ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.08.2025Справа № 910/6911/25
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОЙЛТЕХНОПАЙП" (03150, місто Київ, вул. Тютюнника Василя, будинок 53, офіс 1133) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" (03065, місто Київ, пр. Гузара Любомира, будинок 44) про стягнення 318 863,98 грн,
без повідомлення (виклику) сторін,
30.05.2025 в системі «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОЙЛТЕХНОПАЙП" сформовано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" про стягнення заборгованості за несвоєчасне повернення забезпечення виконання договору про закупівлю у розмірі 318 863,98 грн., з яких: інфляційні нарахування у розмірі 269 105,41 грн та 3% річних у розмірі 49 758,57 грн. та була передана 02.06.2025 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 грудня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗОЙЛТЕХНОПАЙП» (далі - Підрядник або Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» (далі - Замовник або Відповідач) було укладено Договір №4600006885 (далі - Договір), відповідно до якого Підрядник за завданням Замовника, відповідно до умов цього Договору, зобов'язується на свій ризик надати Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Розвадів), відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (які, з урахуванням частини 1 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (зі змінами та доповненнями), норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, далі іменуються - Роботи), а Замовник - прийняти та оплатити такі Роботи відповідно до умов цього Договору (п. 1.1. Договору).
Відповідно до пункту 10.9.1 Договору відповідно до умов пункту 6 розділу VI тендерної документації процедури закупівлі по предмету закупівлі «Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Розвадів)» оголошення №UA-2022-11-08-014371-a, оприлюдненого на веб-порталі Уповноваженого органу « 08» листопада 2022 року, Підрядник зобов'язується надати Замовнику не пізніше дати укладення цього Договору в забезпечення виконання Договору безвідкличну безумовну банківську гарантію (надалі - Гарантія) на суму 3 095 400,00 грн. (три мільйони дев'яносто п'ять тисяч чотириста гривень 00 коп.), що становить 5% відсотків ціни цього Договору.
05 грудня 2022 року, на виконання вимог тендерної документації Позивачем (Принципалом) укладено з АТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС» (далі - Гарант або Відповідач) Договір про надання гарантії №30082/ЮГ-22, відповідно до якого Гарант за дорученням Принципала надає на користь ТОВ «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» забезпечення виконання договору на суму 3 095 400,00 грн. (три мільйони дев'яносто п'ять тисяч чотириста гривень 00 коп.).
31 січня 2024 року на адресу Позивача надійшло Повідомлення від АТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС» №1-461 про те, що АТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК ГЛОБУС» отримав від ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», вимогу (SWIFT -повідомлення від 31.01.2024 року) про сплату грошової суми за Банківською гарантією №30082/ЮГ-22 від 05.12.2022 року в розмірі 3 095 400,00 грн. (три мільйони дев'яносто п'ять тисяч чотириста гривень 00 коп.).
31 липня 2024 року на користь АТ «КБ «ГЛОБУС» Позивачем було перераховано грошові кошти у сумі 3 095 400, 00 грн (Три мільйони дев'яносто п'ять тисяч чотириста гривень 00 копійок), що підтверджується Платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №103 від 31.07.2024 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва по справі №910/11352/24 позов було задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газойлтехнопайп» грошові кошти у розмірі 3 095 400 грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 37 144 грн 80 коп.
Оскільки позивач 31.07.2024 сплатив на користь АТ "КБ "Глобус" грошові кошти у розмірі 3 095 400,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів від 31.07.2024 №103, а відповідачем 11.02.2025 на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025, сплачено на користь Позивача грошові кошти у розмірі 3 095 400,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів від 11.02.2025 №332863, позивач просить стягнути з відповідача за період з 31.07.2024 до 11.02.2025 інфляційні нарахування та 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
23.06.2025 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано відзив на позовну заяву у відповідності до якого представник заперечує стосовно позовних вимог з наступних підстав:
- позивачем виконано роботи після спливу граничного строку їх виконання, тобто неналежного виконання Договору Підрядником, що за умовами зазначеної вище банківської гарантії є гарантійним випадком;
- ТОВ «Оператор ГТС України» наполягає, що до дати набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/11352/24, яким кошти було стягнуто з ТОВ «Оператор ГТС України» на користь ТОВ «ГАЗОЙЛТЕХНОПАЙП», отримання та утримання Відповідачем зазначених коштів було правомірним;
- при нарахуванні процентів річних Позивачем помилково обрано ставку 3% річних замість домовлених 0,01% річних.
25.06.2025 в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано відповідь на відзив, не погоджуючись із запереченнями відповідача, представник позивача зазначив наступні підстави:
- з моменту повного виконання позивачем зобов'язань за договором та проведення остаточних розрахунків, у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення забезпечення виконання договору, що не виконано відповідачем в порушення вимог статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункту 10.9.6 договору;
- частина друга статті 625 ЦК України закріплює загальний розмір відсотків за порушення договірного чи позадоговірного зобов'язання. При цьому, пунктом 10.11 Договору закріплено домовленість, щодо платежів, які слід здійснювати за цим Договором. В той час, як зобов'язання відповідача, щодо повернення грошових коштів виникло у позадоговірний спосіб, відповідно до ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі». Сторонами у Договорі не встановлений відсоток за користування чужими грошовими коштами, а відтак підлягає застосуванню ст. 625 ЦК України;
- період розрахунку взятий до уваги позивачем починається від дня коли він фактично зробив платіж на користь банку (31.07.2024 року) до моменту отримання вказаних грошових коштів за відповідною Постановою (11.02.2025 року). Математично розрахунок розрахований вірно, а отже відсутні підстави для відмови в задоволенні позову.
25.06.2025 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано заперечення на відповідь на відзив у відповідності до якого представник зазначає наступне:
- станом на дату отримання Відповідачем коштів згідно банківської гарантії, були наявні законні підстави для її отримання та, відповідно, перебування таких коштів у Відповідача;
- ТОВ «Оператор ГТС України» наполягає, що до дати набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/11352/24, яким кошти було стягнуто з ТОВ «Оператор ГТС України» на користь ТОВ «ГАЗОЙЛТЕХНОПАЙП», отримання та утримання Відповідачем зазначених коштів було правомірним;
- при нарахуванні процентів річних Позивачем помилково обрано ставку 3% річних замість домовлених 0,01% річних.
Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
14.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" (надалі - підрядник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (надалі - замовник/відповідач) було укладено договір № 4600006885 на закупівлю послуг (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору підрядник за завданням замовника, відповідно до умов цього договору, зобов'язується на свій ризик надати послуги: Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрат газу ГРС Розвадів), відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації, (які, з урахуванням частини 1 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (зі змінами та доповненнями), норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, далі іменуються - Роботи), а замовник - прийняти та оплатити такі Роботи відповідно до умов цього договору.
У відповідності до п. 1.2 договору склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені технічними, якісними та кількісними характеристиками (додаток № 1), Договірною ціною (додаток № 2) та Графіком виконання робіт (додаток № 3), які є невід'ємною частиною договору.
Згідно з п. 3.1 договору загальна вартість виконуваних робіт за цим договором, що є ціною договору згідно із Договірною ціною (додаток №2) становить 61 908 000,00 грн, в тому числі ПДВ 20% 10 318 000,00 грн.
19.12.2023 між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 за якою викладено п. 3.1. договору у наступній редакції: «Загальна вартість виконуваних Робіт за цим Договором, що є ціною Договору згідно із Договірною ціною (Додаток №2) становить: 61 231 608,79 грн в тому числі ПДВ 20% 10 205 268,13 грн.
Даний договір відповідно до п. 11.1 вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом 395 календарних днів. В частині гарантійних зобов'язань договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
У п. 10.9.1 договору сторонами узгоджено, що відповідно до умов пункту 6 розділу VI тендерної документації процедури закупівлі по предмету закупівлі "Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрати газу ГРС Розвадів)" згідно оголошення про проведення процедури закупівлі № UA-2022-11-08-014371-а, оприлюдненого на веб-порталі Уповноваженого органу 08.11.2022, підрядник зобов'язується надати замовнику не пізніше дати укладення цього договору в забезпечення виконання договору безвідкличну безумовну банківську гарантію (надалі - гарантія) на суму 3 095 400,00 грн, що становить 5% ціни цього договору.
Термін дії гарантії - до 17 лютого 2024 включно (п. 10.9.3 договору).
У п. 10.9.5 договору визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) підрядником своїх зобов'язань за цим договором замовник має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених умовами цього договору та чинним законодавством України, на умовах визначених гарантією.
Бенефіціар звернувся до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" із вимогою (SWIFT-повідомлення від 31.01.2024) про сплату грошової суми за банківською гарантією № 30082 від 05.12.2022, що була видана на користь позивача, в розмірі 3 095 400,00 грн.
У свою чергу, Акціонерне товариства "Комерційний банк "Глобус" листом № 1-461 від 31.01.2024 повідомив позивача про необхідність здійснення гарантійного платежу в розмірі 3 095 400,00 грн, у зв'язку з чим просив перерахувати кошти у зазначеному розмірі на рахунок банку.
31.07.2024 позивач сплатив на користь АТ "КБ "Глобус" грошові кошти у розмірі 3 095 400,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 103 від 31.07.2024.
Вказані обставини встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 у справі № 910/11352/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 та постановою Верховного Суду від 25.03.2025, яким стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газойлтехнопайп» грошові кошти у розмірі 3 095 400 грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 37 144 грн 80 коп.
Судові рішення мотивовані, зокрема, тим, що: «позивачем виконано умови договору, що підтверджується, зокрема: актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2023 року №1 (акт вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт до нього); довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2023 року; актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року №2 (акт вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт до нього); довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2023 року; актом приймання виконаних будівельних робіт за січень 2024 року №3; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2024 року; актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2024 року №4; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2024 року.
Вказані акти підписані представниками обох сторін без будь-яких зауважень щодо обсягу та якості виконаних робіт.
Відповідно до частини 2 статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю, а також за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
Тобто, за змістом вказаної норми Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб'єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачений момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, в той час як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору.
При цьому, невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/4460/19, від 14.01.2019 у справі №910/3777/18.
Крім того, у пункті 10.9.6 договору сторонами передбачено, що забезпечення виконання договору повертається у випадках, передбачених статтею 27 Закону України "Про публічні закупівлі", за умови настання граничної дати оплати (остаточному розрахунку), згідно з умовами договору, протягом 5 банківських днів з дня настання таких обставин.
Тобто, з моменту повного виконання позивачем зобов'язань за договором та проведення остаточних розрахунків, у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення забезпечення виконання договору, що не виконано відповідачем в порушення вимог статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункту 10.9.6 договору.
Враховуючи вищенаведене у сукупності та встановлені обставини повного виконання позивачем робіт за договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення відповідачем забезпечення виконання договору про закупівлю послуг після виконання учасником-переможцем договору, не залежно від доводів відповідача про неналежне виконання позивачем умов договору в частині строків виконання робіт.
З огляду на наведене, на переконання судової колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем виконано роботи за договором у повному обсязі, що в свою чергу виключає право відповідача на задоволення вимог за банківською гарантією».
Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У зв'язку з наведеним не потребують доказування факти: укладення договору на закупівлю послуг №4600006885 від 14.12.2022; виконання умов договору№4600006885 від 14.12.2022, факту сплати 31.07.2024 позивачем на користь АТ "КБ "Глобус" грошових коштів у розмірі 3 095 400,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів від 31.07.2024 №103.
Наразі, суд зазначає, що частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018р. по справі №910/9823/17.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України», no. 24465/04, від 19.02.2009р., «Пономарьов проти України», no. 3236/03, від 03.04.2008р.).
Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Отже, виходячи з вищевикладеного, судове рішення по справі №910/11352/24, яке набрало законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені ним обставини повторного доведення не потребують.
Як вбачається з матеріалів справи, грошові кошти у сумі 3 095 400,00 грн були повернуті позивачу 11.02.2025, що підтверджується платіжною інструкцією №332863 від 11.02.2025.
Звертаючись до суду з цим позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЗОЙЛТЕХНОПАЙП" посилається на те, що з 31.07.2024 (дата сплати на користь АТ "КБ "Глобус" грошових коштів у розмірі 3 095 400,00 грн) до 11.02.2025 (дата повернення позивачу коштів) він поніс матеріальні втрати від їх знецінення, відтак, згідно зі ст. 625 ЦК України, має право на отримання компенсації від боржника за весь період безпідставного користування грошовими коштами відповідачем. Просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування у розмірі 269 105,41 грн та 3% річних у розмірі 49 758,57 грн.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов'язання.
Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Таким чином, у випадку коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв'язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13, від 02.09.2014 у справі № 910/1620/13, від 14.10.2014 у справі №922/1136/13 та від 25.02.2015 у справі № 910/1913/14, від 02.02.2016 у справі №6-3090цс15, яка підтримана Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 по справі № 910/13814/17.
Судами у справі №910/11352/24 встановлено обставини повного виконання позивачем робіт за договором, колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення відповідачем забезпечення виконання договору про закупівлю послуг після виконання учасником-переможцем договору, не залежно від доводів відповідача про неналежне виконання позивачем умов договору в частині строків виконання робіт.
Крім того, вказаними рішеннями судів у справі №910/11352/24 встановлено, що 31.07.2024 позивач сплатив на користь АТ "КБ "Глобус" грошові кошти у розмірі 3 095 400,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів від 31.07.2024 №103.
Також з матеріалів справи вбачається, що грошові кошти у сумі 3 095 400,00 грн були повернуті позивачу, що підтверджується платіжною інструкцією від 11.02.2025 №332863
Отже, з 31.07.2024 по 11.02.2025 відповідач безпідставно утримував грошові кошти позивача у розмірі 3 095 400,00 грн.
Стосовно заперечень відповідача, що позивачем виконано роботи після спливу граничного строку їх виконання, тобто неналежного виконання Договору Підрядником, що за умовами зазначеної вище банківської гарантії є гарантійним випадком, суд зазначає наступне.
Судом взято до уваги висновки Верховного суду, наведені у постановах від 25.09.2024 у справі № 910/12114/23 та від 25.03.2025 № 910/11352/24, в яких колегія суддів виснувала: " До того ж до правовідносин у даній справі підлягає застосуванню не лише Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України, а і спеціальний закон - Закон України "Про публічні закупівлі", відповідно до частини другої статті 27 якого замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю, а також за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин. Тобто вказана норма Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб'єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачає момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, у той час як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору. При цьому, невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання".
Судами у справі №910/11352/24 встановлено обставини повного виконання позивачем робіт за договором, з огляду на що колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення відповідачем забезпечення виконання договору про закупівлю послуг після виконання учасником-переможцем договору, не залежно від доводів відповідача про неналежне виконання позивачем умов договору в частині строків виконання робіт.
В частині заперечення відповідача, що до дати набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/11352/24, яким кошти було стягнуто з ТОВ «Оператор ГТС України» на користь ТОВ «ГАЗОЙЛТЕХНОПАЙП», отримання та утримання Відповідачем зазначених коштів було правомірним, суд зазначає наступне.
Безпідставність отримання відповідачем грошових коштів почалася не з моменту набрання рішення суду у справі №910/11352/24, а саме з моменту їх списання (перерахування) з рахунку позивача на рахунок відповідача, адже судовим рішенням у вказаній справі встановлено, що позивачем виконано роботи за договором у повному обсязі, що в свою чергу виключає право відповідача на задоволення вимог за банківською гарантією. Було б нелогічним вважати, що до набрання рішенням у справі №910/11352/24, в якому встановлений факт безпідставного набуття відповідачем грошових коштів, ці кошти перебували у нього правомірно.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і процентів річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Отже, дія статті 625 Цивільного кодексу України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Тому в разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки боржником порушено позадоговірне (деліктне) грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.
Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18), якою Велика Палата Верховного Суду підтвердила аналогічний висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 15.04.2015 у справі № 910/2899/14 та у постанові від 01.06.2016 у справі №910/22034/15, а також у постанові Верховного Суду від 15 липня 2021 у справі № 910/6053/19.
У постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду роз'яснила, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (пункт 6.20).
Таким чином, у справі № 910/1238/17 Великою Палатою Верховного Суду чітко розмежовано поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами", причому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання, врегульованої частиною другою статті 625 ЦК України.
Відтак у даному випадку, розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами встановлено законом, а саме частиною другою статті 625 ЦК України.
З огляду на викладене твердження відповідача, що при нарахуванні процентів річних Позивачем помилково обрано ставку 3% річних замість домовлених 0,01% річних не знайшли свого підтвердження з урахуванням того, що зобов'язання відповідача, щодо повернення грошових коштів виникло у позадоговірний спосіб, а відтак підлягає застосуванню ст. 625 ЦК України.
Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання, зокрема, щодо повернення безпідставно набутих або збережених грошових коштів, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нараховано інфляційні нарахування у розмірі 269 105,41 грн та 3% річних у розмірі 49 758,57 грн., які позивач просить суд стягнути згідно наданого розрахунку.
З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Тобто визначаючи розмір заборгованості відповідача, зокрема, в частині процентів річних та втрат від інфляції суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
За результатами здійсненої судом перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення розмір інфляційних втрат та процентів річних перерахованих судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у розмірі 269 105,41 грн та 3% річних у розмірі 49 758,57 грн підлягають задоволенню.
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позову.
Керуючись статтями 226, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, просп. Гузара Дюбомира, буд. 44, код ЄДРПОУ 42795490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газойлтехнопайп» (03150, місто Київ, вул. Тютюнника Василя, будинок 53, офіс 1133, код ЄДРПОУ 40228402) 3% річних у розмірі 49 758 (сорок дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят вісім) грн. 57 коп., інфляційні втрати у розмірі 269 105 (двісті шістдесят дев'ять тисяч сто п'ять) грн. 41 коп. та судовий збір у розмірі 3826 (три тисячі вісімсот двадцять шість) грн 37 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено та підписано 07.08.2025.
Суддя Владислав ДЕМИДОВ