79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
31.07.2025 Справа № 914/766/25
За позовом: Першого заступника Золочівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача: Заболотцівської сільської ради Золочівського району Львівської області, с. Заболотці Львівської області,
до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м. Ужгород,
за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державної екологічної інспекції у Львівській області, м. Львів,
про: стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища у розмірі 352 986,10 грн
Суддя Н.Є. Березяк
Секретар судового засідання Р.Р. Волошин
Представники учасників справи:
від прокуратури: Місінська М.А. - прокурорка
від позивача: не з'явився
від відповідача: Василечко А.В. - представник
від третьої особи: не з'явився
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов першого заступника Золочівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача: Заболотцівської сільської ради Золочівського району Львівської області до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Бродівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища у розмірі 352 986,10 грн.
Ухвалою суду від 20.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, залучено Державну екологічну інспекцію у Львівській області до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
На адресу суду 07.04.2025 надійшов відзив на позовну заяву (вх.№8838/25), 08.04.2025 надійшла відповідь на відзив (вх.№9056/25), 17.04.2025 надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№10014/25).
Згідно наказу ДСГП «Ліси України» №2340 від 31.12.2024 «Про затвердження передавальних актів філій, що координується Карпатським лісовим офісом» та п.6 наказу ДСГП «Ліси України» №1855 від 18.10.2024 «Про припинення філії «Бродівське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» термін припинення філії «Бродівське лісове господарство» - до 31.01.2025.
Ухвалою від 22.05.2025 суд залучив до участі у справі в якості правонаступника відповідача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
Ухвалою суду від 26.06.2025 закрито підготовче провадження у справі № 914/766/25 та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.07.2025.
В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримала, просила позов задоволити з підстав наведених в позовній заяві. В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор зазначив про бездіяльність відповідача шляхом незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбулась незаконна вирубка лісових насаджень.
В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив, в задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі з підстав наведених у відзиві на позовну заяву (вх. №8838/25 від 07.04.2022), а саме:
- прокурором не доведено усіх елементів складу цивільного правопорушення, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовної заяви;
- прокурором не вказано, які саме обов'язки і норми чинного законодавства України у сфері ведення лісового господарства були порушені з боку відповідача, як і не було конкретизовано які саме дії повинен був вчинити відповідач з метою забезпечення охорони та збереження лісу від незаконної рубки;
- докази долучені прокурором на підтвердження заявлених позовних вимог містять суперечності та неточності, що вказує на їх складення з порушенням норм чинного законодавства.
У судовому засіданні 31.07.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, заслухавши представницю прокуратури та представника відповідача, присутніх у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне.
Золочівською окружною прокуратурою Львівської області здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12023141160000050 від 14.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 246 КК України, за фактом незаконної рубки одного дерева породи «дуб звичайний» у кварталі 94 виділ 5 Заболотцівського лісництва філії «Бродівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі по тексту - філія «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України»), заповідне урочище «Заболотцівське».
Відповідно до акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 13.02.2023, складеного інженером охорони і захисту лісу філії «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України», за участі інших працівників філії, незаконною рубкою одного дерева породи «дуб звичайний» у кварталі 94 виділ 5 Заболотцівського лісництва філії «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України», заповідне урочище «Заболотцівське», заподіяно шкоду у розмірі 352 986 грн.
Згідно із розрахунком розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд внаслідок вчинення незаконної рубки одного дерева у кварталі 94 виділ 5 Заболотцівського лісництва філії «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України», заповідне урочище «Заболотцівське», обчисленим 26.04.2023 Державною екологічною інспекцією у Львівській області у відповідності до додатку 1 до Постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 № 575 «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд», заподіяно шкоду у розмірі 352 986 грн.
Окрім того, постановою слідчого СВ ВП № 1 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області від 06.10.2023 призначено судову інженерно-екологічну експертизу, проведення якої доручено експертам Львівського НДЕКЦ МВС України у Львівській області, зокрема, указаною постановою на вирішення експерта поставлено питання про те, яка сума шкоди заподіяна державі в результаті незаконної рубки одного дерева породи «дуб звичайний» у кварталі 94 виділ 5 Заболотцівського лісництва філії «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України», заповідне урочище «Заболотцівське».
На виконання постанови слідчого СВ ВП № 1 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області про проведення судової інженерно-екологічної експертизи від 06.10.2023, експертом Львівського НДЕКЦ МВС України у Львівській області при проведенні розрахунку розміру шкоди, заподіяної лісу, в якості вихідних даних щодо кількості, якісного стану, породного складу та діаметру зрубаних дерев, використано: акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 13.02.2023 складеного інженером охорони і захисту лісу філії «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України», за участі інших працівників філії, та розрахунок розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд внаслідок вчинення незаконної рубки одного дерева у кварталі 94 виділ 5 Заболотцівського лісництва філії «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України», заповідне урочище «Заболотцівське», обчислений 26.04.2023 старшим держінспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Львівській області.
Так, за результатами інженерно-екологічної експертизи проведеної експертом Львівського НДЕКЦ МВС України у Львівській області у кримінальному провадженні № 12023141160000050 від 14.02.2023, останнім складено висновок експерта № СЕ-19/114-23/19792-ФХЕД від 13.03.2024, відповідно до якого проведення рубки одного дерева породи «дуб звичайний» у кварталі 94 виділ 5 Заболотцівського лісництва філії «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України», заповідне урочище «Заболотцівське», з недотриманням вимог природоохоронного законодавства підтверджується та розмір шкоди, заподіяної рубкою, проведеною всупереч діючим вимогам у галузі лісоохоронного законодавства, становить 352 986,10 грн.
Таким чином, з урахуванням вказаного висновку експерта, внаслідок вчинення невстановленими особами незаконної рубки одного дерева породи «дуб звичайний» у кварталі 94 виділ 5 Заболотцівського лісництва філії «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України», заповідне урочище «Заболотцівське», навколишньому природному середовищу заподіяно шкоду у розмірі 352 986,10 грн.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реформування управління лісової галузі» від 07.09.2022 № 1003, утворено Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (далі по тексту - ДСГП «Ліси України») (код ЄДРПОУ 44768034) та приєднано до нього спеціалізовані державні лісогосподарські підприємства, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав № 323140574 від 16.02.2023 встановлено, що земельна ділянка указаного кварталу та виділу зазначеного лісництва зареєстрована у Державному земельному кадастрі з кадастровим номером 4620386300:06:003:0014 та перебуває у постійному користуванні ДСГП «Ліси України».
Крім того, перебування земельної ділянки з указаним кадастровим номером у постійному користуванні ДСГП «Ліси України» підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 416884721 від 07.03.2025 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4620386300:06:003:0014.
У складі ДСГП «Ліси України» діяла філія «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України».
Під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023141160000050 від 14.02.2023, осіб, які здійснили незаконну рубку одного дерева породи «дуб звичайний» не встановлено, тому з урахуванням викладеного, у зв'язку із невиконанням покладених обов'язків та допущенням незаконної рубки одного дерева породи «дуб звичайний» у кварталі 94 виділ 5 Заболотцівського лісництва філії «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України», заповідне урочище «Заболотцівське», шкода, заподіяна порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 352 986,10 грн. На думку прокурора, вказана шкода має бути відшкодована постійним лісокористувачем - ДСГП «Ліси України» в особі філії «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України». Беручи до уваги припинення філії «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України», шкода має бути відшкодована постійним лісокористувачем - ДСГП «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс».
Відповідно до п. 3.2.2 Статуту ДСГП «Ліси України», основними напрямами діяльності ДСГП «Ліси України є, зокрема, забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
Як уже зазначалось, земельна ділянка у кварталі 94 виділ 5 Заболотцівського лісництва філії «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України», заповідне урочище «Заболотцівське», належить ДСГП «Ліси України» на праві постійного користування, а тому правозаступник ДСГП «Ліси України» в особі філії «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України» - ДСГП «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» є постійними лісокористувачами, якими в порушення вимог ст.ст. 19, 63, 64, 86, 89, 90 ЛК України, Статуту ДСГП «Ліси України», Положення про філію не забезпечили охорону і збереження лісових насаджень, тобто допустили протиправну бездіяльність, наслідком якої відбулась незаконна рубка невстановленими особами одного дерева породи «дуб звичайний».
Ураховуючи зазначене, на думку прокурора, відповідач допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконної рубки на підвідомчій їй території земель лісового фонду, діяла неправомірно, що призвело до незаконної рубки невстановленими особами одного дерева породи «дуб звичайний», тому ДСГП «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» притягуються до відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, тобто до відшкодування шкоди у розмірі 352 986,10 грн.
Прокурором встановлено, що згідно із інформацією Львівської державної лісовпорядної експедиції Українського державного проектного виробничого об'єднання «Укрдержліспроект» від 03.03.2025 встановлено, що за матеріалами базового лісовпорядкування 2020 року, відповідно до поквартальних підсумків квартал 94 Заболотцівського лісництва філії «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України» відноситься до Заболотцівської сільської територіальної громади.
Як зазначає прокурор, Заболотцівською сільською радою Золочівського району Львівської області належних заходів щодо судового захисту порушених інтересів територіальної громади не вжито.
З метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у вказаних правовідносинах, Золочівською окружною прокуратурою Львівської області у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» направлено до Заболотцівської сільської ради Золочівського району Львівської області запит № 14.54/05-39-1049ВИХ-25 від 03.03.2025, у якому звернуто увагу на факт порушення невстановленими особами законодавства про охорону навколишнього природного середовища у кварталі 94 виділ 5 Заболотцівського лісництва філії «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України», заповідне урочище «Заболотцівське», та відсутності відомостей щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 352 986,10 грн.
Разом з цим, згідно інформації Заболотцівської сільської ради Золочівського району Львівської області № 02-21-3/265 від 05.03.2025, сільська рада до суду з позовною заявою про стягнення з ДСГП «Ліси України» в особі філії «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України» шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 352 986,10 грн не зверталась у зв'язку з браком коштів на плату судового збору та відсутності необхідних матеріалів.
Також, Заболотцівською сільською радою Золочівського району Львівської області у вказаній інформації повідомлено до окружної прокуратури про те, що у разі подання Золочівською окружною прокуратурою Львівської області відповідного позову в інтересах держави в особі сільської ради, останній буде підтримано.
На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» окружною прокуратурою на адресу Заболотцівської сільської ради Золочівського району Львівської області надіслано повідомлення від 12.03.2025 за № 14.54/05-39- 1201ВИХ-25 про звернення прокурора до суду із даною позовною заявою.
Відтак, наведені обставили зумовили звернення Золочівської окружної прокуратури Львівської області, в інтересах держави в особі, позивача: Заболотцівської сільської ради Золочівського району Львівської області з позовом стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (правонаступник Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Бродівське лісове господарство») грошових коштів за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 352 986, 10 грн.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
За приписами ст.66 Конституції України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
У п.1 ч.2 ст.19 та ч.1, ч.5 ст.86, ст.90 Лісового кодексу України передбачено, що постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього кодексу. Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
Положеннями ст.63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно з п.5 ст.64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Таким чином, при вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства факту правопорушення, слід виходити з того, що обов'язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання згаданих обов'язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок та пошкодження дерев.
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев).
Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення норм лісового та природоохоронного законодавства.
Статтею 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у ст.1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 ст.19 Лісового кодексу України визначено, що обов'язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.
Положеннями ст.63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
За приписами п.5 ч.1 ст.64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.
Відповідно до п. 3.2.2 Статуту ДСГП «Ліси України», основними напрямами діяльності ДСГП «Ліси України є, зокрема, забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
Основними видами статутної діяльності підприємства є, зокрема охорона і захист лісів від самовільних рубок, лісових пожеж та засмічення, боротьба зі шкідниками та хворобами лісу. Здійснення протипожежних заходів, охорона навколишнього природного середовища, збереження природно-заповідного фонду, спеціальне використання лісових ресурсів та інше.
Відповідно до ст.86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
За змістом п.5 ч.2 ст.105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (ст.107 Лісового кодексу України).
Відповідно до ст. 17 ЛК України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини, що виникають при використанні лісів, регулюються також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать Земельному кодексу України.
У той же час, статтею 5 ЛК України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства. Відтак, застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення має базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.
Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об'єктом земельних правовідносин, то суб'єктний склад і зміст таких правовідносин мають визначатись згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.
Основним елементом правового статусу земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом ст. 63 ЛК України полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (п. «б» ч.1 ст.164 ЗК України).
З огляду на це, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв'язок їх використання з лісокористуванням (правова позиція ВСУ з постанови від 27.01.2015, справа№21-570а14).
Статтею 45 ЛК України передбачено, що лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.
Відповідно до ст. 48 ЛК України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування.
Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.
У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об'єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.
Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.
З огляду на це, а також раніше викладене, земельна ділянка у кварталі 94 виділ 5 Заболотцівського лісництва філії «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України», заповідне урочище «Заболотцівське», належить ДСГП «Ліси України» на праві постійного користування, а тому правонаступник ДСГП «Ліси України» в особі філії «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України» є постійними лісокористувачами, якими в порушення вимог ст.ст. 19, 63, 64, 86, 89, 90 ЛК України, Статуту ДСГП «Ліси України», Положення про філію не забезпечили охорону і збереження лісових насаджень, тобто допустили протиправну бездіяльність, наслідком якої відбулась незаконна рубка невстановленими особами одного дерева породи «дуб звичайний».
Наказом № 2340 від 31.12.2024 ДСГП «Ліси України» затвердило передавальний акт філії «Бродівське лісове господарство», що координується Карпатським лісовим офісом.
Отже, Відповідач є постійним лісокористувачем ділянки лісу як правонаступник ДП «Бродівське лісове господарство», а тому відповідальність за зобов'язанння щодо вжиття заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, у тому числі від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладаються на нього.
Враховуючи норми вищезазначеного законодавства та положення ст.ст. 105, 107 ЛК України, ст.ст. 68, 69 Закону, філія «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України», допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконної рубки на підвідомчій їй території земель лісового фонду, діяла неправомірно, що призвело до незаконної рубки невстановленими особами одного дерева породи «дуб звичайний», тому відповідач притягується до відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, тобто до відшкодування шкоди у розмірі 352 986,10 грн (правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 927/1096/16, від 24.04.2018 у справі № 910/6277/16, від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 20.12.2018 у справі № 924/12/18, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17 та постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17).
Отже, з огляду на наведені вимоги законодавства, судову практику, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків.
Тобто, проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) третіми (невстановленими) особами.
Аналогічні висновки КГС/ВС при розгляді цієї категорії справ містяться й у постановах від 23.08.2018 справа №917/1261/17, від 20.09.2018 справа №909/495/17, від 07.06.2019 справа №914/1960/17 та у постанові ОП КГС/ВС від 09.08.2018 у справі № 909/976/17).
Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 19, 63, 64, 105, 107 ЛК України, ст. 1166 Цивільного кодексу України, Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду в постановах від 15.02.2018 (справа №927/1096/16), від 20.02.2020 (справа № 920/1106/17) та інших вказав, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.
При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
Вищевказана позиція у справах даної категорії, ще раз підтверджена у постанові КГС/ВС від 24.02.2021 у справі №906/366/20, в якій Верховний Суд вчергове зазначив, що визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев, при цьому не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування.
Як встановлено судом, Золочівською окружною прокуратурою Львівської області здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12023141160000050 від 14.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 246 КК України, за фактом незаконної рубки одного дерева породи «дуб звичайний» у кварталі 94 виділ 5 Заболотцівського лісництва філії «Бродівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі по тексту - філія «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України»), заповідне урочище «Заболотцівське».
Відповідно до акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 13.02.2023, складеного інженером охорони і захисту лісу філії «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України», за участі інших працівників філії, незаконною рубкою одного дерева породи «дуб звичайний» у кварталі 94 виділ 5 Заболотцівського лісництва філії «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України», заповідне урочище «Заболотцівське», заподіяно шкоду у розмірі 352 986 грн.
Згідно із розрахунком розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд внаслідок вчинення незаконної рубки одного дерева у кварталі 94 виділ 5 Заболотцівського лісництва філії «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України», заповідне урочище «Заболотцівське», обчисленим 26.04.2023 Державною екологічною інспекцією у Львівській області у відповідності до додатку 1 до Постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 № 575 «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд», заподіяно шкоду у розмірі 352 986 грн.
Окрім того, постановою слідчого СВ ВП № 1 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області від 06.10.2023 призначено судову інженерно-екологічну експертизу, проведення якої доручено експертам Львівського НДЕКЦ МВС України у Львівській області, зокрема, указаною постановою на вирішення експерта поставлено питання про те, яка сума шкоди заподіяна державі в результаті незаконної рубки одного дерева породи «дуб звичайний» у кварталі 94 виділ 5 Заболотцівського лісництва філії «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України», заповідне урочище «Заболотцівське».
На виконання постанови слідчого СВ ВП № 1 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області про проведення судової інженерно-екологічної експертизи від 06.10.2023, експертом Львівського НДЕКЦ МВС України у Львівській області при проведенні розрахунку розміру шкоди, заподіяної лісу, в якості вихідних даних щодо кількості, якісного стану, породного складу та діаметру зрубаних дерев, використано: акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 13.02.2023 складеного інженером охорони і захисту лісу філії «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України», за участі інших працівників філії, та розрахунок розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд внаслідок вчинення незаконної рубки одного дерева у кварталі 94 виділ 5 Заболотцівського лісництва філії «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України», заповідне урочище «Заболотцівське», обчислений 26.04.2023 старшим держінспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Львівській області.
Так, за результатами інженерно-екологічної експертизи проведеної експертом Львівського НДЕКЦ МВС України у Львівській області у кримінальному провадженні № 12023141160000050 від 14.02.2023, останнім складено висновок експерта № СЕ-19/114-23/19792-ФХЕД від 13.03.2024, відповідно до якого проведення рубки одного дерева породи «дуб звичайний» у кварталі 94 виділ 5 Заболотцівського лісництва філії «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України», заповідне урочище «Заболотцівське», з недотриманням вимог природоохоронного законодавства підтверджується та розмір шкоди, заподіяної рубкою, проведеною всупереч діючим вимогам у галузі лісоохоронного законодавства, становить 352 986,10 грн.
Що стосується доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, то вони не обгрунтовані належними і допустимими доказами і спростовуються матеріалами справи.
Суд зазначає, що правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час (контролю) визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Так, за приписами ст.1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль) це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних контрольних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
За приписами ст.20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», до компетенції Інспекції належить здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.
Відповідно до вимог ч.6 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).
Особу, яка здійснила незаконні порубки дерев у ході досудового розслідування кримінального правопорушення не встановлено, тому збитки завдані інтересам держави мають бути відшкодовані постійним лісокористувачем - правонаступником Заболотцівського лісництва філії «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України», Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
Отже, на підставі наявних у справі доказів, суд установив, що Відповідач не виконав покладених на нього законодавством обов'язків, адже не забезпечив охорону лісу від незаконної рубки дерев. Тому наявний такий елемент складу цивільного правопорушення як протиправна поведінка (бездіяльність) Відповідача.
Таким чином, на підставі наведених норм лісового, земельного, цивільного законодавства відповідач зобов'язаний відшкодувати державі невідшкодовану шкоду заподіяну внаслідок допущеної ним бездіяльності щодо незабезпечення заходів з охорони лісу збитки в сумі 352 986, 10 грн, тому суд дійшов висновку про наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та її об'єктивним наслідком - заподіяною шкодою.
Оскільки у спорах про відшкодування шкоди вина відповідача презюмується, тому саме відповідач мав довести відсутність його вини у заподіянні шкоди.
Враховуючи викладене, а також те, що під час вирішення даного спору судом встановлено факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача та встановлено наявність усіх чотирьох елементів складу господарського правопорушення, необхідних для стягнення збитків в порядку ст.1166 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора щодо стягнення з відповідача шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев у загальній сумі 352 986,10 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо поставності для представництва прокуратурою інтересів держави у даній справи, суд встановив таке.
Відповідно до статті 131-1 Конституції України, па прокуратуру покладено функції представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Виходячи з вимог ст. 1 Закону України «Про прокуратуру», прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави, у випадках, передбачених законом.
На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо обґрунтування прокурором у позові підстав для самостійного подання позову в інтересах держави виходжу з наступного.
Відповідно до ч. 3-4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до господарського суду з позовною заявою.
В позовній заяві прокурор обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 2 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган. на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.
Таким органом, відповідно до ст. ст. 6. 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Отже, виключним випадком, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес Держави».
Згідно ч.4 ст.53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до ч.5 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Конституційний Суд України в рішенні від 09.07.2002 № 15-рп/2002 визначив, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи на звернення до суду за вирішенням спору не можу бути обмежене законом, іншими нормативно - правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).
Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Відтак на думку суду, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
При цьому суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, які є підставами для звернення прокурора до суду.
Основним завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, згідно ст. ст. 1, 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», є збереження природних ресурсів у тому числі лісів.
Статтею 15 цього Закону визначено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів, у відповідності до ст.47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 29 ч. З п. 7 та ст. 69-1 ч. 1 п. 4 Бюджетного кодексу України, підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища відповідних сільських рад, на території яких вчинено правопорушення, для подальшого перерозподілу у автоматичному режимі між бюджетами відповідних рівнів.
Таким чином, оскільки частина грошових стягнень за порушення норм і правил охорони навколишнього природного середовища та шкода, заподіяна порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища спрямовується до спеціально створених фондів охорони навколишнього природного середовища у відповідних місцевих бюджетах за місцем заподіяння екологічної шкоди, і в подальшому спрямовується на фінансування заходів з відтворення та охорони навколишнього природного середовища, то несплата порушниками нарахованих збитків ставить під загрозу можливість проведення заходів з відновлення навколишнього природного середовища у зв'язку із відсутністю джерел для їх фінансування.
При цьому, як вже зазначалось, територія кв. 25 вид. 6 Заболотцівського лісництва філії «Бродівське лісове господарство» ДП «Ліси України» (у межах якого виявлено факти незаконної порубки деревини), перебувала в адміністративно-територіальних межах Заболотцівської селищної ради Золочівського району.
Як вже зазначалось, Заболотцівською селищною радою Золочівського району належних заходів щодо судового захисту порушених інтересів територіальної громади не вжито.
Отже компетентний орган, Заболотцівська селищна рада Золочівського району, протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва, відповідності до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
З огляду на наведене, участь прокурора у даній справі є виправданою, не порушує справедливого балансу та зумовлена захистом державного інтересу.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На думку суду надані прокурором докази, про які суд вказував вище, є вірогідними. Відповідач не подав доказів на спростування вірогідності доказів наданих позивачем та не подав доказів, які б суд міг визнати більш вірогідними ніж ті, що наявні у матеріалах справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відтак, беручи до уваги вищезазначене, з огляду на положення ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.
З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд
1.Позовні вимоги задоволити.
2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (адреса: 01601, місто Київ, вулиця Руставелі Шота, будинок 9а; ідентифікаційний код 44768034) в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (адреса: 88017, Закарпатська область, Ужгородський район, місто Ужгород, вулиця Собранецька, будинок 156; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 45554542) на користь Заболотцівської сільської ради Золочівського району Львівської області (код ЄДРПОУ 04372537, адреса: 80630, Львівська область, Золочівський район, с. Заболотці, вул. Шевченка, 12) шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 352 986,10 грн.
3. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (вул. Шота Руставелі, 9-А, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 44768034) в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (вул. Собранецька, 156, м.Ужгород, 88017; код ЄДРПОУ 45554542) на користь Львівської обласної прокуратури (79000, м. Львів, пр. Шевченка, 17/19; ідентифікаційний код юридичної особи: 02910031) 4 235,83 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 06.08.2025.
Суддя Березяк Н.Є.