вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" серпня 2025 р. Справа№ 911/3097/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Ткаченка Б.О.
Гаврилюка О.М.
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кеттен» та Акціонерне товариство «Укргазвидобування»
на рішення Господарського суду Київської області від 28.02.2025, повний текст якого складено 28.02.2025,
у справі № 911/3097/24 (суддя Сокуренко Л.В.)
за позовом Акціонерного товариства «Укргазвидобування»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кеттен»
про стягнення 157 912, 50 грн
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2024 року Акціонерне товариство «Укргазвидобування» (далі-позивач, АТ «Укргазвидобування») звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кеттен» (далі-відповідач, ТОВ «Кеттен») про стягнення пені у розмірі 157 912, 50 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № УБГ 319/015-23 від 05.06.2023 в частині своєчасної поставки товару. У зв'язку із чим, позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 157 912, 50 грн пені.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Київської області від 28.02.2025 у справі № 911/3097/24 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кеттен» на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» 78 956, 25 грн пені та 2 422, 40 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що враховуючи дати підписання покупцем видаткових накладних та оскільки товар, який був поставлений відповідачем на виконання умов договору поставки, фактично прийнятий позивачем лише 19.02.2024 та 20.02.2024 після усунення постачальником виявлених недоліків товару, суд дішов до висновку, що відповідач допустив прострочення виконання зобов'язання з поставки обумовленого сторонами товару у погоджений сторонами строк.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що 22.01.2024 постачальником передано товар для прийняття покупцем в місце поставки товару (тобто у строк, узгоджений сторонами в графіку поставки товару), якість якого відповідала умовам договору.
Суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язання за договором виконав неналежним чином та з порушенням строків поставки товару, узгодженого сторонами у графіку поставки товару, поставив позивачу обумовлений договором товар на загальну суму 10 166 256, 00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які підписані відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень. Протилежного суду не доведено.
Суд зазначив, що відповідачем допущено порушення умов договору в частині поставки товару у погоджений сторонами строк, наслідком чого є застосування до відповідача відповідальності, передбаченої умовами договору.
Здійснивши перевірку розрахунку пені, з урахуванням умов договору та додатків до нього, прострочення відповідачем обов'язку з поставки продукції у погоджений сторонами строк, суд дійшов висновку, що розрахунок позивача суми пені є арифметично вірним, у зв'язку із чим позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 157 912, 50 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Також враховуючи не доведення позивачем понесення збитків, не доведення невиконання позивачем своїх зобов'язань перед іншими контрагентами внаслідок прострочення відповідачем зобов'язання з поставки товару, не доведення, що стягнення з відповідача пені є мірою покарання останнього за таке порушення, а не способом збагачення іншої сторони, незначний період прострочення та ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 50%, у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 78 956,25 грн пені, оскільки саме таке зменшення суд вважав оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги ТОВ «Кеттен» та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ «Кеттен» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області у справі №911/3097/24 від 28.02.2025 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Відповідач зазначає, що зобов'язання щодо строку поставки товару за договором поставки №УБГ319/015-23 від 05.06.2023 виконано належним чином 22.01.2024, що, на думку відповідача, підтверджується актом котролю ТМЦ №52 від 02.02.2024, в якому зазначена дата прибуття товару на місце поставки 22.01.2024.
Водночас, відповідач зауважує, що здійснивши передачу товару позивачу на прийняття 22.01.2024, він виконав усі етапи постачання товару товару та не порушив свого зобов'язання щодо встановленого договором строку поставки, у зв'язку з чим відповідальність становлена п.7.8 договору у формі пені до нього не має бути застосована.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування»
У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги відповідача, АТ «Укргазвидобування» у своєму відзиві, наданому до суду 08.04.2025, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Кеттен».
Крім того, позивач посилається на те, що відповідач у листі вих.24-2501/1 від 24.01.2024 щодо забезпечення належного виконання договору №УБГ319/015-23 від 05.06.2023 погодився із встановленою невідповідністю якості товару, обумовленого договором, повідомив про готовність усунути недоліки, а відтак визнав неналежне виконання ним зобов'язання в частині комплектності поставленого товару, який був переданий позивачу для прийняття товару 22.01.2024.
Таким чином позивач вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що 19.02.2024 та 20.02.2024 відбулась поставка товару з порушенням строків поставки, узгодженого сторонами у графіку поставки товару, що підтверджується видатковими накладними № 15 від 19.02.2024 на суму 1 135 152,00 грн та №16 від 20.02.2024 на суму 9 031 104,00 грн наслідком чого є застосування до відповідача відповідальності, передбаченої умовами договору.
Крім того, позивач зазначає, що суд дійшов вмотивованого висновку, що розрахунок позивача суми пені арифметично вірним, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 157 912,50 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги Акціонерного товариства «Укргазвидобування» та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство «Укргазвидобування» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області у справі №911/3097/24 від 28.02.2025 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з ТОВ «Кеттен» на користь АТ «Укргазвидобування» пеню у розмірі 78 956,25 грн. В іншій частині рішення місцевого суду залишити без змін.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Позивач зазначає, що пеня у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, яка передбачена п.7.8 договору не є надмірно високою та відповідає визначеному у ч.2 ст. 231 ГК У України розміру пені, що не було враховано в оскаржуваному рішенні.
Також позивач вважає, що виконання основного зобов'язання щодо поставки товару, відсутність наміру відповідача ухилитись від виконання взятих на себе зобов'язань є недостатньою підставою для зменшення штрафних санкцій на 50%.
Так, виконання основного зобов'язання щодо поставки товару відповідачем було направлене на недопущення ще більшого прострочення виконання зобов'язання у випадку чого б розмір штрафних санкцій, які ТОВ «Кеттен» мало б сплатити за таке порушення, був би більшим, а тому якнайшвидше виконання зобов'язання було здійснене перш за все у його власних інтересах для зменшення розміру його відповідальності.
Таким чином, позивач звертає увагу, що незначне прострочення виконання зобов'язання уже було враховане АТ «Укргазвидобування» у розрахунку штрафних санкцій за договором поставки №УБГ 319/015-23 від 05.06.2023, який здійснений на підставі п. 7.8 договору, а тому зменшення штрафних санкцій на 50 % на цій підставі, на його думку, не забезпечує балансу інтересів сторін.
Також позивач зауважує, що відповідачем не надані докази понесення ним збитків, докази його незадовільного фінансового становища та докази того, що сплата неустойки у повному розмірі є для нього надмірним фінансовим тягарем, а також докази наявності у нього будь-яких інших виняткових обставин, на підставі яких би суд міг вирішити питання про зменшення розміру стягуваних з нього штрафних санкцій. Таким чином, на його думку, суд першої інстанції звільнив ТОВ «Кеттен» від сплати 78 956,25 грн без належних правових підстав, не забезпечивши при цьому баланс інтересів обох сторін.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Кеттен»
У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач у своєму відзиві, наданому до суду 09.04.2025, просив апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» залишити без задоволення.
Крім того, відповідач зазначає, що ним вжито всіх можливих заходів для належного виконання свого зобов'язання враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Проте, безкомпромісна позиція позивача в апеляційній скарзі щодо стягнення штрафних санкцій у повному обсязі сприймається ТОВ «КЕТТЕН» як неправомірна. Вона повністю ігнорує реальні обставини виконання договору і свідчить про недобросовісний процесуальний підхід, спрямований виключно на формальне задоволення вимоги без урахування принципів справедливості, розумності та співмірності відповідальності.
Відповідач стверджує, що під час спроб врегулювання спірного питання щодо комплектності товару за взаємною згодою сторін, він керувався максимально партнерським підходом для задоволення вимог покупця, із врахуванням його інтересів щодо якнайшвидшого оприбуткування та введення товару в експлуатацію. Підтвердженням зазначеного підходу є відповідні пропозиції відповідача у направлених позивачу офіційних листах, які містяться у матеріалах справи, а також сам факт того, що вирішення спірного питання відбулося шляхом безоплатного покращення товару постачальником.
Таким чином, відповідач вважає, що обґрунтованим на підставі вищезазначеного вбачається врахування судом першої інстанції при прийнятті рішення щодо зменшення розміру штрафних санкцій поведінки відповідача в спірних правовідносинах. Натомість, з огляду на підхід позивача, виражений в апеляційній скарзі та спрямований на обов'язкове стягнення з відповідача штрафних санкцій у повному обсязі без врахування виняткових обставин, що виникли під час виконання договору, та зміни балансу майнових інтересів сторін під час виконання договору, особливого значення набуває аргумент суду першої інстанції про недоведеність того, що стягнення пені з відповідача з боку позивача є мірою покарання за порушення, а не способом збагачення іншої сторони.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кеттен» на рішення Господарського суду Київської області від 28.02.2025 у справі № 911/3097/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Ткаченко Б.О., Гаврилюк О.М.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді від 20.03.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду Київської області від 28.02.2025 у справі № 911/3097/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Ткаченко Б.О., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кеттен» на рішення Господарського суду Київської області від 28.02.2025 у справі № 911/3097/24 та розгляд апеляційної скарги призначено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду Київської області від 28.02.2025 у справі № 911/3097/24 та розгляд апеляційної скарги призначено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кеттен» та Акціонерного товариства «Укргазвидобування» об'єднано в одне апеляційне провадження.
З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується довідками про доставку електронного документу до електронних кабінетів позивача та відповідача, і закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2025, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №911/3097/24 розглядалась протягом розумного строку.
Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційні скарги позивача та відповідача в межах викладених скаржниками доводів та вимог не підлягють задоволенню, виходячи з наступного.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що 05.06.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кеттен» (далі - постачальник, відповідач) та Акціонерним товариством «Укргазвидобування» (далі - позивач) в особі філії Бурове управління «Укрбургаз» Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (покупець) укладено договір поставки № УБГ 319/015-23 (далі - договір), за змістом п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві канати для підйому веж та основ Хунхуа, зазначений в специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар. Під поставкою сторони розуміють передачу товару постачальником для прийняття покупцем.
Відповідно до п. 1.2 договору, найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару вказується у специфікації, яка є додатком № 1 до договору та є його невід'ємною частиною. Строк поставки товару визначається графіком поставки товару, який є додатком № 3 до договору та є його невід'ємною частиною.
Згідно з п 2.1 договору, постачальник повинен поставити покупцю товар, передбачений цим договором (невідповідність товару умовам договору для цілей застосування розділу VII. «Відповідальність сторін» прирівнюється до неналежної якості товару), якість якого відповідає сертифікатам якості/відповідності та/або паспорту/-ам виробника, Держстандартам (при необхідності), технічним або іншим вимогам/умовам, які пред'являються до товару даного виду та підтверджується відповідними документами.
За змістом пп. 3.1, 3.2 договору, ціна товару вказується в специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ (застосовується якщо постачальник є резидентом України, платником ПДВ) або в іноземній валюті без урахування ПДВ (застосовується, якщо постачальник є нерезидентом відповідно до чинного законодавства України - далі нерезидент в Україні). Загальна ціна договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в специфікації до цього договору та становить до 10 166 256, 00 грн з ПДВ (включно).
Відповідно до пп. 4.1, 4.2 договору, розрахунки проводяться шляхом: 100 % попередньої оплати покупцем, яка здійснюється на підставі рахунку (інвойсу), наданого постачальником, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника, на умовах, зазначених у специфікації.
Постачальник протягом 10 з дня надходження коштів як попередньої оплати підтверджує їх використання згідно з актом приймання-передачі товару або проміжним звітом про використання коштів за призначенням, підписаним уповноваженим представником постачальника.
У пункті 5.1 договору сторони узгодили, що строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації та графіку поставки до цього договору. Здійснення поставки товару не потребує будь-яких додаткових погоджень, крім тих, що передбачені договором.
Згідно з п. 5.2 договору, датою прийняття товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі товару, форма якого наведена в додатку № 4 до цього договору, який є невід'ємною частиною (застосовується, якщо постачальник є нерезидентом в Україні) або видаткової накладної. Датою передачі постачальником товару для прийняття покупцем є дата прибуття товару до місця поставки зазначена у відповідному товаро-транспортному документі або дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару, якщо покупець за допомогою товаротранспортних документів не може визначити дату їх передачі для прийняття. Право власності на товар, ризик випадкового знищення/пошкодження переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акта приймання-передачі товару або видаткової накладної (при наявності двох дат, датою підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем).
У випадку, якщо покупець виявить помилки в документах, що передбачені пп. 5.4, 5.5.1.-5.5.4 та/або відсутність одного з документів, передбачених п. 5.4, 5.5.1-5.5.4, постачальник зобов'язаний виправити такі помилки та/або надати відсутній документ/-ти (застосовується, якщо постачальник є нерезидентом України) строк поставки не буде продовжено на час виправлення помилок та/або надання відсутніх документів.
Відповідно до п. 5.7 договору, по прибуттю товару в кінцевий пункт призначення його приймання проводиться безпосередньо вантажоотримувачем покупця.
Пунктом 5.8 договору передбачено, що прийняття товару проводиться шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акту/актів приймання-передачі товару або видаткової/видаткових накладної/накладних. У випадку виявлення недоліків товару або товаросупровідної документації, покупець має право не підписувати акт/акти приймання-передачі товару або видаткову /видаткові накладну/накладні до усунення виявлених недоліків, а постачальник зобов'язаний усунути недоліки та оплатити документально-підтверджені витрати покупця, спричинені такими недоліками. Поставка товару з недоліками вважається поставкою неякісного товару.
У пункті 5.9 договору закріплено, що підписанням цього договору постачальник підтверджує, що він з Порядком приймання товарно-матеріальних цінностей під час виконання договорів в АТ «Укргазвидобування», який встановлює приймання товарно-матеріальних цінностей/товарів по кількості та якості (далі - Порядок) і розміщений на офіційному сайті АТ «Укргазвидобування» - http://ugv.com.ua/, (за посиланням: http://ugv.com.ua/uk/page/docs?count=6 у розділі закупівлі - нормативні документи), ознайомлений, та зобов'язується дотримуватись вимог цього Порядку.
Сторони договору цим Порядком встановлюють окремий порядок приймання-передачі товарів по кількості та якості. Порядок є обов'язковим для виконання покупцем та постачальником під час приймання товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) по кількості та якості за договорами, по яких здійснюється закупівля ТМЦ на умовах поставки груп «Д» та «С» Інкотермс 2010, на умовах поставки груп «D» та «С» Інкотермс 2020, а у випадках незастосування правил Інкотермс - якщо місцем поставки ТМЦ є склад покупця.
Відповідно до п. 5.18 договору, товар, що не відповідає комплекту/комплектності та/або кількості, або/та якості може прийматися покупцем або вантажоотримувачем на відповідальне зберігання за рахунок постачальника, до його заміни та/або доукомплектації. Постачальник зобов'язаний розпорядитися товаром, прийнятим на відповідальне зберігання протягом 10 днів. Якщо постачальник у цей строк не розпорядиться товаром, покупець має право реалізувати товар для відшкодування понесених своїх збитків.
За змістом п. 6.1 договору, покупець зобов'язаний, зокрема: - своєчасно та в повному обсязі сплачувати за прийнятий товар у разі відсутності зауважень; - приймати поставлений товар, у разі відсутності зауважень, згідно з актом приймання-передачі товару або видатковою накладною.
Пунктом 6.2 договору передбачено, що покупець має право, зокрема: - контролювати поставку Товару у строки, встановлені цим договором; - відмовитися від товару, який не поставлений в строк, вказаний у специфікації.
Згідно з п. 6.3 договору, постачальник зобов'язаний, зокрема: - забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором; - забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом ІІ цього договору.
Відповідно до п. 7.8 договору, у випадку прострочення постачальником виконання зобов'язань з поставки товару, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять календарних днів додатково оплачує штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання постачальником порушеного зобов'язання.
Пунктом 7.11 договору передбачено, що при нарахуванні будь-яких штрафних санкцій та/або збитків, передбачених даним договором покупець має право направити постачальнику письмову вимогу про нарахування штрафних санкцій (із розрахунком нарахування штрафних санкцій) та збитків (із наданням документально підтверджуючих документів або копій таких документів про нанесені збитки). У такому випадку постачальник зобов'язаний перерахувати покупцю суму нарахованих штрафних санкцій та/або збитків протягом 7 робочих днів з дати направлення відповідної письмової вимоги. Датою направлення вимоги про сплату штрафних санкцій та/або збитків є дата відправлення, зазначена в документах (фіскальний чек, накладна, опис вкладення в цінний лист) підприємства зв'язку, через яке надсилалась така вимога.
Відповідно до п. 10.1 договору, договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), за умови надання постачальником забезпечення виконання своїх зобов'язань по договору, які відповідають вимогам, вказаним у п. 10.2 цього договору і діє до 30.06.2024 (включно).
За змістом пп. 11.1, 11.5 договору, зміни та доповнення в цей договір можуть бути внесені лише за взаємною згодою сторін, шляхом укладання додаткової угоди до цього договору. Всі доповнення, специфікації і додатки до договору є його невід'ємними частинами, якщо вони викладені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками (за наявності).
При тлумаченні умов поставки за цим договором застосовуються Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів Інкотермс (редакція 2010 року) з урахуванням особливих умов поставки, визначених сторонами у даному договорі (п. 11.8 договору).
Додатком № 1 до договору є специфікації № 1 від 05.06.2023, якою сторони узгодили найменування, асортимент товару, одиниці виміру, його кількість, ціну за одиницю без ПДВ, загальну вартість без ПДВ та загальну вартість товару з ПДВ.
Відповідно до змісту специфікації № 1, поставляється наступний товар: 1. Канат KETTEN-72/50 d72mm x 50000mm для підйому основи бурової DZ450/10.5-G, обладнаний з обох кінців заливної канатною муфтою (сергею) типу HFS-OSS120-72; стандарт API Spec 9A-2011; УКТ ЗЕД 7312108900; в кількості 18 шт., ціна за одиницю 236 490, 00 грн без ПДВ; загальна вартість 5 108184, 00 грн з ПДВ; 2. Канат KETTEN-72/48.25 d72mm x 48250mm для підйому вишки бурової 2 JJ450/45/72-К, обладнаний з обох кінців заливної канатною муфтою (сергею) типу HFS-OSS120-72; стандарт API Spec 9A-2011; УКТ ЗЕД 7312108900; в кількості 18 шт., ціна за одиницю 234 170, 00 грн без ПДВ; загальна вартість 5 058 072, 00 грн з ПДВ.
Згідно з п. 1 специфікації № 1, загальна вартість товару, що постачається за цією специфікацією, складає до: 10 166 256, 00 грн включно, у т.ч. ПДВ - 1 694 376, 00 грн.
У пункті 2 специфікації № 1 наведено наступні умови поставки товару: DDP (згідно Інкотермс 2010) - станція (склад) призначення відповідно до місця поставки, вказаного в п. 10.1 цієї специфікації. Транспортні витрати по доставці товару в місце призначення включені в ціну товару.
Відповідно до 3 специфікації № 1, строк поставки товару: відповідно до графіка поставки товару.
За змістом п. 4 специфікації № 1, умови та строки оплати: попередня оплата у розмірі 100 % вартості товару по договору поставки, що сплачується покупцем на рахунок постачальника в два етапи: 1 етап: 60 % вартості товару, що зазначений в специфікації до договору поставки, на підставі оригіналу рахунку (електронної копії інвойсу - для нерезидентів) постачальника та банківської гарантії повернення авансового платежу, що відповідає формі зазначеної у договорі. Строк сплати авансу 20 календарних днів з дати укладання договору на підставі зазначених документів; 2 етап: 40 % вартості товару, що фактично виготовлений відповідно до специфікації до договору поставки та готовий до відвантаження. Строк сплати: протягом 15 календарних днів з дати надання постачальником покупцю наступних документів: - банківської гарантії повернення авансового платежу, що відповідає формі зазначеної у договорі; - оригінал рахунку (електронної копії інвойсу - для нерезидентів) постачальника.
У пунктах 9, 10 специфікації № 1 наведені реквізити вантажовідправника: адреса юридична - вул. Олімпійська, буд. 8-Б, кв. 102, м. Бровари, Київська обл., 07400; адреса фактична - вул. Підприємницька, буд. 22, оф. 311, м. Бровари, Київська обл., 07403; ТОВ «Кеттен» та реквізити вантажоотримувача: вул. Полтавська, 86, м. Красноград, Харківська обл., 63304, ФБУ «Укрбургаз» АТ «Укргазвидобування».
Згідно з п. 10.1 договору, місце поставки: склад (станція) вантажоотримувача: поставка залізничним транспортом: - станція Красноград Південної залізниці, код 441606, отримувач: ФБУ «Укрбургаз», код 9239. Поставка автомобільним транспортом: - ФБУ «Укрбургаз», 63303, Харківська обл., м. Красноград, вул. Українська, 165, Красноградська база виробничо-технічного забезпечення і комплектації (КБВТЗіК).
Додатком № 3 до договору є графік поставки товару від 05.06.2023, в якому сторонами узгоджено назву товару, що поставляється, одиниці виміру та його кількість; пункт приймання товару та строк поставки.
Відповідно до графіку поставки товару, постачальник зобов'язаний поставити узгоджений сторонами у специфікації № 1 товар у строк протягом 180 календарних днів з дати попередньої оплати в наступний пункт приймання товару: Філія БУ «Укрбургаз»: поставка залізничним транспортом: - станція Красноград Південної залізниці, код 441606, отримувач: ФБУ «Укрбургаз», код 9239; поставка автомобільним транспортом: - ФБУ «Укрбургаз», 63303, Харківська обл., м. Красноград, вул. Українська, 165, Красноградська база виробничо-технічного забезпечення і комплектації (КБВТЗіК).
Додатком № 5 до договору є технічних характеристики товару, який містить найменування продукції, що поставляється за договором, та повна її характеристика.
Вказані вище додатки підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені їх відтисками печаток та є невід'ємними частинами договору, а копії долучені до справи.
Суд першої інстанції встановив, що 28.07.2023 позивач здійснив попередню оплату товару на загальну суму 6 099 753, 60 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № 644570 від 28.07.2023 із призначенням платежу «П/опл за канат дог.№УБГ319/015-23 від05.06.2023 рах. 127 від 13.07.2023. ПДВ 1016625,60 грн, UA-2023-04-10-002795-А».
Отже, як зазначив позивач, поставку узгодженого сторонами в специфікації № 1 товару, враховуючи дату здійснення передоплати, постачальник повинен був здійснити у строк до 24.01.2024.
Як зазначив позивач, 22.01.2024 відповідно до умов договору № УБГ 319/015-23 від 05.06.2023 товар прибув на місце поставки для розвантаження та відбулась передача товару для його прийняття, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних № Р4-01 від 19.01.2024, № Р4-02 від 19.01.2024 та № Р4-03 від 19.01.2024, які підписані з боку відповідальних осіб вантажовідправника та вантажоодержувача та скріплені їх відтисками печаток.
Крім того суд встановив, що товарно-транспортні накладні в графі «супровідні документи на вантаж» містять посилання на видаткову накладну № 4 від 19.01.2024. Проте в матеріалах справи вказана видаткова накладна відсутня.
Згідно пояснень позивача, відповідно до Порядку приймання товарно-матеріальних цінностей під час виконання договорів в АТ «Укргазвидобування», який встановлює приймання товарно-матеріальних цінностей/товарів по кількості та якості, комісією з вхідного контролю приймання ТМЦ було проведено вхідний контроль доставленого відповідачем товару, за наслідками чого складено акт вхідного контролю ТМЦ № 53 від 02.02.2024. За ствердженням позивача, під час проведення вхідного контролю ТМЦ та перевірки комплектності товару спеціалістами БУ «Укрбургаз» були виявлені недоліки товару щодо його комплектності, а саме, були відсутні пальці діаметром 120 мм зі шплінтом для заливної муфти, про що було повідомлено постачальника. Як зазначив позивач, у зв'язку з виявленими недоліками, з якими погодився постачальник у листі вих. № 24-2501/1 від 24.01.2024, товар вирішено не оприбутковувати (не приймати у власність), про що зазначено в акті вхідного контролю ТМЦ № 53 від 02.02.2024.
У матеріалах справи наявний акт вхідного контролю ТМЦ № 52 від 02.02.2024, відповідно до змісту якого дата початку проведення вхідного контролю ТМЦ - 22.01.2024; дата та час зупинення вхідного контролю ТМЦ - 30.01.2024 о 10:00; дата та час поновлення вхідного контролю - 02.02.2024 о 14:00; дата прибуття ТМЦ до розвантаження - 22.01.2024; постачальник - ТОВ «Кеттен»; договір № УБГ319/015-23 від 05.06.2023.
У графі «загальні зауваження (при наявності)» акта вхідного контролю зазначено наступне: поставлені канати для підйому веж та основ Хунхуа (36 шт.) не комплектні, а саме відсутні пальці заливної муфти діаметром 120 мм із шилінгом.
У графі «загальний висновок» акта вхідного контролю зазначено, що постачальник ТОВ «Кеттен» не дотримався вимоги, передбаченої додатком № 5 «технічні характеристики товару» договору № УБГ319/015-23 від 05.06.2023 в частині комплектності. Внаслідок огляду ТМЦ вирішено не оприбутковувати товар, про що зазначено в акті вхідного контролю.
Вказаний акт вхідного контролю підписаний членами комісії в кількості 5 осіб та уповноваженим представником постачальника, який з висновком комісії не погодився, про що зазначено в акті, та вказав зауваження наступного змісту:
«Необхідність поставки «пальців» як потрібних складових частин заливних муфт («серг») згідно до умов договору не вбачається чітко визначеною і у договорі відсутні детальні технічні характеристики «пальців», необхідні та достатні для їх виготовлення; конструкція та комплектація фактично поставлених заливних муфт у складі ТМЦ відповідають погодженому у договорі ескізу заливної серги (викладено без «пальців») та можуть застосовуватись з оригінальними пальцями» типу діаметром 120 мм зі шилінгом, що виготовляється безпосередньо виробником бурового обладнання Хунхуа та постачаються ним у складі веж та основ бурових верстатів. Пропонуємо провести двосторонні консультації щодо можливості застосування «сторонніх» по відношенню до устаткування веж та основ Хунхуа «пальців», узгодження належним чином їх детальних технічних характеристик (ескіз, габаритне креслення, спосіб виготовлення тощо) з урахуванням конструктивних особливостей місць з'єднання заливних муфт з частинами веж та основ бурових верстатів, а також чітких аргументованих вимог щодо додаткових супровідних документів, в разі необхідності їх надання».
Суд першої інстанції встановив, що ТОВ «Кеттен» зверталось до позивача з листом вих. № 24-2501/1 від 24.01.2024 щодо забезпечення належного виконання договору № УБГ319/015-23 від 05.06.2023 та уникнення фінансових втрат АТ «Укргазвидобування», в якому відповідач визнав, що 24.01.2024 під час огляду товарів працівниками БУ «Укрбургаз» було виявлено відсутність сталевих штирів у складі наконечників канатів та зазначив про причини виникнення такої ситуації. Відповідач у листі погодився з встановленою невідповідністю якості товару, обумовленого договором, та повідомив про готовність її усунути. Проте відповідач зазначив, що застосування фінансової відповідальності згідно умов договору в даному випадку зумовить неможливість здійснення підприємством відповідача заходів, необхідних для виготовлення та постачання штирів для наконечників канатів та завершення виконання взятих на себе зобов'язань за договором. З урахуванням зазначеного, відповідачем викладено у листі наступні пропозиції/прохання: - затвердити та приймати приймання поставленою за видатковою накладною ТОВ «Кеттен» № 4 від 19.01.2024 продукції (дата прийняття не пізніше 24.01.2024 - без застосування штрафних санкції згідно з п. 7.8 договору); - забезпечити можливість усунення підприємством відповідача невідповідності якості товару на умовах п. 6.5 договору (виявлену протягом гарантійного строку, за рахунок ТОВ «Кеттен» у погоджений сторонами строк).
За ствердженням позивача, у подальшому постачальником були усунуті недоліки товару, у зв'язку з чим 19.02.2024 та 20.02.2024 відбулась поставка товару з порушенням строків поставки, узгодженими сторонами у графіку поставки товару, що підтверджується видатковими накладними № 15 від 19.02.2024 на суму 1 135 152, 00 грн та № 16 від 20.02.2024 на суму 9 031 104, 00 грн, копії яких позивач долучив до матеріалів справи.
Суд першої інстанції встановив, що вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх відтисками печаток без будь-яких зауважень та заперечень. Крім того суд встановив, що видаткова накладна № 15 від 19.02.2024 містить дату її підписання покупцем « 19.02.2024» та видаткова накладна № 16 від 20.02.2024 містить дату її підписання покупцем « 20.02.2024».
Як зазначив позивач, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору, 20.03.2024 на адресу ТОВ «Кеттен» була направлена претензія за № 305.4-305-2-1966 від 20.03.2024 про стягнення відповідно до п 7.8 договору пені за несвоєчасно поставлений товар (копія наявна в матеріалах справи). Доказів направлення вказаної претензії відповідачу засобами поштового/електронного зв'язку матеріали справи не містять та позивачем до суду не надано.
Позивач стверджує, що 17.04.2024 від ТОВ «Кеттен» надійшов лист вих. № 24-1604/1 від 16.04.2024 (вх. №12/2293-305-2 від 17.04.2024) - відповідь на претензію, в якому постачальник не погодився із правомірністю нарахування покупцем пені за несвоєчасно поставлений товар. Проте копії вказаного листа відповідача матеріали справи не містять.
У зв'язку з тим, що відповідач порушив умови договору в частині дотримання строків поставки товару, що є підставою для сплати ним штрафних санкцій відповідно до п. 7.8 договору, та нараховані штрафні санкції відповідачем в добровільному порядку сплачені не були, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 157 912, 50 грн пені за порушення строків поставки товару.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до приписів статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом статей 526, 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Судом першої інстанції встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який регулюється нормами §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 ЦК України,за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України,за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно із ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до пп. 4.1, 4.2 договору, розрахунки проводяться шляхом: 100 % попередньої оплати покупцем, яка здійснюється на підставі рахунку (інвойсу), наданого постачальником, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника, на умовах, зазначених у специфікації.
Згідно із пп. 1, 4 специфікації № 1, загальна вартість товару, що постачається за цією специфікацією, складає до: 10 166 256, 00 грн включно, у т.ч. ПДВ - 1 694 376, 00 грн. Умови та строки оплати: попередня оплата у розмірі 100 % вартості товару по договору поставки, що сплачується покупцем на рахунок постачальника в два етапи: 1 етап: 60 % вартості товару, що зазначений в специфікації до договору поставки, на підставі оригіналу рахунку (електронної копії інвойсу - для нерезидентів) постачальника та банківської гарантії повернення авансового платежу, що відповідає формі зазначеної у договорі. Строк сплати авансу 20 календарних днів з дати укладання договору на підставі зазначених документів; 2 етап: 40 % вартості товару, що фактично виготовлений відповідно до специфікації до договору поставки та готовий до відвантаження. Строк сплати: протягом 15 календарних днів з дати надання постачальником покупцю наступних документів: - банківської гарантії повернення авансового платежу, що відповідає формі зазначеної у договорі; - оригінал рахунку (електронної копії інвойсу - для нерезидентів) постачальника.
Як встановлено вище, 28.07.2023 позивач, на виконання умов договору, здійснив попередню оплату товару на загальну суму 6 099 753,60 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № 644570 від 28.07.2023.
У силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як передбачено частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Як було зазначено судом вище та не заперечується сторонами, 22.01.2024 (тобто у строк, узгоджений сторонами у графіку поставки товару) товар прибув у місце поставки для розвантаження та відбулась передача товару для його прийняття.
Згідно з п. 5.2 договору, датою прийняття товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі товару, форма якого наведена в додатку № 4 до цього договору, який є невід'ємною частиною (застосовується, якщо постачальник є нерезидентом в Україні) або видаткової накладної.
Датою передачі постачальником товару для прийняття покупцем є дата прибуття товару до місця поставки зазначена у відповідному товаро-транспортному документі або дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару, якщо покупець за допомогою товаротранспортних документів не може визначити дату їх передачі для прийняття.
Право власності на товар, ризик випадкового знищення/пошкодження переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акта приймання-передачі товару або видаткової накладної (при наявності двох дат, датою підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем).
Відповідно до п. 5.7 договору, по прибуттю товару в кінцевий пункт призначення його приймання проводиться безпосередньо вантажоотримувачем покупця.
Пунктом 5.8 договору передбачено, що прийняття товару проводиться шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акту/актів приймання-передачі товару або видаткової/видаткових накладної/накладних. У випадку виявлення недоліків товару або товаросупровідної документації, покупець має право не підписувати акт/акти приймання-передачі товару або видаткову /видаткові накладну/накладні до усунення виявлених недоліків, а постачальник зобов'язаний усунути недоліки та оплатити документально-підтверджені витрати покупця, спричинені такими недоліками. Поставка товару з недоліками вважається поставкою неякісного товару.
За змістом п. 6.1 договору, покупець зобов'язаний, зокрема приймати поставлений товар, у разі відсутності зауважень, згідно з актом приймання-передачі товару або видатковою накладною.
При цьому згідно з п. 6.3 договору, постачальник зобов'язаний, зокрема забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором, а також забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом ІІ цього договору.
Додатком № 5 до договору є технічні характеристики товару, який містить найменування продукції, що поставляється за договором, та повна її характеристика. При цьому додаток № 5 договору є невід'ємною частиною договору, про що зазначено в п. 13.5 договору.
Аналіз наведених вище умов договору дає підстави до висновку, що обов'язок постачальника в частині передачі товару для прийняття покупцем є виконаним за умови поставки до узгодженого сторонами місця поставки товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом ІІ цього договору, у тому числі додатку № 5 до договору, який є його невід'ємною частиною.
У пункті 2.1 розділу ІІ договору визначено, постачальник повинен поставити покупцю товар, передбачений цим договором (невідповідність товару умовам договору для цілей застосування розділу VII. «Відповідальність сторін» прирівнюється до неналежної якості товару), якість якого відповідає сертифікатам якості/відповідності та/або паспорту/-ам виробника, Держстандартам (при необхідності), технічним або іншим вимогам/умовам, які пред'являються до товару даного виду та підтверджується відповідними документами.
Водночас, пунктом 5.8 договору передбачено, що поставка товару з недоліками вважається поставкою неякісного товару.
Отже, передача постачальником товару у строк, встановлений графіком поставки товару, для прийняття покупцем в місці поставки товару, який не відповідає умовам, установленим розділом ІІ договору, не може вважатись належним виконання постачальником зобов'язання щодо своєчасної передачі постачальником товару для прийняття покупцем.
Відповідно до п. 5.7 договору, по прибуттю товару в кінцевий пункт призначення його приймання проводиться безпосередньо вантажоотримувачем покупця.
Як встановлено судом вище, під час проведення вхідного контролю ТМЦ та перевірки комплектності товару спеціалістами БУ «Укрбургаз» були виявлені недоліки товару щодо його комплектності, а саме, були відсутні пальці діаметром 120 мм зі шплінтом для заливної муфти, про що було повідомлено постачальника. У зв'язку з виявленими недоліками, товар вирішено не оприбутковувати, про що зазначено в акті вхідного контролю ТМЦ № 53 від 02.02.2024.
Так, у графі «загальні зауваження (при наявності)» акта вхідного контролю ТМЦ №52 від 02.02.2022 зазначено наступне: поставлені канати для підйому веж та основ Хунхуа (36 шт) не комплектні, а саме відсутні пальці заливної муфти діаметром 120 мм із шилінгом.
У графі «загальний висновок» акт вхідного контролю зазначено, що постачальник ТОВ «Кеттен» не дотримався вимоги, передбаченої додатком № 5 «технічні характеристики товару» договору № УБГ319/015-23 від 05.06.2023 в частині комплектності. Представник постачальника з висновком комісії не погодився, про що зазначено в акті, та вказав зауваження, зміст яких судом було зазначено вище.
Отже, відповідач скористався свої правом, передбаченим п. 2.10 Порядку приймання товарно-матеріальних цінностей під час виконання договорів з АТ «Укргазвидобування», та зазначив свої пропозиції та зауваження до відповідного акта.
Водночас, як встановлено вище, ТОВ «Кеттен» зверталось до позивача з листом вих. № 24-2501/1 від 24.01.2024 щодо забезпечення належного виконання договору № УБГ319/015-23 від 05.06.2023 та уникнення фінансових втрат АТ «Укргазвидобування», в якому відповідач визнав, що 24.01.2024 під час огляду товарів працівниками БУ «Укрбургаз» було виявлено відсутність сталевих штирів у складі наконечників канатів та зазначив про причини виникнення такої ситуації. Відповідач у листі погодився з встановленою невідповідністю якості товару, обумовленого договором, та повідомив про готовність її усунути. Проте відповідач зазначив, що застосування фінансової відповідальності згідно умов договору в даному випадку зумовить неможливість здійснення підприємством відповідача заходів, необхідних для виготовлення та постачання штирів для наконечників канатів та завершення виконання взятих на себе зобов'язань за договором. З урахуванням зазначеного, відповідачем викладено у листі наступні пропозиції/прохання: - затвердити та приймати приймання поставленою за видатковою накладною ТОВ «Кеттен» № 4 від 19.01.2024 продукції (дата прийняття не пізніше 24.01.2024 - без застосування штрафних санкції згідно з п. 7.8 договору); - забезпечити можливість усунення підприємством відповідача невідповідності якості товару на умовах п. 6.5 договору (виявлену протягом гарантійного строку, за рахунок ТОВ «Кеттен» у погоджений сторонами строк).
Статтею 682 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, що відповідає умові договору купівлі-продажу щодо комплектності. Якщо договором купівлі-продажу не встановлено умов щодо комплектності товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, комплектність якого визначається звичаями ділового обороту або іншими вимогами, що звичайно ставляться.
При цьому статтею 683 ЦК України встановлено, якщо договором купівлі-продажу встановлений обов'язок продавця передати покупцеві певний набір товару у комплекті (комплект товару), зобов'язання є виконаним з моменту передання продавцем усього товару, включеного до комплекту. Продавець зобов'язаний передати весь товар, який входить до комплекту, одночасно, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Згідно з ст. 598, 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Аналіз наведених вище приписів Цивільного кодексу України дає підстави до висновку, що зобов'язання продавця з передачі певного товару у комплекті (комплект товару) припиняється переданням продавцем усього товару, включеного до відповідного комплексу.
Лист ТОВ «Кеттен» вих.24-2501/1 від 24.01.2024 щодо забезпечення належного виконання договору №УБГ319/015-23 від 05.06.2023 свідчить про те, що відповідач погодився із встановленою невідповідністю якості товару, обумовленого договором, повідомив про готовність усунути недоліки, а відтак визнав неналежне виконання ним зобов'язання в частині комплектності поставленого товару, який був переданий позивачу для прийняття товару 22.01.2024.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що зобов'язання щодо строку поставки товару за договором №УБГ319/015-23 від 05.06.2023 виконано належним чином 22.01.2024, що, на думку відповідача, підтверджується актом контролю ТМЦ №52 від 02.02.2024, в якому зазначена дата прибуття товару на місце поставки 22.01.2024.
Як зазначив позивач та підтверджується матеріалами справи, у подальшому постачальником були усунуті недоліки товару, у зв'язку з чим 19.02.2024 та 20.02.2024 відбулась поставка обумовленого сторонами товару, що підтверджується видатковими накладними № 15 від 19.02.2024 на суму 1 135 152, 00 грн та № 16 від 20.02.2024 на суму 9 031 104, 00 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх відтисками печаток без будь-яких зауважень та заперечень.
При цьому, зміст вказаного вище листа ТОВ «Кеттен» вих. № 24-2501/1 від 24.01.2024 щодо забезпечення належного виконання договору № УБГ319/015-23 від 05.06.2023 свідчить про те, що відповідач погодився з встановленою невідповідністю якості товару, обумовленого договором, та повідомив про готовність її усунути, а відтак визнав неналежне виконання відповідачем зобов'язання в частині комплектності поставленого товару, який був переданий позивачу для прийняття товару 22.01.2024.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що право власності на товар, ризик випадкового знищення/пошкодження переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акта приймання-передачі товару або видаткової накладної (при наявності двох дат, датою підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем).
Судом встановлено, що видаткова накладна № 15 від 19.02.2024 містить дату її підписання покупцем « 19.02.2024» та видаткова накладна № 16 від 20.02.2024 містить дату її підписання покупцем « 20.02.2024».
Отже, з урахуванням того, що відповідач у листі вих. № 24-2501/1 від 24.01.2024 погодився з встановленою невідповідністю якості товару, обумовленого договором, та повідомив про готовність її усунути, враховуючи дати підписання покупцем видаткових накладних та оскільки товар, який був поставлений відповідачем на виконання умов договору поставки, фактично прийнятий позивачем лише 19.02.2024 та 20.02.2024 після усунення постачальником виявлених недоліків товару, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач допустив прострочення виконання зобов'язання з поставки обумовленого сторонами товару у погоджений сторонами строк.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що 22.01.2024 постачальником передано товар для прийняття покупцем в місце поставки товару (тобто у строк, узгоджений сторонами в графіку поставки товару), якість якого відповідала умовам договору.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов правильного висновку, що відповідач зобов'язання за договором виконав неналежним чином та з порушенням строків поставки товару, узгодженого сторонами у графіку поставки товару, поставив позивачу обумовлений договором товар на загальну суму 10 166 256, 00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які підписані відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень.
Відповідно до пункту 7.8 договору, у разі прострочення постачальником виконання зобов'язань з поставки товару останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0, 1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання постачальником порушеного зобов'язання.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується той факт, що в розумінні статей 610, 612 Цивільного кодексу України відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання, позаяк не виконав належним чином умови укладеного між сторонами договору в частині своєчасного постачання товару покупцю у визначений договором строк.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України)
Одним з ключових елементів цивільного права є автономія волі учасників цивільних відносин, а тому законодавець передбачив, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини друга, третя статті 6 ЦК України).
Відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Як виснував Верховний Суд у постанові від 11.01.2024 у справі № 916/1247/23 особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
Із встановлених обставин справи вбачається, що договір ТОВ «МІК» уклало в добровільному порядку, погодилося на його умови, не оспорювало їх в судовому порядку та в межах здійснення провадження у цій справі у місцевому суді жодних зауважень щодо них також не наводило.
Таким чином між сторонами цього спору існують договірні стосунки на підставі укладеного договору, а тому відносини сторін мають договірний характер і саме договір визначає, зокрема, підстави, порядок, умови, межі, період та розмір відповідальності сторін.
Так, відповідно до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і за загальним правилом ( правовий висновок Верховного Суду у постанові від 10.07.2018 у справі № 927/1091/17) день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені, адже днем прострочення виконання зобов'язання не є.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язання за договором в частині поставки обумовленого товару в узгоджений сторонами строк, позивач на підставі п. 7.8 договору, нарахував та просив стягнути з відповідача 157 912, 50 грн пені за порушення строків поставки товару.
Як було зазначено судом вище, строк здійснення відповідачем поставки обумовленого в специфікації № 1 та додатку № 3 до договору товару є таким, що настав 24.01.2024, у зв'язку із чим починаючи з 25.01.2024 відповідачем допущено прострочення виконання зобов'язання:
- за порушення строків поставки товару за видатковою накладною № 15 від 19.02.2024 на суму 1135 152, 00 грн позивачем нараховано пеню в сумі 17 027, 28 грн за період прострочення з 25.01.2024 до 18.02.2024, розраховану на суму, яка складає 60 % від суми вказаної видаткової накладної (681 091, 20 грн);
- за порушення строків поставки товару за видатковою накладною № 16 від 20.02.2024 на суму 9 031 104, 00 грн позивачем нараховано пеню в сумі 140 885, 22 грн за період прострочення з 25.01.2024 до 19.02.2024, розраховану на суму, яка складає 60 % від суми вказаної видаткової накладної (5 418 662, 40 грн).
Оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем обов'язку з поставки позивачу обумовленого товару у погоджений сторонами строк, наявні підстави для застосування до відповідача встановленої договором відповідальності.
Колегія суддів перевірила здійснений позивачем розрахунок пені та констатує його правильність.
Таким чином, заявлені у цій справі позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі у розмірі 157 912,50 грн.
Разом з цим, cуд першої інстанції враховував, що відповідачем не заявлено клопотання про зменшення заявленої до стягнення пені на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України. Надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених статтею 3 ЦК України суд дійшов до висновку про можливість зменшення з власної ініціативи заявленої до стягнення пені та застосувати до спірних правовідносин приписи ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, зменшивши розмір заявленої до стягнення пені на 50 % , що становить суму 78 956, 25 грн.
Колегія суддів погоджується з таим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Таким чином, наведеними нормами статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України передбачено право суду зменшувати розмір заявлених до стягнення сум неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Судом першої інстанції враховано, що відповідачем не заявлено клопотання про зменшення заявленої до стягнення пені на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.
Водночас, Верховний Суд, зокрема у постановах від 30.03.2021 у справі № 902/538/18 (п. 32 постанови), від 13.07.2022 у справі № 925/577/21, від 19.09.2023 у справі № 912/1083/22 (5.11 постанови), від 09.05.2024 у справі № 923/77/22 (п. 9.63) та інших неодноразово наголошував на тому, що на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.
При цьому, суд зазначає, що ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (такий висновок міститься у пункті 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).
Так, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 911/2269/22 вказала на те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 911/2269/22 зазначила, що враховуючи висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру.
Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
Колегія суддів також зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 звернула увагу на те, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.
У даній справі суд першої інстанції, вирішуючи питання про можливість зменшення з власної ініціативи розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача, який порушив зобов'язання, правильно враховував наступні обставини.
Позивачем не доведено понесення збитків внаслідок прострочення відповідачем зобов'язання з поставки товару, не доведено невиконання позивачем своїх зобов'язань перед іншими контрагентами внаслідок порушення відповідачем строків поставки товару, як і не доведено обставину того, що стягнення з відповідача пені є мірою покарання останнього за таке порушення, а не способом збагачення іншої сторони.
Судом також вірно враховано допущення відповідачем незначного прострочення виконання зобов'язання (за договором відповідач зобов'язаний був поставити товар у строк до 24.01.2024; видаткові накладні підписані 19.02.2024 та 20.02.2024. Тобто прострочення склало менше 30 календарних днів).
Крім того, судом враховано поведінку відповідача у спірних правовідносинах, який у листі вих. № 24-2501/1 від 24.01.2024 щодо забезпечення належного виконання договору № УБГ319/015-23 від 05.06.2023 погодився з встановленою невідповідністю якості товару, обумовленого договором, та повідомив про готовність її усунути. ТОВ «Кеттен» вжило всіх можливих заходів для належного виконання свого зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Таким чином, обгрунтовнаим на підставі вищезазначеного вбачається врахування судом першої інстанції при прийнятті рішення щодо зменшення розміру штрафних санкцій поведінки відповідача у спірних правовідносинах.
Суд зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених статтею 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, з урахуванням того, що позивачем не понесено жодних матеріальних збитків у зв'язку із порушенням відповідачем умов договору, враховуючи ступінь невиконання відповідачем зобов'язання, з урахуванням того, що пеня є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, з урахуванням поведінки винної особи, а також з огляду на те, що основною метою інституту неустойки є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання, при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про можливість зменшення з власної ініціативи заявленої до стягнення пені та застосувати до спірних правовідносин приписи ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України.
З огляду на зазначене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розумним, справедливим та оптимальним для забезпечення балансу інтересів сторін у цьому спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача, є зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 50 % та підлягає до стягнення з відповідача в сумі 78 956, 25 грн.
Враховуючи вищевикладене, доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, а також доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі щодо не порушення ним п.7.8 договору, не спростовують вірного рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру пені, при ухваленні якого судом надано оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених статтею 3 ЦК України та в цілому судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.
Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу досліджені судом, однак залишені без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «РуїсТоріха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційних скаргах не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п. 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Апелянтами не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які вони посилаються в апеляційних скаргах. Доводи апеляційних скарг ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кеттен» та Акціонерне товариство «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду Київської області від 28.02.2025 у справі № 911/3097/24 задоволенню не підлягають. Рішення Господарського суду Київської області від 28.02.2025 у справі № 911/3097/24 слід залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційних скарг, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянтів в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кеттен» та Акціонерне товариство «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду Київської області від 28.02.2025 у справі № 911/3097/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 28.02.2025 у справі № 911/3097/24 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянтів.
4. Матеріали справи №911/3097/24 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді Б.О. Ткаченко
О.М. Гаврилюк