ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.08.2025 Справа № 910/4117/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
за позовом фізичної особи-підприємця Василюка Сергія Володимировича
до фізичної особи-підприємця Жоміра Валентина Володимировича
про стягнення 300 000,00 грн,
До Господарського суду міста Києва звернулась фізична особа-підприємець Василюк Сергій Володимирович (далі - позивач) з позовом до фізичної особи-підприємця Жоміра Валентина Володимировича (далі - відповідач) про стягнення 300 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором № 2 від 07.10.2024 в частині повернення коштів у встановлений договором строк.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 відкрито провадження у справі № 910/4117/25 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а також встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій.
Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Так, ухвала суду від 07.04.2025 була доставлена позивачу 09.04.2025.
Ухвала суду від 07.04.2025 направлена відповідачу за адресою, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте поштове відправлення № 0610246269206 повернуто до суду з довідкою відділення поштового зв'язку, в якій причиною невручення поштового відправлення вказано «за закінченням встановленого терміну зберігання».
Крім того, ухвала суду від 07.04.2025 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
20.05.2025 від позивача надійшла заява про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Від учасників справи не надходило клопотань про розгляд даної справи в судовому засіданні з повідомленням викликом учасників справи.
Суд відзначає, що сторонам було надано достатньо часу (з урахуванням введеного на території України воєнного стану та можливих затримок у доставці поштової кореспонденції, оголошенням повітряних тривог тощо) для подання всіх пояснень, заяв та клопотань.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
07.10.2024 між позивачем (позикодавець) та відповідачем (позичальник) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 2 (далі - договір), за умовами якого позикодавець надає позичальнику кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги (позики), а позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених вказаним договором (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 300 000,00 грн. Поворотна фінансова допомога надається позикодавцем не пізніше, ніж через 5 календарних днів з дати підписання вказаного договору.
Згідно з п. 2.3 договору поворотна фінансова допомога надається шляхом перерахування грошових коштів позикодавцем на поточний рахунок позичальника з розрахункового рахунку позикодавця.
Як погоджено сторонами в п. 2.4 договору, поворотна фінансова допомога надається до моменту вимоги її повернення позикодавцем, але на строк не більше, ніж 12 календарних місяців.
Відповідно до п. 3.1 договору повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позичальника відповідно до письмової вимоги позикодавця протягом 10 банківських днів.
Вказаний договір набирає силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами їх зобов'язань за договором.
Як встановлено судом під час розгляду даної справи, позивачем відповідно до умов вищевказаного договору та згідно з платіжною інструкцією № 48 від 08.10.2024 перераховано відповідачу грошові кошти в розмірі 300 000,00 грн.
18.12.2024 позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою, в якій просив протягом 10 банківських днів повернути грошові кошти в розмірі 300 000,00 грн, що підтверджується копією опису вкладення, фіскальним чеком та накладною.
Поштове відправлення № 0421300066823, надіслане позивачем на юридичну адресу відповідача, згідно з даними трекінгу відстеження/пересилання поштової кореспонденції було повернуто позивачу у зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання.
14.02.2025 позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів в розмірі 300 000,00 грн, що підтверджується копією опису вкладення, фіскальним чеком та накладною, проте поштове відправлення № 0829200113548 повернуто позивачу за закінченням встановленого терміну зберігання.
Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача грошові кошти, надані як позика, у розмірі 300 000,00 грн, а також покласти на відповідача судовий збір у розмірі 4 500,00 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність заявлених позивачем вимог, суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 262 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно зі ст. 1047 Цивільного кодексу України Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Під час розгляду даної справи суду не надано доказів повернення відповідачем позивачу грошових коштів, отриманих за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 2 від 07.10.2024, при тому, що позивачем направлено відповідачу вимогу про повернення таких коштів.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 300 000,00 грн обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті позову судовим збором у розмірі 4 500,00 грн, враховуючи задоволення позову, підлягають покладанню на відповідача.
Крім того, у позовній заяві та заяві від 20.05.2025 позивач просив покласти на відповідача витрати на надання правничої допомоги в розмірі 10 000,00 грн.
Згідно з положеннями ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесення таких витрат позивачем надані:
- договір № 13/03/2025-02 від 13.03.2025, укладений між Позивачем та Адвокатським об'єднанням «КОНФЕР ЛЕКС»;
- рахунок на оплату від 13.03.2025 № 13/03/2025-02 на суму 10 000,00 грн;
- акт виконаних робіт від 01.05.2025;
- платіжна інструкція № 82 від 18.04.2025 на суму 10 000,00 грн;
- ордер серії АІ № 1779289 від 19.03.2025.
Відповідно до умов укладеного між позивачем (клієнт) та Адвокатським об'єднанням «КОНФЕР ЛЕКС» (повірений) договору № 13/03/2025-02 від 13.03.2025 клієнт доручає, а повірений бере на себе зобов'язання забезпечувати реалізацію прав та обов'язків клієнта шляхом підготовки та подання до Господарського суду міста Києва позову до фізичної особи - підприємця Жоміра В.В. про стягнення заборгованості за договором № 2 від 07.10.2024.
Згідно з п.п. 4.1, 4.2 договору за надання правової допомоги за цим договором клієнт сплачує повіреному фіксований гонорар у розмірі 10 000,00 грн, оплата якого (гонорару) має бути здійснена на підставі відповідного рахунку.
Як погоджено у п.п. 6.1, 6.2 договору, останній набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання.
13.03.2025 повіреним виставлено рахунок на оплату № 13/03/2025-02 на суму 10 000,00 грн.
Крім того, 13.03.2025 між позивачем та повіреним підписано акт виконаних робіт, згідно з яким сторонами погоджено надання та виконання наступних послуг:
- консультування Клієнта з питань порядку та способу стягнення з ФОП Жоміра В.В. заборгованості за Договором про надання поворотної фінансової допомоги № 2, який 07 жовтня 2024 року укладений між Клієнтом та ФОП Жоміром В.В. (1 година);
- вивчення та юридичний аналіз наданих Клієнтом документів, що пов'язано з виконанням Договору про надання поворотної фінансової допомоги № 2, який 07 жовтня 2024 року укладений між Клієнтом та ФОП Жоміром В.В. (2 години);
- аналіз, вивчення судової практики, що пов'язана зі спірними правовідносинами, опрацювання необхідних нормативно-правових джерел (2 години);
- роз'яснення Клієнту за наслідками ознайомлення з наданими документами та вивчення судової практики перспектив судового розгляду та можливих рішень, що можуть бути ухвалені за результатами розгляду справи судом (1 година);
- складання проекту позовної заяви про стягнення грошових коштів (3 години);
- узгодження з Клієнтом проекту позовної заяви, формування додатків до позовної заяви, засвідчення вірності копій документів (2 години).
Рахунок оплачений позивачем 18.04.2025, що підтверджується платіжною інструкцією № 82.
Розглянувши надані позивачем докази, суд вказує про наступне.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічний висновок викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 159/583/19).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Поряд з цим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п. 24 додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21).
Водночас, у пункті 6.1 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.
У зв'язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи", колегія суддів у вищевказаній постанові вважає, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Під час розгляду даної справи від відповідача на надходило заперечень щодо неспівмірності витрат позивача на правничу допомогу.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе покласти витрати позивача на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Жоміра Валентина Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь фізичної особи-підприємця Василюка Сергія Володимировича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) основний борг у розмірі 300 000,00 грн (триста тисяч грн 00 коп.), витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн (десять тисяч грн 00 коп.), судовий збір у розмірі 4 500,00 грн (чотири тисячі п'ятсот грн 00 коп.).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення підписано 07.08.2025.
Суддя О.Г. Удалова