07.08.2025 року м. Дніпро Справа № 904/4053/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач),
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Югсинтез" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2024р. (суддя Бєлік В.Г., м. Дніпро, повний текст рішення складено 02.12.2024р.) у справі
за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ, в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція", м. Нетішин, Хмельницька область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Югсинтез", м. Дніпро
про стягнення штрафних санцій у загальному розмірі 11 024,21 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог.
Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Югсинтез" штрафні санкції за порушення строку поставки товару за договором поставки №53-124-13-22-17390 від 15.03.2022 у загальному розмірі 11 024,21 грн., з яких: пеня у розмірі 5 913,65 грн., штраф у розмірі 5 110,56 грн.
Позов обґрунтований порушенням Відповідачем строку поставки товару за вказаним вище договором.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2024р. у справі № 904/4053/24 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. З урахуванням ухвали про виправлення описки, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Югсинтез" на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" пеню у розмірі 5913,65 грн., штраф у розмірі 5 110,56 грн., а також витрат по сплаті судового збору .
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Югсинтез" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Скарга обґрунтована тим, що укладаючи спірний Договір, Позивачеві було відомо про прийняття 03.03.2022 Постанови Кабінету Міністрів України № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації» , про Позиції номенклатури Товару №№2-5, 7-19 , наведені у Специфікації №1, які містять посилання на те, що дана Продукція (Товар) має походження рф, а також про те, що даний товар Відповідачем було завезено в Україну у 2021 році (тобто, до початку збройної агресії російської федерації, розпочатої 24.02.2022). З наведеного убачається, що будь-яких перешкод та підстав для затримання поставки товару за спірним Договором у Відповідача не було, а зволікання Позивача з його прийняттям було необґрунтованим та безпідставним.
За доводами Скаржника, на виконання п.3.2 Договору Постачальник за 3 дні до відвантаження направив Покупцю письмове повідомлення про готовність Товару до відвантаження. Не маючи жодних перешкод для своєчасного постачанні товару, Відповідач весь строк, встановлений для його поставки, не поставляв його у зв'язку з численними усними проханнями про це Покупця. Так, 29.04.2022 звернувся до Позивача з повідомленням про поставку за Договором, яке було проігноровано Позивачем і до липня 2024 р. жодного повідомлення від Позивача про готовність прийняти даний Товар або відмову від його прийняття він не отримав.
На думку Апелянта, у даному випадку має місце не стягнення штрафних санкцій за затримку постави товару за Договором поставки №53-124-13-22-17390 від 15.03.2022, а зволікання Покупця - НАЕК "Енергоатом", в особі ВП ХАЕС, з його прийняттям без достатніх підстав, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а суд першої інстанції не звернув увагу на докази надані Відповідачем на підтвердження цієї обставини.
Скаржник стверджує, що Позивачем не доведено належними та обґрунтованими доказами факт затримки поставки товару за спірним Договором саме Відповідачем. Позивачем неповно викладено всі обставини даної справи та не надані усі докази, які мають безпосереднє відношення до даного позову.
З огляду на викладене, Апелянт вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного Рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, які суд першої інстанції визнав встановленими, є недоведеними та такими, що не відповідають повним обставинам даної справи.
У відповіді на відзив Відповідач зазначає, що належної оцінки таким доказам Відповідача, як митна декларація (форма МД-3) №IM40 ДЕ, форма 3538, що доводить наявність товару у ТОВ "Югсинтез" на момент укладення спірного Договору та можливість його своєчасного постачання Позивачеві, Повідомлення №29-04-1 від 29.04.2022, яке Відповідач змушений був надіслати Позивачу, оскільки вже пройшли строки постачання Товару, а від останнього не було згоди на його постачання та експрес-накладна АТ «Нова пошта» №20400287606726 від 06.07.2022, судом першої інстанції не надано.
На думку Відповідача, суд безпідставно не застосував правову норму, яку належить застосувати до цих правовідносин, зокрема, ст. 689, ст. 690 ЦК України.
Стосовно не оспорення рішення суду у частині порядку, методології та строків здійснених розрахунків штрафних санкцій за Договором, то на переконання Відповідача, у даному випадку предметом даної Апеляційної скарги є правова підстава, яка виключає нарахування штрафних санкцій - ст. 689 ЦК України у кореспонденції з ч.4 ст. 690 ЦК України.
Щодо твердження Позивача стосовно того, що не весь товар має походження рф, проте і інший товар не було поставлено ТОВ "Югсинтез" у передбачений Договором строк, Відповідач зазначає, що спірним Договором не передбачено постачання Товару партіями, у тому числі, у залежності від його походження.
Відповідач вказує, що ВП НАЕК знаючи про збіг строків поставки товару за спірним Договором, жодного разу не звертався до ТОВ "Югсинтез" з вимогою такої поставки, у тому числі, у частини товару, походження не з рф .
Додатково Відповідач звертає увагу, що ВП НАЕК, отримавши товар за Договором поставки №53-124-13-22-17390 від 15.03.2022, та маючи зобов'язання сплатити його вартість до 06.09.2022 (останній день) з урахуванням п.5.1. Договору, станом на 29.01.2025 заборгованість за даним Договором у розмірі 81 667,95 грн. не сплатив, незважаючи на те, що є Рішення Господарського суду м. Києва по справі №910/2040/24 від 22.05.2024, яке набрало чинності, про її стягнення. При цьому Відповідач розуміє, що ця обставина не є предметом даного спору, проте, вважає за необхідне надати цю інформацію Центральному апеляційному господарському суду.
Інші доводи відповіді на відзив є аналогічними з доводами , наведеними в апеляційній скарзі Відповідача.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Позивач у відзиві не погоджується із апеляційною скаргою Відповідача, оскільки вважає її безпідставною, необґрунтованою та не підтвердженою доказами.
Позивач звертає увагу, що ТОВ "Югсинтез" у своїй апеляційній скарзі не оспорює законності і обґрунтованості оскаржуваного рішення у частині порядку, методології та строків здійснених розрахунків штрафних санкцій за Договором.
За твердженнями Позивача, доводи Відповідача про те, що він не здійснював поставку товару у встановлений Договором строк на численні усні прохання філії "ВП ХАЕС", у зв'язку із забороною АТ "НАЕК "Енергоатом" отримувати передбачений договором від 15.03.2022 №53-124-13-22-17390 товар, оскільки певна його частина має рф походження, не підтверджуються доказами. Більше того, із жодного доказу долученого Відповідачем у справі №904/4053/24 не вбачається вказівки філією «ВП ХАЕС» на неможливість та наявність перешкод у прийнятті товару рф походження.
Позивач вважає, що прострочення строку поставки товару виникло з вини Відповідача і як наслідок нарахування Позивачем штрафних санкцій відповідно до п.8.2 Договору. Зокрема, лист Відповідача про готовність товару для поставки №29-04-1 був надісланий 29.04.2022, тобто вже після спливу передбаченого Договором строку поставки товару. Водночас, Договором не передбачено обов'язку філії «ВП ХАЕС» як Покупця надавати відповідь на вищевказаний лист про готовність до постачання товару Постачальником.
Позивач наголошує, що спроб виконання зобов'язання щодо поставки товару у погоджений сторонами строк, тобто до 14.04.2022 включно, не було здійснено. При цьому Позивач звертає увагу, що не весь товар має походження рф, проте і інший товар не було поставлено ТОВ "Югсинтез" у передбачений Договором строк. Таким чином, вказівка на зволікання отримання товару з боку філії «ВП ХАЕС» є безпідставною та не доведеною належними і допустимими доказами.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2025р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2025р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/4053/24.
Матеріали справи № 904/4053/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У даному випадку колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.01.2025 відкрито апеляційне провадження у даній справі для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи.
15.03.2022 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом") (покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Югсинтез" (постачальником) укладено Договір поставки №53-124-13-22-17390, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупцю в передбачені цим договором строки товар, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити даний товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю. ціною, по коду УКТ ЗЕД товару, які зазначаються в специфікації №1 (додаток №1 до договору), та є невід'ємною частиною договору.
У п.1.2 Договору вказано, що предметом поставки по даному договору є товар: код (15990000-4 Тютюн, тютюнові вироби та супутні товари).
Місцем виконання цього договору є місто Нетішин Хмельницької області (п. 1.3 Договору), а рік виготовлення товару - 2021-2022 (п. 2.2 Договору).
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що строк поставки товару становить протягом 30 календарних днів з дати укладення сторонами цього договору.
За умовами п. 3.2 Договору поставка товару згідно специфікації здійснюється транспортом і за рахунок постачальника на умовах DDP згідно з ІНКОТЕРМС-2020 на склад вантажоодержувача за адресою: Хмельницьке відділення ВП "Складське господарство" / склад №3, вул. Промислова, 1.4/1а, м. Нетішин, Хмельницька область, 30100).
У п.3.3 Договору сторони узгодили, що Постачальник за 3 дні до відвантаження направляє Покупцю письмове повідомлення про готовність товару до відвантаження на електронну пошту .
Датою поставки товару є дата підписання видаткової накладної / товарно-транспортної накладної вантажоодержувачем. Ризик випадковою пошкодження або випадкового знищення товару переходить до покупця з моменту поставки товару (п. 3.5 Договору).
Згідно з п.п. 4.1 - 4.3 Договору ціна товару по договору становить 60 840,00 грн, ПДВ 12 168,00 грн, а всього: 73 008,00 грн. Ціна за одиницю товару, кількість та загальна ціна товару по договору визначається специфікацією №1 (додаток №1 до договору). До ціни товару включена вартість упакування, маркування, тари, страхування, доставки до складу вантажоодержувача.
Відповідно до п. 5.1 Договору оплата поставленого товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів па розрахунковий рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатний товар згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії".
Пунктом 8.1. Договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України.
Відповідно до п. 8.2. Договору за порушення строку поставки товару Постачальник сплачує Покупцеві пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого (недопоставленого) в строк товару за кожен день прострочення, а за прострочення поставки понад 30 днів Постачальник додаткового сплачує Покупцю штраф у розмірі 7% від вказаної вартості.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності печатки) і діє до повного виконання, а в частині виконання гарантійних зобов'язань, що передбачені даним договором, - до спливу гарантійних строків (п. 11.1 Договору).
У специфікації №1 сторонами було погоджено постачання паперу фільтрувального на загальну суму 73 008,00 грн з ПДВ.
29.04.2022 Відповідач надіслав на адресу Позивача повідомлення про поставку.
Згідно з видатковою накладною №6 від 04.07.2022, Постачальник поставив для Покупця передбачений Договором товар 06.07.2022.
У зв'язку з порушенням Відповідачем строку поставки товару, Позивачем на підставі п.8.2 Договору, нараховані: пеня у розмірі 5 913,65 грн. за прострочення поставки товару за Договором з 15.04.2022 по 05.07.2022 включно (81 календарний день), що обрахована за формулою 73 008,00 / 100 *0,1*81, а також штраф у загальному розмірі 5 110,56 грн.
Отже, за підрахунками Позивача, розмір штрафних санкцій за період прострочення поставки товару за Договором з 15.04.2022 по 05.07.2022 включно складають 11 024,21 грн (5 913,65 грн. пеня + 5 110,56 грн. штраф).
Для врегулювання цього спору у досудовому порядку Позивачем на адресу Відповідача були надіслані претензії №45-30-3400/11908 від 06.06.2024, яка залишена Відповідачем без задоволення , а також №45-30-3973/17251 від 20.08.2024.
Неоплата Відповідачем вказаних сум пені та штрафу стало підставою для звернення Позивача з позовом у даній справі.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення, яке обґрунтовано тим, що Відповідачем не надано належних, допустимих і достатніх доказів наявності передбачених законом підстав для звільнення його від відповідальності за прострочення виконання його обов'язку перед Позивачем щодо поставки товару за Договором, яке, у свою чергу, є доведеним.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішень суду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
За змістом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Спірні правовідносини сторін у даній справі врегульовані договором поставки.
За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У даному випадку, сторони у п. 3.1 Договору передбачили, що строк поставки товару становить протягом 30 календарних днів з дати укладення цього договору. Тобто, враховуючи дату укладення договору - 15.03.2022, товар мав бути поставлений у повному обсязі Постачальником на склад Вантажоодержувача у строк не пізніше 14.04.2022.
Таким чином, першим днем прострочення поставки є 15.04.2022.
Приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Щодо досліджуваної справи, то, як встановлено раніше, Відповідачем, після повідомлення Позивача 29.04.2022, товар поставлено лише 04.07.2022, тобто поза межами передбаченого договором строку більш ніж 30 днів, що є порушення ним взятих на себе зобов'язань .
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У силу приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
У даному випадку, з умов п.8.2 Договору вбачається, що за порушення строків поставки або недопоставку товару Постачальник зобов'язаний сплатити Покупцеві пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого (недопоставленого) у строк товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів Постачальник додатково сплачує Покупцю штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості.
Отже, з урахування положень наведених норм та вищезазначених обставин справи, а саме підтверджений факт неналежного виконання Відповідачем зобов'язання за договором №53-124-13-22-17390 від 15.03.2022 у частині своєчасної поставки товару та ненадання ним доказів, які б спростовували таке порушення, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок, про стягнення з Відповідача пені у сумі 5 913,65 грн, а також штрафу у сумі 5 110,56 грн., враховуючи, що ці суми відповідають умовам договору, є арифметично правильними та не спростовані Відповідачем.
Заперечення щодо здійснених Позивачем розрахунків Скаржником не наведені, власні контррозрахунки не надані.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За загальним правилом, доказування полягає не лише у поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.
У цьому спорі, на підтвердження своєї позиції, Відповідачем не надано належних доказів, зокрема й на підтвердження обставин наявності будь-яких прохань Позивача про відтермінування поставки.
Документи (Митна декларація, Повідомлення про поставку товару, експрес-накладна тощо), на які посилається Скаржник в апеляційній скарзі, не спростовують факт поставки Відповідачем продукції з пропуском строку, передбаченого договором.
При цьому, аргументи скарги про недоведення Позивачем факту затримки поставки товару за спірним Договором саме Відповідачем спростовується наявними у матеріалах справи доказами.
Твердження Скаржника про порушення строку поставки товару з посиланням на неотримання від Позивача згоди на його постачання відхиляються колегією суддів.
Так, ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У спірному договорі сторони чітко визначити, що поставка товару здійснюється на протязі 3 днів після повідомлення Постачальника. Наявність будь-якої відповіді на повідомлення Постачальника про поставку товару сторонами у договорі не передбачено.
Разом з тим, Позивач свій обов'язок з прийняття товару виконав, поставлений Відповідачем товар отримав у повному обсязі, від прийняття такого товару Позивач не відмовлявся. Докази зворотного у справі відсутні.
За таких умов, доводи скарги про наявність підстав для застосування у даному випадку положень ст. ст. 689, 690 ЦК України, які регулюють відносини щодо обов'язку покупця прийняти товар та зберігання товару не прийнятого покупцем, є безпідставними, оскільки гуртуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм права.
Стосовно доводів скарги про наявність боргу Позивача за поставлений товар, то, як правильно зазначив сам Скаржник, неналежне виконання Позивачем своїх зобов'язань за договором не є предметом розгляду у даній справі. Крім того, ця обставина також не спростовує порушення зобов'язань за договором ТОВ"Югсинтез".
Решту доводів Апелянта суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі.
Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються належними та допустимими доказами і ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційних скарг в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційних скарг, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за їх подання і розгляд покладаються на Скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Югсинтез" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2024р. у справі № 904/4053/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін