номер провадження справи 4/81/25
07.08.2025 Справа № 908/1679/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Переробна компанія «Екомайстер», (69091, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, б. 71-А)
до відповідача Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 55)», (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Металістів, буд. 1)
про стягнення 414 724,33 грн.
02.06.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Переробна компанія «Екомайстер» до відповідача Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 55)»про стягнення заборгованості за договором № Г4/152-22 про надання послуг від 10.08.2022 в розмірі 414724,33 грн., в т.ч.: 300000,00 грн. основного боргу, 24879,45 грн. 3% річних та 89844,88 грн. інфляційних втрат.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2025 справу № 908/1679/25 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Наразі строк, на який введено в Україні режим воєнного стану, продовжений до 05.11.2025.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1679/25 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/81/25, ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням ст. 625 ЦК України, договір № Г4/152-22 про надання послуг від 10.08.2022, на підставі яких позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача 414724,33 грн., в т.ч.: 300000,00 грн. основного боргу, 24879,45 грн. 3% річних та 89844,88 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 09.06.2025 про відкриття провадження у справі № 908/1679/25 відповідачу запропоновано у строк до 27.06.2025, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, у разі незгоди з нарахованою сумою заборгованості навести свій контррозрахунок. Позивачу запропоновано, у разі отримання від відповідачів відзиву на позовну заяву, у строк до 09.07.2025, але не пізніше 10 днів з дня отримання від відповідача відзиву на позовну заяву, подати письмову відповідь на відзив на позовну заяву.
Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали суду від 09.06.2025 про відкриття провадження у справі № 908/1679/25 доставлена до електронного кабінету Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 55)» - 10.06.202500:19, про що свідчить наявна в матеріалах справи Довідка Господарського суду Запорізької області про доставку електронного листа.
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до «Електронного кабінету» в розділі «Мої справи».
Передбачена частиною 10 розділу 1. Підсистема «Електронний кабінет» Положення, наявне в матеріалах справи підтвердження доставлення заявнику електронної копії оскаржуваної ухвали на його електронну пошту свідчить про належність повідомлення сторони.
Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1679/25.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідачі могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Також судом зазначається, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).
Відзив на адресу суду від відповідача як у встановлений в ухвалі суду від 09.06.2025 у справі №908/1679/25 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
У зв'язку із не поданням відповідачем відзиву на позовну заяву відповідь на відзив від позивача не надходила.
За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 09.07.2025 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням.
Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 07.08.2025.
Розглянувши матеріали справи, суд-
10.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Переробна компанія «Екомайстер» (виконавцем, позивачем у справі) та Державним підприємством «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 55)» (замовником, відповідачем у справі) укладено договір про надання послуг № Г4/152-22 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору виконавець зобов?язується надати наступні послуги: Пакування комплектів малопомітної перешкоди типу МЗП.
За визначенням п. 1.2 Договору замовник оплачує надані послуги урозмірі та у порядку, що визначені у Статті 3 цього Договору. Укладаючи цей Договір, кожна із Сторін гарантує, що вона наділена правами і повноваженнями, необхідними для належного виконання її зобов?язань за цим Договором.
Пунктом 2.2 Договору передбачено, що замовник зобов?язується оплатити вартість послуг упорядку і на умовах даного договору, а також прийняти від Виконавця та підписати Акт приймання-передачі наданих послуг.
Згідно із п. п. 3.1, 3.2 Договору, загальна сума Договору 300 000,00 грн. За взаємною згодою Сторін, вартість Послуг за цим Договором є договірною та визначається на підставі Актів виконаних робіт виставлених Виконавцем. Оплата Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця не пізніше, ніж за 10 календарних днів, після підписання Актів виконаних робіт на підставі виставлених рахунків.
Приймання-передача послуг, за умовами даного договору оформлюється Актом виконаних робіт наданих послуг. (п. 4.1 Договору).
Відповідно до п. 6.1 Договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 13.12.2022. Настання дати закінчення дії договору не звільняє сторони від повного виконання ними своїх зобов?язань, згідно з даним договором.
З матеріалів справи вбачається, що за результатами виконаних позивачем зобов'язань за договором між сторонами підписаний Акт про надання послуг № 15 від 10.08.2022 на загальну суму 300 000,00 грн.
Зазначений Акт про надання послуг містить підписи уповноважених представників Замовника і Виконавця та скріплений печатками обох підприємств.
Отже, факт надання послуг позивачем відповідачу на суму 300 000,00 грн. доведений, про що свідчать підписи уповноважених представників позивача та відповідача на Акті про надання послуг.
Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.
Разом з тим, як встановлено судом з матеріалів справи, відповідач зобов'язання щодо оплати наданих послуг у встановлений договором строк не здійснив, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість за надані послуги в сумі 300 000,00 грн.
Оскільки відповідачем оплата за надані послуги не здійснена, зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 300 000,00 грн. основного боргу. Крім того, за невиконання грошового зобов'язання позивачем нараховані 24879,45 грн. 3% річних та 89844,88 грн. інфляційних втрат.
Розглянувши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши надані позивачем письмові докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, виходячи з наступного.
Частинами 1, 2 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено Договором. Зазначені положення можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Як передбачено ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.
Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст., ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п., п.1, 7 ст.193 ГК України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).
В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 530 ЦК України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату). Якщо строк (період) виконання боржником зобов'язання не встановлений або зазначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в любий час. Боржник повинен оплатити такий борг в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги, якщо зобов'язання негайного виконання не витікає із договору або актів цивільного законодавства.
За змістом положень статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.
Предметом доказування у даній справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань в частині повного та своєчасного розрахунку за отримані послуги.
Як вже зазначалось судом, відповідно до п. 3.2 Договору сторони узгодили, що оплата Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця здійснюється не пізніше ніж за 10 календарних днів після підписання Актів виконаних робіт на підставі виставлених рахунків.
Приймаючи до уваги умови п. 3.2 Договору надані послуги відповідач мав оплатити у строк до 20.08.2022 включно.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата послуг, у передбачені строки та в повному обсязі не здійснена.
Таким чином, станом на час звернення позивача до суду з позовом у даній справі заборгованість відповідача за надані послуги за Договором про надання послуг № Г4/152-22 від 10.08.2022 становить 300 000,00 грн.
Відповідачем факт порушення взятих на себе зобов'язань за умовами Договору в частині своєчасної і повної оплати за надані послуги належними і допустимими доказами, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, не спростований.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Отже, зобов'язання відповідачаоплатити надані йому позивачем послуги не припинено.
Відповідач доказів погашення заборгованості в повному обсязі суду не надав.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.
Також судом приймається до уваги наявний в матеріалах справи Акт звіряння взаєморозрахунків за період з 01.01.2022 по 01.10.2024, скріплений підписами уповноважених осіб сторін та печатками підприємств, в якому відображено, що ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 55)» визнає заборгованість перед ТОВ «Переробна компанія «Екомайстер» в розмірі 300 000,00 грн.
При цьому суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та, в окремих випадках, - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 300 000,00 грн. за надані послуги станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача 300 000,00 грн. основного боргу підлягає задоволенню судом.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивачем за порушення строків розрахунків заявлені вимоги про 24879,45грн. 3 % річних за період з 24.08.2022 по 29.05.2025.
Наданий позивачем розрахунок 3 % річних судом перевірений та встановлено, що вказаний розрахунок позивачем виконаний неправильно, оскільки позивачем невірно визначений строк оплати наданих послуг.
Згідно проведеного судом перерахунку за порушення строків розрахунку за товар, отриманий за договором, стягненню з відповідача підлягають 3 % річних в розмірі 24953,42 грн., за період з 21.08.2022 по 29.05.2025.
Однак, оскільки, відповідно до ст.14 ГПК України, суд вирішує спір в межах заявлених позовних вимог з відповідача підлягає стягненню 24879,45 грн. 3 % річних.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Позивачем за порушення строків розрахунків заявлені вимоги про стягнення 89844,88 грн. інфляційних втрат, які розраховані за період вересень 2022 - квітень 2025 року.
Дослідивши та перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунок позивачем виконаний правильно.
Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 89844,88 грн. інфляційних втрат заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню судом.
Відповідачем контррозрахунок суми штрафних санкцій заявлених позивачем до стягнення суду не наданий.
Згідно ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.
Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Переробна компанія «Екомайстер», м. Запоріжжя до Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 55)», Запорізька область, Вільнянський район, м. Вільнянськ задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 55)», (70002, Запорізька область, Вільнянський район, м. Вільнянськ, вул. Металістів, буд. 1, ідентифікаційний код 08680075) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Переробна компанія «Екомайстер», (69091, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, б. 71-А, ідентифікаційний код 43341983) 300 000 (триста тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 24879 (двадцять чотири тисячі вісімсот сімдесят дев'ять) грн. 45 коп. 3 % річних, 89844 (вісімдесят дев'ять тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 88 коп. інфляційних втрат та 6220 (шість тисяч двісті двадцять) грн. 86 коп. судового збору. Видати наказ.
Повне судове рішення складено « 07» серпня 2025 р.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.