07 серпня 2025 року м. Харків Справа № 905/42/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є., суддя Стойка О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технотрейд ЛТД" (вх.1185Д/3) на рішення Господарського суду Донецької області від 05.05.2025
у справі №905/42/25 (суддя Левшина Г.В., повний текст рішення підписано 05.05.2025)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технотрейд ЛТД", с.Микільське Донецької області
до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ, м.Слов'янськ
про відшкодування збитків в порядку зворотної вимоги (регресу) у сумі 108.722,97 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Технотрейд ЛТД" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ про відшкодування збитків в порядку зворотної вимоги (регресу) у сумі 108.722,97 грн. В обґрунтування вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором №99/2024 від 11.03.2024 частині відшкодування рахунків за спожиті користувачем майна комунальні послуги, внаслідок чого утворився борг за спожиту у вересні-жовтні 2023 року електричну енергію. Рішенням господарського суду Донецької області від 11.09.2024 у справі №905/970/24 було стягнуто з ТОВ “Технотрейд ЛТД» на користь ТОВ “Донецькі енергетичні послуги» заборгованість в розмірі 106.300,57 грн, з яких: 103.553,15 грн сума боргу за спожиту електроенергію, 1291,36 грн - 3% річних, 1456,06 грн - сума інфляційних втрат, а також судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2.422,40 грн. Як зазначає позивач, вказане рішення виконано ним повністю, а тому у товариства виникло право зворотної вимоги (регресу) до відповідача - Квартирно-експлуатаційного відділу м.Луганськ, з огляду на неналежне виконання останнім договірних зобов'язань.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 05.05.2025 у справі №905/42/25 у задоволенні позову відмовлено.
Позивач з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 05.05.2025 у справі №905/42/25 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, судові витрати по розгляду апеляційної скарги покласти на відповідача. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим у зв'язку із неповнотою встановлення обставин, які мають значення для справи, неправильністю дослідження та оцінки доказів та недоведеністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- суд першої інстанції не надав належної оцінки документам, наданим позивачем, які підтверджують наявність обов'язку відповідача здійснити відшкодування вартості спожитої електричної енергії, зокрема Акту приймання-передачі комунальних послуг та рахунків за спожиту електроенергію;
- відповідач не надав суду жодних доказів щодо заперечень наявності заборгованості за електричну енергію, що є порушенням ч.1 ст.74 ГПК України, оскільки не було подано належних доказів, підтверджуючих відсутність заборгованості, а також заперечення на претензію позивача від 23.12.2024;
- судом не була оцінена триваюча бездіяльність відповідача щодо укладення Договору про відшкодування вартості комунальних послуг, що суперечить умовам п.8.3 Договору №306/2024 та створює перешкоди для відшкодування вартості спожитої електричної енергії.
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2025 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Медуниця О.Є., Радіонова О.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача, встановлено строк по 23.06.2025 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 ГПК України. Запропоновано учасникам справи в строк по 23.06.2025 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копій та доданих до них документів іншим учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 ГПК України. Визначено розглядати справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано матеріали справи №905/42/25 з Господарського суду Донецької області.
04.06.2025 матеріали справи №917/42/25 надійшли на адресу Східного апеляційного господарського суду.
19.06.2025 відповідач в межах означеного строку направив до Східного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції. Аргументуючи свою позицію по справі, відповідач не погоджується з твердженнями апелянта про те, що суд першої інстанції порушив норми права, зокрема, щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та неналежної оцінки Акту приймання-передачі комунальних послуг від 02.09.2024. Так, відповідач вказує, що цей Акт був поданий до матеріалів справи лише після подачі позову, тому суд не мав змоги оцінити його на момент звернення до суду. Крім того, суд першої інстанції правильно зазначив, що позивач сам підтвердив відсутність цього Акту на момент подачі позову. Таким чином, висновок суду про відсутність підстав для стягнення збитків з відповідача є обґрунтованим. Отже, твердження апелянта щодо порушення процесуальних норм не відповідають фактичним обставинам справи.
Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2025 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Медуниця О.Є., Стойка О.В., в зв'язку з відставкою судді Радіонової О.О.
Згідно положень ст.32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За приписами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло.
За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.
В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи та вимоги учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає таке.
Як встановлено судом першої інстанції, 11.03.2024 між ТОВ "Технотрейд ЛТД" (Сторона 1), Військовою частиною НОМЕР_1 (Сторона 2) та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Луганськ (Сторона 3) було підписано договір №99/2024, за умовами якого Сторона 1 надає Стороні 2 можливість на спільне безоплатне користування нерухомим майном, що знаходиться у власності (управлінні) Сторони 1 на підставі номеру об'єкту в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №5281913: нежитлова будівля (ремонтна майстерня), площею 511,8 кв.м., що розташоване за адресою: с.Микільське, Слов?янського району, Донецької області, пл. Виробничий комплекс, будинок 7, у подальшому майно.
Іншими умовами Договору №99/2024 передбачено наступне:
- спільне користування майном здійснюється на безоплатній основі. Сторона 3 зобов'язана відшкодувати Стороні 1 всі витрати за комунальні послуги, які були отримані та підтверджені стороною 2 за час дії цього договору. Всі відшкодування за отримані комунальні послуги Стороною 2 за цим договором сплачуються Стороною 3, але виключно за погодженням із нею. Підставою для відшкодування Стороною 3 за Сторону 2 комунальних послуг є Акти виконаних робіт, що складені Стороною 1 та підтверджені Стороною 2, та копії рахунків, що виставлені стороні 1 постачальними організаціями, які надають комунальні послуги. Сторона 3 не відповідає за зобов'язаннями сторони 2 крім тих зобов'язань, що визначені у договорі (розділ 3 Договору №99/2024);
- обов'язками Сторони 3 є відшкодувати Стороні 1 вартість комунальних послуг, що спожиті Стороною 2 у термін дії цього договору; укласти із стороною 1 договори на відшкодування вартості комунальних послуг (п.п.8.2, 8.3 Договору №99/2024);
- цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє на період воєнного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування. У відповідності до статті 631 Цивільного кодексу України та ст.180 Господарського кодексу України даний договір поширює свою дію на відносини, які фактично склалися до моменту його укладання, а саме з 02.02.2024 (п.11.1 Договору №99/2024).
На виконання умов договору, між Сторонами 1, 2, та 3 було підписано Акт приймання-передачі майна (в користування) від 02.02.2024. Відповідно до цього акту, ТОВ "Технотрейд ЛТД" передала Військовій частині НОМЕР_1 нежитлову будівлю (ремонтну майстерню), загальною площею 511,8 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 5281913), яка передавалась в належному стані та з електропостачанням. Військова частина НОМЕР_1 , в свою чергу, прийняла це приміщення.
Згідно з домовленістю сторін, умови договору набирають чинності з моменту його підписання і діють на період воєнного стану, починаючи з 02.02.2024.
Показники лічильника електроенергії на момент прийому майна станом на 02.02.2024 становили 147 670 кВт*год
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем було подано Акт приймання-передачі комунальних послуг (постачання електричної енергії) від 02.09.2024, згідно з яким ТОВ «Технотрейд ЛТД» та Військова частина НОМЕР_1 погодили факт споживання електричної енергії військовою частиною у нежитлових приміщеннях позивача за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: у вересні 2023 року було спожито 9748,8 кВт (з показників 147670 до 157418,08 кВт), а у жовтні 2023 року - 598,8 кВт (з показників 157418,08 до 158014,88 кВт). Лічильник НІК 2303 АК1 №0046096.
29.08.2024 між ТОВ "Технотрейд ЛТД" (Сторона 1), Військовою частиною НОМЕР_2 (Сторона 2) та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Луганськ (Сторона 3) було підписано договір №306/2024, за умовами якого Сторона 1 надає Стороні 2 можливість на спільне безоплатне користування нерухомим майном, що знаходиться у власності (управлінні) Сторони 1 на підставі Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності: комплекс будівель, площею 1962,8 кв.м., що розташоване за адресою відповідно до Заявки на розміщення військової частини (сторони 2) від 30.06.2024 №10/560, у подальшому майно.
Іншими умовами Договору №306/2024 передбачено наступне:
- Сторони погодили наступне: спільне користування майном здійснюється на безоплатній основі. Сторона 3 зобов'язана відшкодувати стороні 1 всі витрати за комунальні послуги, які були отримані та підтверджені Стороною 2 за час дії цього договору. Всі відшкодування за отримані комунальні послуги Стороною 2 за цим договором сплачуються Стороною 3, але виключно за погодженням із нею. Підставою для відшкодування Стороною 3 за Сторону 2 комунальних послуг є Акти виконаних робіт, що складені Стороною 1 та підтверджені Стороною 2, та копії рахунків, що виставлені стороні 1 постачальними організаціями, які надають комунальні послуги. Сторона 3 не відповідає за зобов'язаннями Сторони 2 крім тих зобов'язань, що визначені у договорі (розділ 3 Договору №306/2024);
- обов'язками Сторони 3 є відшкодувати Стороні 1 вартість комунальних послуг, що спожиті Стороною 2 у термін дії цього договору; укласти із Стороною 1 договори на відшкодування вартості комунальних послуг (п.п.8.2, 8.3 Договору №306/2024);
- цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє на період воєнного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування. У відповідності до статті 631 Цивільного кодексу України та ст.180 Господарського кодексу України даний договір поширює свою дію на відносини, які фактично склалися до моменту його укладання, а саме з 01.04.2023 року (п.11.1 Договору №306/2024).
На виконання умов договору №306/2024 Сторонами 1, 2, 3 підписано Акт приймання передачі майна (в користування) від 01.04.2024, згідно якого ТОВ «Технотрейд ЛТД» передало об'єкт оренди частину нежитлових приміщень загальною площею 1962,8 кв. м., розташовані в будівлях за адресою: с.Микільське площа Виробничий комплекс буд.№5 та с.Микільське площа Виробничий комплекс буд.№6 в належному для експлуатації стані, а Військова частина НОМЕР_2 прийняла відповідне приміщення.
Згідно з умовами Договору №306/2024, сторони погодили, що його умови регулюють відносини, які виникли з моменту укладення договору. Договір набирає чинності з 01.04.2023 і діє до закінчення особливого періоду.
Під час прийому-передачі майна було зафіксовано, що показники лічильників енергоносіїв на 01.04.2023 становили: лічильник НІК 2301 АП1 №0619640 - 042330,00.
У матеріалах справи відсутні докази укладення договорів щодо відшкодування вартості комунальних послуг відповідно до вимог пунктів 8.3 Договору №99/2024 та Договору №306/2024.
Крім того, сторони не надали доказів повернення орендованого майна.
Спір між ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» та ТОВ «Технотрейд ЛТД» щодо стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію розглядався в судовому порядку у Господарському суді Донецької області. Рішенням від 11.09.2024 по справі №905/970/24 позов ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» був задоволений, і з відповідача стягнуто заборгованість у розмірі 106.300,57 грн. З цієї суми: 103.553,15 грн становить борг за спожиту електроенергію, 1291,36 грн - 3% річних, 1456,06 грн - сума інфляційних втрат, а також судові витрати у вигляді сплати судового збору - 2422,40 грн.
Згідно з наказом, виданим судом 03.10.2024, ТОВ «Технотрейд ЛТД» виконало рішення у повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних інструкцій, поданих на оплату: від 28.10.2024 №1481, №1482, №1483, від 13.11.2024 №1534, від 10.12.2024 №1573.
Позивачем до матеріалів справи було долучено примірник договору про постачання електричної енергії з постачальником універсальних послуг та комерційну пропозицію «Надійна - Донецьк» із сайту постачальника, а також акти приймання-передавання товарної продукції (електроенергії) за вересень 2023 року в обсязі 13140 кВт·год на суму 100.552,85 грн та за жовтень 2023 року в обсязі 1001 кВт·год на суму 7910,70 грн. Крім того, були надані копії рахунків на зазначені суми.
При дослідженні вказаних документів, Господарський суд Донецької області, ухвалюючи рішення від 11.09.2024 по справі №905/970/24, дійшов висновку, що ТОВ «Технотрейд ЛТД» не виконало своїх зобов'язань за договором та не здійснило оплату за спожиту електричну енергію в сумі 103.553,15 грн.
23.12.2024 ТОВ «Технотрейд ЛТД» звернулося до відповідача з претензією №1/23-12-24, в якій підкреслило необхідність відшкодування суми, стягнутої рішенням Господарського суду Донецької області по справі №905/970/24. До претензії були долучені акти приймання-передавання електроенергії за вересень та жовтень 2023 року, рішення суду від 11.09.2024 та платіжні доручення від 28.10.2024 №1481, №1482, №1483, від 13.11.2024 №1534, від 10.12.2024 №1573.
Позивач зазначає, що на момент звернення до суду в межах даного провадження, - відповіді на претензію не надано, а заборгованість не була сплачена в добровільному порядку. зазначені обставини стали підставою для звернення Товариства до Господарського суду з вимогою стягнення збитків у розмірі 108.722,97 грн на підставі зворотної вимоги (регресу).
Відповідач, в свою чергу, проти задоволення позовних вимог заперечував та вказував на те, що між сторонами не були укладені договори на відшкодування вартості комунальних послуг. Також, за його словами, відсутні докази виконання позивачем умов пунктів 3.4 договорів №99/2024 від 11.03.2024 та №306/2024 від 29.08.2024.
Господарський суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ «Технотрейд ЛТД», мотивував своє рішення тим, що позивач не довів наявність усіх необхідних елементів для задоволення позову, зокрема, не доведено факту наявності збитків, вини відповідача та причинного зв'язку між діями відповідача та збитками позивача. Суд зазначив, що умови договору, які регулюють відшкодування вартості комунальних послуг, не були виконані позивачем, оскільки відсутні докази укладення відповідних договорів на відшкодування вартості комунальних послуг, а також не надано актів виконаних робіт, погоджених з військовими частинами. Зокрема, позивач не виконав умов договорів щодо надання узгоджених актів виконаних робіт, що унеможливило виконання зобов'язань Квартирно-експлуатаційним відділом міста Луганськ. Крім того, суд підкреслив, що витрати зі сплати судового збору, що були стягнуті в іншій справі, не можуть вважатися збитками і не підлягають відшкодуванню в рамках цього позову. Враховуючи це, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з правильністю правових висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Предметом спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення збитків, завданих порушенням договірних зобов'язань відповідачем, зокрема відшкодування суми заборгованості за спожиту електричну енергію.
Колегія суддів під час апеляційного перегляду має з'ясувати правильність оцінки доказів, а також наявність усіх необхідних елементів для стягнення збитків, зокрема факт порушення зобов'язань, розмір завданих збитків, причинно-наслідковий зв'язок між порушенням та збитками, а також правові підстави для задоволення регресної вимоги.
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України. При цьому, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22 Цивільного кодексу України).
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, передбачені статтею 1166 ЦК України, частиною першою якої встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, г) вина.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду (ст.22 ЦК України).
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Відповідно до ч.2 ст.1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.
Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи: неправомірність поведінки особи, якою можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; наявність шкоди, під котрою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо); причинний зв'язок, який виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина особи, що завдала шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Згідно зі ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
При цьому, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) або доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Аналогічна правова норма викладена і у ст.228 Господарського кодексу України, за приписами якої учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов'язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб'єктів господарювання або стягнути збитки з винних працівників підприємства відповідно до вимог законодавства про працю.
В особи, яка відшкодувала шкоду, право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу виникає виключно до тих осіб, в діях або бездіяльності яких наявна вина, що є підставою цивільно/господарсько-правової відповідальності.
Разом із наведеним у розумінні процесуального закону саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, вини, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони.
Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Господарський суд встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що між ТОВ «Технотрейд ЛТД», Квартирно-експлуатаційним відділом м.Луганськ та відповідною військовою частиною укладено договори №99/2024 від 11.03.2024 та №306/2024 від 29.08.2024, які містять аналогічні положення, різняться лише датами набрання чинності та початку їх дії.
Разом із тим, у матеріалах справи відсутні належні докази укладення окремих договорів на відшкодування вартості комунальних послуг, передбачених пунктом 8.3 вказаних договорів. Обов'язок укладення таких договорів, як вірно вказав суд, покладався саме на відповідача. Однак це не виключає обов'язку позивача дотриматись встановленої процедури та документального оформлення підстав для відшкодування.
Суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що виконання умов договорів передбачало, зокрема, подання відповідачу актів виконаних робіт, погоджених із військовою частиною, а також відповідних рахунків. Натомість, сам позивач у поданому клопотанні від 15.03.2025 визнав, що станом на момент подання позову такі Акти були відсутні. Водночас, відповідач також заперечив факт отримання зазначених документів, що унеможливило виконання ним своїх договірних зобов'язань.
Таким чином, недотримання позивачем умов договорів щодо оформлення та надання необхідних підтвердних документів (зокрема, погоджених Актів) виключає наявність вини відповідача у невиконанні ним зобов'язань.
Також колегія суддів зазначає, що суми 3% річних, інфляційних втрат і судового збору, що були стягнуті у справі №905/970/24, не кваліфікуються як збитки у розумінні ст. 22 ЦК України, що обґрунтовано встановлено судом першої інстанції. Як правильно зазначив суд, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Луганськ не був стороною договору з ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» та не брав участі у справі №905/970/24, що виключає можливість покладення на нього відповідальності у порядку регресу.
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо невиконання умов договорів №99/2024 та №306/2024, то колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими. Як вже було зазначено, сам позивач у клопотанні від 15.03.2025 підтвердив відсутність Актів виконаних робіт, погоджених із військовими частинами, на момент звернення з позовом. Ці Акти, відповідно до умов вказаних договорів, є необхідною підставою для здійснення відповідачем подальших дій, зокрема - відшкодування вартості комунальних послуг. Таким чином, саме недотримання позивачем встановленого порядку документального оформлення позбавило відповідача можливості виконати свої зобов'язання у належний спосіб.
Посилання апелянта на те, що Акт приймання-передачі комунальних послуг від 02.09.2024 не був належно оцінений судом, є безпідставним, оскільки як встановив суд першої інстанції, зазначений акт було долучено до матеріалів справи вже після подачі позову, а тому він об'єктивно не міг підтверджувати наявність у позивача вимог на момент звернення до суду. Крім того, жодних доказів того, що цей Акт був погоджений сторонами в порядку, передбаченому умовами договорів, матеріали справи не містять.
Не заслуговують на увагу й доводи скаржника про те, що обов'язок укласти договори на відшкодування вартості комунальних послуг лежав виключно на відповідачі, адже укладені між сторонами Договори передбачають взаємну участь усіх сторін, зокрема і військової частини, у формуванні підстав для відшкодування. Зокрема, відповідно до пунктів 8.3 вказаних договорів, саме позивач мав передати відповідачу акти, погоджені з військовою частиною, та копії рахунків постачальників. Відсутність таких документів на момент звернення з позовом свідчить про недотримання позивачем встановленого договором порядку.
На переконання колегії суддів, аргументація апелянта щодо наявності збитків у вигляді сум, стягнутих з нього рішенням Господарського суду Донецької області у справі №905/970/24, не ґрунтується на нормах чинного законодавства. Як правильно встановив суд першої інстанції, частина заявлених до стягнення витрат складається із судового збору, 3% річних та інфляційних втрат, стягнутих у межах іншого провадження. Вказані складові не можуть розглядатись як збитки в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України, з огляду на правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.04.2025 у справі №925/1196/18, де зазначено, що процесуальні витрати не підлягають компенсації шляхом окремого цивільного позову.
Таким чином, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять жодних нових обставин, які б могли вплинути на законність чи обґрунтованість ухваленого рішення.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач не довів наявності всіх обов'язкових елементів складу господарського правопорушення, а саме: наявності збитків у заявленому розмірі, протиправної поведінки (дій або бездіяльності) відповідача, причинного зв'язку між такими діями/бездіяльністю і шкодою, а також вини відповідача.
Доведення в господарському процесі стороною наявності виникнення підстав для стягнення збитків, усіх його елементів, покладається саме на позивача, натомість в даному випадку у розумінні положень статті 73, 74 Господарського процесуального кодексу України останнім свій обов'язок в повному обсязі виконаний не був.
Враховуючи викладене у сукупності, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності правових підстав для покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню шкоди на підставі ст.1191 Цивільного кодексу України, ст.228 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків в порядку зворотної вимоги (регресу) у сумі 108.722,97 грн не є доведеними та такими, що задоволенню не підлягають.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та не є підставою для його скасування.
З огляду на викладене та враховуючи, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення було дотримано норми матеріального та процесуального права, повно досліджено обставини справи, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а тому рішення Господарського суду Донецької області від 05.05.2025 у справі №905/42/25 слід залишити без змін.
У відповідності до статті 129 ГПК України витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технотрейд ЛТД" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 05.05.2025 у справі №905/42/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України
Повна постанова складена 07.08.2025.
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя О.Є. Медуниця
Суддя О.В. Стойка