вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
07.08.2025м. ДніпроСправа № 904/3217/25
За позовом: Керівника Криворізької південної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг (позивач)
До: Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг (відповідач-1) та фізичної особи-підприємця Лисевич Любов Григорівни, м. Кривий Ріг (відповідач-2)
Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Комунальне підприємство «Парк культури і відпочинку імені Богдана Хмельницького» Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг
Про: визнання недійсним договору та зобов'язання повернути комунальне майно
Суддя Васильєв О.Ю.
ПРЕДСТАВНИКИ: не викликались
Керівник Криворізької південної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради (позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (відповідач-1) та ФОП Лисевич Л. Г. (відповідач-2) про визнання недійсним договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності Криворізької міської ради №І-6 від 12.04.21р. ( укладеного між Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради та ФОП Лисевич Л.Г.) , в частині надання в оренду асфальтованого замощення загальною площею 564, 00кв. та про зобов'язання ФОП Лисевич Л.Г. повернути комунальне майно - частину замощення площею 564,00кв.м, розташованого біля нежитлової будівлі на території парку Богдана Хмельницького у Металургійному районі м. Кривого Рогу в господарське відання балансоутримувачу - КП «Парк культури і відпочинку імені Богдана Хмельницького» Криворізької міської ради. Позовні вимоги обґрунтовані удаваністю оспорюваного договору , оскільки окрім будівлі атракціону фактично була передана в користування орендарю і земельна ділянка площею 564, 00кв. ( на якій знаходиться асфальтове замощення ) .Прокурор вважає , що замощення за своєю природою не є майном , що може виступати самостійним об'єктом оренди у розумінні ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» , а є складовою земельної ділянки ,яка перебуває на праві постійного користування КП «Парк культури і відпочинку імені Богдана Хмельницького» Криворізької міської ради. На переконання прокурора , об'єкт оренди , визначений у спірному договорі як «замощення» фактично являє собою земельну ділянку комунальної форми власності. Але ж ФОП Лисевич Л.Г. не укладала договір оренди цієї земельної ділянки з його власником в установленому чинним законодавством порядку. При цьому ані КП «Парк культури і відпочинку імені Богдана Хмельницького» Криворізької міської ради, ані Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради не мали права розпоряджатися цією земельною ділянкою (що належить до комунальної власності ) , але незважаючи на це та будучі обізнаними про дійсну мету укладання оспорюваного прокурором договору оренди ( крім обслуговування об'єктів рекреаційного призначення ще й користування орендарем частиною земельної ділянки ) ,уклали цей договір з метою приховати дійсні правовідносини між ними - користування земельною ділянкою.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.25 р. цю позовну заяву залишено без руху; запропоновано керівнику прокуратури протягом 5 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме: конкретизувати позовні вимоги (вказати яку саме частину замощення слід повернути, якої площі та вказати відомості, що дозволять визначити місцезнаходження цієї частини замощення); зазначити вірне місцезнаходження третьої особи.
Ухвалою суду від 30.06.25р. після усуненя недоліків позовної заяви відкрите провадження у справі , її прийнято до свого провадження суддею Васильєвим О.Ю. та вирішено її розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Криворізька міськрада ( позивач ) заперечувала проти задоволення позовних вимог керівника прокуратури , заявлених в інтересах органу місцевого самоврядування , вважаючи їх безпідставними ( оскільки асфальтове замощення є не частиною земельної ділянки ,як стверджує прокурор ; а складовою частиною об'єкта нерухомого майна ,яке було передано на законних підставах в орендне користування відповідачу-2 ).
Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (відповідач-1) та КП «Парк культури і відпочинку імені Богдана Хмельницького» Криворізької міської ради ( третя особа ) також заперечували проти задоволення позовних вимог прокурора з підстав ,аналогічних тим , що зазначив позивач .
ФОП Лисевич Л.Г. ( відповідач-2 ) своїм правом надання відзиву на позов не скористалася,а її представник - адвокат Войченко С.В. лише заявив про застосування строку позовної давності до вимог прокурора про визнання договору недійсним ,оскільки договір був укладений ще 12.04.21 р., а відповідно до вимог ст.ст.256,257 ЦК України загальна позовна давність встановлена тривалістю у 3 роки.
Ухвалою суду від 05.08.25 р. відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача-2 ( адвоката Войченко С. ) про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
Дослідивши матеріали справи, подані прокурором та сторонами докази , господарський суд, -
З інформації, розміщеною в системі онлайн аукціонів з продажу та передачі в оренду майна «Прозорро.Продажі»», прокуратурою було з'ясовано, що 26.03.21р. Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради проведено аукціон з передачі в оренду нежитлової будівлі комунальної власності загальною площею 376,70 кв. м. та асфальтованого замощення загальною площею 564,00 кв.м., що розташовані на території парку Богдана Хмельницького у м. Кривий Ріг (номер аукціону - UA-PS2021-03-01-000046-1) та перебувають на балансі Комунального підприємства «Парк культури і відпочинку імені Богдана Хмельницького» Криворізької міської ради на підставі наказу Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради №8-ум від 11.02.2015 «Про надання згоди на передачі окремого майна від управління благоустрою та житлової політики виконкому міської ради на балансовий облік комунального підприємства «Парк культури і відпочинку імені Богдана Хмельницького». Згідно до вказаного наказу на баланс комунального підприємства передано парк культури і відпочинку імені Богдана Хмельницького разом з усім майном, в тому числі дитячим атракціоном - автодром, доріжки та майданчики з фігурних плит, асфальтовані доріжки тощо.
Згідно з протоколом проведення електронного аукціону переможцем електронного аукціону визнано Фізичну особу-підприємця Лисевич Любов Григорівну (ІНН НОМЕР_1 ). На підставі протоколу електронного аукціону 12.04.21р. між Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради ( орендодавець ) та ФОП Лисевич Л.Г. ( орендар ) укладено договір оренди нерухомого майна №І-6, предметом якого є нежитлова окремо розташована будівля загальною площею 376,70 кв. м. та асфальтоване замощення загальною площею 564, 00 кв.м, розташовані на території парку Богдана Хмельницького у м. Кривому Розі Дніпропетровської області. Будівля та замощення, що орендуються , передаються орендарю для використання під розміщення дитячих атракціонів (сезонного характеру), передача об'єктів, що орендуються, здійснюється за актом прийому-передачі, підписання якого свідчить про фактичну передачу в оренду (п.2.1. договору). Термін оренди складає 5 років з моменту прийняття об'єктів, що орендуються за актом прийому-передачі, тобто з 12.04.21р. до 12.04.26р. (п.12.1. договору). Балансоутримувачем майна є комунальне підприємство «Парк культури і відпочинку імені Богдана Хмельницького» Криворізької міської ради.
12.04.21р. сторони склали та підписали акт прийому-передачі майна по договору №І-6 від 12.04.21р., відповідно до якого балансоутримувач - КП «Парк культури і відпочинку імені Богдана Хмельницького» КМР передав, а орендар - ФОП Лисевич Л.Г. прийняла у строкове платне користування нерухоме майно нежитлову окремо розташовану будівлю атракціону, загальною площею 376,70 кв. м. та асфальтоване замощення загальною площею 564, 00 кв.м., розташовані у парку культури і відпочинку імені Богдана Хмельницького для використання під розміщення дитячих атракціонів (сезонного характеру).
Прокурор вважає, що за спірниий договір оренди - нежитлової будівлі комунальної власності загальною площею 376,70 кв. м. та асфальтованого замощення загальною площею 564,00 кв.м є незаконним та вчиненим сторонами для приховування іншого правочину - договору оренди земельної ділянки в обхід встановленої законом процедури. Внаслідок чого використання земельної ділянки комунальної власності на теперішній час здійснюється ФОП Лисевич Л.Г. всупереч вимог чинного законодавства ( без відповідного рішення сесії міської ради та окремого договору оренди земельної ділянки ) .Вказане і стало причиною звернення прокурора до суду з цим позовом . Замощення на переконання прокурора за своєю природою не є майном, що може виступати самостійним об'єктом оренди у розумінні Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а є складовою земельної ділянки, яка перебуває на праві постійного користування Комунального закладу «Парк культури і відпочинку імені Богдана Хмельницького» КМР.
Визначальним під вирішення цього спору, суд вважає наступне.
Згідно з частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі №905/1227/17).
Також , при вирішенні цього спору господарським судом враховується наступна правова позиція Верховного Суду у складі судової колегії для розгляду справ щодо земельних відносин та прав власності Касаційного господарського суду , викладена у постанові від 17.04.25 р. у справі № 921/144/24 : «… 7.29. Враховуючи правову природу спірних правовідносин, з метою розумного та справедливого (пункт шостий статті 3 Цивільного кодексу України) тлумачення абзацу 2 частини першої статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», задля дотримання балансу прав учасників договірних відносин з оренди державного та комунального майна, Палата вважає, що поняття «приміщення», про яке йдеться в абзаці 2 частини першої статті 19 цього Закону, слід сприймати та тлумачити не тільки як окрему (одну) частину внутрішнього об'єму будівлі, обмеженою будівельними елементами, з можливістю входу і виходу (вузькоспеціальне значення), але й для інших об'єктів оренди, визначених у частині першій статті 3 цього Закону. Тобто, «приміщення», про яке йдеться в абзаці 2 частини першої статті 19 Закону, має кваліфікуватися (сприйматися) як об'єкт оренди, визначений у частині першій статті 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» - нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення, а також їх окремі частини), інше окреме індивідуально визначене майно, та який, відповідно до зазначеної норми права, є об'єктом оренди за договором оренди державного чи комунального майна, укладеного між сторонами у відповідних правовідносинах.
7.30. Зважаючи на наведене, Палата відступає від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 917/565/22 щодо того, що, оскільки спірний об'єкт оренди за договором оренди - асфальтобетонне замощення не є приміщенням в силу положень закону, а тому не підпадає під дію абзацу 2 частини першої статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Отже , асфальтоване замощення загальною площею 564, 00 кв.м. є складовою частиною саме об'єкту оренди - нежитлової окремо розташованої будівлі загальною площею 376,70 кв. м. ; а не складовою частиною земельної ділянки комунальної форми власності ,на якій розташовано ця будівля ,як стверджує прокурор. Та використання цього замощення на умовах оренди регламентується саме Законом України «Про оренду державного та комунального майна», а не ЗУ «Про оренду землі» .
Таким чином , спірний договір укладено уповноваженою на те особою , а його зміст не суперечить вимогам вищезазначених правових норм . Враховуючи вищевикладене , позовні вимоги прокурора про визнання недійсним договору задоволенню не підлягають . Оскільки ж позовні вимоги про зобов'язання ФОП Лисевич Л.Г. повернути комунальне майно - частину замощення площею 564,00кв.м, розташованого біля нежитлової будівлі на території парку Богдана Хмельницького у Металургійному районі м. Кривого Рогу в господарське відання балансоутримувачу - КП «Парк культури і відпочинку імені Богдана Хмельницького» Криворізької міської ради ; є похідними від позовних вимог про визнання недійсним договору ; вони також не підлягають задоволенню . Оскільки суд під час розгляду справи не встановив порушення прав та охоронюваних законом інтересів Криворізької міськради внаслідок укладання оспорюваного прокурором договору , заява представника відповідача-2 про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав пропуску прокурором строку позовної давності такожне підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд , -
В задоволенні позовних вимог керівника Криворізької південної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради відмовити в повному обсязі .
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України рішення складено та підписано без його проголошення 07.08.25р.
Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення . Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .
Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції .
Суддя Васильєв О.Ю.