вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" липня 2025 р. Справа№ 925/1655/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Коротун О.М.
Гаврилюка О.М.
за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.;
за участю представників сторін:
від позивача: Грищенко О.М.
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГЕТИЧНО-ДОРОЖНЄ БУДІВНИЦТВО"
на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.02.2025, повний текст якого складений 06.03.2025,
у справі № 925/1655/24 (суддя Гладун А.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕВЕРСБУД"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГЕТИЧНО-ДОРОЖНЄ БУДІВНИЦТВО"
про стягнення 1 962 591,26 грн
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕВЕРСБУД" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГЕТИЧНО-ДОРОЖНЄ БУДІВНИЦТВО" про стягнення 1 962 591,26 грн, зокрема, 1 176 400,00 грн боргу за користування орендованим рухомим майном за договором оренди техніки від 01.06.2021 №1/06, 108 203,59 грн - 3% річних, 557 116,73 грн - інфляційних втрат та 120 870,94 грн -пені за прострочення виконання грошового зобов'язання.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язання з орендної плати, в результаті чого утворилася заборгованість у розмірі 1 176 400,00 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.02.2025 позовні вимоги задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГЕТИЧНО-ДОРОЖНЄ БУДІВНИЦТВО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕВЕРСБУД" 1 176 400,00 грн - боргу, 120 870,94 грн - пені, 108 203,59 грн - 3% річних, 557 116,73 грн - інфляційних втрат, 23 552,00 грн - витрат зі сплати судового збору.
Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідачем було порушено свої зобов'язання за договором оренди техніки №1/06 від 01.06.2021, а саме: розмір невиконаного грошового зобов'язання зі сплати орендної плати за користування технікою становить суму 1 176 400,00 грн. Наявність заборгованості за договором №1/06 від 01.06.2021 у загальному розмірі 1 176 400,00 грн стала підставою для нарахування позивачем пені, 3% річних, інфляційних втрат.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГЕТИЧНО-ДОРОЖНЄ БУДІВНИЦТВО" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 21.02.2025 в частині задоволення позоних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що відповідно до Статуту ТОВ «ЕНЕРГЕТИЧНО-ДОРОЖНЄ БУДІВНИЦТВО» право підпису документів входить до повноважень Генерального директора ТОВ «ЕНЕРГЕТИЧНО-ДОРОЖНЄ БУДІВНИЦТВО» Клімова Юрія Миколайовича. Проте, в матеріалах справи наявні додатки (акти наданих послуг ) не підписані Генеральним директором особисто, натомість на цих документах містяться підписи осіб, які не мали повноваження на підпис. Тому, на його думку, такі докази є недопустимими, оскільки підписані неналежним підписантом.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 28.04.2025, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.
Крім того, позивач зазначає, що в матеріалах даної справи наявні докази того, що відповідач здійснював перерахування на його користь суми коштів в якості часткового виконання взятого зобов'язання, як згідно підписаних актів, так і згідно договору в цілому. Таким чином, на його думку, відповідач, сплативши частину вартості наданих/ отриманих послуг за договором, фактично здійнив визнання та прийняття до виконання у подальшому договору оренди техніки № 1/06 від 01.06.2021, який недійсним не визнавався.
Також позивач посилаючись на чисельну практику Верховного Суду звертає увагу, що акт та/або видаткова накладна, складена у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні», засвідчує встановлений факт здійснення господарської операції та договірних відносин. Відсутність певного документа за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.
Позивач вважає, що певні недоліки первинних документів не позбавляють юридичної сили весь первинний документ в аспекті сприйняття його як доказу при здійсненні господарської операції. Даний факт повинен оцінюватися в сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає приписам процесуального закону. Таким чином, відтиск печатки підприємства на документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГЕТИЧНО-ДОРОЖНЄ БУДІВНИЦТВО" на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.02.2025 у справі № 925/1655/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Гаврилюк О.М., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГЕТИЧНО-ДОРОЖНЄ БУДІВНИЦТВО" на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.02.2025 у справі № 925/1655/24 залишено без руху.
14.04.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГЕТИЧНО-ДОРОЖНЄ БУДІВНИЦТВО" надійшла заява про усунення недоліків до якої надано докази наявності електронного кабінету та докази сплати судового збору у розмірі 35 326,64 грн (платіжна інструкція № 1 від 11.04.2025).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГЕТИЧНО-ДОРОЖНЄ БУДІВНИЦТВО" на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.02.2025 у справі № 925/1655/24 та призначено її до розгляду на 02.06.2025.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2025 у зв'язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГЕТИЧНО-ДОРОЖНЄ БУДІВНИЦТВО" на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.02.2025 у справі № 925/1655/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГЕТИЧНО-ДОРОЖНЄ БУДІВНИЦТВО" на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.02.2025 у справі № 925/1655/24 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГЕТИЧНО-ДОРОЖНЄ БУДІВНИЦТВО" на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.02.2025 у справі № 925/1655/24 на 30.07.2025.
Явка сторін у судове засідання
Представник відповідача у судове засідання 30.07.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується довідками про доставлення електронного документу до електронного кабінету відповідача, наявними в матеріалах справи.
Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка учасників судового процесу обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача.
Позиції учасників справи
Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції 30.07.2025 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської областві від 21.02.2025 у справі № 925/1655/24, без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що 01.06.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕВЕРСБУД" (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГЕТИЧНО-ДОРОЖНЄ БУДІВНИЦТВО" (орендар) уклали договір оренди техніки №1/06, відповідно до пункту 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується за завданням замовника надати за плату в оренду дорожньо-будівельну техніку, з особами, які мають право керування такою технікою (далі - техніка), у технічно справному стані.
Відповідно п. 1.2 договору виконавець зобов'язується надавати за актом прийняття-передачі техніки (додаток №2 до договору) в оренду наступну дорожньо-будівельну техніку:
- одноковшевий гусеничний міні-екскаватор Gehlmax MB 138 р/н НОМЕР_1 ;
- екскаватор колісний ATLAS 1404 р/н НОМЕР_2 ;
- 580SR-4PT НОМЕР_7 (далі по тексту - "техніка").
Згідно із п.1.3 договору вартість надання послуг з оренди встановлено відповідно до Специфікації (додатку №1), що є невід'ємною частиною до цього договору.
Пунктом 1.4 договору встановлено строк надання послуг: з дати підписання акту прийняття-передачі техніки - до 31.12.2021;
На підтвердження факту надання виконавцем замовнику послуг з оренди на підставі належним чином оформлених рапортів, відповідно до умов цього договору складається акт про надання послуг ( п. 1.5 договору).
Вартість послуг виконавця, визначених у п. 1.1. цього договору, є договірною та вказується у Специфікації (додатку №1) до цього договору (п.3.1 договору).
Відповідно до п. 3.2 договору загальна ціна договору залишається відкритою, а його остаточна сума складає сумарну вартість всіх актів наданих послуг, на підставі яких було здійснено оплату за надані послуги за цим договором та визначаються виходячи із встановлених цим договором (додатком №1 до цього договору) цін на послуги.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що виконавець приступає до надання послуг не пізніше 3-х (трьох) робочих днів з дня отримання завдання (усного/письмового) від замовника.
Згідно із п. 4.2 договору здавання-приймання робіт (послуг) провадиться уповноваженими представниками замовника і виконавця.
Відповідно до п. 4.3 договору здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом наданих послуг, який підписується замовником та виконавцем після фактичного надання послуг. Виконавець оформляє акти наданих послуг два рази на місяць - за першу половину місяця до 17 числа та за другу половину місяця до 2 числа наступного місяця на підставі рапортів;
Пунктом 4.4 договору встановлено, що після надання послуг виконавець протягом 3 (трьох) календарних днів надає замовнику підписаний акт наданих послуг.
Замовник протягом 3-х (трьох) календарних днів з дня отримання акта зобов'язаний підписати акт наданих послуг або надати письмову вмотивовану відмову від підписання цього акта. Підписання акту наданих послуг замовником є підтвердженням відсутності претензій з його боку (п. 4.5 договору).
Згідно із п. 4.6 договору оплата послуг здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування замовником коштів на розрахунковий рахунок виконавця на підставі виставленого рахунку-фактури виконавця та підписаного акта про надання послуг.
Відповідно до п. 4.7 догоовру замовник здійснює оплату вартості наданих виконавцем послуг протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання сторонами актів наданих послуг за повний календарний місяць та надання виконавцем рахунку на оплату.
Датою передачі виконаних робіт (наданих послуг) за цим договором від виконавця замовнику, вважається дата підписання акту наданих послуг (п. 4.8 договору).
Згідно із п. 5.6 договору за порушення строку оплати наданих послуг, визначеному в цьому договорі, з вини замовника останній сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої в період за який нараховується пеня, від вартості неоплачених/оплачених не в повному обсязі послуг за кожний день такого прострочення.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30.12.2021, але, в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 7.1 договору).
Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, що виникли у зв'язку укладанням цього договору та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п. 7.2 договору).
У додатку 1 до договору - Специфікація на послуги дорожньо-будівельної техніки сторони визначили вид техніки, зокрема одноковшевий гусеничний міні-екскаватор Gehlmax MB 138 р/н НОМЕР_1 ; екскаватор колісний ATLAS 1404 р/н НОМЕР_2 ; CASE 580SR-4PT НОМЕР_7, та ціну послуг за годину без ПДВ (а.с. 38 на звороті).
Судом першої інстанції встановлено, що 01.06.2021 на виконання договору сторони склали та підписали акт прийняття-передачі техніки, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв укомплектовані, у технічно справному стані, без механічних пошкоджень об'єкти оренди: одноковшевий гусеничний міні-екскаватор Gehlmax MB 138 р/н НОМЕР_1 ; екскаватор колісний ATLAS 1404 р/н НОМЕР_2 ; CASE 580SR-4PT НОМЕР_7.
19.09.2021 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору, у якій дійшли згоди:
1. Змінити п.1.2 "предмет договору" та викласти його у наступній редакції:
"1.2 Виконавець зобов'язується надавати за актом прийняття-передачі техніки (додаток №2 до договору) в оренду наступну дорожньо-будівельну техніку: одноковшевий гусеничний міні-екскаватор Gehlmax MB 138 р/н НОМЕР_1 ; екскаватор колісний ATLAS 1404 р/н НОМЕР_2 ; CASE 580SR-4PT НОМЕР_7; спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е RENAULT PREMIUM НОМЕР_3 ; спеціалізований напівпричіп н/пр-самоскид-Е SDC TP-28 НОМЕР_4 ; вантажний самоскид КАМАЗ 55102 НОМЕР_5 ; автомобіль спеціалізований вантажний бортовий (з краном-маніпулятором) MERCEDES BENZ 950 НОМЕР_6 (далі по тексту - "техніка");
2.Змінити п.1.4 "предмет договору" та викласти його у наступній редакції:
"1.4. Строк надання послуг: з дати підписання акту прийняття-передачі техніки - до 31.12.2022";
3. Викласти Специфікацію (додаток №1 до договору, що є його невід'ємною частиною), у новій редакції, що додається до даної угоди у 2 примірниках для кожної з сторін".
Судом першої інстанції встановлено, що 19.09.2021 та 27.09.2021 на виконання договору сторони склали та підписали акти прийняття-передачі обладнання №2 та техніки №3 (додатки №2 до договору), згідно яких орендодавець передав, а орендар прийняв укомплектовані, у технічно справному стані , без механічних пошкоджень об'єкти оренди.
За період із 29.06.2021 до 29.12.2021 на виконання договору позивач надав послуги з оренди рухомого майна, а відповідач прийняв вказані послуги на загальну суму 2 000 500,00 грн на підставі актів надання послуг: №29 від 29.06.2021 на суму 44 550,00 грн, №7 від 16.07.2021 на суму 30 600,00 грн, №31 від 02.08.2021 на суму 76050,00 грн, №32 від 16.08.2021 на суму 70 650,00 грн, №35 від 01.09.2021 на суму 76 050,00 грн, №38 від 16.09.2021 на суму 72 450,00 грн, №44 від 01.10.2021 на суму 4 950,00 грн, №53 від 01.10.2021 на суму 25 850,00 грн, №56 від 01.10.2021 на суму 81 000,00 грн, №50 від 16.10.2021 на суму 27 900,00 грн, №54 від 01.11.2021 на суму 190 300,00 грн, №57 від 01.11.2021 на суму 381 780,00 грн, №61 від 01.11.2021 на суму 18 000,00 грн, №62 від 16.11.2021 на суму 63 000,00 грн, №66 від 16.11.2021 на суму 17 550,00 грн, №63 від 01.12.2021 на суму 69 300,00 грн, №69 від 01.12.2021 на суму 347 220,00 грн, №70 від 01.12.2021 на суму 156 200,00 грн, №71 від 09.12.2021 на суму 2 700,00 грн, №75 від 16.12.2021 на суму 69 850,00 грн, №74 від 22.12.2021 на суму 43 650,00 грн, №73 від 25.12.2021 на суму 73 700,00 грн, №76 від 29.12.2021 на суму 57 200,00 грн.
У період з 08.10.2021 до 18.01.2022 на виконання договору відповідач сплатив позивачу 824 100,00 грн за оренду рухомого майна, що підтверджується платіжними дорученнями: №456 від 08.10.2021 на суму 100 000,00 грн, №972 від 25.10.2021 на суму 137 650,00 грн, №548 від 02.11.2021 на суму 165 550,00 грн, №2012 від 15.12.2021 на суму 17 550,00 грн,·№561 від 30.12.2021 на суму 73 700,00 грн, №90 від 14.01.2022 на суму 216 150,00 грн, №133 від 18.01.2022 на суму 113 500,00 грн.
Так, судом першої інстанції встановлено, що позивач зобов'язання з надання в оренду відповідачу дорожньо-будівельної техніки виконав повністю. Вартість наданих позивачем послуг з оренди рухомого майна становить суму 2 000 500,00 грн.
Відповідач зобов'язання за надані послуги оренди виконав частково та сплатив кошти у сумі 824 100,00 грн.
Розмір невиконаного грошового зобов'язання відповідача становить 1 176 400,00 грн за актами надання послуг: №31 від 02.08.2021 на суму 76 050,00 грн; №44 від 01.10.2021 на суму 4 950,00 грн; №57 від 01.11.2021 на суму 381 780,00 грн; №61 від 01.11.2021 на суму 18 000,00 грн; №62 від 16.11.2021 на суму 63 000,00 грн; №63 від 01.12.2021 на суму 69 300,00 грн; №69 від 01.12.2021 на суму 347 220,00 грн; №70 від 01.12.2021 на суму 156 200,00 грн, №71 від 09.12.2021 на суму 2 700,00 грн; №76 від 29.12.2021 на суму 57 200,00 грн.
Строк виконання відповідачем зобов'язання з орендної плати закінчився 16.08.2021. Прострочення виконання грошового зобов'язання розпочалося 17.08.2021.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначив, що відповідачем було порушено свої зобов'язання за договором оренди техніки №1/06 від 01.06.2021, а саме: розмір невиконаного грошового зобов'язання зі сплати орендної плати за користування технікою становить 1 176 400,00 грн. Наявність заборгованості за договором №1/06 від 01.06.2021 у загальному розмірі 1 176 400,00 грн стало підставою для нарахування позивачем пені, 3% річних, інфляційних втрат та звернення до суду з позовом.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Пунктом 2 статті 11 Цивільного кодексу України зазначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двохстороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
За приписами ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Як було встановлено судом вище, пунктом 1.4 договору сторони визначили строк надання послуг: з дати підписання акту прийняття-передачі техніки - до 31.12.2021.
Вартість послуг виконавця, визначених у п. 1.1. цього договору, є договірною та вказується у Специфікації (додатку №1) до цього договору (пункт 3.1 договору).
Відповідно до пункту 4.3 договору здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом наданих послуг, який підписується замовником та виконавцем після фактичного надання послуг. Виконавець оформляє акти наданих послуг два рази на місяць - за першу половину місяця до 17 числа та за другу половину місяця до 2 числа наступного місяця на підставі рапортів.
Датою передачі виконаних робіт (наданих послуг) за цим договором від виконавця замовнику, вважається дата підписання акту наданих послуг (пункт 4.8 договору).
Вартість наданих позивачем послуг з оренди рухомого майна становить 2 000 500,00 грн.
Відповідач зобов'язання за надані послуги оренди виконав частково та сплатив позивачу 824 100,00 грн.
Розмір невиконаного грошового зобов'язання відповідача становить 1 176 400,00 грн за актами надання послуг: №31 від 02.08.2021 76050,00 грн; №44 від 01.10.2021 на суму 4 950,00 грн; №57 від 01.11.2021 на суму 381 780,00 грн; №61 від 01.11.2021 на суму 18 000,00 грн; №62 від 16.11.2021 на суму 63 000,00 грн; №63 від 01.12.2021 на суму 69 300,00 грн; №69 від 01.12.2021 на суму 347 220,00 грн; №70 від 01.12.2021 на суму 156 200,00 грн, №71 від 09.12.2021 на суму 2 700,00 грн; №76 від 29.12.2021 на суму 57 200,00 грн.
Згідно із пунктом 4.7 договору замовник здійснює оплату вартості наданих виконавцем послуг протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання сторонами актів наданих послуг за повний календарний місяць та надання виконавцем рахунку на оплату.
Неналежне виконання відповідачем свого обов'язку у зобов'язанні порушує право позивача на отримання з орендної плати за користування технікою та надає йому право вимагати у судовому порядку присудження до виконання обов'язку відповідача в натурі.
Таким чином, здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку суми заборгованості відповідача зі сплати орендних платежів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача боргу з орендної плати за користування технікою у розмірі 1 176 400,00 грн є обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належний та ефективний, тому наявні підстави для задоволення позову у цій частині.
Колегія суддів зауважує, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
Відповідно до ст.2 Господарського процесуального кодексу України однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Проте, всупереч наведеного, відповідачем доказів внесення орендних платежів за користування технікою у розмірі 1 176 400,00 грн надано не було.
Щодо доводів відповідача, що в матеріалах справи наявні додатки (акти наданих послуг ) не підписані Генеральним директором особисто, натомість на цих документах містяться підписи осіб, які не мали повноваження на підпис, колегія суддів зазначає наступне.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( ст.204 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює резумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Згідно із ст. 204, ч. 3 ст. 215 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №643/17966/14-ц.
У відповідності до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України, у редакції чинній на момент укладення договору, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Згідно з частиною 1 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Органи юридичної особи діють у межах повноважень, наданих їм установчими документами та законом. Орган юридичної особи як її частина представляє інтереси останньої у відносинах з іншими суб'єктами права без спеціальних на те повноважень (без довіреності). Між юридичною особою та її органом правові відносини не виникають, а тому дії її органу визнаються діями самої юридичної особи.
У відносинах з третіми особами слід виходити з презумпції наявності достатнього обсягу повноважень на здійснення дієздатності юридичної особи як у одноособового органу юридичної особи, так і керівника її колегіального органу.
На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Крім того, Верховний Суд України зазначив свою правову позицію щодо обмеження повноважень на представництво юридичних осіб, яка висловлена в постанові від 12.04.2017 у справі № 6-72цс17, якою Верховним Судом України, було визначено, що частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору. Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.
Тобто, для ТОВ «РЕВЕРСБУД», яке діяло добросовісно, не має юридичної сили обмеження щодо повноважень керівника відповідача, навіть якби вони існували на момент укладення договору. У свою чергу, відповідачем не надано жодних доказів, що підтверджували б недобросовісність у діях ТОВ «РЕВЕРСБУД».
Водночас, в матеріалах даної справи наявні докази того, що відповідач здійснював перерахування на користь позивача суми коштів в якості часткового виконання взятого зобов'язання як згідно підписаних актів, так і згідно договору в цілому.
Таким чином, ТОВ «ЕНЕРГЕТИЧНО-ДОРОЖНЄ БУДІВНИЦТВО» сплативши частину вартості наданих/отриманих послуг за договором, фактично здійснило визнання та прийняття до виконання у подальшому договору оренди техніки №1/06 від 01.06.2021.
Даний договір оренди техніки №1/06 від 01.06.2021 недійсним не визнавався, будь-які судові рішення визнання його недійсним відсутні.
Первинний документ (в господарському праві) - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
В силу частини 8 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.
До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, акт здачі-приймання виконаних робіт/наданих послуг, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.
Згідно із п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95., господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.
Тобто, факт здійснення позивачем господарської операції, а саме, надання послуги виконаної роботи відповідачу, повинен підтверджуватися належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.
Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату і місце складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Згідно із п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Крім цього, акт та/або видаткова накладна, складена у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні», засвідчує встановлений факт здійснення господарської операції та договірних відносин. Відсутність певного документа за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.
У висновках, викладених у постанові Верховного Суду від 06.02.20218 у справі №821/589/17 зазначено, зокрема про те, що певні недоліки первинних документів не позбавляють юридичної сили весь первинний документ в аспекті сприйняття його як доказу здійснення господарської операції.
Даний факт повинен оцінюватися в сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає приписам процесуального законом (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №924/234/18 від 24.01.2019).
Відповідно до ст. 62 ГК України, підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органами місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом (в редакції на момент спірних правовідносин).
Таким чином, відтиск печатки підприємства на документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції.
Відповідно до статті 58-1 Господарського кодексу України, використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.
За наслідками аналізу доказів (договір, акти, тощо), котрі мають місце в матеріалах даної справи, достеменно вбачається, що відповідач здійснює свою власну господарську діяльність із використанням печатки.
Встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, накладних, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа (такі висновки, викладені у постанові КГС ВС від 06.11.2018 у справі №910/6216/17, від 05.12.2018 у справі №915/878/16, від 03.02.2020 у справі №909/1073/17, від 18.08.2020 у справі №927/833/18).
Колегія суддів наголошує на тому, що матеріали справи не містять належні та допустимі докази щодо фактів протиправності використання своєї печатки відповідачем чи доказів її втрати, так само як і доказів звернення відповідача до правоохоронних органів у зв'язку з втратою чи викраденням печатки.
У такому випадку, відсутні підстави вважати, що печатка підприємства відповідача використовувалась проти його власної волі.
Колегія суддів наголошує на тому, що у суді апеляційної інстанції були оглянуті оригінали документів, поданих позивачем до позовної заяви.
Враховуючи викладене вище, серед правовідносин, котрі склались між позивачем та відповідачем, має місце наявність доказів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій.
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що заборгованість ТОВ «ЕНЕРГЕТИЧНО-ДОРОЖНЄ БУДІВНИЦТВО» перед ТОВ «РЕВЕРСБУД» за виконані/прийняті роботи та наданні/отримані послуги на підставі договору оренди техніки №1/06 від 01.06.2021 становить 1 176 400 грн.
Стосовно позовних вимог позивача в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних врат, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (стаття 1 Закону України ?Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань?).
Згідно з пунктом п. 5.6 договору за порушення строку оплати наданих послуг, визначеному в цьому договорі, з вини замовника останній сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої в період за який нараховується пеня, від вартості неоплачених/оплачених не в повному обсязі послуг за кожний день такого прострочення.
За розрахунком позивача розмір пені становить 120 870,94 грн за період з 17.08.2021 по 13.07.2022, враховуючи подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а саме за період прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 17.08.2021 до 13.02.2022 за 182 дні від суми боргу 76 050,00 грн за актом надання послуг №31 від 02.08.2021 становить 6 640,32 грн, за період з 18.10.2021 до 17.04.2022 за 182 дні від суми боргу 4 950,00 грн за актом надання послуг №44 від 01.10.2021 становить 460,70 грн, за період з 16.11.2021 до 16.05.2022 за 182 дні від суми боргу 399 780,00 грн за актом надання послуг №57 від 01.11.2021 становить 38 159,84 грн, за період з 01.12.2021 до 31.05.2022 за 182 дні від суми боргу 63 000,00 грн за актом надання послуг №62 від 16.11.2021 становить 6 091,17 грн, за період з 16.12.2021 до 14.06.2022 за 182 дні від суми боргу 572 720,00 грн за актом надання послуг №63 від 01.12.2021 становить 61 602,71 грн, за період з 24.12.2021 до 22.06.2022 за 182 дні від суми боргу 2 700,00 грн за актом надання послуг №71 від 09.12.2021 становить 309,37 грн, за період з 13.01.2022 до 13.07.2022 за 182 дні від суми боргу 57 200,00 грн за актом надання послуг №76 від 29.12.2021 становить 7 606,83 грн.
Дослідивши наданий розрахунок, колегія суддів вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає періоду нарахування та сумі боргу.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 120 870,94 грн пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 17.08.2021 по 13.07.2022.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі розпочався 17.08.2021.
З огляду на порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором оренди техніки №1/06 від 01.06.2021 позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 3% річних на загальну суму 108 203,59 грн, а також інфляційні втрати в загальному розмірі 557 116,73 грн.
За розрахунком позивача розмір 3% річних становить 108 203,59 грн за період з 17.08.2021 по 23.12.2024, зокрема 380,64 грн за період з 17.08.2021 по 17.10.2021 за 61 день, 192,85 грн за період з 18.10.2021 по 15.11.2021 за 29 днів, 591,45 грн за період з 16.11.2021 по 30.11.2021 за 15 днів, 668,85 грн за період з 01.12.2021 по 15.12.2021 за 15 днів, 732,48 грн за період з 16.12.2021 по 23.12.2021 за 8 днів, 1835,60 грн за період з 24.12.2021 по 12.01.2022 за 20 днів, 103801,72 грн за період з 13.01.2022 по 23.12.2024 за 1076 днів.
За розрахунком суду першої інстанції розмір 3 % річних становить 108 355,74 грн за період з 17.08.2021 по 23.12.2024, зокрема 381,29 грн за період з 17.08.2021 по 17.10.2021 за 61 день (76050,00 x 3 % x 61 день прострочення : 365 : 100), 193,07 грн за період з 18.10.2021 по 15.11.2021 за 29 днів (81000,00 x 3 % x 29 днів прострочення : 365 : 100), 592,74 грн за період з 16.11.2021 по 30.11.2021 за 15 днів (480780,00 x 3 % x 15 днів прострочення : 365 : 100), 670,41 грн за період з 01.12.2021 по 15.12.2021 за 15 днів (543780,00 x 3 % x 15 днів прострочення : 365 : 100), 734,14 грн за період з 16.12.2021 по 23.12.2021 за 8 днів (1116500,00 x 3 % x 8 днів прострочення : 365 : 100), 1839,78 грн за період з 24.12.2021 по 12.01.2022 за 20 днів (1119200,00 x 3 % x 20 днів прострочення : 365 : 100), 103944,31 грн за період з 13.01.2022 по 23.12.2024 за 1076 днів (69423,72 грн за період з 13.01.2022 по 31.12.2023 за 718 днів (1176400,00 x 3 % x 718 днів прострочення : 365 : 100), 34520,59 грн за період з 01.01.2024 по 23.12.2024 за 358 днів прострочення (1176400,00 x 3 % x 358 : 366 : 100).
Відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи, що розмір позовних вимог в частині 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором є меншим, аніж їх розмір встановлений судом, суд першої інстанції, з урахуванням меж заявлених вимог, при вирішенні спору вірно враховував розмір 3% річних заявлений позивачем, стягнувши 3% річних у розмірі 108 203,59 грн .
За розрахунком позивача розмір інфляційних втрат становить 557 116,73 грн за період з 01.09.2021 по 30.11.2024, зокрема 912,60 грн за вересень 2021 року, 692,66 грн за жовтень 2021 року, 648,00 грн за листопад 2021 року, 2884,68 грн за грудень 2021 року, 15 293,20 грн за січень 2022 року, 19 067,09 грн за лютий 2022 року, 54 484,21 грн за березень 2022 року, 39 222,58 грн за квітень 2022 року, 35 220,61 грн за травень 2022 року, 41 530,32 грн за червень 2022 року, 9 668,53 грн за липень 2022 року, 15 299,75 грн за серпень 2022 року, 26 717,54 грн за вересень 2022 року, 35822,60 грн за жовтень 2022 року, 10 281,08 грн за листопад 2022 року, 10 353,05 грн за грудень 2022 року, 11 914,88 грн за січень 2023 року, 10 508,93 грн за лютий 2023 року, 22 676,77 грн за березень 2023 грн, 3068,92 грн за квітень 2023 року, 7 687,65 грн за травень 2023 року, 12 361,74 грн за червень 2023 року, 7 632,79 грн за вересень 2023, 12273,53 грн за жовтень 2023 року, 7 732,33 грн за листопад 2023 року, 10 879,38 грн за грудень 2023 року, 6 260,31 грн за січень 2024 року, 4 714,01 грн за лютий 2024 року, 7 880,26 грн за березень 2024 року, 3 167,86 грн за квітень 2024 року, 9 522,60 грн за травень 2024 року, 35 125,68 грн за червень 2024 року, 9 790,48 грн за серпень 2024 року, 24 623,07 грн за вересень 2024 року, 29 990,90 грн за жовтень 2024 року, 32 226,89 грн за листопад 2024 року.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, колегія суддів зазначає, що він відповідає періоду нарахування та сумі боргу та є арифметично правильним.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 557 116,73 грн інфляційних втрат за період з 01.09.2021 по 30.11.2024, та 108 203,59 грн - 3 % річних за період з 17.08.2021 по 23.12.2024 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в цій частині.
Доводи відповідача не спростовують висновку суду про наявність підстав для повного задоволення позову з огляду на вищевикладене.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.
Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду, а зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Таким чином, на переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГЕТИЧНО-ДОРОЖНЄ БУДІВНИЦТВО" на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.02.2025 у справі № 925/1655/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Черкаської області від 21.02.2025 у справі № 925/1655/24 слід залишити без змін.
Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГЕТИЧНО-ДОРОЖНЄ БУДІВНИЦТВО" на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.02.2025 у справі № 925/1655/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 21.02.2025 у справі № 925/1655/24 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №925/1655/24 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписна 06.08.2025.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді О.М. Коротун
О.М. Гаврилюк