ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про залишення апеляційної скарги без руху
07 серпня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/2492/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богацької Н.С.
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Лотереї»
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.02.2024, постановлену суддею Гутом С.Ф., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 20.02.2024, про відкриття провадження у справі про банкрутство
у справі № 916/2492/23
за заявою боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Державні лотереї»
про: відкриття провадження у справі про банкрутство,
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.02.2024 у справі № 916/2492/23, зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Державні лотереї», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Державні лотереї», розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Васюка М.М.
Не погодившись з ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДП лотереї» подало на нього апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у відкритті провадження у цій справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Державні лотереї».
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Ярош А.І., Принцевської Н.М.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.07.2025 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/2492/23, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відкладено до надходження матеріалів з Господарського суду Одеської області.
У зв'язку з перебуванням судді-учасника колегії Ярош А.І. у відпустці, за розпорядженням керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Богацької Н.С., суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції у визначеному складі суддів вважає за необхідне прийняти дану справу до свого провадження.
Розглянувши отримані матеріали, колегія суддів зазначає наступне.
Щодо строку на апеляційне оскарження.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження, частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право особи на захист судом його прав.
Згідно із ч. 3 ст. 2 ГПК України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є одним із принципів господарського судочинства.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (ч. 1 ст. 17 ГПК України).
Частиною 1 ст. 254 ГПК України передбачено, що учасник справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Отже, наведеними нормами визначено коло осіб, які наділені процесуальним правом на оскарження судового рішення, а саме учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
У даному випадку Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Лотереї» не брало участі у даній справі, однак вважає, що оскаржуваною ухвалою вирішено питання про його права, інтереси та обов'язки.
У постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112 та від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16 зазначено, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов'язки заявника апеляційної скарги. На стадії відкриття апеляційного провадження, суд не вирішує питання щодо наявності (відсутності) порушення оскаржуваним рішенням прав, інтересів та (або) обов'язків апелянта, оскільки дані обставини вирішуються (встановлюються) під час апеляційного перегляду справи.
Отже на даній стадії розгляду справи (вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження) колегія суддів не вирішує питання щодо наявності (відсутності) порушення оскаржуваною ухвалою прав, інтересів та (або) обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Лотереї».
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга, зокрема, на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, повний текст оскаржуваної ухвали було складено та підписано 20.02.2024, отже, кінцевим строком на подання апеляційної скарги є 01.03.2024 року.
Водночас, з апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю «ДП Лотереї» звернулося лише 18.07.2025, тобто з значним пропуском строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 261 ГПК України, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадку, зокрема, подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки.
Положення ч. 2 ст. 261 ГПК України не свідчать про безумовний обов'язок суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, неповідомленою про розгляд справи або незалученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки.
Натомість, як вбачається із системного аналізу положень цієї статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.
Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов'язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку, і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, незалученою до участі у справі.
Разом з цим неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою, з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою для визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.
Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить про те, що подання апеляційної скарги особою, неповідомленою про розгляд справи або незалученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки, захищає її саме від передбаченої ч. 2 ст. 261 ГПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов'язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими вищенаведеними нормами ГПК України.
Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 03.05.2022 у справі № 904/1875/19, від 21.07.2022 у cправі № 904/158/20, від 20.04.2023 у cправі № 9/41).
За змістом положень ч. 3 ст. 256 ГПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 цього Кодексу.
Питання щодо поновлення та продовження процесуальних строків урегульовано нормами ст. 119 ГПК України, згідно із ч. 1 якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку у розумінні положень ст. 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є по суті пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Можливість поновлення судом пропущеного строку на оскарження судового рішення не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується з наявністю поважних причин пропуску строку і має здійснюватися лише за умови наведення відповідних причин, які дають правові підстави вважати, що пропуск строку мав місце з об'єктивних, незалежних від волі заявника причин, а можливість їх наведення, як вже зазначалось, залежить від їх доведення заявником, і такі причини мають зазначатися судом у відповідному процесуальному документі.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2023 у справі № 40/223-05.
Дослідивши обставини, зазначені в заяві про поновлення строку, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущене та чи підлягає він поновленню.
ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.
Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
В іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Ухвала постановлена 15.02.2024, проте з апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю «ДП Лотереї» звернулася лише 18.07.2025, тобто через майже півтора року, обмежуючись лише тим, що воно нібито лише 15.07.2025 дізналося про існування оскаржуваної ухвали з Єдиного державного реєстру судових рішень. Жодних пояснень щодо неможливості раніше дізнатись про існування даної справи, заява не містить.
У пункті 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії зазначено наступне: «Сторони повинні мати можливість скористатися правом на вчинення позову чи подання апеляції з того моменту, коли вони ознайомилися із судовими рішеннями, що покладають на них обов'язки або можуть порушувати їхні законні права чи інтереси. Інакше суди можуть значно скорочувати час для подання апеляції або навіть унеможливлювати подання апеляції, зволікаючи із врученням рішень. Як засіб спілкування між судовим органом та сторонами, вручення рішення створює можливість для сторін ознайомитися з рішенням та підставами для нього, таким чином надаючи їм змогу оскаржити його, якщо вони вважатимуть це за доцільне».
Колегія суддів зазначає, що неподання апеляційної скарги у короткий строк з моменту можливості ознайомитися, в тому числі, зі змістом оскаржуваного судового рішення є свідченням того, що скаржник не намагався вчинити усі залежні від нього дії у розумний строк для реалізації свого права на апеляційне оскарження, якщо вважає, що таке право у нього є, що в свою чергу, не свідчить про сумлінне та добросовісне ставлення до наявних у нього прав і обов'язків, а також вчинення усіх можливих та залежних від нього дії для вчасного подання апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що несвоєчасне подання апеляційної скарги залежало виключно від волевиявлення та суб'єктивної поведінки самого скаржника, який несе ризик вчинення або не вчинення певної процесуальної дії, а причини, викладені в заяві про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, не є поважними.
Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі, і тільки пізнє ознайомлення з його текстом ще не є поважною причиною для поновлення пропущеного строку, адже процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору.
З урахуванням викладеного судова колегія зазначає, що підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали, викладені в заяві, судом апеляційної інстанції визнаються необґрунтованими та неповажними.
Згідно з ч. 3 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених ст. 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Щодо судового збору.
Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Апелянтом не надано жодних доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок і розмір сплати судового збору в Україні встановлено Законом України «Про судовий збір».
Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктами 8 - 10 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік заяв у справі про банкрутство, за подання яких справляється судовий збір, а саме: заяви про затвердження плану санації, реструктуризації до відкриття провадження у справі про банкрутство; заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство; заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом; заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство; заяви про розірвання мирової угоди, укладеної у справі про банкрутство, або визнання її недійсною.
Ставки судового збору з апеляційних скарг, що подаються на судові рішення, прийняті у справі про банкрутство за наслідками розгляду вказаних заяв і скарг, встановлено підпунктом 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», а саме: 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
З апеляційних скарг на інші ухвали суду у справі про банкрутство судовий збір справляється за ставкою, визначеною підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», а саме: 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2025 року для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.
Таким чином, при поданні апеляційної скарги на вказану ухвалу суду має бути сплачений судовий збір у сумі 3028,00 грн.
Щодо обов'язку зареєструвати електронний кабінет.
18.10.2023 набрав чинності Закон України № 3200-IX від 29.06.2023 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами», яким, зокрема, внесено низку істотних змін до Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Південно-західний апеляційний господарський суд за допомогою системи «Електронний суд» сформував запит на отримання інформації про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Лотереї» зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС та за результатами опрацювання даного запиту отримав відповідь № 13068249 від 28.07.2025 про відсутність у вказаної юридичної особи такого кабінету, що свідчить про недотримання вимог ч. 6 ст. 6 ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу а також подана особою, яка відповідно до ч. 6 ст. 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
За таких обставин, оскільки скаржником не виконано вимоги пункти 2, 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України, а також вимоги ч. 6 ст. 6 цього Кодексу, апеляційна скарга відповідно до статей 174, 260 ГПК України підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись статтями 174, 234, 258, 259, 260 ГПК України, суд
Прийняти справу № 916/2492/23 до свого провадження у складі колегії суддів: головуючого судді Богацької Н.С., суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Лотереї» залишити без руху.
Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю «ДП Лотереї» строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду: 1) заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, в якій вказати інші підстави для поновлення цього строку; 2) доказів сплати судового збору (за належними реквізитами для сплати судового збору за подачу апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду); 3) доказів про наявність у скаржника електронного кабінету у системі «Електронний суд»; - протягом 10-ти днів з дня вручення цієї ухвали.
Попередити скаржника, що у разі невиконання вимог даної ухвали в частині надання доказів сплати судового збору, доказів надсилання копії апеляційної скарги іншому учаснику справи та/або доказів про наявність у скаржника електронного кабінету у системі «Електронний суд» апеляційна скарга буде вважатися неподаною і повернута скаржнику, а у випадку неподання заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали, або якщо вказані підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними - суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст. 261 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 235 ГПК України та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Н.С. Богацька
Судді Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська