пихтін М.С. про відкриття провадження у справі та подальший її розгляд була повідомлена належним чином, а саме ухвала про відкриття провадження була направлена на зареєстровану адресу місця знаходження відповідача.
Однак відповідач своїм правом передбаченим ст. 165 ГПК України, на подання відзиву по суті справи не скористався, жодних доказів у якості спростування наведених позивачем обставин відповідачем до матеріалів справи не додано.
Згідно положень ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відтак суд вирішує спір який виник між ТОВ "КІВІТ ПЛЮС" та ФОП Пихтін М.С за наявними в матеріалах справи доказами.
4. Фактичні обставини справи встановлені судом.
23.05.2024 року між ТОВ “КІВІТ ПЛЮС» (Постачальник) та ФОП Пихтін М.С. (Покупець) було укладено Договір постачання №200, згідно якого Постачальник, зобов'язується поставляти Покупцю товар, а Покупець зобов'язується приймати цей товар і вчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору (далі- Договір) (а.с.5).
Відповідно до п.1.2. Договору, предметом постачання є Товар, асортимент і кількість якого по кожному постачанню вказується в разовій заявці Покупця.
Згідно п.1.3. Договору, заявка на Товар, що поставляється, передається Покупцем у письмовій або усній формі торговому представнику Постачальника. Якщо заявка подається у письмовій формі, в ній повинно бути зазначено: день, на який подається заявка; асортимент і кількість Товару; спосіб доставки Товару.
Відповідно до п.1.4. Договору, якщо заявка на Товар, що поставляється, передається Покупцем в усному вигляді, то асортимент та кількість Товару відображається у товарно - транспортній накладній.
Пунктом 2.2. Договору визначено, що товар повинний бути поставлений не пізніше 3-х днів з дня одержання заявки Постачальником, якщо не порушені зобов'язання, які входять до даного Договору.
Відповідно до п.5.1. Договору Покупець оплачує поставлений Постачальником товар відповідно товарно-транспортної накладної.
Згідно п. 5.2. Договору Розрахунки за поставлений Товар здійснюються протягом 1 (одного) календарного дня з моменту поставки партії Товару.
В матеріалах справи наявна підписана сторонами видаткова накладна №8391 від 24.07.2024 на суму 23 949,84 грн. (а.с.8) та видаткова накладна №10501 від 31.08.2024 на суму 19159,20 грн. (а.с.9) щодо поставки ФОП Пихтіну М.С. товару на загальну вартість 43 109,04 грн.
5. Позиція суду щодо встановлених обставин справи.
Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
За приписів ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що 23.05.2024 року між ТОВ “КІВІТ ПЛЮС» (Постачальник) та ФОП Пихтіном Михайлом Сергійовичем (Покупець) було укладено Договір постачання №200, згідно якого Постачальник, зобов'язується поставляти Покупцю товар, а Покупець зобов'язується приймати цей товар і вчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору (Далі- Договір).
Відповідно до п.1.2. Договору предметом постачання є Товар, асортимент і кількість якого по кожному постачанню вказується в разовій заявці Покупця.
Згідно п.1.3. Договору заявка на Товар, що поставляється, передається Покупцем у письмовій або усній формі торговому представнику Постачальника. Якщо заявка подається у письмовій формі, в ній повинно бути зазначено: день, на який подається заявка; асортимент і кількість Товару; спосіб доставки Товару.
Відповідно до п.1.4. Договору якщо заявка на Товар, що поставляється, передається Покупцем в усному вигляді, то асортимент та кількість Товару відображається у товарно - транспортній накладній.
Пунктом 2.2. Договору визначено, що товар повинний бути поставлений не пізніше 3-х днів з дня одержання заявки Постачальником, якщо не порушені зобов?язання,які входять до даного Договору.
Відповідно до п.5.1. Договору Покупець оплачує поставлений Постачальником товар відповідно товарно-транспортної накладної.
Згідно п. 5.2. Договору Розрахунки за поставлений Товар здійснюються протягом 1 (одного) календарного дня з моменту поставки партії Товару.
Із матеріалів справи вбачається, що сторонами підписана без зауважень видаткова накладна №8391 від 24.07.2024, на суму 23 949 грн. 84 коп. та видаткова накладна №10501 від 31.08.2024 на суму 19159 грн. 20 коп. до Договору постачання №200 від 23.05.2024 за постачання ФОП Пихтіну Михайлу Сергійовичу товару.
Загальна сума поставленого товару складає 43 109 грн. 04 коп.
Водночас, в матеріалах відсутні докази здійснення відповідачем оплати вартості за поставлений товар у відповідному розмірі.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
За приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.
Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КІВІТ ПЛЮС" щодо стягнення з ФОП Пихтіна Михайла Сергійовича заборгованості з оплати вартості поставленого товару в розмірі 43 109,04 грн обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
На підставі ст. 129 ГПК України, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Пихтіна Михайла Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КІВІТ ПЛЮС" (54028, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул. 12 Поздовжня, буд. 84; код ЄДРПОУ 36881089) 43 109/сорок три тисячі сто дев'ять /грн. 04 коп. а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028/три тисячі двадцять вісім/грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Рішення складено та підписано 06 серпня 2025 р.
Суддя Ю.М. Невінгловська