06.08.2025 року м. Дніпро Справа № 904/2359/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )
суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: Гребененко І.О.
від відповідача-1: Баден О.В.
від відповідача-2: Баден О.В.
від третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги
Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайфу-Метеор"
та
Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард Буд Проект"
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2025 р.
( суддя Мельниченко І.Ф., м. Дніпро, повний текст ухвали складено 10.06.2025 р.),
прийняту за результатами розгляду клопотання
Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайфу-Метеор"
та
Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард Буд Проект",
про скасування заходів забезпечення позову
у справі
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Трубоізолкомплект",
м. Дніпро
до відповідача -1:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайфу-Метеор",
м. Дніпро
до відповідача -2:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард Буд Проект",
м. Київ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:
Товариство з обмеженою відповідальністю " Метал Північ",
м. Київ
про стягнення заборгованості, в сумі 6 655 351,93 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Трубоізолкомплект" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайфу-Метеор" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард Буд Проект" 6 655 351,93 грн., що складають суму заборгованості за договором поруки від 16.10.2023 р..
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2025 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛ ПІВНІЧ".
19.05.2025 р. за заявою Позивача судом вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайфу-Метеор" у розмірі 3 327 675,96 грн., та на грошові кошти, що знаходяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард Буд Проект" у розмірі 3 327 675,96 грн.
04.06.2025 р. Відповідачами подані клопотання про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2025 р.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2025 р. у справі № 904/2359/25 в задоволенні клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайфу-Метеор" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард Буд Проект" про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайфу-Метеор".
Не погодившись з вказаною ухвалою, через систему "Електронний суд", Товариство з обмеженою відповідальністю "Тайфу-Метеор" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2025 р. у справі № 904/2359/25 та прийняти нове рішення, яким скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою суду від 19.05.2025 р. в повному обсязі.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає наведені судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі аргументи помилковими, такими, що не засновані на нормах чинного законодавства, а висновки суду за результатом розгляду клопотань відповідачів такими, що суперечать нормам матеріального права, процесуального права, правовій позиції Верховного Суду щодо преклюзивних строків поруки, висловлених в постанові від 04.07.2023 р. у справі № 2-1268/11, а також обставинам справи, наявним у справі письмовим доказам та поясненням сторін, наданим в ході розгляду питань, порушених у клопотаннях відповідачів.
Скаржник вказує на те, що суд при винесенні оскаржуваної ухвали допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Згідно вищенаведеного, суд застосував неіснуючу норму законодавства без вказівки її джерела, з посиланням на яку дійшов висновку про відсутність процесуальних підстав для задоволення клопотання. Суд не досліджував аргументи, наведені в клопотаннях відповідачів, взагалі не надав їм жодної оцінки, спираючись на хибне уявлення про процесуальну безпідставність перегляду без зміни обставин за предметом спору. В той час як за клопотаннями відповідачів наголошується не на зміну обставин, що стали підставою для застосування заходів забезпечення позову, а на їх відсутність на момент винесення рішення судом першої інстанції. Відтак суд в ході розгляду клопотання про скасування позову всупереч вимогам ГПК У країни не дослідив, чи були підстави для забезпечення позову, а саме - чи існують правовідносини, реалізацію яких суд забезпечив.
Водночас, на думку Скаржника, суд при винесенні оскаржуваного рішення допустив неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
При цьому, Скаржник зазначає, що відповідачі наполягають в клопотанні на відсутність таких правовідносин, які суд забезпечив, оскільки на момент пред'явлення фінансової вимоги до поручителів порука вже припинилась по строку дії, встановленому в договорі. В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що сторони визначили такий строк в договорі, отже він відповідно сплив на момент пред'явлення вимоги до поручителів, однак позивач вважає, що може розраховувати на правомірність фінансової вимоги за строком позовної давності, а не за строком дії поруки.
Скаржник наголошує на тому, що висновки суду про застосуванню заходів забезпечення позову суперечать поданим у справі доказам, згідно яких визначено строк дії поруки до 30.03.2025 р.. Зазначені факти не можна розцінювати як спір про право, який має бути досліджений в ході позовного провадження, адже строк дії поруки - єдиний очевидний прямо визначений в договорі факт припинення 30.03.2025 р. зобов'язань поручителів по сплаті боргу основного боржника, а відповідно звернення з позовними вимогами, а також будь-якими іншими вимогами після спливу цього строку має очевидно необґрунтований незаконний характер. Відповідно заява про забезпечення позову є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а застосовані судом заходи забезпечення за необґрунтованими та незаконними вимогами підлягають скасуванню.
Скаржник зазначає, що заперечує проти обґрунтованості заходів забезпечення позову, застосованих судом, в повному обсязі та просить суд їх скасувати. Відповідач-2 продовжує здійснювати господарську діяльність, відкритий до обміну інформацією за предметом спору з Позивачем, не змінює ані місця реєстрації, ані зміст активів, має численні діючі проекти будівництва, є підрядником за тендерними договорами, виконує будівельні підряди для низки підприємств, у тому числі і комунальної форми власності в різних регіонах України. Ця діяльність передбачає прийняття Відповідачем на себе обов'язків за договорами перед третіми особами. Отже, грошові кошти на рахунку Відповідача у повному обсязі є такими, що покликані на своєчасне виконання взятих на себе Відповідачем обов'язків перед третіми особами та в повному обсязі задіяні в господарському оберті. Заявлені втрати Відповідача від застосування заходів забезпечення позову є збитками в розумінні матеріального і процесуального права. Всі наведені факти є очевидними та підтверджуються загальнодоступними ресурсами щодо інформації про господарську діяльність Відповідача.
У відповіді на відзив на апеляційну скаргу, ТОВ "Тайфу-Метеор" вважає правову позицію Позивача необґрунтованою, та просить задовольнити апеляційну скаргу. Також, Відповідач посилається на те, що в даному випадку сторони не відступали від положень закону, в тому числі від ч. 4 ст. 559 ЦК України. Навпаки, сторони скористались своїм правом визначити строк дії поруки і визначили в договорі відповідну дату - не пізніше 30.03.2025 р.. Всі інші умови про застосування позовної давності не заміняють, не скасовують, не нівелюють встановлений сторонами строк дії поруки, а також жодним чином не подовжують його у випадку непред'явлення вимоги в межах строку дії поруки до поручителів.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
У відзиві на апеляційну скаргу, ТОВ "Торговий дім "Трубоізолкомплект" вважає ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2025 р. по справі № 904/2359/25 законною та обґрунтованою, прийнятою в межах норм діючого законодавства.
Позивач вказує на те, що викладені Відповідачем -1 в апеляційній скарзі доводи щодо припинення зобов'язання поруки у зв'язку із спливом строку її дії, визначеного п. 3.1 договору поруки - є необґрунтованими та суперечать умовам самого договору поруки, зокрема: договірна умова переважає спеціальні строки давності, згідно з п. 3.4 договору поруки, укладеного між сторонами 16.10.2023 р., сторони прямо погодили, що: “До усіх вимог, що випливають з цього Договору, встановлюється позовна давність у 5 років, включаючи вимоги, щодо яких законодавством встановлена спеціальна чи обмежена позовна давність». Таким чином, у відповідності до ч. 1 ст. 259 ЦК України, сторони мають право встановити інший строк позовної давності, ніж передбачено законом. Тобто встановлений строк у 5 років є пріоритетним перед ч. 4 ст. 559 ЦК України. Крім того, Відповідач -1 як в апеляційній скарзі так і в клопотанні про скасування заходів забезпечення позову поданого в суді першої інстанції посилається на обставини, які не вказують на те, що потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджатиме належному виконанню судового рішення.
6. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард Буд Проект".
Не погодившись з вказаною ухвалою, через систему "Електронний суд", Товариство з обмеженою відповідальністю "Авангард Буд Проект" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2025 р. у справі № 904/2359/25 та прийняти нове рішення, яким скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою суду від 19.05.2025 р. в повному обсязі.
7. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає наведені судом аргументи помилковими, такими, що не засновані на нормах чинного законодавства, а висновки суду за результатом розгляду клопотань відповідачів такими, що суперечать нормам матеріального права, процесуального права, правовій позиції Верховного Суду щодо преклюзивних строків поруки, висловлених в постанові від 04.07.2023 р. у справі № 2-1268/11, а також обставинам справи, наявним у справі письмовим доказам та поясненням сторін, наданим в ході розгляду питань, порушених у клопотаннях відповідачів.
Водночас, на думку Скаржника, суд при винесенні оскаржуваної ухвали допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Згідно вищенаведеного, суд застосував неіснуючу норму законодавства без вказівки її джерела, з посиланням на яку дійшов висновку про відсутність процесуальних підстав для задоволення клопотання. Суд не досліджував аргументи, наведені в клопотаннях відповідачів, взагалі не надав їм жодної оцінки, спираючись на хибне уявлення про процесуальну безпідставність перегляду без зміни обставин за предметом спору. В той час як за клопотаннями відповідачів наголошується не на зміну обставин, що стали підставою для застосування заходів забезпечення позову, а на їх відсутність на момент винесення рішення судом першої інстанції.
На переконання Скаржника, при винесенні рішення суд допустив припущення про існування правовідносин поруки та права позивача на фінансову вимогу по таким правовідносинам, однак при цьому суд не пересвідчився в тому, що обставини справи що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, натомість є недоведеними. Суд при винесенні оскаржуваного рішення проігнорував правові висновки Верховного Суду з питань преклюзивного характеру строку звернення з вимогами до поручителя, згідно яких «суд зобов'язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений вказаним приписом, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін». При цьому строк дії поруки минув 30.03.2025 р., а вимоги про стягнення сум заборгованості основного боржника з поручителів заявлені 07.04.2025 р. - після спливу строку поруки.
Скаржник наголошує на тому, що Відповідач заперечує проти обґрунтованості заходів забезпечення позову, застосованих судом, в повному обсязі та просить суд їх скасувати. Так, Відповідач -2 у справі продовжує здійснювати господарську діяльність, відкритий до обміну інформацією за предметом спору з Позивачем, не змінює ані місця реєстрації, ані зміст активів, має численні діючі проекти будівництва, є підрядником за тендерними договорами, виконує будівельні підряди для ряду підприємств, в тому числі і комунальної форми власності в різних регіонах України. Заявлені втрати Відповідача від застосування заходів забезпечення позову є збитками в розумінні матеріального і процесуального права. Наведені факти є очевидними та підтверджуються загальнодоступними ресурсами щодо інформації про господарську діяльність Відповідача.
У відповіді на відзив, ТОВ "Авангард Буд Проект" зазначає, що в даному випадку сторони не відступали від положень закону, в тому числі від ч. 4 ст. 559 ЦК. Навпаки, сторони скористались своїм правом визначити строк дії поруки і визначили в договорі відповідну дату - не пізніше 30.03.2025 р.. Всі інші умови про застосування позовної давності не заміняють, не скасовують, не нівелюють встановлений сторонами строк дії поруки, а також жодним чином не подовжують його у випадку непред'явлення вимоги в межах строку дії поруки до поручителів. Відповідач вважає правову позицію Позивача необґрунтованою, та просить задовольнити апеляційну скаргу.
8. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Трубоізолкомплект", надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «АВАНГАРД БУД ПРОЕКТ» , в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.
Так, Позивач вправі пред'явити вимогу Відповідачу -1 та Відповідачу -2 про погашення заборгованості Третьої особи протягом 3 років з моменту виникнення існуючої на момент такої вимоги заборгованості Третьої особи. Відповідач -2 в апеляційній скарзі посилається на положення ч. 4 ст. 559 ЦК України як на підставу припинення зобов'язання поруки у зв'язку із спливом строку її дії, визначеного пунктом 3.1 договору поруки - 30.03.2025 р.. Проте, така позиція є необґрунтованою та суперечить умовам самого договору поруки, зокрема: договірна умова переважає спеціальні строки давності, згідно з п. 3.4 договору поруки, укладеного між сторонами 16.10.2023 р.. Таким чином, у відповідності до ч. 1 ст. 259 ЦК України, сторони мають право встановити інший строк позовної давності, ніж передбачено законом. Тобто встановлений строк у 5 років є пріоритетним перед ч. 4 ст. 559 ЦК України.
Більш того, Відповідач -2 як в апеляційній скарзі так і в клопотанні про скасування заходів забезпечення позову поданого в суді першої інстанції посилається на обставини, які не вказують на те, що потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджатиме належному виконанню судового рішення.
9. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2025 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Дармін М.О., Чередко А.Є..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.06.2025 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/2359/25.
Матеріали справи № 904/2359/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.06.2025 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайфу-Метеор"до розгляду в судове засідання на 06.08.2025 р..
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.06.2025 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Дармін М.О., Чередко А.Є..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2025 р. відкрито апеляційне провадження у справі. Об'єднано до сумісного розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард Буд Проект" з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайфу-Метеор". Розгляд апеляційних скарг призначено в судове засідання на 06.08.2025 р..
Розпорядженням керівника апарату суду від 06.08.2025р., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Чередко А.Є., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених Рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025р. №1.
Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Чус О.В., Дарміна М.О..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.08.2025 р., судовою колегією у визначеному складі, прийнято апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайфу-Метеор" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард Буд Проект" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2025 р. у справі № 904/2359/25 до свого провадження.
В судовому засіданні 06.08.2025 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
10. Встановлені судом обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Трубоізолкомплект" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайфу-Метеор" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард Буд Проект" 6 655 351,93 грн., що складають суму заборгованості за договором поруки від 16.10.2023.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МЕТАЛ ПІВНІЧ".
19.05.2025 р. за заявою Позивача судом вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайфу-Метеор" у розмірі 3 327 675,96 грн., та на грошові кошти, що знаходяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард Буд Проект" у розмірі 3 327 675,96 грн.
04.06.2025 р. Відповідачами подані клопотання про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою суду від 19.05.2025 р., які мотивовані, у тому числі тим, що судом при винесенні ухвали не досліджені фактичні обставини правовідносин сторін, не враховано відсутність права, як обов'язкової умови для забезпечення.
Крім того, заявники вказують про те, що накладення безпідставного, на їх думку арешту, на таку значну суму для Відповідача є таким, що: 1) обмежить фінансові можливості здійснення Відповідачем оплати взятих на себе зобов'язань; 2) потягне відповідні неправомірні прострочення виконання Відповідачем взятих на себе зобов'язань перед третіми особами; 3) потягне відповідні нарахування штрафних санкцій, пені, відсотків річних та настання негативних наслідків для Відповідача, передбачених відповідними договорами з третіми особами; 4) потягне необхідність понесення відповідачем додаткових витрат у вигляді кредитів на поповнення обігового капіталу по поточним зобов'язанням відповідача з виплатою відповідних процентів за користування чужими грошовими коштами; 5) втрату ділової репутації перед третіми особами, яка напрацьована роками та є вкрай важливою на ринку аналогічних товарів та підлягає матеріальному оцінюванню.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2025 р. у справі № 904/2359/25 в задоволенні клопотаннь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайфу-Метеор" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард Буд Проект" про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що обґрунтовуючи клопотання про скасування заходів забезпечення позову, заявник посилається на обставини, які не вказують на те, що потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджатиме належному виконанню судового рішення, підстави для задоволення такого клопотання у суду відсутні.
11. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційних скарг слід відмовити, а ухвалу господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду про відмову у задоволені клопотання відповідачів про скасування заходів забезпечення суду, застосованих останнім.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави ( частина 1 ст. 2 ГПК України ).
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника) та є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи не тільки під час виконання рішення суду, а й для можливості ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Суть забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 р. у справі № 914/1570/20 виснувала, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Кюблер проти Німеччини").
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 р. у справі № 754/5683/22 констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (пункт 46, 47 постанови).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення Відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Отже, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.09.2023 р. у справі № 910/6804/23, від 18.10.2023 р. у справі № 922/1864/23.
Разом з цим, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 р. у справі № 905/448/22, розглядаючи питання забезпечення позову у справах про стягнення заборгованості, сформулювала такі висновки: "умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у Відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (пункт 21); у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість Відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей ( доведення нічим не обмеженого права Відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном ) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (пункт 23); можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами Відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для Позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та Позивач отримає задоволення своїх вимог. У разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів Боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із Позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника. Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, ст. 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду. ( пункт 24) ; за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення суми позову доцільно накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів (пункт 31)".
Отже, у разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів, саме Відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду Позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності. Така правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 р. у справі № 905/446/22.
Таким чином, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Предметом позову у цій справі є вимога майнового характеру, про стягнення з відповідачів 6 655 351,93 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2025 р. у справі № 904/2359/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Трубоізолкомплект" про забезпечення позову було задоволено частково. Суд наклав арешт на грошові кошти у розмірі 3 327 675,96 грн., що знаходяться на всіх розрахункових (поточних) рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайфу-Метеор" та на грошові кошти у розмірі 3 327 675,96 грн., що знаходяться на всіх розрахункових (поточних) рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард Буд Проект". В решті вимог, викладених в заяві, було відмлено.
Судове рішення про вжиття заходів забезпечення позову було обгрунтовано тим, що обраний Позивачем захід забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти відповідачів в межах суми позову ( 6 655 351,93 грн. ) відповідає вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Відповідачами були подані до Господарського суду Дніпропетровської області клопотання про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою суду від 19.05.2025 р., які мотивовані, у тому числі тим, що судом при винесенні ухвали не досліджені фактичні обставини правовідносин сторін, не враховано відсутність права, як обов'язкової умови для забезпечення. Крім того, заявники вказують про те, що накладення безпідставного, на їх думку арешту, на таку значну суму для Відповідача є таким, що: 1) обмежить фінансові можливості здійснення відповідачем оплати взятих на себе зобов'язань; 2) потягне відповідні неправомірні прострочення виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань перед третіми особами; 3) потягне відповідні нарахування штрафних санкцій, пені, відсотків річних та настання негативних наслідків для відповідача, передбачених відповідними договорами з третіми особами; 4) потягне необхідність понесення відповідачем додаткових витрат у вигляді кредитів на поповнення обігового капіталу по поточним зобов'язанням відповідача з виплатою відповідних процентів за користування чужими грошовими коштами; 5) втрату ділової репутації перед третіми особами, яка напрацьована роками та є вкрай важливою на ринку аналогічних товарів та підлягає матеріальному оцінюванню.
Відповідно до ст. 145 ГПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи ( п. 1 ).
Аналізуючи норми вказаної статті об'єднана палата зазначає, що після відкриття провадження у справі суд може скасувати заходи забезпечення позову у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову. Частина тринадцята вказаної статті передбачає, що заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, також скасовуються судом у разі: неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 138 цього Кодексу; повернення позовної заяви; відмови у відкритті провадження у справі ( п. п. 6.44, 6.45 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.01.2025 р. у cправі № 903/497/24 ).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення ( п. 6.35 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.01.2025 р. у cправі № 903/497/24 ).
Згідно із п. 10 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 р. N 16 враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, Заявниками ( Відповідачами ) не доведено наявності обставин пов'язаних з тим, що потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
Враховуючи наведене та приймаючи до уваги те, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог Позивача, а їх скасування може негативно впливати на права та інтереси останього, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайфу-Метеор" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард Буд Проект" про скасування заходів забезпечення позову у цій справі.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені в апеляційних скаргах аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржниками норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційних скарг.
12. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявників апеляційних скарг про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.
13. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційних скарг, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за їх подання і розгляд покладаються на Скаржників.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайфу-Метеор" - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард Буд Проект" - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2025 р. у справі № 904/2359/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржників.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 07.08.2025 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Чус