вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
07.08.2025м. ДніпроСправа № 904/3009/25
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
без повідомлення (виклику) учасників справи,
дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/3009/25
за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль"
до Фізичної особи-підприємця Семенова Олександра Володимировича
про стягнення грошових коштів,
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 27.05.2025 за вих. №5670/32 до Фізичної особи-підприємця Семенова Олександра Володимировича (далі - відповідач) про стягнення 51.962,86 грн, з яких: 49.441,32 грн основної заборгованості, 330,66 грн плати за абонентське обслуговування, 485,37 грн пені, 398,93 грн трьох процентів річних, 1.306,58 грн інфляційних втрат.
Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/3009/25 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2025.
Ухвалою від 11.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).
До позовної заяви позивачем було також додано клопотання від 27.05.2025 за вих. №б/н про витребування інформації щодо дати народження, РНОКПП та місця реєстрації відповідача у приватного нотаріуса Криворізького міського територіального округу Кучман Ірини Іванівни, яка міститься в договорі купівлі-продажу від 20.12.2016, нежитлового приміщення 108 за адресою: м. Кривий Ріг, 5-й мкрн. Зарічний, буд. 45, а також інформацію з Державної податкової служби України інформації щодо реєстраційного номеру облікової картки платника податків (серію та номер діючого паспорта для особи, яка через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номеру облікової картки платника податків) відповідача.
Ухвалою від 11.06.2025 клопотання позивача про витребування доказів задоволено. Зобов'язано Приватного нотаріуса Криворізького міського територіального округу Кучман Ірину Іванівну (50065, м. Кривий Ріг, вул. Костенко, 25, прим. 1) надати до Господарського суду Дніпропетровської області протягом 5 (п'яти) днів з дня вручення ухвали: - інформацію щодо дати народження, РНОКПП та місце реєстрації ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), яка міститься в договорі купівлі-продажу від 20.12.2016, нежитлового приміщення 108 за адресою: АДРЕСА_2 ; зобов'язано Криворізьку державну податкову інспекцію Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (50002, м. Кривий Ріг, вул. Гірничих інженерів, 4-А) надати до Господарського суду Дніпропетровської області протягом 5 (п'яти) днів з дня вручення ухвали: - інформацію щодо дати народження, місця реєстрації та реєстраційного номеру облікової картки платника податків (серію та номер діючого паспорта для особи, яка через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номеру облікової картки платника податків) Фізичної особи-підприємця Семенова Олександра Володимировича ( АДРЕСА_1 ).
Через відділ документального забезпечення 20.06.2025 від Приватного нотаріуса Криворізького міського територіального округу Кучман Ірину Іванівну надійшла відповідь, що у нотаріуса немає можливості надати інформацію щодо дати народження, РНОКПП та
місця реєстрації ОСОБА_1 , оскільки договір купівлі-продажу нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , від 20.12.2016 за реєстровим № 2963 підписаний від імені інших осіб, ОСОБА_1 не є учасником даного правочину.
Через відділ документального забезпечення 30.06.2025 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області на виконання ухвали суду від 11.06.2025 повідомило, що станом на 17.06.2025 згідно з інформацією з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПС України містяться такі дані про громадянина ОСОБА_1 : місце проживання АДРЕСА_4 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований в Державному реєстрі за реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2025 надсилалася відповідачу на адресу: 50000, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ НІМЕЦЬКА, будинок 30-А, за трек-номером 0610260182873.
Зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду 23.06.2025 з відміткою про отримання 20.06.2025.
Правильність адреси місця проживання відповідача підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Господарський суд також бере до уваги і те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2025 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень невідкладно.
Суд вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).
Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21, ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
Так, суд встановив, що ухвала від 09.06.2025 вважається врученою відвідачу коли зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду 23.06.2025 з відміткою про отримання 20.06.2025.
Відповідачу(ам) в ухвалі від 09.06.2025 встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов'язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).
Крім цього, відповідачу(ам) роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Отже, строк для подачі відзиву відповідачем тривав до 07.07.2025.
Станом на час винесення рішення відзив відповідачем не надано.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. А тому, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
Відповідач є власником нежитлового приміщення, яке знаходиться в багатоквартирному будинку. Вказаний багатоквартирний будинок обслуговує позивач.
Оскільки відповідач не уклав з позивачем договір про надання послуги з постачання теплової енергії в добровільному порядку, то він (відповідач) фактично приєднався до дії типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, який обліковується за реквізитами №5163/жб від 01.11.2021.
Так, у період з листопада 2021 року по березень 2025 року позивач виконував покладений на нього законом обов'язок з поставки, зокрема, відповідачу теплової енергії, однак відповідач взаємний обов'язок з оплати теплової енергії не виконав, що і стало підставою звернення позивача до суду з даною позовною заявою. Також позивач нарахував до стягнення з відповідача плату за абонентське обслуговування за період з листопада 2021 року по березень 2025 року.
Враховуючи, що порушення відповідача з оплати отриманої від позивача теплової енергії має триваючий характер, позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню, проценти річні та інфляційні втрати.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач відзиву на позов не надав.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; постачання теплової енергії; настання строку оплати теплової енергії; наявності/відсутності повної/часткової оплати теплової енергії; наявності/відсутності заборгованості за отримані послуги з постачання теплової енергії; правомірності/неправомірності нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат.
Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно; вбачається, що співвласником нежитлового приміщення 108 за адресою: мкр-н 5-й Зарічний, буд.45 у місті Кривий Ріг є Семенов Олександр Володимирович, йому належить 1/8 частина (спільна часткова власність).
01.11.2021 між позивачем (далі - позивач, виконавець) та відповідачем (далі - відповідач, споживач) був укладений типовий індивідуальний договір №5163/жб про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - договір), відповідно до п. 5 умов якого виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Ціна договору визначена у п. п. 30-39 договору.
Згідно з п. 51 цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п. 52 договору).
В будинку №41 по проспекту Південний встановлено комерційний прилад обліку теплової енергії, що підтверджується актами від 06.09.2018 та від 25.07.2022 про технічний огляд вузла обліку теплової енергії по проспекту Південний, 41. Прилад-розподілювач теплової енергії в зазначеному будинку не встановлено, тому розподіл обсягу спожитої енергії по будинку здійснюється з урахуванням приладу комерційного обліку і пропорційно загальній площі приміщення.
Нежитлове приміщення №108, знаходиться на першому поверсі 9 поверхового;
житлового будинку за адресою: мкр-н 5-й Зарічний, буд. 45 у місті Кривий Ріг, має загальну,
площу 327,3 м2. Частка, що належить ФОП Семенову Олександру Володимировичу становіть
40,92 кв.м.
Спірним є період з листопада 2021 року по березень 2025 року щодо постачання теплової енергії, а також з листопада 2021 року по березень 2025 року щодо надання послуг з абонентського обслуговування.
Факт поставки теплової енергії у період листопада 2021 року по березень 2025 року підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія.
Подача та припинення подачі теплоносія здійснюється на виконання рішень Виконкому Криворізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону (Рішення Виконкому Криворізької міської ради №490 від 22.09.2021 «Про початок опалювального сезону 2021/2022 років», Рішення Виконкому Криворізької міської ради №158 від 23.03.2022 «Про закінчення опалювального сезону 2021/2022 років», Рішення Виконкому Криворізької міської ради від 28.09.2022 №760 «Про початок опалювального сезону 2022-2023 років». Рішення Виконкому Криворізької міської ради від 23.03.2023 №338 «Про закінчення опалювального сезону 2022-2023 років», Рішення Виконкому Криворізької міської ради від 20.09.2023 №1162 «Про початок опалювального сезону 2023-2024 років». Рішення Виконкому Криворізької міської ради від 18.03.2024 №339 «Про закінчення опалювального сезону 2023-2024 років»). Рішення Виконкому Криворізької міської ради від 20.09.2024 №1157 «Про початок опалювального сезону 2024-2024 років». Рішення Виконкому Криворізької міської ради від 24.03.2025 №339 «Про закінчення опалювального сезону 2024-2025 років»).
Згідно із рішенням виконкому Криворізької міської ради №529 від 22.10.2021 для категорії споживачів «інші споживачі» встановлено тариф на рівні 5 344,26 грн./Гкал (з ПДВ), 4 453,55 грн./Гкал (без ПДВ); відповідно до рішення виконкому Криворізької міської ради №1273 від 18.10.2023 для категорії споживачів «інші споживачі» встановлено тариф на рівні 4581,12 грн./Гкал (з ПДВ), 3817,60 грн./Гкал (без ПДВ); відповідно до рішення виконкому Криворізької міської ради №1195 від 26.09.2024 для категорії споживачів «інші споживачі» встановлено тариф на рівні 4 700,00 грн./Гкал (з ПДВ), 3916,67 грн./Гкал (без ПДВ).
Відповідно до актів передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) та актів надання послуг з абонентського обслуговування за адресою: м. Кривий Ріг, мкрн. 5-й Зарічний, буд. 45, прим. 108 у період з листопада 2021 року по березень 2025 року відповідачу надано послуг з постачання теплової енергії на суму 49.441,32 грн та з абонентського обслуговуванні на загальну суму 330,66 грн. Тобто, всього в період з 01.11.2021 - 31.03.2025 відповідачу і нараховано 49.771,98 грн.
Супровідними листами позивач надіслав на адресу відповідача рахунки-фактури на та акт передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг). В якості доказу направлення вказаний документів до справи долучено рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, реєстри на відправлення рекомендованої кореспонденції та списки згрупованих відправлень на адресу відповідача.
Таким чином, позивач зазначає, що у період з листопада 2021 року по березень 2025 року відповідачем було спожито теплову енергію на загальну суму 49.441,32 грн та отримано послугу з абонентського обслуговування на суму 330,66 грн.
Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом, оскільки відповідач не оплатив заборгованість за отримані від позивача послуги з постачання теплової енергії.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом позову позивач визначив 49.441,32 грн основної заборгованості, 330,66 грн плати за абонентське обслуговування, 485,37 грн пені, 398,93 грн трьох процентів річних, 1.306,58 грн інфляційних втрат.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч. 2 ст. 275 ГК України).
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
З наведеного вбачається, що постачання теплової енергії має здійснюватися на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем та енергопостачальною організацією.
В свою чергу, оскільки користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії, то на споживача покладено обов'язок укласти договір з теплопостачальною організацією.
Суд встановив, що позивач, як виконавець послуги з постачання теплової енергії, 01.10.2021 на своєму офіційному сайті розмістив Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.
Згідно п. 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.
Оскільки протягом 30 днів з дня опублікування типового договору на адресу позивача не надходило документів про рішення власників багатоквартирного будинку 45, мкр-н 5-й Зарічний, м. Кривий Ріг про обрання моделі договірних відносин, то з 01.11.2021 відповідач вважається таким, що приєднався до публічного договору про надання послуги і постачання теплової енергії.
Відтак, 01.11.2021 між позивачем (далі - позивач, виконавець) та відповідачем (далі - відповідач, споживач) був укладений типовий індивідуальний договір №5163/жб про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - договір), відповідно до п. 5 умов якого виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Позивач зазначає, що відповідач не здійснив у повному обсязі розрахунки за спожиту теплову енергію за спірний період, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість поставлену теплову енергію у розмірі 49.441,32 грн та плата за абонентське обслуговування у розмірі 330,66 грн, що і є причиною спору.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (пункт 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.
Договір вважається публічним договором про надання послуги і постачання теплової енергії відповідно до якого відповідач вважається таким, що приєднався до нього з 01.11.2021.
Договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності (п. 51 договору).
Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п. 52 договору).
Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.
Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу у період з листопада 2021 року по березень 2025 року теплову енергію на загальну суму 49.441,32 грн, що підтверджується актами передачі-прийняття теплової енергії та надав позивачу послугу з абонентського обслуговування на загальну суму 330,66 грн, що підтверджується актами надання послуг з абонентського обслуговування.
Супровідними листами позивач надіслав на адресу відповідача рахунки-фактури на та акт передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг). В якості доказу направлення вказаний документів до справи долучено рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, реєстри на відправлення рекомендованої кореспонденції та списки згрупованих відправлень на адресу відповідача.
Таким чином, у період з листопада 2021 року по березень 2025 року відповідачем за адресою: м. Кривий Ріг, мкр-н 5-й Зарічний, буд. 45, приміщення 108, було спожито теплову енергію на загальну суму 49.441,32 грн та у період з листопада 2021 року по березень 2025 року отримано послугу з абонентського обслуговування на суму 330,66 грн.
Акти передачі-прийняття теплової енергії підписані лише з боку позивача і не підписані зі сторони відповідача.
Водночас, суд визнає такі акти належними доказами надання в опалювальний період 2021/2025 років послуги позивачем відповідачу з постачання теплової енергії, оскільки неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
Таких висновків також дотрималася і об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2023 у справі №914/2355/21 та Верховний Суд у справі №911/1981/20 від 05.10.2023.
У постанові від 22.08.2023 у cправі №910/14570/21 Верховний Суд також зазначив, що факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (надання послуг).
Таким чином, передання і прийняття товарів (робіт, послуг) на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального надання товарів (робіт, послуг) за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття товарів (робіт, послуг) у строк, визначений договором.
За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно продажу товару, надання послуг/виконання робіт, як зі сторони покупця (замовника), так і продавця (виконавця), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані товари (послуги, роботи) з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє покупця (замовника) від обов'язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то продаж товару (надання послуг чи виконання робіт), є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.
Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання покупцем (замовником) актів приймання-передачі без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (поставці товару, наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальна поставка товару, надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
Така ж правова позиція висвітлена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16.08.2023 у справі №914/131/22.
Факт отримання відповідачем послуги підтверджується актами надання теплоносія до житлового будинку №45, мкрн. Зарічний, у якому знаходиться нежитлове приміщення 108, власником якого є відповідач.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 договору).
Споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (ч. 3 п. 41 договору).
Оцінивши зміст п. 34 договору, суд доходить висновку, що строк оплати заборгованості за отриману у період з листопада 2021 року по березень 2025 року теплову енергію у розмірі 49.441,32 грн, а також за послуги з абонентського обслуговування за період з листопада 2021 року по березень 2025 року в розмірі 330,66 грн є таким, що настав.
Між тим, в установлений договором строк, відповідач свої зобов'язання не виконав.
Доказів оплати заборгованості у розмірі 49.441,32 грн за поставлену теплову енергію та плати за абонентське обслуговування у розмірі 330,66 грн відповідач не надав.
Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 49.441,32 грн за поставлену теплову енергію та за абонентське обслуговування в розмірі 330,60 грн визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення пені
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нормою частини 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 45 договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за загальний період прострочення з 01.01.2025 до 22.05.2025 (по кожному акту окремо) на загальну суму 485,37 грн.
Господарський суд перевірив розрахунок пені визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 485,37 грн.
Відповідач контррозрахунку не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку не висловив, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 515,35 грн пені підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував три проценти річних за загальний період прострочення з 01.01.2025 по 22.05.2025 на загальну суму 398,93 грн.
Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню 398,93 грн.
Позивач нарахував інфляційні втрати за загальний період прострочення з січня 2025 року по травень 2025 року на загальну суму 1.306,58 грн.
Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню 1.306,58 грн.
Відповідач контррозрахунку не надав; арифметичну правильність вимог не заперечив.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Судом, також враховані положення Постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", якою постановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.
З цього приводу суд зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" регламентує заборону нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги саме населенням. В даній справі відповідач у правовідносинах з позивачем виступає як господарюючий суб'єкт (спеціальний суб'єкт) - фізична особа - підприємець, отже пільги, передбачені законодавством для населення на нього не розповсюджуються.
Отже, суд дійшов висновку, що дія постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 не поширюється на правовідносини у даній справі.
У справі, що розглядається, суд дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають задоволенню.
Судові витрати
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача у розмірі 3.028,00 грн.
Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Семенова Олександра Володимировича ( АДРЕСА_5 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ ЕЛЕКТРИЧНА, будинок 1; ідентифікаційний код 00130850) 49.441,32 грн (сорок дев'ять тисяч чотириста сорок одну грн 32 к.) основної заборгованості, 330,66 грн (триста тридцять грн 66 к.) плати за абонентське обслуговування, 485,37 грн (чотириста вісімдесят п'ять грн 37 к.) пені, 398,93 грн (триста дев'яносто вісім грн 93 к.) трьох процентів річних, 1.306,58 грн (одну тисячу триста шість грн 58 к.) інфляційних втрат, 3.028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 к.) судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.А. Дупляк