Постанова від 04.08.2025 по справі 924/1155/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2025 року Справа № 924/1155/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Крейбух О.Г. , суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Заславській В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Танасієнко Павла Васильовича на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.04.2025 (повний текст - 14.04.2025) у справі №924/1155/24 (суддя Шевчук І.О.)

за позовом керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі

1) Міністерства оборони України, м.Київ

2) Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

до Фізичної особи-підприємця Танасієнка Павла Васильовича, м.Вінниця

про стягнення штрафу та пені в сумі 955380 грн за неналежне виконання договору поставки

за участі представників

відповідача (скаржника) - Бляхарський Я.С. (поза межами приміщення суду);

прокурор - Манзелевський Ю.В. (поза межами приміщення суду);

позивача-1 - не з'явився;

позивача-2 - Циц С.В. (поза межами приміщення суду);

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Хмельницької області 30.12.2024 надійшла позовна заява керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 до Фізичної особи-підприємця Танасієнка Павла Васильовича про стягнення штрафу та пені в сумі 955380 грн за договором поставки №04/09 від 02.09.2024.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 03.04.2025 у справі №924/1155/24 задоволено частково позов керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 до Фізичної особи-підприємця Танасієнка Павла Васильовича про стягнення штрафу та пені в сумі 955380 грн за неналежне виконання договору поставки.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Танасієнка Павла Васильовича на користь Військової частини НОМЕР_1 - 844740,00 гривень пені та 96810,00 гривень штрафу, за договором поставки №04/09 від 02.09.2024. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Танасієнка Павла Васильовича на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону 11298 гривень 56 копійок витрат зі сплати судового збору. У стягненні 13830,00 гривень пені - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець Танасієнко Павло Васильович звернувся до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

В скарзі апелянт, зокрема зазначає, що судом першої інстанції встановлено обставини справи не у повному обсязі внаслідок чого до спірних правовідносин неправильно застосовано положення ч.1 та ч.2 ст.638 ЦК України, ч.1 та ч.2 ст.640 ЦК України, ч.1 та ч.2 ст.642 ЦК України.

Посилаючись на порівняльну таблицю апелянт стверджує, що Військова частина НОМЕР_1 внесла зміни до специфікації до договору №04/09 від 02.09.2024, які стосувалися технічних характеристик товару, а саме: розміру, вже після оголошення результатів закупівлі.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не враховано, що п.7.8. Договору №04/09 від 02 вересня 2024 року не містить вказівки на конкретний строк, а тому вважає нараховані санкції безпідставними та необгрунтованими.

Також за доводами скаржника судом першої інстанції не було враховано всіх обставин справи та, зокрема того факту, що штрафні санкцій становлять 61% від ціни договору №04/09 від 02 вересня 2024 року, що є надмірною грошовою сумою та становить непомірний тягар для відповідача у зв'язку з чим в силу статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, а також фактичних обставин мають бути зменшені.

Cудом першої інстанції не було встановлено, що з позовною заявою звернувся неналежний позивач - прокурор не дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки Військова частина НОМЕР_1 сама вчиняла дії щодо поновлення порушених прав, а також такі дії могло вчинити Міністерство оборони України, адже представник Міністерства оборони України брав участь під час розгляду справи в суді першої інстанції, що вказує про те, що в прокуратури відсутні підстави для звернення з цим позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 .

На підставі викладеного апелянт просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.04.2025 у справі №924/1155/24 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення яким у задоволенні позову керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 - відмовити у повному обсязі.

07.05.2025 матеріали справи витребувано з Господарського суду Хмельницької області.

12.05.2025 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Танасієнко Павла Васильовича на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.04.2025 у справі №924/1155/24 - залишено без руху.

26.05.2025 через систему "Електронний суд" від Фізичної особи-підприємця Танасієнко Павла Васильовича надійшла заява про усунення недоліків.

Розпорядженням керівника апарату суду від 27.05.2025, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді - члена колегії Крейбух О.Г., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №924/1155/24.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №924/1155/24 у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Розізнана І.В., суддя Коломис В.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.04.2025 у справі №924/1155/24 та призначено розгляд апеляційної скарги на 28.07.2025 об 14:30 год. Запропоновано учасникам провадження у строк до 13.06.2025 подати письмовий відзив на апеляційну скаргу.

09.06.2025 до суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві позивач-2, зокрема, зазначає, що у повідомленні про намір укласти договір про закупівлю UA-2024-08-20-000256-а назва номенклатурної позиції предмета закупівлі повністю співпадає з назвою, яка відображена у проекті договору. Військова частина НОМЕР_1 будь-яких змін до предмета закупівлі не вносила. Отже, зазначене спростовує твердження апелянта про внесення Військовою частиною НОМЕР_1 змін до вимог до предмету закупівлі без оприлюднення їх на онлайн-платформі електронної системи публічних закупівель Prozorro.

За доводами позивача-2 всі істотні умови договору від 02.09.2024 №04/09 були визначені та погоджені між сторонами. Зазначений договір та його умови в судовому та будь-якому іншому порядку не оскаржувався, не визнавався не дійсним, а тому є таким, що відповідає волевиявленню сторін.

Позивач стверджує, що аргументи апелянта про невиконання отриманої 10 вересня 2024 року вимоги замовлення через незрозумілість зазначених у ній та в отриманому оригіналі договору зі специфікацією розмірів предмету закупівлі з додатковими цифрами, які не дозволяли відповідачу встановити якого параметру вони стосуються: товщини, довжини чи об'єму виробу, необхідно оцінювати критично, оскільки про обізнаність апелянта із значенням розмірів « 3,5», « 2,7/3,5», « 2,4», « 2,0», « 5,0» свідчить відсутність відповідних питань щодо цих показників під час укладення договору, що підтверджується наданими ним в суд першої інстанції проектів договорів, які погоджувались сторонами перед укладенням договору шляхом електронного листування між ними, зокрема, 29 серпня 2024 року та 30 серпня 2024 року.

Звертає увагу, що конкретизація розмірів здійснена на етапі укладення договору зважаючи на специфіку проведення закупівлі з використанням електронного каталогу (на відміну від відкритих торгів, у електронному каталозі не завжди можна відобразити всі необхідні параметри товару, який необхідно закупити).

Повідомляє, що дії апелянта, а саме: не реагування на вимогу-замовлення на поставку товару, та у подальшому звернення до Військової частини НОМЕР_1 щодо отримання документів про правовий статус юридичної особи для можливості перетину товару через митний кордон України, може свідчити про відсутність у нього товару, який визначений у специфікації до договору від 2 вересня 2024 року № 04/09, на момент участі в закупівлі та після отримання вимоги-замовлення.

Позивач-2 зазначає, що не реагування на вимогу-замовлення та відповідно затягування постачання товару в умовах воєнного стану та наявну нагальну необхідність лікувального закладу в ньому, змусило військову частину звернутися до суду з позовом до відповідача щодо зобов'язання його виконати умови договору та поставити товар згідно з вимогою-замовленням.

Позивач-2 вважає, що наявні підстави для стягнення з апелянта штрафних санкцій.

На підставі викладеного позивач просить суд апеляційної інстанції залишити без задоволення апеляційну скаргу Танасієнка П.В., а рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.04.2025 у справі №924/1155/24 без змін.

Розпорядженням в.о.керівника апарату суду від 24.07.2025, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Розізнаної І.В., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №924/1155/24.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №924/1155/24 у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Крейбух О.Г., суддя Коломис В.В.

Ухвалою від 24.07.2025 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Танасієнка Павла Васильовича на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.04.2025 у справі №924/1155/24 у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Крейбух О.Г., суддя Коломис В.В.

28.07.2025 від Міністерства оборони України до суду надійшла заява про проведення судового засідання без його участі.

Ухвалою суду від 28.07.2025 розгляд апеляційної скарги відкладено на 04.08.2025 об 15:00 год.

04.08.2025 до суду від представника апелянта надійшли додаткові пояснення у справі, у яких останній зазначає, що внесення Військовою частиною НОМЕР_1 додаткових вимог до товару вже після прийняття протоколу розкриття тендерних пропозицій/пропозицій UA-2024-08-20-000256-a від 23 серпня 2024 року, у якому зазначено, що інформація та документи ФОП Танасієнка Павла Васильовича відповідають кваліфікаційним критеріям, встановленим тендерною документацією, а також після оприлюднення повідомлення про намір укласти договір про закупівлю UA-2024-08-20-000256-a від 27 серпня 2024 року, спричинило негативні наслідки для виконання договору. Зокрема, зміни до договору, відображені у специфікації до Договору №04/09 від 02 вересня 2024 року, зумовили необхідність у вчиненні додаткових дій, а саме: витратити час на з'ясування у Військової частини НОМЕР_1 , якого саме числового значення лінійної величини стосуються зазначені у специфікації розміри товару; з'ясувати у представників Jiangsu Jinlu Group Medical Device Co., Ltd можливість модифікації параметрів продукції; замовити товар з урахуванням визначених у специфікації до договору №04/09 від 02 вересня 2024 року розмірів, організувати його виготовлення та здійснити доставку в Україну.

Представник відповідача зазначає, що дії ВЧ НОМЕР_1 під час закупівлі суперечать вимогам законодавства про публічні закупівлі. Закупівля понад 500 тис. грн через Prozorro Market здійснюється за технічними характеристиками, визначеними адміністратором каталогу, і замовник не має права змінювати чи доповнювати їх після початку процедури. Встановлення додаткових вимог після протоколу розкриття пропозицій є неправомірним. У свою чергу посилання на «технічні обмеження» системи не обґрунтовує відсутність конкретних розмірів товару, оскільки закон дозволяє замовнику самостійно оприлюднювати всю необхідну інформацію у проекті договору та специфікації. Тому відсутність деталізації на початковому етапі та подальше висування додаткових вимог свідчать про недотримання замовником закону і можливе маніпулювання умовами закупівлі, що порушує принципи прозорості та рівного ставлення до учасників.

Представник відповідача просить прийняти додаткові пояснення у справі та врахувати під час розгляду справи, а також скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

У судове засідання 04.08.2025 Міністерство оборони України не забезпечило явку свого представника, хоч про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги було повідомлено у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, доводи апелянта викладені безпосередньо в апеляційній скарзі, при цьому явка учасників судового процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.

У судових засіданнях суду апеляційної інстанції 28.07.2025 та 04.08.2025 представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, надав пояснення по справі; просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Прокурор та представник Військової частини НОМЕР_1 заперечили проти доводів та вимог апеляційної скарги та надали пояснення по справі. Просили суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

Уповноваженою особою з питань публічних закупівель в/ч НОМЕР_1 20.08.2024 на онлайн-платформі електронної системи публічних закупівель Prozorro оголошено запит пропозицій постачальників в електронному каталозі через електронну систему закупівель ДК 021:2015 33140000-3 "Медичні матеріали" (29 найменувань на суму 1516000 грн), у тому числі, завантажено проект договору, невід'ємною частиною якого є специфікація, яка містить перелік товару та вимоги до нього (унікальний номер оголошення UA-2024-08-20-000256-a).

Фізичною особою-підприємцем надано технічну специфікацію запит (ціни) пропозицій UА-2024-08-20-000256-а, у якій визначено 26 позицій з інформацією про профілі запиту цінових пропозицій, найменування товару, його кількість та специфікація кожного товару.

23.08.2024 оприлюднено протокол розкриття тендерних пропозицій/пропозицій UА-2024-08-20-000256-а, згідно якого інформація та документи Танасієнка П.В. з ціною пропозиції 1383000 грн відповідають кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації, та відсутні підстави для відмови, встановлені ст.17 Закону України "Про публічні закупівлі".

27.08.2024 на порталі публічних закупівель Prozorro розміщено повідомлення замовника: Військової частини НОМЕР_1 про намір укласти договір про закупівлю UА-2024-08-20-000256-а з переможцем процедури закупівлі - Фізичною особою-підприємцем Танасієнком П.В. з ціною пропозиції 1383000 грн, у якому містяться назви номенклатурної позиції предмета закупівлі, код за Єдиним закупівельним словником ДК 021:2015 33140000-3: Медичні матеріали, що найбільше відповідає назві номенклатурної позиції предмета закупівлі, кількість товарів або обсяг виконання робіт чи надання послуг, місце поставки товарів та строк поставки товарів до 30.11.2024.

02.09.2024 між Військовою частиною НОМЕР_1 , як замовником, та Фізичною особою-підприємцем Танасієнко Павлом Васильовичем, як постачальником, укладено договір № 04/09 (далі - Договір), згідно п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати у встановлений строк у власність замовника товар: пластини та гвинти для проведення остеосинтезу за "Єдиним закупівельним словником" код ДК 021:2015 33140000-3 "Медичні матеріали" (далі - товар) в кількості та за ціною, визначеними у додатку 1 до договору (специфікація), а замовник зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його.

Відповідно до п.1.2 Договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість та ціна товару визначені у додатку 1 до договору (специфікація), що є його невід'ємною частиною.

Замовник залишає за собою право на зменшення обсягів придбання товару в залежності від обсягів фінансування (п.1.3 Договору).

Постачальник підписанням цього договору визнає та підтверджує, що товар є новим, належить постачальнику на праві власності та не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними та/або юридичними особами, а також не є предметом будь-якого іншою обтяження чи обмеження, передбаченого законодавством (п.1.4.1 Договору).

Згідно п.1.5 Договору постачальник гарантує, що у нього є всі необхідні документи для здійснення продажу товару, що поставляється згідно договору.

Постачальник повинен поставити замовнику товар, якість якого повинна відповідати вимогам, які передбачені нормативно-правовими актами, а також тим, які зазначені у Додатку 1 до договору (Специфікація). Постачальник гарантує, що товар не має недоліків та дефектів, що пов'язані із якістю матеріалів, з яких він виготовляється та/або із технологією його виробництва. Одночасно з товаром постачальник зобов'язаний передати замовнику належні документи, що підтверджують якість товару (декларація про відповідність, товаро-транспортна накладна) його походження, дату виготовлення та технічні характеристики (п.2.1 Договору).

Пунктом 2.2 Договору передбачено перелік документів, які постачальник зобов'язаний надати одночасно з поставкою товару: рахунок-фактуру на відвантажений товар, який підписаний постачальником; акт про фактичну якість та/або кількість, що підтверджує одержання товару відповідної якості, який відповідає вимогам договору та який оформлений та підписаний сторонами; видаткову накладну постачальника, що містить обов'язкові реквізити та підписана постачальником із зазначенням Одержувача товару, дати здійснення господарської операції.

Без документів зазначених в даному пункті або відсутності в них обов'язкових реквізитів, оплата відвантаженого товару не проводиться та такі документи повертаються постачальнику на усунення недоліків.

У випадку, якщо документи, передбачені цим розділом договору, постачальником надано з порушенням встановлених термінів, то такі документи замовником не приймаються, оплата за такими документами не здійснюється та комплект документів повертається постачальнику без реалізації.

Згідно п.3.1 Договору замовник сплачує за товар за ціною, яка визначена за результатами проведення закупівлі.

Загальна ціна договору визначена згідно з додатком 1 до Договору (специфікація) та становить 1383000,00 грн, без ПДВ (якщо передбачено) (п.3.2 Договору).

Відповідно до п.4.1 Договору ціна та загальна вартість товару визначається у видаткових документах, що надаються постачальником замовнику (накладні). В ціну товару за даним договором входить: вартість товару, вартість доставки товару в місце поставки, вартість упаковки товару, маркування, відповідального зберігання (в разі необхідності), завантажувальні/розвантажувальні роботи, доставка в приміщення, монтаж, вивіз упаковки товару.

Не врахована постачальником вартість окремих супутніх послуг, необхідних для здійснення постачання товару, не сплачується замовником окремо, а витрати на їх виконання вважаються врахованими у загальній ціні тендерної документації визначеній постачальником за результатами електронною аукціону.

Бюджетні зобов'язання замовника за договором виникають у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань.

Згідно п.п.4.2, 4.3 Договору усі розрахунки за договором проводяться у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів замовником на рахунок постачальника. Замовник оплачує 100% вартості фактично поставленого товару шляхом перерахування грошових коштів згідно з рахунком-фактурою на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 банківських днів з моменту поставки товару та підписання представниками сторін накладної та акту приймального контролю (якості) товару, за умови наявності відповідного фінансування. У разі затримки бюджетного фінансування, оплата здійснюється протягом 10 банківських днів з дати надходження грошових коштів на рахунок замовника.

Поставка товару здійснюється силами та рахунок постачальника (п.5.1 Договору).

Відповідно до п.5.2 Договору поставка товару здійснюється: за письмовою заявкою замовника протягом 5 (п'яти) днів з моменту подання заявки.

Замовник направляє лист-заявку постачальнику щодо поставки відповідної партії товару у письмовому вигляді через "Укрпошту" за рахунок постачальника, на адресу, зазначену у цьому договорі (п.5.3 Договору).

Місце поставки товару: 29026, м.Хмельницький, вул.Чорновола, 122 (п.5.4 Договору).

Пунктами 5.5 та 5.6 Договору передбачено, що поставка та вивантаження товару здійснюється постачальником згідно із заявкою замовника, транспортом постачальника. Датою поставки вважається дата передачі постачальником товару замовнику згідно видаткової накладної. Право власності на товар переходить замовнику в момент його отримання останнім. Моментом отримання товару вважається відмітка замовника про отримання товару на видатковій накладній постачальника.

Відповідно до п.5.8, 5.9 Договору приймання-передача товару проводиться за кількісно та якістю згідно з додатком 1 до договору (специфікація) уповноваженими представниками сторін. При передачі товару, тобто до підписання видаткової накладної, сторони проводять перевірку поставленого товару, здійснюють огляд товару на перевірку на виконання товаром своїх функцій, передбачених в документах, які постачальник передає замовнику разом із товаром. Приймання-передача товару по кількості та якості проводиться відповідно до товаро-супровідних документів на підставі документів, що засвідчують його якість.

Доукомплектування товару не звільняє постачальника від сплати штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, що передбачено цим договором (п.5.12 Договору).

Пунктом 6.3 Договору визначено обов'язки постачальника, зокрема: забезпечити доставку, розвантаження, передачу, розпакування, монтаж товару у строки, встановлені цим договором (п.п.6.3.1); забезпечити поставку товару, кількість та комплектність та якість якого відповідає умовам, установленим цим договором (п.п. 6.3.2); у випадку виникнення обставин, що не дозволяють постачальнику належним чином виконати свої зобов'язання за цим договором, негайно письмово сповістити про це замовника (п.п.6.3.8).

Згідно п.7.1 Договору за порушення умов даного договору або неналежне виконаним своїх обов'язків Сторони несуть відповідальність згідно законодавства.

Відповідно до п.7.2 Договору у разі невиконання або несвоєчасною виконання зобов'язань при закупівлі-товарів за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції у розмірах, передбачених пунктом 7.3 Договору.

Пунктом 7.3 Договору визначено види порушень та санкції за них установлені договором: за порушення умов договору щодо якості товару постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 10 відсотків від вартості неякісного товару. Витрати по заміні неякісного товару, також на доукомплектування відносяться на рахунок постачальника. Якщо протягом гарантійного строку виявлено в поставленому товарі виробничі дефекти, постачальник зобов'язаний змінити такий товар або відновити його своїми силами та за свій рахунок протягом 5 календарних днів з моменту повідомлення замовником, а також сплатити замовнику штраф в розмірі 10 відсотків від вартості неякісного товару (п.7.3.1 Договору).

Неустойка за несвоєчасне постачання товару, яка передбачена договором нараховується за весь період прострочення (п.7.6 Договору).

Пунктом 7.8 Договору визначено, що за порушення строку поставки товару або строку заміни неякісного товару на якісний (відповідний), постачальник на вимогу замовника сплачує пеню у розмірі 1% вартості товару з урахуванням ПДВ (ПДВ враховуються, якщо постачальник є платником ПДВ), з якої допущено прострочення виконання зобов'язань, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості з урахуванням ПДВ (ПДВ враховуються, якщо постачальник є платником ПДВ).

Відповідно до п.9.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 30.11.2024, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань.

Договір підписано сторонами та скріплено їх печатками.

Додатком до Договору є специфікація від 02.09.2024, в якій зазначені найменування предмету закупівлі (графа 2), найменування товару (графа 3), виробник: країна походження (графа 4), одиниця виміру (графа 5), кількість (графа 6), ціна за одиницю товару без ПДП (грн.) (графа 7), ціна за одиницю товару з ПДВ (грн.) (графа 8), сума товару з ПДВ (грн.) (графа 9).

Специфікація складається з 29 найменувань предмету закупівлі та, відповідно, найменувань товару, щодо кожного з яких вказано виробника та країну походження, одиницю виміру, кількість та ціну за одиницю товару з ПДВ та без ПДВ, а також суму товару. Щодо найменувань товарів, зазначених у специфікації за порядковими номерами 4, 10, 11, 13, 18, 19, у графі 3 окрім найменування товару містяться записи "розмір 3,5", за порядковими номерами 5, 6, 7, 8 - записи "розмір 2,7/3,5", за порядковими номерами 15, 16, 17 - записи "розмір 5,0"; за порядковим номером 22 - запис "розмір 2,4"; за порядковим номером 23 - запис "розмір 2,0". Також у специфікації зазначено, що загальна вартість товару становить 1383000 грн.

Специфікація підписана замовником та постачальником, а також скріплена їх печатками.

05.09.2024 на порталі публічних закупівель Prozorro опубліковано звіт про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель UA-2024-08-20-000256-a, у якому зазначено дату укладення договору 02.09.2024; номер договору 04/09; найменування замовника: Військова частина НОМЕР_1 ; категорія замовника: замовник, що здійснює закупівлі для потреб оборони; ідентифікаційний код та адресу місцезнаходження замовника; найменування постачальника: ФОП Танасієнко П.В., його ідентифікаційний код та адресу місцезнаходження; назви номенклатурної позиції предмета закупівлі, код за Єдиним закупівельним словником ДК 021:2015 33140000-3: Медичні матеріали, що найбільше відповідає назві номенклатурної позиції предмета закупівлі, кількість товарів або обсяг виконання робіт чи надання послуг, місце поставки товарів та строк поставки товарів до 30.11.2024, одиницю вимірів, а також інформацію про технічні та якісні характеристики товарів, робіт чи послуг, ціну договору 1383000 грн, строк виконання договору: від 05.09.2024 до 30.11.2024, джерело фінансування закупівлі: Державний бюджет України.

До звіту про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель UA-2024-08-20-000256-a долучено підписаний сторонами Договір №04/09 від 02.09.2024 з специфікацією до нього.

06.09.2024 Військовою частиною НОМЕР_1 на адресу Фізичної особи-підприємця Танасієнка П.В. листом з рекомендованим повідомленням про вручення службою поштового зв'язку АТ "Укрпошта" скеровано за вих.№2107 від 06.09.2024 вимогу-замовлення на поставку товару згідно договору 04/09 від 02.09.2024, яка 10.09.2024 отримана адресатом особисто.

Вимога-замовлення містить найменування товару (графа 2), одиницю виміру (код) (графа 3), кількість упаковок (шт.): замовлено (графа 4) та відпущено (графа 5).

Вимога-замовлення складається з 29 найменувань товару, щодо кожного з яких вказано одиницю виміру, кількість упаковок (шт.) замовлено.

Щодо найменувань товару, зазначених у вимозі-замовленні за порядковими номерами 4, 10, 11, 13, 18, 19, окрім найменування товару містяться записи "розмір 3,5", за порядковими номерами 5, 6, 7, 8 - записи "розмір 2,7/3,5"; за порядковими номерами 15, 16, 17 - записи "розмір 5,0"; за порядковим номером 22 - запис "розмір 2,4"; за порядковим номером 23 - запис "розмір 2,0".

Вимога-замовлення підписана командиром Військової частини НОМЕР_1 та начальником аптеки цієї ж частини.

19.09.2024 позивачем-2 на адресу відповідача листом з рекомендованим повідомленням про вручення скеровано за вих.№2185 від 18.09.2024 претензію про сплату штрафу за порушення строку поставки товару на суму 41490 грн станом на 18.09.2024. Зі змісту вказаної претензії вбачається, що поставка товару на виконання отриманого постачальником 10.09.2024 замовлення не виконана, відтак замовник просить сплатити штраф в сумі 1 відсотка вартості товару за кожен день прострочення та поставити товар.

25.09.2024 за вих.№7 Фізичною особою-підприємцем Танасієнком П.В. скеровано на адресу Військової частини НОМЕР_1 відповідь на претензію від 18.09.2024, яка отримана в/ч НОМЕР_1 26.09.2024.

Як слідує зі змісту відповіді на претензію, постачальник стверджує, що після визнання його цінової пропозиції переможцем у процедурі публічної закупівлі UА-2024-08-20-000256-а, 02.09.2024 між ним та Військовою частиною НОМЕР_1 укладено договір 04/09, який був опублікований в системі Prozorro Market лише 05.09.2024. 10.09.2024 відповідачем отримано вимогу-замовлення на поставку товару, однак відсутність у відповідача оригіналу договору №04/09 від 02.09.2024 унеможливила відпуск товару зі складу. З огляду на отримання оригіналу договору 17.09.2024, вважає вимогу-замовлення на поставку товару звід 06.09.2024 такою, що втратила законну силу, а претензію - незаконною.

Крім того, вказує на вчинення підробки документів у військовій частині, позаяк технічні характеристики товару, запропоновані для закупівлі, вказані у технічній специфікації до закупівлі UА-2024-08-20-000256-а та внесені в проект договору, що був надісланий військовій частині після оголошення переможця, були змінені у договорі, який був надісланий на підпис. Зокрема, незрозумілими для ФОП Танасієнка П.В. є зазначені розміри "2,7", "3,5" в позиціях 4-8, 10, 11, 13, 15-19, 22, 23, 26-28, оскільки такі терміни відсутні у "Єдиному закупівельному словнику" код ДК 021:2015 33140000-3 "Медичні матеріали" пластини та гвинти для проведення остеосинтезу, які є предметом закупівлі. Крім того, у вимозі-замовленні неправильно вказані назви позицій товару, гвинти блокуючі та кортикальні відсутні взагалі, що унеможливлює видачу ФОП Танасієнком П.В. товару на замовлення в/ч НОМЕР_1 .

14.11.2024 постачальник частково поставив позивачу товар на загальну суму 1177500 грн, що підтверджується накладною №1 до договору №04/09 від 02.09.2024.

В накладній №1 міститься торгове найменування (графа 2), одиниця виміру (графа 3), кількість (графа 4), ціна за одиницю товару без ПДП (грн.) (графа 5), ціна за одиницю товару з ПДВ (грн.) (графа 6), загальна вартість з ПДВ (грн.) (графа 7).

Накладна №1 складається з 25 найменувань предмету закупівлі та, відповідно, найменувань товару, щодо кожного з яких вказано торгове найменування, одиницю виміру, кількість та ціну за одиницю товару з ПДВ та без ПДВ, а також суму товару. Щодо торгових найменувань, зазначених у накладній №1 за порядковими номерами 4, 10, 11, 13, 22, 23, 24 у графі 2 окрім торгового найменування містяться записи "розмір 3,5", за порядковими номерами 5, 6, 7, 8 - записи "розмір 2,7/3,5", за порядковим номером 15 - запис "розмір 5,0", за порядковим номером 18 - запис "розмір 2,4", за порядковим номером 19 - запис "розмір 2,0".

Накладна №1 підписана постачальником, скріплена його печаткою, а також отримувачем. Також міститься рукописний текст: "Відповідність поставленого товару за даною накладною згідно сертифікату відповідності NUA.TR.1267532321701 засвідчую особисто. Танасієнко П.В. 13.11.2024" та підпис.

29.11.2024 постачальником поставлено товарів на суму 205500 грн, що підтверджується накладною №2 від 28.11.2024 до договору №04/09 від 02.09.2024.

В накладній №2 міститься торгове найменування (графа 2), одиниця виміру (графа 3), кількість (графа 4), ціна за одиницю товару без ПДП (грн.) (графа 5), ціна за одиницю товару з ПДВ (грн.) (графа 6), загальна вартість з ПДВ (грн.) (графа 7).

Накладна №2 складається з 4 найменувань предмету закупівлі та, відповідно, найменувань товару, щодо кожного з яких вказано торгове найменування, одиницю виміру, кількість та ціну за одиницю товару з ПДВ та без ПДВ, а також суму товару. Щодо торгових найменувань, зазначених у накладній №2 за порядковими номерами 1, 2 у графі 2 окрім торгового найменування містяться записи "розмір 5,0", за порядковими номерами 3, 4 - записи "розмір 3,5".

Накладна №2 підписана постачальником, скріплена його печаткою, а також отримувачем.

Фізичною особою-підприємцем Танасієнком П.В. надано лист від 27.09.2024, адресований Jiangsu Jinlu Group Medical Device Co., Ltd з перекладом, зі змісту якого вбачається звернення відповідача із запитом щодо можливості зміни стандартного розміру гвинтів блокуючих та кортикальних цієї компанії з 4 мм на 3,5 мм, що необхідно для виконання умов договору 04/09 від 02.09.2024 з Військовою частиною НОМЕР_1 .

Листом від 03.10.2024 з перекладом Jiangsu Jinlu Group Medical Device Co., Ltd повідомив ОСОБА_1 про технічну можливість виготовлення гвинтів зазначеного розміру без порушення стандартів якості, виконання замовлення на гвинти розміром 3,5 мм може зайняти від 4 до 6 тижнів з моменту затвердження технічних специфікацій та оплати; модифікація параметрів продукції може незначно вплинути на її вартість, остаточну ціну зможуть надати після узгодження обсягів замовлення та додаткових вимог. Також лист містить прохання повідомити про рішення та, у разі підтвердження, надати детальну інформацію щодо обсягів замовлення та термінів поставки.

Також Фізичною особою-підприємцем Танасієнком П.В. надано до матеріалів справи докази листування з уповноваженою особою Військової частини НОМЕР_1 через електронну пошту, а також проекти договору із специфікацією до нього у таких редакціях: 25.08.2024 у редакції відповідача, скерованого ним в/ч НОМЕР_1 ; у редакції в/ч НОМЕР_1 , отриманого відповідачем 29.08.2024 з проханням в/ч виправити виділені позиції; у редакції в/ч НОМЕР_1 , отриманого відповідачем 30.08.2024, з відміченими в/ч зауваженнями.

У наданих відповідачем проектах договорів в редакціях листування від 29.08.2024 та 30.08.2024 у специфікаціях до них щодо найменувань товару, зазначених у специфікації за порядковими номерами 4, 10, 11, 13, 18, 19 у графі 3 окрім найменування товару містяться записи "розмір 3,5"; за порядковими номерами 5, 6, 7, 8 - записи "розмір 2,7/3,5"; за порядковими номерами 15, 16, 17 - записи "розмір 5,0"; за порядковим номером 22 - запис "розмір 2,4"; за порядковим номером 23 - запис "розмір 2,0".

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:

Згідно з ч.3 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 ст. 53 ГПК України).

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Також Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави враховується наступне.

Згідно з указом Президента України від 15.12.1999 №1572/99 “Про систему центральних органів виконавчої влади» до системи центральних органів виконавчої влади України входять міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади в забезпеченні впровадження державної політики у визначеній сфері діяльності. Центральні органи виконавчої влади можуть мати свої територіальні органи, що утворюються, реорганізуються і ліквідовуються в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ст.3 Закону України “Про Збройні Сили України», ст.10 Закону України “Про оборону України», Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України та здійснює управління переданим Міністерству оборони України військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Згідно ст.1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №671 від 26.11.2014 (далі - Положення), Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

На Міністерство оборони України покладено забезпечення життєдіяльності Збройних Сил, їх функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння і військової техніки, підтримання справності, технічної придатності та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил у межах коштів, передбачених державним бюджетом, і здійснення контролю за їх ефективним використанням, організовує виконання робіт і надання послуг в інтересах Збройних Сил; утворює, ліквідує, реорганізовує підприємства, установи і організації, які належать до сфери управління Міноборони, затверджує їх положення (статути), в установленому порядку призначає на посади та звільняє з посад їх керівників, здійснює в межах повноважень, передбачених законом, інші функції з управління об'єктами державної власності, які належать до сфери управління Міноборони; реєструє військові частини як суб'єкти господарської діяльності; веде облік об'єктів державної власності, які належать до сфери управління Міноборони (ст. 4 Положення).

До складу Збройних Сил України входить Військова частина НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), фінансування якої здійснюється з Державного бюджету України, на яку покладаються функції із забезпечення оборони, територіальної цілісності і незалежності України та діяльність якої повністю координується Міністерством оборони України.

Командир Військової частини НОМЕР_1 являючись військовослужбовцем Збройних Сил України, несе повну відповідальність за діяльність ввіреної йому Військової частини НОМЕР_1 , за стан і ефективне використання закріпленого за нею державного майна, за витрачання грошових коштів, а також за вжиття вичерпних заходів з приводу відшкодування завданої шкоди майновим інтересам військової частини, у тому числі вживає заходи щодо погашення існуючої дебіторської заборгованості перед Військовою частиною НОМЕР_1 .

Для захисту порушеного права командир Військової частини НОМЕР_1 уповноважений виступати стороною в суді, оскільки згідно вимог ст. ст. 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність ввіреної йому установи та зобов'язаний вживати заходів, спрямованих на відшкодування заподіяних збитків у відповідності із законом, у тому числі шляхом звернення з позовом до органів правосуддя.

Військова частина НОМЕР_1 виконує бойові завдання, здійснює заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, що викликає потребу у забезпеченні належного матеріально-технічного забезпечення.

Враховуючи те, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, яке наділене повноваженнями здійснювати управління майном Збройних Сил України та те, що Військова частина НОМЕР_1 входить до складу Збройних Сил України на яку покладаються функції із забезпечення оборони, територіальної цілісності і незалежності України та діяльність якої повністю координується Міністерством оборони України, а тому Міністерство оборони України та Військова частина НОМЕР_1 є органами уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відтак, зважаючи на викладене, суд першої інстанції правильно зазначив, що інтереси Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 є складовою інтересів держави, а тому останні є належними позивачами у цій справі.

Військова частина НОМЕР_1 листом від 26.11.2024 за вих.№2868, з посиланням на обмежені фінансові ресурси, звернулась до Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону із проханням вжити заходів реагування щодо стягнення за Договором №04/09 від 02.09.2024 пені та штрафу за порушення виконання строків поставки та зобов'язання постачальника виконати умови договору.

Матеріалами справи підтверджується факт звернення Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону до Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 з повідомленнями від 06.12.2024 за вих.№30.57/02-4102вих-24 та вих.№30.57/02-4101вих-24 про виявлені порушення законодавства України, проханням надати інформацію про вжиті заходи з метою усунення викладених у листах порушень, а також чи будуть вживатись заходи представницького характеру, спрямовані на стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання договору поставки №04-09 від 02.09.2024.

Тимчасово виконуючий обов'язки командувача Медичних сил Збройних Сил України листом від 20.12.2024 №739/01-11 повідомив Хмельницьку спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Західного регіону про призначення службового розслідування щодо необхідності вжиття заходів реагування з приводу непоставлення товару (медичного обладнання) Військовій частині НОМЕР_1 за договором від 02.09.2024 №04/09, про що буде проінформовано додатково.

Військова частина НОМЕР_1 листом від 13.12.2024 за вих.№3042 поінформувала Хмельницьку спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Західного регіону про надання документів про виконання договору.

Як правильно зазначив суд першої інстанції в оскарженому рішенні, наведене свідчить про вияв пасивної поведінки уповноважених суб'єктів після отримання повідомлення прокурора про порушення інтересів держави та необхідності захисту цих інтересів. Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 15.04.2021 у справі №905/1529/20, від 30.07.2020 у справі №904/5598/18.

24.12.2024 Хмельницькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Західного регіону надіслано повідомлення Міністерству оборони України та Військовій частині НОМЕР_1 про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді шляхом пред'явлення позову до ОСОБА_1 про стягнення на користь Військової частини НОМЕР_1 штрафних санкцій в сумі 955380 грн за договором поставки №04-09 від 02.09.2024.

У справі, що розглядається, керівник Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону звернувся до суду в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати функції у спірних правовідносинах: Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 з вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Танасієнка П.В. на користь Військової частини НОМЕР_2 гривень штрафних санкцій за договором поставки №04/09 від 02.09.2024.

Правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, становлять "суспільний", "публічний" інтерес. Повномасштабне вторгнення російської федерації та введення в Україні правового режиму воєнного стану об'єктивно зумовило виникнення складної економічної ситуації, відтак суспільний інтерес у безумовному дотриманні вимог бюджетного законодавства спрямований на належне і безперервне забезпечення потреб Збройних Сил України та інших військових формувань, що виконують завдання з безпосередньої відсічі ворогу, в т.ч. і медичним обладнанням.

До інтересів держави безпосередньо належить дотримання вимог законодавства, що регулює питання управління та використання бюджетних коштів, а протиправне витрачання з бюджету коштів підриває матеріальну основу органів влади, а також держави вцілому.

У зв'язку з цим, захист інтересів держави у бюджетних правовідносинах, у тому числі при невиконанні постачальниками взятих на себе зобов'язань за поставку товарів для потреб Збройних Сил України, є основним пріоритетом роботи усіх органів, у тому числі прокуратури, а порушення у цій сфері є неприпустимим в умовах сьогодення.

Забезпечення національної безпеки українського суспільства є однією з найважливіших функцій держави, основні завдання із захисту суверенітету і територіальної цілісності якої покладаються на Збройні Сили України та інші військові формування. Водночас, успішні дії останніх безпосередньо залежать від рівня їх матеріального-технічного забезпечення.

Колегія суддів вважає, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, враховуючи, що останні самостійно не звернулися до суду, про що повідомили прокуратуру.

Тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі органів, уповноважених державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 .

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкції (пені та штрафу) за несвоєчасну поставку товару, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як встановлено ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до п.11-1 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, у разі, коли замовники є закладами охорони здоров'я або структурними підрозділами з питань охорони здоров'я обласних та Київської міської державних (військових) адміністрацій, здійснюють закупівлі лікарських засобів, які в установленому законом порядку зареєстровані в Україні, та медичних виробів за переліком згідно з додатком 1, вартість яких становить або перевищує 50 тисяч гривень, такі закупівлі здійснюються з використанням електронного каталогу відповідно до Порядку формування та використання електронного каталогу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2020 №822.

Відповідно до ч.1 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами проведеної публічної закупівлі, 02.09.2024 між Військовою частиною НОМЕР_1 , як замовником, та Фізичною особою-підприємцем Танасієнком П.В., як постачальником, укладено договір №04/09, згідно п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати у встановлений строк у власність замовника товар: пластини та гвинти для проведення остеосинтезу за "Єдиним закупівельним словником" код ДК 021:2015 33140000-3 "Медичні матеріали" в кількості та за ціною, визначеними у додатку 1 до договору (специфікація), а замовник зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 ГК України).

Вказані положення Господарського кодексу України кореспондуються з положеннями ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.4 ст.179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.7 ст.179 ГК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Частинами 1-3 ст.180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як підтверджується матеріалами справи, при укладенні договору №04/09 від 02.09.2024 сторонами було погоджено предмет договору - товар: пластини та гвинти для проведення остеосинтезу за "Єдиним закупівельним словником" код ДК 021:2015 33140000-3 "Медичні матеріали" в кількості та за ціною, визначеними у додатку 1 до договору - специфікації (п.1.1, 1.2 Договору).

У підписаному 02.09.2024 додатку до договору - специфікації від 02.09.2024 визначено найменування предмету закупівлі (графа 2), найменування товару (графа 3), виробник: країна походження (графа 4), одиниця виміру (графа 5), кількість (графа 6), ціна за одиницю товару без ПДП (грн.) (графа 7), ціна за одиницю товару з ПДВ (грн.) (графа 8), сума товару з ПДВ (грн.) (графа 9). Специфікація складається з 29 найменувань предмету закупівлі та, відповідно, найменувань товару, щодо кожного з яких вказано виробника та країну походження, одиницю виміру, кількість та ціну за одиницю товару з ПДВ та без ПДВ, а також суму товару.

При цьому, найменування кожного предмету закупівлі, зазначених у підписаній 02.09.2024 специфікації до договору №04/09, відповідає назві номенклатурної позиції кожного предмета закупівлі, визначених у технічній специфікації запиту (ціни) пропозицій UА-2024-08-20-000256-а Фізичної особи-підприємця Танасієнка П.В., протоколі розкриття тендерних пропозицій/пропозицій UА-2024-08-20-000256-а, повідомленні замовника про намір укласти договір про закупівлю UА-2024-08-20-000256-а з переможцем процедури закупівлі - Фізичною особою-підприємцем Танасієнком П.В. та звіті про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель UA-2024-08-20-000256-a, опублікованих на порталі публічних закупівель Prozorro.

Записи щодо розмірів, зазначених у графі 3 специфікації від 02.09.2024 до договору №04/09 щодо найменувань товару за порядковими номерами 4, 10, 11, 13, 18, 19 ("розмір 3,5"), за порядковими номерами 5, 6, 7, 8 ("розмір 2,7/3,5"), за порядковими номерами 15, 16, 17 ("розмір 5,0"); за порядковим номером 22 - (“розмір 2,4»), за порядковим номером 23 ("розмір 2,0"), містяться також і у наданих відповідачем проектах договорів, які погоджувались сторонами перед укладенням договору шляхом листування між ними 29.08.2024 та 30.08.2024.

Відповідачем під час судового розгляду справи не заперечувався факт підписання ним Договору №04/09 зі специфікацією до нього від 02.09.2024 у наявній у матеріалах справи редакції.

З огляду на наведене суд першої інстанції правильно відхилив твердження відповідача про внесення Військовою частиною НОМЕР_1 , як замовником, змін до предмету закупівлі до договору без оприлюднення їх на порталі публічних закупівель Prozorro.

Крім того, під час укладення договору №04/09 сторонами погоджено і умови щодо строку і місця поставки, а також строк дії договору.

Так, згідно п.п.5.2-5.4 Договору поставка товару здійснюється за письмовою заявкою замовника протягом 5 (п'яти) днів з моменту подання заявки; замовник направляє лист-заявку постачальнику щодо поставки відповідної партії товару у письмовому вигляді через “Укрпошту» за рахунок постачальника, на адресу, зазначену у цьому договорі; місце поставки товару: 29026, м.Хмельницький, вул.Чорновола, 122.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п.9.1 договору №04/09 цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 30.11.2024, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань.

Як правильно відмітив суд в оскарженому рішенні, волевиявлення сторін спрямоване на те, що сторонами у Договорі №04/09 встановлено строк виконання зобов'язання (обов'язку) постачальника з передачі товару замовнику - 5 днів з моменту отримання заявки замовника.

Враховуючи те, що сторони в договорі погодили строк виконання зобов'язання з поставки товару постачальником, а саме: 5-денний строк з моменту отримання заявки замовника (п.5.2, 5.3 Договору), в силу ч.1 ст.530 ЦК України зобов'язання має бути виконане у цей строк, суд першої інстанції правомірно відхилив посилання відповідача на необхідність застосування в цьому випадку порядку визначення строку виконання зобов'язання упродовж строку дії договору (п.9.1 Договору), з огляду на їх неґрунтовність. Вимога-замовлення отримана відповідачем 10.09.2024, тому з урахуванням 5-денного строку виконання зобов'язання в силу положень п.5.2, 5.3 Договору, поставка товару мала відбутись не пізніше 15.09.2024, а виконання відповідачем зобов'язання 14.11.2024 та 29.11.2024, тобто в межах дії договору (до 31.11.2024), не спростовує факту невиконання відповідачем зобов'язання у встановлений договором строк.

Відповідач стверджував, що отримана 10.09.2024 вимога-замовлення від 06.09.2024 на поставку товару згідно договору №04/09 від 02.09.2024 не породжувала настання цивільних обов'язків (зобов'язань) для відповідача за цим договором силу ст.11 ЦК України через відсутність у нього станом на 10.09.2024 підписаного оригіналу договору №04/09 від 02.09.2024.

Як встановлено частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч.1 ст.640 ЦК України).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про публічні закупівлі" переможець процедури закупівлі - це учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір, або учасник, якому замовник повідомив про намір укласти договір за результатами застосування переговорної процедури закупівлі.

Статтею 22 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено вимоги до тендерної документації, яка по суті є пропозицією з визначенням всіх істотних умов та представленням проекту договору.

Згідно з п.32 ст.1 Закону України "Про публічні закупівлі" тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації.

Тобто, тендерна пропозиція є зустрічною пропозицією учасника укласти договір на умовах зазначених в тендерній пропозиції.

Частиною 6 статті 28 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що за результатами розгляду та оцінки тендерної пропозиції замовник визначає переможця та приймає рішення про намір укласти договір згідно з цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України "Про публічні закупівлі" рішення про намір укласти договір про закупівлю приймається замовником у день визначення переможця, та протягом одного дня після прийняття такого рішення замовник оприлюднює в електронній системі закупівель повідомлення про намір укласти договір про закупівлю.

Таким чином, визначення переможця торгів, прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю та направлення переможцю повідомлення про намір укласти договір, свідчить про те, що замовник прийняв тендерну (зустрічну) пропозицію переможця та погодився на укладення договору.

Відповідно до ч.2 ст.32 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем процедури закупівлі протягом строку дії його пропозиції, не пізніше ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі.

Конструкція "замовник укладає", а не "замовник має право укласти" свідчить, що дана норма покладає саме обов'язок і саме на замовника укласти договір з переможцем торгів, проект та істотні умови якого вже узгоджені сторонами.

Згідно з ч.7 ст.33 Закону України "Про публічні закупівлі" у разі відмови переможця процедури закупівлі/ спрощеної закупівлі від підписання договору про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації/оголошення про проведення спрощеної закупівлі, неукладення договору про закупівлю з вини учасника або ненадання замовнику підписаного договору у строк, визначений цим Законом, або ненадання переможцем процедури закупівлі документів, що підтверджують відсутність підстав, установлених статтею 17 цього Закону, замовник відхиляє тендерну пропозицію/ пропозицію такого учасника, визначає переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі серед тих учасників, строк дії тендерної пропозиції яких ще не минув, та приймає рішення про намір укласти договір про закупівлю у порядку та на умовах, визначених цією статтею.

Тобто, єдиними підставами не підписання договору є дії або бездіяльність саме учасника торгів, а не замовника: відмова переможця закупівлі від підписання договору про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації, не укладення договору про закупівлю з вини учасника у строк, визначений цим Законом, або не надання переможцем документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених статтею 17 цього Закону.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №904/4036/18.

Отже, з огляду на наведене момент укладення договору пов'язаний з моментом одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції, а не з часом отримання стороною примірника договору.

В даному випадку замовник уклав договір з переможцем торгів, проект та істотні умови якого вже узгоджені сторонами. Жодною зі сторін не заперечується підписання договору 02.09.2024, а пунктом 9.1 договору №04/09 від 02.09.2024 визначено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 30.11.2024, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань.

Відсутність у відповідача оригіналу договору №04/09 від 02.09.2024, який ним же підписаний і скерований контрагенту, за обставин публічного оприлюднення цього договору 05.09.2024 на онлайн-платформі електронної системи публічних закупівель Prozorro не свідчить про відсутність у нього цивільних обов'язків (зобов'язань) за цим договором в силу ст.11 ЦК України.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, укладений 02.09.2024 між Військовою частиною НОМЕР_1 та ФОП Танасієнком П.В. договір №04/09 станом на 10.09.2024 був чинним, умови його у встановленому законом порядку не змінювались, відтак обов'язки, що виникли внаслідок його укладення, підлягали виконанню, а сторони мали право очікувати, що буде виконано все, що обумовлене цим правочином належним чином і у визначений строк.

А тому суд першої інстанції правомірно відхилив твердження відповідача про те, що отримана вимога-замовлення від 06.09.2024 на поставку товару згідно Договору №04/09 від 02.09.2024 не породжувала настання цивільних обов'язків для нього за цим договором, оскільки її отримання відбулось раніше отримання примірника оригіналу договору зі специфікацією до нього, як неґрунтовні, позаяк договір був укладений 02.09.2024 і відсутність примірника у сторони не є підставою для невиконання обов'язків, встановлених цим договором.

Як передбачено пунктом 6.3.8 договору №04/09 від 02.09.2024, постачальник, зокрема у випадку виникнення обставин, що не дозволяють постачальнику належним чином виконати свої зобов'язання за цим договором, зобов'язаний негайно письмово сповістити про це замовника.

Суд першої інстанції звернув увагу, що матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів повідомлення замовника після отримання ним 10.09.2024 вимоги-замовлення про неможливість виконати зобов'язання за договором з огляду на відсутність у постачальника оригіналу цього договору.

Колегія суддів звертає увагу, що у відповіді на претензію відповідач просив позивача-2, зокрема, інформувати які саме якісні характеристики товару мають бути поставлені, однак позивач-2 письмової відповіді на вказане прохання не надав.

Отже, спірні правовідносини між сторонами у даній справі виникли з підстав невиконання відповідачем як постачальником своїх договірних зобов'язань з поставки товару, у зв'язку з чим прокурор просить стягнути з відповідача 955380 грн штрафних санкцій за договором поставки №04/09 від 02.09.2024, зокрема: 858570 грн пеня; 96810 грн 7% штрафу.

У п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема щодо сплати неустойки.

Виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ст.546 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч.1 ст.550 ЦК України).

Згідно з ч.4 ст.231 Господарського кодексу України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як встановлено у п.7.1 Договору за порушення умов даного договору або неналежне виконаним своїх обов'язків Сторони несуть відповідальність згідно законодавства.

Пунктом 7.8 Договору погоджено, що за порушення строку поставки товару або строку заміни неякісного товару на якісний (відповідний), постачальник на вимогу замовника сплачує пеню у розмірі 1% вартості товару з урахуванням ПДВ (ПДВ враховуються, якщо постачальник є платником ПДВ), з якої допущено прострочення виконання зобов'язань, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості з урахуванням ПДВ (ПДВ враховуються, якщо постачальник є платником ПДВ).

З огляду на зазначені вище норми права та враховуючи встановлені обставини, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи прокурора про порушення інтересів держави та прав позивачів відповідачем простроченням поставки товару за Договором 04/09 від 02.09.2024.

Прокурором було заявлено до стягнення пеню в розмірі 1 відсотку вартості товару з якої допущено прострочення виконання зобов'язань, за кожен день прострочення в сумі 858570 грн: за період з 15.09.2024 по 14.11.2024 в сумі 829800 грн (1383000 грн х 1% х 60 днів прострочення) та за період з 15.11.2024 по 29.11.2024 в сумі 28770 грн (205500 грн х 1% х 14 днів прострочення).

Твердження відповідача про безпідставність та необґрунтованість штрафних санкцій, нарахованих на підставі п.7.8 договору №04/09, оскільки вказаний пункт договору не містить вказівки на конкретний строк, яким визначено виникнення в постачальника обов'язку поставки товару, а зобов'язання постачальником виконано до завершення строку дії договору, суд першої інстанції правомірно відхилив, оскільки строк виконання зобов'язання постачальником обов'язку поставити товар визначено сторонами у п.п.5.2, 5.3 Договору.

Перевіривши в апеляційному провадженні здійснений прокурором розрахунок, колегія суддів погоджується з зауваженням суду першої інстанції, що нарахування пені здійснено з 15.09.2024, в той час як з огляду на отримання постачальником вимоги-замовлення 10.09.2024, в силу положень п.п.5.2, 5.3 Договору поставка товару мала відбутись не пізніше 15.09.2024, тому першим днем прострочення поставки є 16.09.2024.

Перевіривши здійснений судом першої інстанції перерахунок пені з урахуванням п.7.8 Договору та виходячи із вартості непоставленого товару, колегія суддів погоджується, що правильним буде нарахування пені в розмірі 844740 грн: за період з 16.09.2024 по 14.11.2024 в сумі 815970 грн (1383000 грн х 1% х 59 днів прострочення) та за період з 15.11.2024 по 29.11.2024 в сумі 28770 грн (205500 грн х 1% х 14 днів прострочення).

Отже, прокурором арифметично вірно було нараховано пеню в розмірі 844740 грн (815970 грн + 28770 грн).

Тому, у надміру заявленій до стягнення пеню в розмірі 13830,00 грн суд першої інстанції відмовив правомірно.

Перевіривши розрахунки штрафу, судом встановлено, що позивачем арифметично правильно здійснено нарахування штрафу в сумі 96810,00 грн (1383000,00 грн х 7%) на підставі п.7.8 Договору.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правильно встановив розмір нарахованих штрафних санкцій, а саме: 844740 грн пені та 96810 грн штрафу.

При цьому, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною другою статті Господарського кодексу ГК України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічні положення також містить частина третя статті 551 ЦК України, положення якої України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити

У цих висновках суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 у справі №199/3152/20 (з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, та від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц.

У визначенні підстав для зменшення розміру неустойки Верховний Суд у своїх постановах звертає увагу на наступне.

Положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.

А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

У наведених висновках враховується правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (911/2223/20).

З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі №904/3551/18).

Як зазначає Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, висновки Верховного Суду у справах щодо спорів, в яких вирішувалось питання щодо зменшення неустойки, демонструють очевидну різноманітність обставин (підстав та чинників), які беруться судом до уваги та впливають на рішення щодо зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню.

Отже, і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір (пункт 7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер.

А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).

У зв'язку з викладеним Верховний Суд зазначив, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Вирішуючи питання щодо зменшення розміру пені та штрафу колегія суддів бере до уваги наступні обставини:

- ступінь виконання зобов'язання: відповідач виконав зобов'язання повністю, однак з простроченням, в свою чергу прострочення виконання зобов'язань за договором викликане в першу чергу необхідністю узгодження комплектуючих замовлення;

- поведінка винної сторони: 1) відповідач не ухилявся від виконання взятих на себе зобов'язань за договором, а намагався максимально точно виконати замовлення; 2) докази у матеріалах справи та свідчення сторін вказують на зацікавленість відповідача у виконанні зобов'язання, а також вжиття ним всіх можливих заходів для виконання зобов'язання;

- незначну затримку у поставці;

- відсутність понесення позивачем збитків пов'язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язання за договором - іншого матеріали справи не містять;

- неустойка є лише фінансовою санкцією за невиконання зобов'язання, спрямованою на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення;

- неустойка не є боргом, будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, а, відповідно, при зменшенні її розміру не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі;

- неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що стягнення у повному обсязі судом першої інстанції штрафних санкцій у цій справі не відповідає принципам збалансованості, розумності та пропорційності, судом першої інстанції не були в повному обсязі враховані майнові інтереси відповідача, а також не дотримано розумний баланс між інтересами позивача та відповідача.

Враховуючи баланс інтересів обох сторін, а також те, що винятковість обставин є оціночним поняттям, з урахуванням викладених обставин, поставка здійснена ще до подачі позову до суду, періоди затримки поставки не мали тривалого характеру, на думку колегії суддів апеляційної інстанції при визначенні розміру (відсоткового співвідношення) штрафних санкцій обґрунтованим та справедливим є зменшення їх розміру на 90%, що відповідно становить 84474 гривні пені та 9681 гривня штрафу.

Стягнення з відповідача вказаної суми штрафу та пені компенсує позивачу негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем строків поставки; стягнення ж з відповідача штрафу та пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання.

Таке зменшення розміру пені та штрафу суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

Отже, вирішуючи даний спір, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог, однак не врахував вимоги ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України та не перевірив дотримання балансу інтересів сторін при стягненні пені та штрафу, не взяв до уваги доводи відповідача та обставини справи в їх сукупності.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. (ч.ч.1,2,4 ст.277 ГПК України).

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Танасієнко Павла Васильовича слід задоволити частково, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.04.2025 у справі №924/1155/24 - змінити в частині стягнення пені та штрафу, в решті рішення залишити без змін.

В зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги відповідача, судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до вимог ст.129 ГПК України, підлягає стягненню з позивача-2 на користь відповідача пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Танасієнко Павла Васильовича на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.04.2025 у справі №924/1155/24 задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.04.2025 у справі №924/1155/24 - змінити.

3. Абзац 2 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

«Стягнути з Фізичної особи-підприємця Танасієнка Павла Васильовича ( АДРЕСА_2 , РНОККП - НОМЕР_3 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) 94155 (дев'яносто чотири тисячі сто п'ятдесят п'ять) гривень штрафних санкцій, з яких: 84474 (вісімдесят чотири тисячі чотириста сімдесят чотири) гривні пені та 9681 (дев'ять тисяч шістсот вісімдесят одна) гривня штрафу, за договором поставки №04/09 від 02.09.2024. У стягненні 847 395 гривень штрафних санкцій відмовити у зв'язку із їх зменшенням».

4. В решті рішення залишити без змін.

5. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь Фізичної особи-підприємця Танасієнка Павла Васильовича ( АДРЕСА_2 , РНОККП - НОМЕР_3 ) 15 253 (п'ятнадцять тисяч двісті п'ятдесят три) гривні 11 копійок судового збору за апеляційний перегляд рішення.

6. Видачу наказів доручити Господарському суду Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 07.08.2025.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Коломис В.В.