номер провадження справи 24/63/25
04.08.2025 Справа № 908/1414/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Коваль А.К., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/1414/25
за позовом Приватного підприємства “МЕТ ТЕХ КОМПАНІ» (01113, м. Київ, вул. Коновальця Євгена, б. 29, код ЄДРПОУ 45546442)
до відповідача: Державне підприємство “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 55)» (70002, Запорізька область, місто Вільнянськ, вул. Металістів, будинок, 1, код ЄДРПОУ 08680075)
про стягнення 32428,07 грн.
за участю представників:
від позивача: Гусельніков М.О., ордер АР № 1245143 від 10.05.2025
від відповідача: не прибув
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного підприємства “МЕТ ТЕХ КОМПАНІ» до Державного підприємства “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 55)» про стягнення з відповідача 28800,00 грн основного боргу, 432,00 грн інфляційне збільшення та 168,07 грн 3 % річних за договором купівлі продажу № Г4/171-25 від 21.02.2025.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 12.05.2025 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1414/25 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу № Г4/171-25 від 21.02.2025 щодо оплати поставленого товару у строки, визначені договором. Через порушення відповідачем умов договору та положень чинного законодавства в частині оплати за поставлений товар позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 28800,00 грн У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивачем на підставі положень ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу 168,07 грн 3% річних та 432,00 грн втрат від інфляції.
Ухвалою суду від 19.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1414/25 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/63/25. Судове засідання призначено на 11.06.2025.
Ухвалою суду від 10.06.2025 перенесено розгляд справи на 09.07.2025.
11.06.2025 через систему «Електронний суд» відповідачем подано суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заявлені вимоги не визнає та зазначив, що відсутність актів приймання-передачі товару, на виконання договору, які підписані сторонами, скріплені печатками сторін, а також відсутність сертифікату відповідності на товар свідчить про відсутність в момент постачання продукції будь-яких супровідних документів. Також, зазначив, що договір купівлі-продажу укладено з порушенням вимог діючого законодавства, його зміст суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, відповідно, даний правочини є недійсним. Зауважив, що правові підстави для виконання недійсного Договору, в т.ч. сплата Покупцем (відповідачем) грошових коштів, відсутні, що має наслідком відмови у задоволенні позову. Крім того, вважає, що договір купівлі-продажу № Г4/171-25 від 21.02.2025 укладено між пов'язаними юридичними особами, оскільки директор ПП “МЕТ ТЕХ КОМПАНІ» Мамонов М.А. на момент укладення договору перебував та досі перебуває у трудових відносинах із ДП “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №55», тобто спірний договір направлений на реалізацію інтересів однієї особи, що протирічить вимогам ст. 238 ЦК України та договір купівлі-продажу № Г4/171-25 від 21.02.2025 укладено за завищеною ціною на невигідних умовах для відповідача. На підставі викладеного просить суд в позові відмовити повністю.
19.06.2025 через підсистему “Електронний суд» Приватним підприємством “МЕТ ТЕХ КОМПАНІ» подано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач зауважив, що відповідач не надав ані документів, що підтверджують наявність контрольного пакета акцій чи вирішального впливу на органи управління підприємства, ані обставин фінансової залежності, ані рішення контролюючого органу ДП “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №55», з якого виходить, що Мамонов М. А. здійснював фактичний контроль за бізнес-рішеннями іншої юридичної особи. Крім того, зауважив, що ціна товару у договорі встановлена сторонами за їх вільним волевиявленням і відповідає ринковим умовам.
Ухвалою суду від 01.07.2025 перенесено розгляд справи на 16.07.2025.
Ухвалою суду від 16.07.2025 відкладено розгляд справи на 04.08.2025.
21.07.2025 позивачем подано суду клопотання про доручення доказів, а саме копія рахунку на оплату покупцю № 45 від 21.02.2025. Клопотання судом задоволено.
Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового засідання 04.08.2025 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, свою правову позицію виклав у відзиві на позовну заяву.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Оскільки судом належним чином виконано обов'язок та вжито заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
В засіданні 04.08.2025 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та доводи відповідача, суд
21.02.2025 між Приватним підприємством “МЕТ ТЕХ КОМПАНІ» (Продавець) в особі заступника директора Морозової Олени Олександрівни та Державним підприємством “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№55)» (Покупець) в особі в.о. директора Гапонова Сергія Леонідовича укладений Договір № Г4/171-25 купівлі-продажу (далі - Договір), за умовами якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця продукцію, іменовану далі - Товар, а саме: кільце сталеве, одинця виміру - комплект, у кількості 250, ціна за одинцю товару (без ПДВ) - 96,00 грн, загальна вартість товару без ПДВ - 24000,00 грн, ПДВ - 28800,00 грн, всього з ПДВ - 28800,00 грн.
Сума договору: 28800,00 грн з ПДВ. В ціну товару входять усі податки та збори, що сплачуються або мають бути сплачені стосовно товару (п.п. 2.1, 2.2 Договору).
Згідно з п.п. 3.1, 3.2, 4.1 Договору, постачання товару здійснюється Покупцем власним автотранспортом у 14 денний строк з дня отримання заявки від Покупця. Датою поставки товару є дата, коли товар був переданий у власність Покупця, що підтверджується відповідними документами (накладними). Відвантаження продукції здійснюється на умовах стовідсоткової попередньої оплати.
В п. 5.1 Договору визначено, що якість придбаного по даному Договору товару повинна відповідати чинним стандартам (ДСТУ), технічним умовам і повинна бути підтверджена відповідним сертифікатом якості, походження та висновками контрольно-аналітичної лабораторії.
Відповідно до п. 7.1 та п. 7.2 Договору, приймання товару по кількості та якості здійснюється відповідно до вимог “Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю № П-6» та “Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю № П-7». У випадку виявлення невідповідності кількості, якості, упакування, маркування вимогам Держстандарту та іншої нормативно-технічної документації, зобов'язаний забезпечити належне збереження товару і негайно викликати представника Продавця для участі в подальшому прийманні товару.
Всі суперечки, які виникають між сторонами при виконанні цього договору або у зв'язку з ним, вирішуються шляхом переговорів та пред'явлення письмових претензій, а у випадку неможливості їх вирішення - в Господарському суді (п. 10.1 Договору).
Згідно з п. 11.1 Договору, останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2025 року.
Матеріали справи свідчать, що за видатковою накладною № 44 від 21.02.2025, яка підписана сторонами та скріплена печатками, Постачальник (позивач) передав, а Покупець (відповідач) прийняв товар - кільце сталеве, кількість - 250 комплектів, загальною вартістю 28800,00 грн з ПДВ.
У зв'язку з тим, що Покупець - ДП “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№55)» не здійснив оплату за отриманий товар, позивач звернувся з позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
З положень ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України слідує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення зобов'язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку), зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 67, ч. 4 ст. 179 ГК України, ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (до ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Згідно з ч. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
В ч. ч. 1-3 ст. 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу (ч. 1 ст. 689 ЦК України).
В ч. 1 ст. 691 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч.1 ст. 693 ЦК України).
З положень ч. 1 ст. 530 ЦК України слідує: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
В ч. 1 ст. 598 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до положень ч. ч. 2, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст.77 ГПК України).
Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як встановлено судом вище, за видатковою накладною № 44 від 21.02.2025 позивачем був поставлений відповідачу товар, обумовлений Договором купівлі-продажу № Г4/171-25 від 21.02.2025 за погодженою сторонами ціною, на загальну суму 28800,00 грн з ПДВ.
Відповідач факт отримання товару за вказаною видатковою накладною не заперечив.
В пункті п. 4.1 Договору визначено, що відвантаження продукції здійснюється на умовах стовідсоткової попередньої оплати.
Проте, як зазначив позивач у позові, на час передачі товару Покупцю грошові кошти на оплату товару на рахунок Продавця не находили; зобов'язання щодо оплати поставленого товару відповідач не виконав. Відповідачем протилежного не доведено.
В силу приписів ст. 692 ЦК України покупець в будь-якому разі зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.
Згідно з п. 3.2 Договору, датою поставки товару, є дата, коли товар був переданий у власність Покупця, що підтверджується відповідними документами (накладними).
Таким чином, надані позивачем докази підтверджують факт поставки товару відповідачу на загальну суму 28800,00 грн, який відповідач прийняв, що є підставою для здійснення оплати отриманого ним товару на вказану суму.
Посилання відповідача на те, що позивачем не були надані супровідні документи, які б підтверджували якість поставленого товару, а також на відсутність підписаних актів приймання-передачі товару є необґрунтованими, оскільки відповідачем не надано доказів повідомлення позивача щодо настання обставин (невідповідності якості, упакування тощо) відповідно до умов пункту 7.2 Договору, не надано доказів складання акту про відсутність документів, що засвідчують якість продукції, як то передбачено п. 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7.
Крім того, як було зазначено вище, товар був поставлений за видатковою накладною, що не суперечить умовам Договору.
Стосовно посилання відповідача на недійсність Договору купівлі-продажу, який, за його твердженням, укладений пов'язаними особами на невигідних для відповідача умовах, за завищеними цінами на товар, суд зазначає, що відповідач не надав належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України на обґрунтування своєї позиції.
В силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.
Отже, в силу приписів діючого законодавства правомірність правочину презюмується і обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на сторону, яка його оспорює.
У судовому порядку договір № Г4/171-25 від 21.02.2025 не оспорювався, судове рішення, яким було б визнано недійсність даного договору, відсутнє.
Відповідач, посилаючись на підпункт 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 ПК України, не надав жодних доказів пов'язаності сторін Договору № Г4/171-25 від 21.02.2025, зокрема, через володіння 25% і більше корпоративних прав чи акцій іншої особи, через контроль над її органами управління (призначення виконавчих органів чи більшості складу колегіального органу), через фінансову залежність (сума позик або фінансової допомоги від однієї особи стосовно іншої перевищує власний капітал більше ніж у 3,5 рази) або через родинно-сімейні зв'язки між особами, як то визначено в підпункті 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 ПК України.
Крім того, Договір № Г4/171-25 купівлі-продажу від 21.02.2025 укладений Приватним підприємством “МЕТ ТЕХ КОМПАНІ» в особі заступника директора Морозової Олени Олександрівни.
Відносно посилання відповідача на укладання Договору за завищеною ціною суд зазначає, що в силу приписів ст. 627 ЦК України сторони мають право вільно укладати договори, обирати контрагентів і визначати умови договору з урахуванням законів, звичаїв ділового обороту вимог розумності та справедливості. Водночас, ціна товару у договорі встановлена сторонами за їх вільним волевиявленням і відповідає ринковим умовам.
Доводи відповідача щодо ненадання позивачем підписаних сторонами актів приймання-передачі товару та сертифікату відповідності на товар суд визнає безпідставними, оскільки підставою для здійснення оплати за поставлений товар є видаткова накладна.
Видаткова накладна № 44 від 21.02.2025 підписана уповноваженими особами з боку Продавця і Покупця без жодних зауважень, підпис сторін скріплені печатками юридичних осіб.
Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми основного боргу за отриманий товар відповідач суду не надав. Доказів виконання зобов'язання щодо здійснення оплати за отриманий товар у заявленому до стягнення розмірі матеріали справи не містять.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 28800,00 грн основного боргу є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання з оплати поставленого товару, позивачем також заявлені до стягнення з відповідача 432,00 грн інфляційних втрат за період прострочення: березень 2025 року по травень 2025 року та 168,07 грн - 3% річних за період прострочення з 21.02.2025 до 02.05.2025.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 ЦК України).
Відповідно до приписів ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеного у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю.
Факт порушення відповідачем грошового зобов'язання з оплати товару підтверджується матеріалами справи та є доведеним.
Перевіривши наведені позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив, що їх здійснено правильно, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 432,00 грн інфляційних втрат та суми 168,07 грн 3% річних підлягають задоволенню у заявлених позивачем розмірах.
На підставі вищевикладеного позовні вимоги задовольняються судом у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем за подання позову судовий збір у сумі 3028,00 грн покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№55)», ЄДРПОУ 08680075 (70002, Запорізька область, Вільнянський район, м. Вільнянськ, вул. Металістів, буд. 1) на користь Приватного підприємства “МЕТ ТЕХ КОМПАНІ», код ЄДРПОУ 45546442 (0113, м. Київ, вул. Коновальця Євгена, буд. 29) - 28800 (двадцять вісім тисяч вісімсот) грн 00 коп. основного боргу, 432 (чотириста тридцять дві) грн 00 коп. інфляційних втрат та 168 (сто шістдесят вісім) грн 07 коп. - 3% річних.
Стягнути з Державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№55)», ЄДРПОУ 08680075 (70002, Запорізька область, Вільнянський район, м. Вільнянськ, вул. Металістів, буд. 1) на користь Приватного підприємства “МЕТ ТЕХ КОМПАНІ», код ЄДРПОУ 45546442 (0113, м. Київ, вул. Коновальця Євгена, буд. 29) - 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 06.08.2025.
Суддя Т.А. Азізбекян