вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" серпня 2025 р. Справа№ 910/16301/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Гаврилюка О.М.
Майданевича А.Г.
розглянувши у письмовому проваджені матеріали справи за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2025
у справі №910/16301/24 (суддя - Мандичев Д.В.)
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг"
до Моторного (транспортного) страхового бюро України
про стягнення 10500,00 грн,
Короткий зміст заявлених вимог
Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" (далі також - позивач, ТзДВ "Страхова група "Оберіг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Моторного (транспортного) страхового бюро України" (далі також - відповідач, МТСБУ, скаржник) про стягнення 10 500,00грн.
Короткий зміст оскаржуваних рішень суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 у справі №910/16301/24 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" 10 500 грн. 00 коп. безпідставно набутих коштів, а також 2 422 грн. 40 коп. судового збору.
Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що Моторне (транспортне) страхове бюро України є особою, відповідальною за завдані внаслідок ДТП 12.01.2023 збитки та зберіг виплату, яку мав би здійснити на користь потерпілої особи, та після зміни кредитора - на користь позивача.
Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Моторно (транспортне) страхове бюро України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд прийняти до розгляду дану апеляційну скаргу та відкрити апеляційне провадження по справі. Розгляд апеляційної скарги проводити з викликом сторін. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 у справі №910/16301/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Розподілити судові витрати.
В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі, відповідач зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що залишаючи рішення суду без змін, суд апеляційної інстанції включить «зелене світло» недобросовісним страховикам отримувати страхові платежі в подальшому не виконувати свій обов'язок та перекладати обов'язок з відшкодування шкоди страхувальника через подання на нього регресного позову МТСБУ.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
25.04.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції без змін.
Позивач, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, зазначає, що посилання скаржника на положення Інструкції про порядок заповнення бланку поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зразка 2011 року, форма якого затверджена розпорядженням Держфінпослуг від 29.08.2011 року № 558, затвердженого Протоколом Президії МТСБУ від 06.02.2022 року № 463/2020 є безпідставним та необґрунтованим, оскільки даний нормативний акт не має жодного відношення до порядку укладання електронних договорів страхування, а стосується виключно паперових екземплярів.
Також позивач додатково звертає увагу, що дослідження обставини щодо необхідності проходження обов'язкового технічного контролю щодо транспортного засобу "Ford" д.н.з. НОМЕР_1 (vin-code НОМЕР_2 ) немає жодного відношення до суті та предмету даного спору, а тому зазначення цих доводів в апеляційній скарзі як на обґрунтування підстав для скасування рішення суду першої є безпідставними та незаконними.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2025 апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Майданевича А.Г., Гаврилюка О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суд міста Києва від 05.03.2025 у справі № 910/16301/24 - залишено без руху, роз'яснено право на усунення недоліків апеляційної скарги.
17.04.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого долучено платіжна інструкція №9824 від 08.04.2025 про сплату судового збору в сумі 4 542 грн та докази направлення апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг".
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 у справі №910/16301/24. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як правильно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 08.07.2022 між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" (далі також - страховик) та ОСОБА_1 (далі також - страхувальник) укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії та №EP-209948310, згідно якого було застраховано цивільно-правову відповідальність водія транспортного засобу "Ford" д.н.з. НОМЕР_1 (vin-code НОМЕР_2 ).
12.01.2023 сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу марки "Ford" д.н.з. НОМЕР_1 (vin-code НОМЕР_2 ), під керуванням водія ОСОБА_1 , та транспортного засобу марки "CHEVROLET" д.н.з. НОМЕР_3 , унаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Згідно з постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.02.2023 у справі №308/1031/23 ОСОБА_1 визнано винним у настанні вищевказаної ДТП.
У зв'язку з цим, 25.02.2023 власник пошкодженого транспортного засобу "CHEVROLET" д.н.з. НОМЕР_3 , звернувся до ТДВ «СГ «Оберіг" з заявою про страхове відшкодування.
20.03.2023 ТДВ «СГ «Оберіг" здійснило виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи у сумі 10 500,00 грн.
Водночас, ТДВ «СГ «Оберіг" звернулось до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом про визнання недійсним полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-209948310, відповідно до якого забезпечено транспортний засіб "Ford" д.н.з. НОМЕР_1 (vin-code НОМЕР_2 ).
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.11.2023 у справі №308/9568/23 у задоволенні позову ТДВ «СГ «Оберіг" відмовлено.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 14.05.2024 у справі №308/9568/23 рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.11.2023 скасовано та постановлено в даній справі постанову про задоволення позову. Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за № ЕР-209948310 від 08.07.2022, відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб "FORD TRANSIT" д.н.з. НОМЕР_1 , vin-code НОМЕР_2 визнано недійсним з моменту його укладення.
За наведених обставин ТДВ «СГ «Оберіг" звернулось до МТСБУ із вимогою №0908-19 від 09.08.2024 про здійснення страхового відшкодування на підставі підп. а) п.41.1. ст.41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
У свою чергу, відповідач проти задоволення позову заперечував та наголосив, що саме на позивача покладений обов'язок перевірити шляхом звірки з наявними даними у власних інформаційних реєстрах та з даними державних інформаційних ресурсів всі відомості, необхідні для укладення договору страхування. При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів того, що транспортний засіб "Ford" д.н.з. НОМЕР_1 є таким, що використовується з метою отримання прибутку. До того ж, МТСБУ не може проводити визначення розміру шкоди за узгодженням відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а отже виплата коштів страховиком замість МТСБУ за згодою з потерпілою особою є неправомірною.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийняті постанови
У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи окремо та в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Згідно із статтею 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до п. 21.1. ст. 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" з урахуванням положень п. 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Статтею 6 цього Закону передбачено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Згідно з пунктом 14.2 статті 14 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик не може відмовити будь-якому страхувальнику в укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Статтею 989 ЦК України визначені обов'язки страхувальника, серед яких, передбачено, що страхувальник зобов'язаний при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику.
Як зазначалось колегією суддів вище, що постановою Закарпатського апеляційного суду від 14.05.2024 у справі №308/9568/23 рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.11.2023 скасовано та постановлено в даній справі постанову про задоволення позову. Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за № ЕР-209948310 від 08.07.2022, відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб "FORD TRANSIT" д.н.з. НОМЕР_1 , vin-code НОМЕР_2 визнано недійсним з моменту його укладення, що скаржником не заперечено.
Дане судове рішення мотивоване тим, що страхувальник ввів в оману іншу сторону поліса (ТДВ «СГ «Оберіг"), свідомо надавши неправдиві відомості про те, що спірний ТЗ не підлягає ОТК, у зв'язку з чим спірний договір (поліс) не відповідає вимогам, зокрема, ст. 17 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та ст. 12 Закону України "Про страхування", а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Згідно з ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
За змістом ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно з п. 39.1. ст. 39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до п. "а" ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Дана норма Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає чіткий перелік випадків, за яких Моторне (транспортне) страхове бюро України відшкодовує шкоду за рахунок коштів Фонду захисту потерпілих.
Таким чином, відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів констатує, що внаслідок визнання в судовому порядку недійсним полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-209948310 від 08.07.2022, відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб "FORD TRANSIT" д.н.з. НОМЕР_1 , vin-code НОМЕР_2 , даний транспортний засіб на момент настання ДТП 12.01.2023 не був забезпеченим, що є підставою для відшкодування шкоди Моторним (транспортним) страховим бюро України відповідно до пп. а) п.41.1. ст.41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відповідно до ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Нормами глави 83 Цивільного кодексу України врегульовано питання повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні, навіть тоді коли правова підстава, на якій набуте майно, згодом відпала.
Так, ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України).
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України).
Отже, зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності наступних умов: набуття або збереження майна; набуття або збереження за рахунок іншої особи; відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2022 у справі № 915/517/21 відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин та їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
При цьому положення ст. 1212 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись і після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена. Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 920/1122/19, від 19.02.2020 у справі № 915/411/19, від 21.02.2020 у справі № 910/660/19, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.
В апеляційній скарзі скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц, котра являється абсолютно не дотичною та не релевантною до даного спору, оскільки найголовніше, МТСБУ не являється страхувальником у даному спорі, а являється відповідальним за завданий збиток особою, котра не застрахувала свою відповідальність. Насправді ж, дійсний страхувальник не компенсовував жодного страхового відшкодування Позивачу, оскільки це зобов'язання саме МТСБУ, котре наразі ухиляється від таких дій.
Натомість, колегія суддів звертає увагу скаржника, що абсолютно аналогічний спір у справі №910/3981/24 вже піддавався аналізу колегії Північного апеляційного господарського суду, за результатами чого було прийнято постанову від 03.12.2024 року з наступною правової позицією: "Відповідно до висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2022 у справі № 915/517/21 відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин та їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
При цьому положення ст. 1212 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись і після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена. Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 920/1122/19, від 19.02.2020 у справі № 915/411/19, від 21.02.2020 у справі № 910/660/19, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідач є особою, відповідальною за збитки в ДТП, яке відбулось 03.11.2022 та зберіг виплату, яку б мав здійснити на користь потерпілої особи, а після зміни кредитора - на користь позивача, а тому позивач має право на отримання здійсненої виплати страхового відшкодування на користь потерпілої особи, а саме ОСОБА_2 в розмірі 99 680,86 грн. Разом з тим, доказів сплати відповідачем суми грошових коштів позивачу в розмірі 99 680,86 грн матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано.»
Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про те, що Моторне (транспортне) страхове бюро України є особою, відповідальною за завдані внаслідок ДТП 12.01.2023 збитки та зберіг виплату, яку мав би здійснити на користь потерпілої особи, та після зміни кредитора - на користь позивача.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач має право на отримання здійсненої виплати страхового відшкодування на користь потерпілої особи у сумі 10 500,00 грн., у зв'язку з чим вимоги позову є доведеними та обґрунтованими.
Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів досліджено та відхилено з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на правильне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення та додаткового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, а оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 у справі №910/16301/24, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 у справі №910/16301/24 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 у справі №910/16301/24 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Моторно (транспортним) страховим бюро України.
4. Матеріали справи № 910/16301/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді О.М. Гаврилюк
А.Г. Майданевич