вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"07" серпня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1855/25
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., дослідивши в спрощеному позовному провадженні матеріали справи
За позовом Дочірнього підприємства «Васильківкатеплоенерго» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради»
до Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРПЛАСТКОМ»
про стягнення 82 500, 00 грн
Без виклику учасників справи;
Дочірнє підприємство «Васильківкатеплоенерго» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Груп Україна» про стягнення 82 500, 00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору укладеного в спрощений спосіб в частині поставки товару, за який позивачем сплачено передоплату. У зв'язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 82 500, 00 грн основного боргу.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1855/25. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.06.2025 була направлена відповідачу в його електронний кабінет.
Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.06.2025 була доставлена в електронний кабінет Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Груп Україна» 17.06.2025 о 23:40.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, враховуючи положення п. 2 ч. 6 ст. 242 ГГПК України та те, що ухвала суду про відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінету пізніше 17 години, днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі є 18.06.2025.
У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 10.06.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
Про зміни свого місцезнаходження на вимогу наведеної норми, відповідач суд не повідомляв.
Згідно з ч. 1, 4 ст. 89 ЦК України, юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.
Суд встановив, що після відкриття провадження у справі згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Груп Україна» змінило найменування та адресу-місцезнаходження.
Так, станом на дату розгляду даної справи адресою-місцезнаходженням відповідача є: 79053, Львівська обл., м. Львів, вул. Володимира Великого, буд. 51.
Згідно з ч. 2 ст. 31 ГПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.
У зв'язку з тим, що провадження у справі № 911/1855/25 було відкрито Господарським судом Київської області відповідно до ухвали від 10.06.2025 із додержанням правил підсудності, зміна відповідачем місцезнаходженням після відкриття провадження у справі не є підставою для передачі справи до іншого суду.
Крім того, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на дату розгляду даної справи найменуванням відповідача по справі є: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРПЛАСТКОМ».
Суд зазначає, що зміна найменування сторони у справі не є реорганізацією юридичної особи, а відтак не свідчить про правонаступництво, оскільки інша юридична особа не утворюється.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про необхідність заміни найменування відповідача у справі з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Груп Україна» на Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРПЛАСТКОМ» (79053, Львівська обл., м. Львів, вул. Володимира Великого, буд. 51; код ЄДРПОУ 43387169).
Відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.
Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області
30.08.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Груп Україна» (після зміни найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРПЛАСТКОМ») (далі - відповідач) виставило Дочірньому підприємству «Васильківкатеплоенерго» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради» (далі - позивач) рахунок на оплату № 174 від 30.08.2021 на суму 82 500, 00 грн (копія наявна в матеріалах справи).
Суд встановив, що рахунок № 174 від 30.08.2021 виставлено на оплату наступних товарів: 1. Сигналізатор газу СГ-1-3 в кількості 10 шт.; ціна без ПДВ 6 875, 00 грн; сума без ПДВ 68 750, 00 грн; Всього з ПДВ 82 500, 00 грн.
30.08.2021 позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти в сумі 82 500, 00 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 243 від 30.08.2021 на суму 82 500, 00 грн із призначенням платежу: «за товар згідно рах. № 174 від 30.08.2021 р., у сумі 68 750, 00 грн, ПДВ 20 % - 13 750, 00 грн. Процедура закупівлі не передбачена», а також копією банківської виписки по рахунку позивача за 30.08.2021.
Звертаючись до суду із даним позовом позивач стверджує, що з метою укладання договору на постачання товарно-матеріальних цінностей (сигналізаторів) та з метою отримання зазначеного товару, 30.08.2021 позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти в сумі 82 500, 00 грн, що підтверджується долученим документами до позовної заяви. Проте, відповідач після отримання коштів договір з позивачем не уклав, поставку товару не здійснив.
У зв'язку з цим, у травні 2024 позивач звернувся до відповідача з вимогою б/н від 24.05.2024, у якій він зазначив, що грошові кошти в сумі 82 500, 00 грн були перераховані ним на користь ТОВ «Вест Груп Україна» помилково, без достатньої правової підстави, за відсутності договірних відносин, а також просив останнього протягом 7 (семи) днів з дня отримання даної вимоги повернути отримані кошти в сумі 82 500, 00 грн. Проте, зазначена вище вимога залишилась з боку відповідача без відповіді та задоволення.
Як зазначив позивач, з огляду на те, що між сторонами фактично укладено договір поставки у спрощений спосіб, а відтак, зміст договору не дає змоги визначити чіткий строк поставки товару, з урахуванням ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві обумовлений в рахунку на оплату № 174 від 30.08.2021 товар у строк відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
07.04.2025 позивач направив на юридичну та фактичну адреси відповідача, а також 24.04.2025 на адресу директора відповідача претензію № 00207.04/25 від 07.04.2025 щодо не поставки товару, в якій позивач, керуючись ч. 2 ст. 530 ЦК України, вимагав відповідача виконати свої зобов'язання належним чином та у семиденний строк від дня отримання претензії здійснити поставку на адресу позивача товару - сигналізаторів газу СГ-1-3 в кількості 10 шт. на загальну суму 82 500, 00 грн.
На підтвердження направлення вказаної претензії відповідачу позивач долучив до матеріалів справи копії описів вкладення до листа № 1544505 (направлення на адресу-місцезнаходження відповідача), № 1544506 (направлення на фактичну адресу відповідача) та поштові квитанції до вказаних поштових відправлень. Також, на підтвердження направлення вказаної претензії на адресу директора та кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «Вест Груп Україна» Іщенко Романа Васильовича позивач долучив до матеріалів справи копі копію опису вкладення у цінний лист за № 4904413203180 та поштову накладну до вказаного поштового відправлення. Однак, зазначені поштові повідомлення не були вручені відповідачу та повернулись на адресу відправника за закінченням встановленого терміну зберігання, що підтверджується інформаційними довідками щодо стану доставки відправлень.
Оскільки, як зазначив позивач, претензія про постачання товару або повернення коштів надіслана відповідачу 07.04.2025 та 24.04.2025, доказів отримання такої вимоги позивач не має змоги надати, оскільки з конвертів та інформації щодо стану доставки вбачається, що листи повернуто відправнику та зазначено причину «за закінченням терміну зберігання», та з огляду на нормативні строки пересилання поштових відправлень, зокрема рекомендованих поштових відправлень між обласними центрами України, на думку позивача, строк виконання обов'язку відповідачем щодо поставки товару або повернення коштів є таким, що настав.
Проте, за ствердженням позивача, відповідач не виконав зобов'язання з поставки обумовленого сторонами товару та не повернув суму сплачених позивачем за нього грошових коштів, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 82 500, 00 грн.
З урахуванням зазначеного вище, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 82 500, 00 грн попередньої оплати за товар.
Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
При цьому, згідно зі статтею 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. (ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України).
Відповідно до положень статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Статтею 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Статтею 180 ГК України передбачено, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Якщо зміст правочину, воля сторін зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних, за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то він також вважається таким, що вчинений у письмовій формі, за умови, якщо він підписаний його стороною.
Відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).
Як свідчать матеріали справи, 30.08.2021 відповідач виставив позивачу рахунок № 174 від 30.08.2021 на суму 82 500, 00 грн на оплату наступних товарів: 1. Сигналізатор газу СГ-1-3 в кількості 10 шт.; ціна без ПДВ 6 875, 00 грн; сума без ПДВ 68 750, 00 грн; Всього з ПДВ 82 500, 00 грн.
30.08.2021 позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти в сумі 82 500, 00 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 243 від 30.08.2021 на суму 82 500, 00 грн із призначенням платежу: «за товар згідно рах. № 174 від 30.08.2021 р., у сумі 68 750, 00 грн, ПДВ 20 % - 13 750, 00 грн. Процедура закупівлі не передбачена», а також копією банківської виписки по рахунку позивача за 30.08.2021.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що сторонами погоджено вид та найменування товару, його кількість, ціну, суму та загальну вартість товару.
Дослідивши зміст правовідносин, які виникли між сторонами, суд дійшов висновку, що сторонами фактично було укладено договір поставки у спрощений спосіб шляхом виставлення відповідачем рахунку на оплату товару № 174 від 30.08.2021 на суму 82 500, 00 грн та здійснення позивачем оплати вартості товару, зазначеного в рахунку, на суму 82 500, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 243 від 30.08.2021 на суму 82 500, 00 грн та банківською випискою по рахунку позивача за 30.08.2021, що містять найменування товару, кількість, його ціну та вартість, а також реквізити сторін.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем здійснено оплату 100 % вартості товару на умовах передоплати, сплативши виставлений відповідачем рахунок № 174 від 30.08.2021, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 243 від 30.08.2021 на суму 82 500, 00 грн із призначенням платежу: «за товар згідно рах. № 174 від 30.08.2021 р., у сумі 68 750, 00 грн, ПДВ 20 % - 13 750, 00 грн. Процедура закупівлі не передбачена», а також копією банківської виписки по рахунку позивача за 30.08.2021.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 зазначено, що попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконання.
За змістом ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ст. 663, ч. 1 ст. 664 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Водночас, судом встановлено, що строк доставки товару за вказаним вище рахунком визначено не було. З поданих до суду доказів суд дійшов висновку, що строки доставки товару сторонами не встановлені.
Суд зазначає, що оскільки між сторонами фактично укладено договір поставки у спрощений спосіб, а відтак зміст договору не дає змоги визначити цей строк, з урахуванням ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві обумовлений в рахунку на оплату № 174 від 30.08.2021 товар у строк відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
За приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що 07.04.2025 позивач направив на юридичну та фактичну адреси відповідача, а також 24.04.2025 на адресу директора відповідача претензію № 00207.04/25 від 07.04.2025 щодо не поставки товару, в якій позивач, керуючись ч. 2 ст. 530 ЦК України, вимагав відповідача виконати свої зобов'язання належним чином та у семиденний строк від дня отримання претензії здійснити поставку на адресу позивача товару - сигналізаторів газу СГ-1-3 в кількості 10 шт. на загальну суму 82 500, 00 грн. Позивач долучив до матеріалів справи належні докази направлення вказаної вимоги відповідачу.
Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17(П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19 від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 27.02.2023 у справі №909/548/16(909/947/20).
Також суд враховує, що претензія позивача № 00207.04/25 від 07.04.2025 з рахунком та доказами оплати були направлені відповідачу разом з позовною заявою в його електронний кабінет 03.06.2025, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією № 3620093 про доставку документів до зареєстрованого «Електронного кабінету» користувача ЄСІТС - ТОВ «Вест Груп Україна»
Станом на день розгляду даної справи в матеріалах справи відсутні докази поставки відповідачем позивачу оплаченого товару. Протилежного матеріали справи не містять та відповідачем шляхом подання до суду відповідних доказів не спростовано.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з 599 ЦК України, зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст. 693 ЦК України, передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Визначене ч. 2 ст. 693 ЦК України право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем з поставки товару.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю.
У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове зобов'язання повернути кошти.
Відповідно до ч. 1 ст. 665 ЦК України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Отже, позивач скористався своїм правом на повернення суми попередньої оплати, передбаченим частиною 2 статті 693 ЦК України.
З урахуванням зазначеного, у відповідача, як продавця, виникло зобов'язання повернути позивачу як покупцю, суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, ч. 2 ст. 530 ЦК України.
Проте, станом на дату розгляду даної справи в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази повернення відповідачем позивачу грошових коштів в сумі 82 500, 00 грн, сплачених останнім як передоплата за товар відповідно до рахунку № 174 від 30.08.2021. Протилежного суду не доведено, доказів повернення передоплати до суду не надано.
Частинами 1, 3 ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги зазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 82 500, 00 грн.
Суд наголошує на тому, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, однак відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, позовних вимог не оспорив, заборгованість шляхом подання відповідних доказів не спростував.
Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 422, 40 грн з урахуванням застосованого коефіцієнту 0, 8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні до суду позовної заяви в електронній формі відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236- 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПЛАСТКОМ» (місцезнаходження: вул. Володимира Великого, буд. 51, м. Львів, Львівська обл., 79053; код ЄДРПОУ 43387169) на користь Дочірнього підприємства «Васильківкатеплоенерго» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради» (місцезнаходження: вул. Абрикосова, буд. 177А, смт Васильківка, Синельниківський р-н, Дніпропетровська обл., 52600; код ЄДРПОУ 20242337) 82 500, 00 грн основного боргу та 2 422, 40 грн судового збору.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 07.08.2025.
Суддя Л.В. Сокуренко