вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" серпня 2025 р. Справа№ 910/3201/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Майданевича А.Г.
Коротун О.М.
без виклику представників сторін
розглядаючи матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них оболонського району" м. Києва
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 року
у справі №910/3201/25 (суддя Балац С.В.)
за позовом Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них оболонського району" м. Києва
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансміст"
про стягнення збитків у розмірі 64 489,00 грн,-
Комунальне підприємство "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них оболонського району" м. Києва звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансміст" про стягнення збитків у розмірі 64 489,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з вини відповідача, потерпілій особі нанесено матеріальну шкоду, яка в подальшому стягнута з позивача за рішенням суду, що призвело до звернення останнього до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача 64 489,00 грн у вигляді збитків.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Комунальне підприємство "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них оболонського району" м. Києва у встановлений процесуальний строк звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.
Так, за твердженням скаржника заявлені апелянтом збитки, які згідно позову підлягають стягнення з відповідача, полягають у тому, що апелянтом було компенсовано водію ( ОСОБА_1 ) автомобіля Honda Civic, д.н.з. НОМЕР_1 , який зазнав пошкоджень внаслідок вказаного ДТП в сумі 64 489,99 грн, на підставі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28.02.2024 року у справі № 756/17992/21, зміненого постановою Київського апеляційного суду від 11.11.2024 року у справі № 756/17992/21.
Підставою звернення з даними позовними вимогами саме до відповідача слугувало те, що останній станом на дату ДТП (14.07.2021), як підрядник (виконавець) виконував ремонтні роботи з капітального ремонту шляхопроводу на ділянці дороги де сталося ДТП, згідно укладеного між відповідачем та КК «КИЇВАВТОДОР» договору підряду № 12-11 від 24.02.2021 року, а тому, у відповідності до умов цього договору був відповідальною особою за організацію безпеки дорожнього руху на вказаній ділянці дороги де проводились ремонтні роботи, а також відповідальною особою за відшкодування збитків третім особам, заподіяних фізичними та юридичним особам у результаті ДТП.
Таким чином, апелянт звернувся з даним позовом до відповідача не як до особи винної за вчинення ДТП, а як до особи, відповідальної договором підряду № 12-11 від 24.02.2021 року, за завдані збитки в результаті ДТП.
При цьому, за твердженням скаржника, відмовляючи у позові суд першої інстанції помилково застосував встановлені у судових рішеннях по цивільній справі № 756/17992/21 обставини справи, які у свою чергу не були підставою позову, оскільки в обґрунтування своїх позовних вимог Апелянт посилався на інші підстави позову, та які, у свою чергу не були дослідженні судом першої інстанції.
Водночас, скаржник наголосив, що позивачем було доведено належними та допустимими доказами факт понесення реальних збитків у сумі 64 489,99 грн, в результаті неналежного виконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором підряду № 12-11 від 24.02.2021 року щодо належного забезпечення правил дорожнього руху під час виконання будівельних робіт на ділянці дороги, де сталася ДТП (14.07.2021 року).
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2025 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них оболонського району" м. Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 року у справі №910/3201/25. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
02.06.2025 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 року у справі № 910/3201/25 без змін.
Разом з цим, представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що під час розгляду справи № 756/17992/21 Оболонським районним судом міста Києва, а також Київським апеляційним судом, згідно правової позиції апелянта і поданими запереченнями, документами, було досліджено усі твердження, доводи, надані докази, обставини, які в подальшому апелянтом були викладені у поданій позовній заяві у справі № 910/3201/25. Досліджені судом у рамках одного судового розгляду, не можуть бути повторно викладені в окремому позові, якщо вони стосуються одних і тих же підстав та предмету спору. Якщо обставини не були досліджені в попередньому судовому розгляді, їх можна викласти в новому позові, але із зазначенням причин їх не дослідження раніше. Це узгоджується із принципом «судової визначеності» - «res judicata».
Тобто, усі обставини за позовом апелянта до відповідача по справі № 910/3201/25, вже було вивчено, досліджено судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції за апеляційною скаргою апелянта підчас розгляду справи № 756/17992/21. Судом здійснено правові висновки і ухвалено рішення у справі № 756/17992/21, згідно якого вимоги апелянта не підлягають задоволенню.
Таким чином, за твердженням представника відповідача, Господарським судом міста Києва враховуючи зазначені обставини, із дотриманням норм процесуального та матеріального права, норм ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України 20.05.2025 року у справі № 910/3701/25 було ухвалено рішення про відмову у задоволені позову апелянта.
При цьому, представник відповідача зауважив, що усі твердження апелянта за поданою позовною заявою та апеляційною скаргою є необґрунтованими, твердження не доведено жодним належним доказом, а вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, на проїжджій частині вулиці Олени Теліги в напрямку проспекту Степана Бандери у м. Києві 14.07.2021 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля "Honda Civic" з державним номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням гр. ОСОБА_1 , який здійснив наїзд на перешкоду посеред дороги у вигляді каналізаційного люка та зазнав механічних пошкоджень.
Ділянка дороги за адресою: вулиця Новокостянтинівська, 22/15 у м. Києві, де сталося зазначене ДТП перебуває на балансовому утриманню позивача відповідно до наказу Головного управління з питань майна від 21.02.2002 року "Про закріплення основних фондів комунальної власності територіальної громади міста Києва" та переліку майна, що закріплюється на праві повного господарського відання за позивачем на 02.01.2022 року.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 28.02.2024 року у справі № 756/17992/21 за позовом ОСОБА_1 до позивача, за участі третьої особи Комунальної корпорації «Київавтодор» присуджено до стягнення з останнього 59 581,02 грн - матеріальної шкоди, 20 000,00 грн - моральної шкоди та 1 908,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Постановою Київського апеляційного суду від 11.11.2024 року №756/17992/21 рішення Оболонського районного суду міста Києва від 28.02.2024 року у справі № 756/17992/21 змінене в частині зменшення суми моральної шкоди до 3000,00 грн. В іншій частині рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28.02.2024 року у справі № 756/17992/21 залишено без змін.
Позивачем здійснено добровільне виконання вказаного рішення та постанови на загальну суму 64489,00 грн, відповідно до платіжних інструкцій від 21.11.2024 року № 13 на суму 59581,00 грн, від 21.11.2024 року № 11 на суму 3000,00 грн та від 21.11.2024 року № 12 на суму 1908,00 грн.
Станом на дату ДТП на ділянці дороги по вулиці Новокостянтинівська, 22/15 у м. Києві відбувався капітальний ремонт шляхопроводу з вулиці Олени Теліги та проспекту Степана Бандери в Оболонському та Подільському районах м. Києва відповідно до договору підряду від 24.02.2021 року № 12-11 укладеного між Комунальною корпорацією "КИЇВАВТОДОР" (замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртрансміст" (виконавець) (далі - договір), зокрема, відповідно до умов якого виконавець несе відповідальність за незабезпечення безпеки дорожнього руху на ділянці вулично-дорожньої мережі, якщо ці порушення виникли з вини працівників та техніки виконавця та призвели до дорожньо-транспортної пригоди або нещасного випадку. Виконавець несе відповідальність за відшкодування збитків, заподіяних фізичним або юридичним особам в результаті дорожньо-транспортних пригод та нещасних випадків, що сталися внаслідок недотримання виконавцем вимог правил безпеки дорожнього руху, організації дорожнього руху, охорони праці, захисту природного середовища та норм пожежної безпеки, визначених чинним законодавством України, та розробленої проектувальником схеми організації дорожнього руху. Виконавець бере на себе зобов'язання щодо врегулювання спорів при виникненні ДТП, настанні нещасних випадків, інших подій, що сталися з вини працівників та/або за участі техніки виконавця, участі в установленому порядку під час розглядів відповідних справ у судах України.
Так, за твердженням позивача, станом на момент ДТП саме відповідач був відповідальною особою за забезпечення безпеки дорожнього руху на ділянці, де проводились ремонтні роботи, відтак зобов'язаний відшкодувати позивачу понесені останнім збитки в сумі 64489,00 грн.
13.12.2024 року позивач, звернувся до відповідача із претензією про відшкодування збитків № 053/272-2201 в сумі 64489,00 грн.
Відповідач в свою чергу, 04.03.2025 року надав відповідь на вищевказане звернення за №178, яким повідомив позивача про безпідставність такого відшкодування, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Реалізуючи визначене право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди є способами захисту цивільних прав та інтересів (п.п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до п. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:
- наявність реальних збитків;
- вина заподіювана збитків;
- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.
Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил ст. 22 Цивільного кодексу України, адже частиною першою цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Оскільки відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, застосування цієї відповідальності можливе лише за наявності чотирьох умов складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, вини боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.
Згідно з ч. ч. 1 та 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Водночас, докази, відповідно до ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, повинні бути:
- належними, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення;
- допустимими - підтверджують обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються;
- достовірними - створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи;
- вірогідними - наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як вбачається з матеріалів справи, останні не містять жодних належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказів, з яких суд міг би встановити, що саме через відповідні дії/бездіяльність відповідача сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля Hoda Civic держномер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , який здійснив наїзд на перешкоду посеред дороги (каналізаційний люк), в результаті чого транспортний засіб зазнав ушкодження.
Разом з тим, до матеріалів справи не надано й доказів здійснення відповідачем на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди будь-яких ремонтних робіт шляхопроводу на перетині вул. Новокостянтинівської з вул. Олени Теліги та просп. Степана Бандери у Оболонському та Подільському районах м. Києва.
Щодо наданого позивачем до матеріалів справи договору підряду №12-11 від 24.02.2021 року укладений між Комунальною корпорацією «Київавтодор» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртрансміст», колегія суддів відзначає, що відповідно до витягу з ЄДРПОУ позивач не має відношення до Комунальної корпорації «Київавтодор», який є замовником робіт з ремонту за договором підряду №12-11 від 24.02.2021 року та виконавця за яким є Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртрансміст».
Водночас, колегія суддів зауважу, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що позивач КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району» м. Києва має відношення до Комунальної корпорації «Київавтодор» - відносини підпорядкування чи договірні відносини. Позивач не підтвердив належними та допустимими доказами будь-які відносини себе як балансоутримувача з Комунальною корпорацією «Київавтодор», зокрема щодо проведення ремонтних робіт ділянки дороги, де сталась ДТП.
Тобто між відповідачем (Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртрансміст»), Комунальною корпорацією «Київавтодор» та позивачем (Комунальне підприємство "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них оболонського району" м. Києва) відсутні будь-які правовідносини, що мають відношення до цієї справи.
При цьому, колегія суддів відзначає наступне.
Положеннями ч. 4 ст. 75 Господарського кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 28.02.2024 року у справі № 756/17992/21, яке було змінене постановою Київського апеляційного суду від 11.11.2024 року № 756/17992/21 лише в частині зменшення суми моральної шкоди до 3000,00 грн, зокрема, встановлено:
- "Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає, що вважає належним відповідачем саме ТОВ «УКРТРАНСМІСТ», хоча замовником робіт за вказаним договором підряду №12-11 від 24.02.2021 є КК «КИЇВАВТОДОР», відповідач станом на день вчинення ДТП не обслуговував ділянку вулиці Новокостянтинівської, 22/15 у місті Києві оскільки діяв договір підряду №12-11 від 24.02.2021 року за яким замовником є КК «КИЇВАВТОДОР», а виконавцем робіт ТОВ «УКРТРАНСМІСТ». При цьому, за вказаним договором начебто виконавець несе відповідальність за незабезпечення безпеки дорожнього руху на ділянці вулично-дорожньої мережі, якщо ці порушення виникли з вини працівників та техніки виконавця та призвели до дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) або нещасного випадку.
Проте, укладання зазначеного договору, на думку Оболонського районного суду м. Києва та Київського апеляційного суду, не знімає відповідальності відповідача за завдану позивачу шкоду, зокрема, з огляду на наступне.
На місці ДТП співробітники УПП у місті Києві зафіксували факт відсутності дорожніх знаків та знаходження кришки люку з відхиленням близько 10 см. від норми і склали протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №211683 відносно позивача за ст. 124 КУпАП.
Причиною ДТП став незадовільний стан дорожнього покриття на ділянці дороги, яка не була огороджена відповідними попереджувальними дорожніми знаками. При цьому, справа про адміністративне правопорушення відносно позивача закрита у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Судом першої інстанції було встановлено і не заперечувалося представником відповідача, що балансоутримувачем відрізку шляху, на якій було вчинено ДТП є КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району» м. Києва.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» вулично-дорожня мережа - призначена для руху транспортних засобів і пішоходів мережа вулиць, доріг, внутрішньоквартальні та інші проїзди, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, набережні, майдани, площі, а також автомобільні стоянки та майданчики для паркування транспортних засобів з інженерними та допоміжними спорудами, технічними засобами організації дорожнього руху.
Таким чином, люки, які знаходяться на проїжджій частині відносяться до вулично-дорожнього покриття.
Відтак, відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків має здійснювати відповідне Комунальне підприємство шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них відповідного району, яке відповідає саме за належний стан дорожнього покриття.
Відповідно до відповіді від 23.10.2021 року №053-26709 на адвокатський запит від 01.10.2021 №01/10-1, наданої Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ділянка дороги за адресою м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 22/15 перебуває на балансовому утриманні комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району» м. Києва.";
- "Таким чином, оцінюючи встановлені судом в ході розгляду справи обставини, а також наявні докази, суд дійшов висновку, що пошкодження автомобіля позивача стало наслідком неналежного виконання КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району» м. Києва, як балансоутримувача дороги, своїх обов'язків щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, у зв'язку з не вжиттям заходів щодо огородження небезпечної ділянки дороги та встановлення попереджувальних знаків.
Отже, відповідальність за належне утримання та ремонт шляхів Оболонського району міста Києва покладено на КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району» м. Києва, балансоутримувачем яких воно є.
Аналогічні висновки щодо особи, яка повинна здійснювати контроль за забезпеченням безпечного руху на автомобільній дорозі, усувати виявлені недоліки та яка несе цивільно-правову відповідальність у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, містяться в постановах Верховного Суду від 12.09.2018 року у справі № 686/8458/17 (провадження № 61-4813св18), від 20.12.2018 року у справі № 185/8229/16-ц (провадження № 61-27678св18), від 30.10.2019 року у справі № 639/2132/18 (провадження № 61-14133св19).
Також, суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо відсутності рішення про притягнення уповноваженої особи відповідача до адміністративної відповідальності за ст. 140 КУпАП, як підставу для звільнення відповідача від відповідальності, оскільки відсутність такої постанови не спростовує встановлені в ході розгляду справи обставини щодо пошкодження автомобіля позивача внаслідок неналежного утримання автомобільних доріг та не забезпечення безпеки дорожнього руху, що є безпосереднім обов'язком відповідача.".
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах Христов проти України, № 924465/04 від 19.02.2009 року, Пономарьов проти України, № 3236/03, від 03.04.2008 року).
Вказаний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Судом першої інстанції вірно застосовано принцип юридичної визначеності, який є одним з основних елементів верховенства права та який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме позивач мав відповідати за утримання дороги, яка перебуває на його балансі під час дорожньо-транспортної пригоди, що підтверджується вищевказаним рішенням суду, яке набрало законної сили,
Так, враховуючи, що позивачем належним чином не обґрунтовано/доведено протиправної поведінки відповідача, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками та вини відповідача, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
При цьому, враховуючи норми ч. 4 ст. 75 Господарського кодексу України, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що суд першої інстанції помилково застосував встановлені у судових рішеннях по цивільній справі № 756/17992/21 обставини справи.
Твердження скаржника, що він звернувся з даним позовом до відповідача не як до особи винної за вчинення ДТП, а як до особи, відповідальної договором підряду № 12-11 від 24.02.2021 року, за завдані збитки в результаті ДТП, не спростовує висновків суду, зокрема щодо відсутності вини відповідача, а відповідно і відсутності складу цивільного правопорушення, що виключає відшкодування збитків відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що позивачем було доведено належними та допустимими доказами факт понесення реальних збитків у сумі 64 489,99 грн, в результаті неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду № 12-11 від 24.02.2021 року щодо належного забезпечення правил дорожнього руху під час виконання будівельних робіт на ділянці дороги, де сталася ДТП (14.07.2021 року).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приймає до уваги твердження відповідача викладене у відзиві на апеляційну скаргу, що усі обставини за позовом апелянта до відповідача по справі № 910/3201/25, вже було вивчено, досліджено судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції за апеляційною скаргою апелянта підчас розгляду справи № 756/17992/21. Судом здійснено правові висновки і ухвалено рішення у справі № 756/17992/21, згідно якого вимоги апелянта не підлягають задоволенню.
Так, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Разом з цим, колегія суддів відзначає, що мотиви апеляційної скарги Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них оболонського району" м. Києва фактично зводяться до мотивів викладених у позовній заяві, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
Суд апеляційної інстанції роз'яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них оболонського району" м. Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 року у справі №910/3201/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 року у справі №910/3201/25 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №910/3201/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді А.Г. Майданевич
О.М. Коротун