ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.08.2025Справа № 910/9331/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОК ТАВА"
до треті особи,Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях 1) Державне підприємство «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» 2) Товариство з обмеженою відповідальністю «МТРАК»
про визнання недійсними результатів аукціону з передачі в оренду державного нерухомого майна
Суддя Підченко Ю.О.
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/9331/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОК ТАВА» (далі також - позивач) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі також - відповідач), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» (далі також - третя особа-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «МТРАК» (далі також - третя особа-2) відповідно до якого позивач просить:
- Визнати недійсними результати аукціону з передачі в оренду державного нерухомого майна - сарай-навісу для сільгосп техніки площею 379,8 кв. м та асфальтованого майданчика (замощення) площею 3361 кв.м, загальною площею 3740,8 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська область, Бучанський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Соборна, будинок 63, оформлені протоколом електронного аукціону № LLE001-UA-20250702-09313 , сформованим 7 липня 2025 13:12:03.
Разом із позовом та 31.07.2025 ТОВ «ОК ТАВА» подало заяви про забезпечення позову відповідно до яких просить вжити заходи забезпечення позову у справі шляхом:
- заборони Регіональному Відділенню Фонду Державного Майна України по Київської, Черкаської та Чернігівської областях, та будь-яким іншим уповноваженим особам вчиняти будь-які дії за результатами електронного аукціону з передачі в оренду державного нерухомого майна - сарай-навісу для сільгосп техніки площею 379,8 кв. м та асфальтованого майданчика (замощення) площею 3361 кв.м, загальною площею 3740,8 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська область, Бучанський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Соборна, будинок 63, оформлені протоколом електронного аукціону № LLE001-UA-20250702-09313, сформованим 7 липня 2025 13:12:03, в тому числі укладати за результатами даного електронного аукціону договір оренди нерухомого майна, що належить додержавного нерухомого майна, обліковується на балансі Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" із ТОВ "М-Транс".
Згідно з ч. 3, 4 ст. 140 ГПК України, суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
За наслідками дослідження вимог заяв про забезпечення позову, наведених позивачем обґрунтувань вимог та доданих ним до заяв доказів, судом не встановлено підстав, які б вказували на необхідність витребування у сторін та третіх осіб додаткових пояснень або додаткових доказів.
Також, з наведених у заявах обґрунтувань та доданих до них доказів не вбачається, що наданих позивачем пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяв. Підстав для розгляду заяв про забезпечення позову в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи судом не встановлено.
Розглянувши заяви про забезпечення позову, суд вважає за необхідне звернути увагу на такі обставини.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд може застосувати декілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 ГПК України).
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. При розгляді заяви про забезпечення позову суд оцінює виключно обґрунтованість заяви на предмет доведення обставин, які свідчать про необхідність застосування заходу забезпечення позову. Позивач має право на превентивний захист судом свого права у випадку, коли ще немає порушення, однак є підстави передбачити можливість такого порушення. Однією з форм такого превентивного судового захисту, по суті, і є заходи забезпечення ефективності судового рішення.
На обґрунтування вказаних заяв ТОВ «ОК ТАВА» посилається на те, що існує об'єктивна ймовірність того, що за результатом торгів, які оскаржуються, до моменту вирішення спору судом відповідачем буде укладений договір оренди, і поновлення порушених прав позивача потребуватиме нового звернення до суду;
За правовою позицією, викладеною в Рішенні Конституційного Суду України від 31 травня 2011 року № 4-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв'язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України, "з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову".
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже - елементом правосуддя.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 08 жовтня 2018 року у справі № 913/257/18.
Суд зазначає, що оскільки у даному випадку позивач звернувся до суду з немайновими позовними вимогами, судове рішення у разі задоволення таких вимог не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема у постановах від 25.02.2019 у справі №924/790/18, від 11.10.2019 у справі № 910/4762/19, від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 30.09.2020 у справі №910/19113/19, від 30.11.2020 у справі 910/217/20, від 17.12.2020 у справі №910/11857/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 13.05.2021 у справі №916/2761/20).
При вирішенні питання про забезпечення позову необхідно виходити з законодавчо встановленої заборони незаконного втручання органів державної влади, в тому числі і судів, у господарські відносини (стаття 6 Господарського кодексу України). Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.08.2018 у справі №907/835/17.
З урахуванням того, що предметом спору є немайнові вимоги - визнати недійсними результати аукціону з передачі в оренду державного нерухомого майна - сарай-навісу для сільгосп техніки площею 379,8 кв. м та асфальтованого майданчика (замощення) площею 3361 кв.м, загальною площею 3740,8 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська область, Бучанський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Соборна, будинок 63, оформлені протоколом електронного аукціону № LLE001-UA-20250702-09313 , сформованим 7 липня 2025 13:12:03, то згідно з висновками об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, які повинні судом враховуватись в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України, в даному випадку необхідно досліджувати питання чи не призведе невжиття заявлених позивачем заходів до істотного ускладнення, чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та чи зможе позивач захистити свої права в межах цього одного судового провадження без нових звернень до суду.
Але, виходячи з предмета та підстав позову, суд зазначає, що заявлений позивачем захід забезпечення позову має ознаки часткового вирішення спору по суті, оскільки, фактично зводиться до застосування наслідків недійсності аукціону.
Водночас ст. 204 ЦК України встановлено, що правомірність правочину презюмується.
Закріплена зазначеною статтею ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Необхідно зазначити, що застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона вчиняти дії та передавати майно в оренду, свідчить про втручання суду у господарські відносини, що є недопустимим з огляду на ст. 6 ГК України.
Суд зазначає, що заявником не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту прав позивача, за захистом яких останній має намір звернутися з позовом до суду, у разі задоволення позову.
Крім того, заявником не враховано наслідки впливу зазначених заходів забезпечення позову на діяльність і права інших учасників процедури аукціону, а також не доведено обґрунтованості й необхідності втручання суду в їх звичайну господарську діяльність.
Суд звертає увагу, що обставина проведення відповідачем аукціону, яке, на думку заявника, порушує його права та інтереси, не вказує, що воно є очевидно протиправним і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, але факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Крім того, у пункті 12 ч. 7 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України міститься імперативна норма, згідно з якою не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб?єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.
Тобто обмеженню підлягають заходи забезпечення, які будь-яким чином можуть вплинути на торги, щодо проведення яких прийнято рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 13.08.2021 у справі № 904/4982/21.
Частина 5 ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлює заборону на втручання громадян і громадських організацій та їх спілок у процедуру закупівлі/спрощену закупівлю.
Поряд з цим, втручання судових органів у свободу договору та свободу підприємницької діяльності не може бути пояснене лише запровадженням громадського контролю за публічними закупівлями і посиланням на статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод дотримання та реалізацію, яка декларує право на ефективний засіб юридичного захисту.
У п. 4.15. постанови від 18.10.2021 у справі № 910/8346/21 Верховний Суд зробив висновок, що укладення договору за результатами аукціону є одним з етапів його проведення і, з урахуванням цього, зазначив, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Фонду державного майна України вчиняти будь-які дії щодо передачі нерухомого майна в строкове платне користування (право оренди чи інше речове право), у тому числі переможцю аукціону, фактично має своїм наслідком втручання у процедуру його проведення.
До того ж у постанові від 09.02.2022 у справі №910/6939/20, оприлюдненій у Єдиному державному реєстрі судових рішень 14.06.2022, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що: «з моменту визначення переможця відкритих торгів (аукціону) у сторін - замовника та переможця торгів виникають взаємні права та обов'язки. Після проведення торгів та визначення переможця він має сплатити повну вартість лота, а у разі невиконання цього обов'язку для нього настають наслідки у вигляді втрати суми гарантійного внеску. Водночас після сплати переможцем відповідно до умов торгів (аукціону) повної вартості лота сторони мають укласти відповідний договір купівлі-продажу у встановлений у строк, у разі неукладення якого внаслідок ухилення банку переможець торгів має право вимагати виконання обов'язку з укладення договору купівлі-продажу за результатами цих торгів. Протокол, підписаний за результатами проведення відкритих торгів (аукціону) з продажу майна неплатоспроможного банку у процедурі його ліквідації, слід розглядати як такий, що за своєю правовою природою є попереднім договором купівлі-продажу. Момент погодження умов договору, який буде укладено за результатами торгів, визначається ставкою учасника торгів, який переміг, а наслідком визначення переможця та підписання протоколу торгів є саме обов'язок сторін (замовника та переможця торгів, який сплатив повну вартість лота) підписати відповідний договір купівлі-продажу у встановлений строк. Отже, протокол торгів за наслідками, які він створює для сторін, свідчить про наявність ознак попереднього договору. Протокол є тією встановленою спеціальним законом формою для попереднього договору, укладеного на торгах, з огляду на те, що у спірних правовідносинах положення статті 635 Цивільного кодексу України мають застосовуватися з урахуванням особливостей, визначених спеціальними нормами Закону. Підписання протоколу торгів за умови сплати переможцем визначеної суми за лот покладає на сторони, у тому числі банк, обов?язок укласти відповідний договір і переможець торгів має право вимагати укладення цього договору і невиконання якого має наслідки для кожної зі сторін.
Для переможця торгів сплата вартості лота у встановлений строк є тією умовою, яка має бути виконана до підписання договору купівлі-продажу, оскільки її невиконання має наслідком втрату ним гарантійного внеску. Натомість ухилення (невиконання обов'язку) банку від укладення основного договору купівлі-продажу з переможцем торгів за виконання ним обов'язку щодо сплати повної вартості лота та вчинення дій, що свідчать про зацікавленість в укладенні такого договору, має наслідком право переможця торгів вимагати укладення такого договору.
3 огляду на те, що частина дванадцята статті 137 ГПК України забороняє вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядуванця), а укладання договору за результатами процедури закупівлі є одним з етапів його проведення, то вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони передавати спірне майно в оренду буд-яким особам до моменту вирішення в суді по суті спору про визнання недійсними результатів аукціону фактично має своїм наслідком втручання у процедуру його проведення.
За таких підстав, суд приходить до висновку, що заявником не доведено суду належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки такі обмеження господарюючого суб'єкта можуть призвести до незворотних наслідків.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.
Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Проте, за висновками суду, обставини, покладені заявником в обґрунтування поданої заяви (заяв) не вказують на наявність дійсних та достатніх підстав для забезпечення позову, а також такі заходи не можуть вважатись адекватними та співмірними.
Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення заяв Товариства з обмеженою відповідальністю "ОК ТАВА" про забезпечення позову.
За таких обставин, керуючись приписами ст. ст. 120, 138, 140, 219, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні заяв Товариства з обмеженою відповідальністю "ОК ТАВА" від 28.07.2025 та від 31.07.2025 про забезпечення позову відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили негайно після її прийняття
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено та підписано - 06.08.2025.
Суддя Ю.О.Підченко