вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"07" серпня 2025 р. Справа № 911/1907/25
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маутехнік»
про стягнення 2784,79 грн,
без виклику учасників справи
встановив:
Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулося до Господарського суду Київської області через підсистему "Електронний суд" із позовною заявою №35-28/7-39 від 05.06.2025 (документ сформований в системі "Електронний суд" 09.06.2025) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маутехнік" про стягнення 2784,79 грн, з яких: 1011,40 грн основного боргу, 1193,22 грн пені, 98,00 грн 3% річних, 482,17 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором від 01.07.2021 № 02.5-14/1-590 про надання послуг з прийняття обладнання систем автоматичного протипожежного захисту клієнта під спостереження на пульт централізованого нагляду.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.06.2025 року відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи); сторонам встановлено строки для вчинення процесуальних дій у справі.
Відповідач не виконав обов'язок, встановлений ст. 6 ГПК України та не зареєстрував електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.
За змістом ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
В силу положень ст. 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону, Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
Одночасно, частинами першою, четвертою статті 10 Закону визначено, що у разі якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи-підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду 16.06.2025 про відкриття провадження у справі, відповідно до вимог процесуального закону, було надіслано відповідачу засобами поштового зв'язку «Укрпошта» рекомендованим листом з повідомленням №0601159398459 на адресу, вказану у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, поштове відправлення не було вручено адресату та 03.07.2025 повернуто підприємством зв'язку на адресу суду за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали у порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно із пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
У відповідності до ч.1 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Встановлений статтею 165 ГПК України п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву сплив 18.07.2025.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки судом було вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи та відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається виключно за наявними матеріалами, відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст.178 ГПК України.
Про хід розгляду даної справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України Єдиний державний реєстр судових рішень https://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, та об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
11.05.2021 між Регіональним відділенням ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (орендодавець), ТОВ «Маутехнік» (орендар) та ДП МА «Бориспіль» (балансоутримувач) укладено договір №2390 оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, відповідно до якого орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення №30,31,32,33,34 (інв. №5073) загальною площею №97,6 кв.м., що знаходяться в будівлі перонної механізації, та розташоване за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль».
Протягом п'яти робочих днів з дати укладення цього договору балансоутримувач зобов'язаний надати орендарю для підписання два примірники договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю відповідно до примірного договору. Орендар зобов'язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання примірників договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю підписати і повернути балансоутримувача примірник договору (п. 6.5).
Майно, яке є предметом договору №2390 від 11.05.2021 було передано ТОВ «Маутехнік» за актом приймання-передачі в оренду нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності 13.05.2021.
01 липня 2021 року між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - ДП МА «Бориспіль», Аеропорт) та товариством з обмеженою відповідальністю «Маутехнік» (далі - ТОВ «Маутехнік», клієнт) укладено Договір № 02.5-14/1-590 про надання послуг з прийняття обладнання систем автоматичного протипожежного захисту клієнта під спостереження на пульт централізованого нагляду (надалі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1. Договору, ДП МА «Бориспіль» надає, а клієнт отримує та оплачує послуги (далі - послуги), пов'язані з прийняттям обладнання систем автоматичного протипожежного захисту (АПЗ) клієнта під спостереження на пульт центрального нагляду (ПЦН) ДП МА «Бориспіль», перелік яких наведений у пункті 3.1 Договору, на підставі вимог Кодексу цивільного захисту України та Правил пожежної безпеки в Україні.
Об'єкт клієнта, який обладнаний АПЗ, знаходиться в нежитловому приміщенні №№30, 31, 32, 33,34 загальною площею 97,60 кв.м в будівлі перонної механізації (договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 2390 від 11.05.2021).
08 червня 2022 року відповідач звернувся до Аеропорту з листом (вх. номер 01-16-2069 від 14.06.2022) щодо призупинення дії Договору оренди з 24.02.2022.
У відповідь на вказаний лист, Аеропорт вказав, що відповідно до п.4.2 Договору про надання послуг від 01.07.2021, сторона для якої склалась неможливість виконання обов'язків за Договором зобов'язана повідомити іншу сторону протягом 14 календарних днів з моменту настання форс-мажору.
Оскільки термін надходження листа в ДП МА «Бориспіль» перевищує 14 календарних дні з моменту настання форс-мажору та призупинення з 24.02.2022 послуг АПЗ за Договором не є можливим, проте у зв'язку з воєнним станом послуги АПЗ технічно призупинені з 01.03.2022.
У зазначеному листі позивач також звернув увагу на наявність заборгованості за Договором за січень-лютий 2022 в сумі 1011,40 грн.
Додатковою угодою № 1 від 28.10.2022 сторони домовились тимчасово, починаючи з 01.03.2022 припинити надання послуг за Договором.
Пунктом 5 Додаткової угоди № 1 від 28.10.2022 передбачено, що для поновлення послуг за Договором, клієнт направляє лист на адресу Аеропорту info@kbp.aero з інформацією про необхідність поновлення надання послуг за Договором.
При цьому, у пункті 5.2 Договору сторони домовились, що Договір набирає чинності з моменту його укладання та діє до 31.10.2022.
Дію Договору може бути продовжено за згодою сторін. Продовження дії Договору відбувається шляхом укладання сторонами додаткової угоди (п. 5.3 Договору).
На момент подачі даної позовної заяви Договір від 01.07.2021 № 02.5-14/1-590 припинив свою дію та доказів його продовження матеріали позову не містять.
Відповідно до пункту 3.5 Договору ДП МА «Бориспіль», щомісяця виставляє клієнту рахунок-фактуру за надані послуги (далі - рахунок) за звітний місяць та Акт приймання-здачі виконаних послуг (далі - Акт). Клієнт з 10 (десятого) числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержує в бухгалтерії Аеропорту рахунок та Акт. Клієнт несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та Акту. Датою отримання рахунку та Акту вважається 15 число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата рахунку проводиться Клієнтом до 20 числа того ж місяця.
Підписаний Акт Клієнт зобов'язаний повернути в бухгалтерію Аеропорту протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти днів Акт не буде повернутий ДП МА «Бориспіль» та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаний Сторонами.
Підписання Акту Клієнтом є підтвердженням відсутності претензій до якості наданих послуг.
На виконання умов Договору, ДП МА «Бориспіль» було виставлено наступні рахунки-фактури та Акти приймання-здачі виконаних послуг:
- рахунок-фактури від 31.01.2022 року № 90/28 на загальну суму 505,70 грн. (в т.ч. ПДВ) та Акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.01.2022 року;
- рахунок-фактури від 28.02.2022 року № 90/113 на загальну суму 505,70 грн. (в т.ч. ПДВ) та Акт приймання-здачі виконаних послуг від 28.02.2022 року.
Акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.01.2022 та рахунок-фактура № 90/28 були отримані клієнтом, що підтверджується відміткою у реєстрі виданих/отриманих оригіналів документів за період надання послуг з 31.01.2022 по 31.01.2022.
Також рахунок-фактура № 90/113 від 28.02.2022 та Акт приймання-здачі виконаних послуг від 28.02.2022 року відправлені через програму документообігу M.E.Doc 22.03.2022, та отримані представником клієнта, що підтверджується відповідними відмітками у зазначеній програмі.
Оскільки, в порушення умов пункту 3.5 Договору Акти приймання-здачі отриманих послуг не були повернуті в бухгалтерію балансоутримувача вони вважаються підписаними сторонами без зауважень.
Відповідно до умов пункту 2.2.3 Договору відповідач взяв на себе обов'язок своєчасно здійснювати оплату за послуги, визначені в пункті 3.1 Договору.
Однак, як вказав позивач, порушуючи вимоги пунктів 2.2.3 та 3.5 Договору, відповідач не здійснив оплату наданих послуг за період січень 2022 року та лютий 2022 року, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у загальній сумі 1011 грн 40 коп.
З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з вимогою № 35-28/5-96 від 20.04.2023 погасити існуючу заборгованість, однак претензія була повернути на адресу відправника за закінченням терміну зберігання, як наслідок залишена без відповіді та належного реагування.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 цього ж Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
З огляду на те, що матеріали справи не місять доказів повернення підписаних актів, а також не містять доказів надання відповідачем мотивованої відмови від їх підписання, суд на підставі пункту 3.5 Договору про відшкодування витрат дійшов висновку, що Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за січень 2022 -лютий 2022 року, є такими, що підписані сторонами та належали до оплати відповідачем.
За таких обставин, оцінивши вищенаведені докази в сукупності, суд дійшов висновку, що вимогу позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу належить задовольнити повністю в розмірі 1011,40 грн (за січень 2022 в сумі 505,70 грн та за лютий 2022 в сумі 505,70 грн).
У зв'язку з прострочення грошового зобов'язання з оплати вартості наданих послуг, позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача 1193,22 грн. пені за період з 21.02.2022 по 28.05.2025.
Відповідно до приписів частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до статті 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до розділу 6 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до п. 6.3 Договору клієнт зобов'язаний, в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг сплачувати Аеропорту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим договором.
Здійснивши перевірку правильності нарахування пені, за період визначений сторонами, та за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга:Закон»,
За січень 2022 року строк оплати послуг настав 20.02.2022, таким чином нарахування пені має бути здійснено з 21.02.2022 та по 28.05.2025 на суму боргу 505,70 грн та її розмір склав 600,53 грн;
За лютий 2022 року строк оплати послуг настав 20.03.2022, таким чином нарахування пені має бути здійснено з 21.03.2022 та по 28.05.2025 на суму боргу 505,70 грн та її розмір склав 592,77 грн;
Загалом розмір пені, за підрахунком суду склав 1193,30 грн.
З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Зважаючи на відсутність у суду права виходити за межі позовних вимог, заявлений позивачем розмір пені в сумі 1193,22 грн суд задовольняє в повному обсязі.
Також позивачем заявлені до стягнення інфляційні втрати в розмірі 482,17 грн, нараховані за період з лютого 2022 по травень 2025 та 3% річних в сумі 98,00 грн, нараховані за період з 21.02.2022 по 28.05.2025.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України, відтак, обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України до процентів річних та інфляційних втрат не застосовується.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд звертає увагу учасників справи на те, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Здійснивши за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга:Закон» власний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, суд встановив, що 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 97,92 грн, інфляційні повністю в розмірі 482,17 грн.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд задовольняє позов ДП МА «Бориспіль» частково та з ТОВ «Маутехнік» підлягає стягненню 1011,40 грн основного боргу, 1193,22 грн пені, 97,92 грн 3% річних та 482,17 грн інфляційних втрат. В іншій частині заявлених позовних вимог суд відмовляє.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, враховуючи, що заявлені вимоги задоволені частково, позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати понесені на оплату позову судовим збором у розмірі 2422,33 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити позовні вимоги частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маутехнік» (08307, Київська область, м. Бориспіль, міжнародний аеропорт «Бориспіль», код ЄДРПОУ 41166866) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська обл., с. Гора, вул. Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069): 1011 (одну тисячу одинадцять) грн 40 коп. основного боргу, 1193 (одну тисячу сто дев'яносто три) грн 22 коп. пені, 97 (дев'яносто сім) грн 92 коп. процентів річних, 482 (чотириста вісімдесят дві) грн 17 коп. інфляційних втрат, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 33 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. Відмовити в решті заявлених позовних вимог.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Щоткін