ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
05 серпня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/1389/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Богацької Н.С., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання: Ісмаілова А.Н.
за участю представників учасників справи:
від Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» м. Київ -Царюк М.З., на підставі ордеру.
від Приватного підприємства «Екофреш», с. Роздольне Херсонська область -не з'явився;
від Приватного акціонерного товариства «Радужне», с. Абрикосівка, Херсонська область -не з'явився;
від Кумарі Ручіка, с. Лиманка Одеська область -не з'явився;
від Кешав Курама, с. Лиманка Одеська область- не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Екофреш», с.Роздольне Херсонської області
на рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2025 року, м. Одеса, суддя першої інстанції Желєзна С.П. повний текст складено та підписано 24.03.2025 року
у справі № 916/1389/24
за позовом: Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», м. Київ
до відповідачів:
1. Приватного підприємства «Екофреш», с. Роздольне Херсонської області
2. Приватного акціонерного товариства «Радужне», с. Абрикосівка, Херсонської області
3. ОСОБА_1 , с. Лиманка Одеської області
4. ОСОБА_2 , с. Лиманка Одеської області
про солідарне стягнення 17 955 801 грн. 64 коп.
та за зустрічним позовом ОСОБА_2 , с. Лиманка Одеської області
до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», м. Київ
про розірвання договору поруки
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства «Екофреш», Приватного акціонерного товариства «Радужне», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у якому просило суд стягнути солідарно заборгованості у загальному розмірі 17 786 101,64 грн, яка складається із суми основного боргу (тіла кредиту) у розмірі 16 970 000,00 грн, процентів у розмірі 1 414,17 грн, процентів (компенсації ФПН) у розмірі 813 963,03 грн, 3% річних у розмірі 97,30 грн, збитків від інфляції у розмірі 627,14 грн.
В обґрунтування позовних вимог Банк посилався на неналежне виконання Приватним підприємством «Екофреш» зобов'язань за кредитним договором №1724/2021/ООД-МСБ від 30.09.2021, виконання зобов'язань за яким було забезпечено договорами поруки, укладеними між позивачем та іншими відповідачами.
10.07.2024 Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» звернулося до господарського суду із заявою про викладення пунктів прохальної частини позову у новій редакцій, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість у загальному розмірі 17 955 801,64 грн, яка складається із суми основного боргу (тіла кредиту) у розмірі 16 970 000,00 грн, процентів у розмірі 1 414,17 грн, процентів (компенсації ФРП) у розмірі 813 963,03 грн, 3% річних у розмірі 97,30 грн, збитків від інфляції у розмірі 627,14 грн, штрафу у розмірі 169 700,00 грн.
Господарським судом було прийнято заяву до розгляду, яка є заявою про зміну предмета позову, в якій Публічним акціонерним товариство акціонерний банк було додатково заявлено вимогу про стягнення штрафу, з огляду на дотримання позивачем вимог ч. 3 ст. 46 Господарського проецсуального кодексу України.
01.08.2024 до Господарського суду Одеської області від ОСОБА_3 надійшла зустрічна позовна заява, пред'явлена до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» про розірвання договору поруки №1724/2021/ООД-МСБ-П2 від 30.09.2021, укладеного між ОСОБА_3 , Приватним підприємством «Екофреш» та Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк».
В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_3 зазначав, що на дату укладення кредитного договору Приватне підприємтва «Екофреш» здійснювало господарську діяльність з вирощування зернових культур на території Херсонської області.
Поручаючись перед кредитором за виконання позичальником грошових зобов'язань, у поручителя не було жодних сумнівів щодо платоспроможності боржника, наявності у нього матеріальних ресурсів для належного виконання зобов'язання та погашення заборгованості.
Разом з тим, внаслідок обставин непереборної сили, а саме: збройної агресії та окупації частини території Херсонської області, на якій знаходяться основні виробничі потужності Приватного підприємства «Екофреш», відповідач позбавлений того, на що він розраховував під час укладення договору поруки, а отже, наявні підстави для його розірвання в порядку ст. 652 Цивільного кодексу України.
09.08.2024 до Господарського суду Одеської області від Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» надійшла заява про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість у загальному розмірі 17 955 801,64 грн, яка складається із суми основного боргу (тіла кредиту) у розмірі 8 485 000,00 грн, процентів у розмірі 1 414,17 грн, заборгованості позичальника перед бюджетом за гарантією у розмірі 8 485 000,00 грн, процентів (компенсації ФРП) у розмірі 813 963,03 грн, 3% річних у розмірі 97,30 грн, збитків від інфляції у розмірі 627,14 грн, штрафу у розмірі 169 700,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.08.2024 судом прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до розгляду, об'єднано позовні вимоги ОСОБА_3 за зустрічним позовом зі справою №916/1389/24 в одне провадження.
Рішенням Господарський суд Одеської області від 12.03.2025 року у справі №916/1389/24 позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з Приватного підприємства «Екофреш», Приватного акціонерного товариства «Радужне», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» заборгованість по кредиту у розмірі 8 485 000,00 грн, заборгованість за процентами у розмірі 1 414,17 грн, заборгованість позичальника перед бюджетом за гарантією у розмірі 8 485 000,00 грн, заборгованість по процентах (компенсація ФРП) у розмірі 813 963,03 грн, 3% річних у розмірі 97,30 грн, збитки від інфляції у розмірі 627,14 грн, судовий збір у розмірі 266 788,24 грн. В іншій частині позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги Банка частково, місцевий господарський суд дійшов висновку, зокрема, про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з Приватного підприємства «Екофреш» на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8 485 000,00 грн та заборгованості за простроченими процентами у розмірі 1 414,17 грн, оскільки, як з'ясовано судом та не спростовано Приватного підприємства «Екофреш», зобов'язання в частині повернення кредиту у визначений договором строк або в будь-який інший строк відповідачем виконані не були.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення заявлених Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» позовних вимог про стягнення заборгованості позичальника перед бюджетом за гарантією у розмірі 8 485 000,00 грн та заборгованості за процентами (компенсація ФРП) у розмірі 813963,03 грн, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення заявлених ПАТ АБ «Укргазбанк» позовних вимог у названій частині, оскільки в матеріалах справи відсутні доказів сплати Міністерством фінансів України коштів за гарантією на вимогу ПАТ АБ «Укргазбанк».
Стосовно заявлених позивачем до стягнення 3% річних у розмірі 97,30 грн та збитків від інфляції у розмірі 627,14 грн, нарахованих до 23.02.2022 на суми простроченої заборгованості за кредитом та процентами, господарський суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, що має наслідком задоволення вимог позивача в цій частині позову.
В свою чергу, враховуючи вимоги п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, господарський суд в оскаржуваному рішення вказав про відсутність у Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» права вимагати у Приватного підприємства «Екофреш» сплати штрафу у сумі 169 700 грн за порушення зазначених зобов'язань, що має наслідком відмову у задоволенні заявлених Банком позовних вимог у цій частині позову.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, господарський суд врахував той факт, що відповідачами за зустрічним позовом ОСОБА_3 мають виступати всі сторони правочину, тобто, Публічне акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» та Приватного підприємства «Екофреш». Проте, зустрічна позовна вимога про розірвання договору поруки була пред'явлена лише до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», який не може одноособово відповідати за заявленим позовом.
Також, в оскаржуваному рішенні господарський суд зауважив, що з огляду на укладення тристоронніх договорів поруки між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк», Приватним підприємством «Екофреш» з кожним із поручителів, які за умовами договору поруки відповідають перед Банком як солідарні боржники, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для солідарного стягнення із відповідачів заборгованості у загальному розмірі 17 786 101,64 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Приватне підприємство «Екофреш» з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідачів заборгованості по процентах (компенсація ФРП) у розмірі 813 963,03 грн не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2025 року у справі №916/1389/24 скасувати в частині стягнення з відповідачів заборгованості по процентах (компенсація ФРП) у розмірі 813963,03 грн та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, за доводами апеляційної скарги, скаржник, посилаючись на висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, зазначив, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення порушено приписи статей 2,5,11,331 Господарського процесуального кодексу України, рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2025 у справі №916/1389/24 підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості по процентах (компенсація ФРП) у розмірі 813 963, 03 грн, зважаючи на відсутність правових підстав для задоволення відповідних вимог.
Скаржник звертає увагу, що п. 6 договору про приєднання передбачає що позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами, з урахуванням встановленого графіку погашення кредиту за договором про приєднання, у розмірі 0% річних на період строку дії карантину та інших обмежуваних заходів, пов'язаних з поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19.
Натомість, скаржник зазначає, що 24.11.2021 банком було встановлено ставку за користування кредитними коштами у розмірі 12,88 %, а в цілому з 24.11.2021 по 29.09.2023 кредитором було нараховано 5082132,32 грн процентів за користування коштами за зміненими процентними ставками попри те, що загальновідомим є факт скасування обмежувальних заходів, пов'язаних з поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19 лише 30.06.2023. Таким чином, на думку апелянта, судом першої інстанції не прийнято до уваги, що банком було помилково здійснено нарахування процентів у період дії нарахованих обмежень на території України, а також не обґрунтовано зміну процентної ставки протягом всього періоду кредитування та не враховано настання форс - мажорних обставин, які фактично унеможливили належне виконання зобов'язань позичальником, у зв'язку з чим заборгованість за кредитним зобов'язанням не може вважатися простроченою.
Апелянт звертає увагу на той факт, що судом не було враховано належність розрахунку, який було надано позивачем, не прийнято до уваги відсутність обґрунтування зміни відсоткової ставки нарахувань, та не враховано неповідомлення позичальника про збільшення компенсаційної / базової процентної ставки з зазначенням відповідних підстав.
Також, скаржник зауважує, що банком було здійснено перерахування коштів для компенсації процентної ставки за кредитом Позичальника з рахунку умовного зберігання в порядку державної гарантії у вигляді компенсації ФРП, однак не обґрунтовано невідповідність дій позичальника умовами програми державної підтримки, яка б спричинила припинення участі позичальника в програмі державної підтримки.
Враховуючи, що судом було неправомірно встановлено обставини нарахування та компенсації процентів за користування кредитними коштами, апелянт вважає за належне звернути увагу суду безпосередньо на умови, які регулюють умови кредитування Приватного підприємства «Екофреш».
Скаржник зазначає, що у матеріалах справи відсутня копія додаткової угоди №1, на яку посилається позивач, що викликає обґрунтовані сумніви щодо того, яким чином суд встановив правомірність нарахування процентів за користування кредитними коштами, оскільки умови, на які посилається позивач, суперечать наявним матеріалам справи.
Апелянт стверджує, що банк не звертався до позичальника з будь - якими повідомленнями про призупинення застосування Компенсаційної процентної ставки у зв'язку з невідповідністю позичальника умовам Програми та припиненням зарахування компенсації від ФРП.
Крім іншого, скаржник вважає, що судом не взято до уваги настання форс-мажорних обставин, які продовжили строк виконання взаємних зобов'язань сторін за договором про приєднання.
Таким чином, на думку скаржника, хоча строк дії кредитного зобов'язання визначався у період з 30.09.2021 до 29.09.2023, строк виконання зобов'язань позичальника не може вважатися таким, що настав, зважаючи на фактичну неможливість виконання зобов'язань у зв'язку з окупацією території та неможливістю ведення господарської діяльності з причини ведення військових дій на території України.
Ухвалою від 13.05.2025 року Південно-західний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Екофреш» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2025 року у справі №916/1389/24, призначив справу до судового розгляду.
28.05.2025 року через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» надійшов відзив, у якому позивач просив суд апеляційної інстанції в задоволенні апеляційної скарги Приватного підприємства «Екофреш» на рішення Господарського суду Одеської області від 12 березня 2025 року у справі № 916/1389/24 відмовити в повному обсязі, рішення Господарського суду Одеської області від 12 березня 2025 року у справі №916/1389/24 залишити без змін. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів господарської справи.
Зокрема, у відзиві, позивач зазначає, що процентна ставка 0% відповідно до даного пункту договору про приєднання застосовується тільки для кредитів, наданих з цільовим призначенням «для запобігання виникненню та поширенню, локалізації та ліквідації спалахів епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19…». При цьому, цільове призначення кредитних коштів відповідно до п.2 договору про приєднання - на поповнення оборотних. Тобто, процента ставка 0 не застосовується до позичальника.
Позивач у відзиві вказує, що відповідно до п. 7 Правил надання кредиту клієнтам мікро-, малого, середнього та корпоративного бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб'єктів підприємництва «Доступні кредити 5-7-9 % в АБ «Укргазбанк», базова процентна ставка для договорів про надання кредиту, укладених з 14 січня 2021 року, є сумою значення індексу UIRD3m для національної валюти, станом на попередній банківський день, що передує даті розрахунку, та значення фіксованої маржі, яка визначена в п. 6 договору про приєднання (наприклад, для суб'єктів малого підприємництва - не більше Індексу UIRD3m + 6 відсотків). Ця ставка переглядається банком щоквартально. Зміна базової процентної ставки за кредитом здійснюється за ініціативою банку без внесення змін (доповнень) до договору, шляхом надсилання банком позичальнику письмового повідомлення засобами комунікаційного зв'язку. Таким чином, при розрахунку відсоткової ставки позивач застосовував формулу відповідно до п. 6 договору про приєднання та Правил у частині, що стосується недотримання умов договору про приєднання.
Позивач звертає увагу апеляційного господарського суду, що відповідно до умов договору про приєднання до Правил надання кредиту клієнтам мікро-, малого, середнього та
корпоративного бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб'єктів підприємництва «Доступні кредити 5-7-9 % в АБ «Укргазбанк» від 30.09.2021, слід враховувати особливості цього кредитного продукту, який передбачає нарахування процентів виходячи з двох величин - базової процентної ставки та компенсаційної процентної ставки, а також компенсацію нарахованих процентів Фондом розвитку підприємництва.
Також, на думку позивача, апелянтом не надано належних та переконливих доказів, які б підтверджували неможливість виконання договору про приєднання у визначені строки, наявності чи відсутності прибутку у останнього, здійснення або навпаки підприємницької діяльності. Крім того, умови договору про приєднання та Правил не містять положення, які б вказували на те, що джерелом погашення кредитної заборгованості є лише грошові кошти, отримані апелянтом від здійснення господарської діяльності. В матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на те, що форс-мажорні обставини настали для апелянта.
Таким чином, застосування форс-мажорних обставин в даній справі є неприпустимим та не має жодного правового обґрунтування.
Інші учасники справи своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзиви на апеляційну скаргу в строк, визначений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття провадження у справі не надали, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
28.05.2025 через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» надійшло клопотання про долучення доказів, у якому останній просить суд долучити до матеріалів господарської справи № 916/1389/24 додаткові докази, а саме, копії доказів СМС розсилки щодо змін умов кредитування клієнту - скріншоти.
В обґрунтування даного клопотання заявник зазначає, що саме апелянтом в апеляційній скарзі зазначались обставини нібито неповідомлення клієнта щодо змін, але при розгляді позовної заяви в суді першої інстанції не ставилось вищевказане питання. Однак, апелянт посилається на ці обставини, і тому Публічне акціонерне товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» вважає, з метою забезпечення принципу змагальності сторін в господарському процесі надати до суду апеляційної інстанції відповідні докази через відповідне клопотання з метою забезпечення та захисту свого права.
Враховуючи, що зазначені докази (докази СМС розсилки) є суттєвими для повного та всебічного розгляду справи, оскільки підтверджують належне виконання позивачем своїх договірних зобов'язань щодо інформування клієнта про зміни умов кредитування, та з метою забезпечення принципу змагальності сторін, заявник вважає за необхідне долучити їх до матеріалів справи на стадії апеляційного провадження.
Розглянувши клопотання позивача про долучення доказів, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Вимогами ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, унормовано, що письмові докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до правового висновку щодо застосування статей 80, 81, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладеного Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - позивача).
Отже, при поданні учасником справи клопотання про витребування або залучення доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає (правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наведена у постанові від 16.06.2021 у справі №915/2222/19).
Судова колегія зазначає, що позивачем не доведено винятковості випадку неможливості подання таких доказів до та/або під час розгляду справи в суді першої інстанції, з урахуванням того, що у позивача, який зацікавлені в позитивному вирішенні справи на свою користь, не було перешкод в представленні суду усіх доказів, які, як він вважає, підтверджують обґрунтованість його позовних вимог.
Так, виходячи із правил доказування у господарському процесі, закріплених в ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, а також принципів змагальності сторін у господарському процесі, судова колегія зазначає, що подання тих чи інших доказів стосовно обставин, які мають значення для справи, обмежується встановленими законом процедурами та строками. При цьому, як вже зазначалося вище, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього.
Вказане стосується і письмових документів, долучених до клопотання про залучення доказів, тому судова колегія зазначає, що прийняття та надання таким документам правової оцінки судом апеляційної інстанції є неможливим з огляду на вимоги процесуального закону.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що заявник не дотримався чітко встановленого процесуальним законодавством порядку подання додаткових доказів в суді апеляційної інстанції, а саме, ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, що, як наслідок, виключає вчинення судом апеляційної інстанції процесуальних дій щодо долучення та надання оцінки таким доказам (аналогічна позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №904/3582/18, від 04.04.2019 у справі №918/329/18).
Крім того, колегія суддів зазначає, що сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Наприклад, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява №3236/03, п. 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.08.2025 року прийнято справу №916/1389/24 за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Екофреш», с.Роздольне Херсонська область на рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2025 року у справі №916/1389/24 до свого провадження у новому складі: головуючий суддя Діброва Г.І., судді: Богацька Н.С., Принцевська Н.М.
04.08.2025 через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від Приватного підприємства «Екофреш» надійшли додаткові пояснення у справі, у яких останній просить суду прийняти письмові пояснення до розгляду та врахувати їх під час розгляду справи.
Також, 04.08.2025 через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від Приватного підприємства «Екофреш» надійшли заперечення на клопотання щодо долучення нових доказів у межах апеляційного провадження, у яких останній просить суд прийняти заперечення скаржника до розгляду та відмовити у
Вищевказані додаткові пояснення у справі та заперечення на клопотання щодо долучення нових доказів у межах апеляційного провадження судовою колегією не прийняті та залишені без розгляду, оскільки подані з порушенням встановленого ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05/2025 року строку для надання заяв та клопотань відповідно до норм процесуального законодавства.
В судовому засіданні представник представник позивача, Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» заперечував проте задоволення апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін, з мотивів викладених письмово у відзиві.
Інші учасники справи не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи звіти про електронну відправку ухвали суду апеляційної інстанції про відкриття провадження у справі на офіційні електронні адреси таких сторін. Про причини своєї неявки не повідомили, будь яких заяв або клопотань суду не надали.
Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Отже, у зв'язку із тим, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників учасників справи.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши пояснення присутніх учасників судового процесу, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Приватного підприємства «Екофреш» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2025 року у справі № 916/1389/24 задоволенню не потребує, а рішення Господарського суду Одеської області від12.03.2025 року у справі №916/1389/24 в оскаржуваній частині не потребує скасування, враховуючи таке.
Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорене учасниками справи наступні обставини.
31.12.2020 між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» «Укргазбанк» (Бенефіціар) та Міністерством фінансів України (Гарант) було укладено договір про надання гарантії на портфельній основі №13010-05/270, п. 6.1 якого передбачено, що у разі здійснення Гарантом виплати ССГ (сума сплати за гарантією) за будь-яким проблемним кредитом Бенефіціар зобов'язується відобразити в обліку виникнення заборгованості Принципала (суб'єкт господарювання, якому надано кредит) перед бюджетом на суму здійсненої Гарантом виплати ССГ та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено Бенефіціаром у найкоротші строки.
Відповідно до п. 6.2 договору про надання гарантії на портфельній основі №13010-05/270 від 31.12.2020 з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) Гаранта до Принципала та на виконання статті 6-1 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та вимог, передбачених пунктами 6.1 та 6.3 цього договору, Бенефіціар, виступаючи на підставі Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України №1151 від 25.11.2020, та цього договору, зобов'язується: застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань Позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 6.8 цього договору за таким проблемним кредитом; здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої Гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (за винятком права: підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими.
Публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» затверджено Правила надання кредиту клієнтам мікро-, малого, середнього та корпоративного бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб'єктів підприємництва «Доступні кредити 5-7-9%» в АБ «Укргазбанк», відповідно до п. 2 якого Банк надає Позичальнику кредитні кошти/відкриває кредитну лінію у розмірі та на умовах, визначених договором про надання кредиту, а Позичальник зобов'язується повернути кредитні кошти, сплатити комісії та проценти за користування кредитними коштами у порядку та на умовах, визначених договором про надання кредиту. Основні умови кредитування зазначаються в договорі про приєднання.
30.09.2021 між ПАТ АБ «Укргазбанк» (Банк) та ПП «Екофреш» (Позичальник) було укладено договір №1724/2021/ООД-МСБ про приєднання до Правил надання кредиту клієнтам мікро-, малого та середнього бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб'єктів малого та середньої підприємництва «Доступні кредити 5-7-9%» в АБ «Укргазбанк» (далі договір приєднання), відповідно преамбули якого Позичальник в повному обсязі акцептує Правила (оферту, що розміщена на сайті), погоджується та зобов'язується їх виконувати, та на підставі ст. 634 ЦК України укладає з Банком договір на наступних умовах.
Відповідно до п. п. 1-3 договору приєднання загальний ліміт кредитної лінії становить 17 000 000,00 грн. Кредитна лінія відкривається з 30.09.2021 по 29.09.2023 включно. Позичальник погашає кредит у строки дії ліміту відповідного періоду та в сумі перевищення фактичної заборгованості по кредиту цього періоду над лімітом кредитної лінії наступного періоду, відповідно до графіку зменшення ліміту кредитування. Позичальник зобов'язаний оплачувати Банку комісії у розмірі та в порядку, визначеному тарифами, які наведені в додатку №2 до договору.
Цільове використання (мета) кредитних коштів: поповнення оборотних (п.4).
Згідно з п. 7 кредитного договору №1724/2021/ООД-МСБ від 30.09.2021 за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені договором про надання кредиту (прострочена заборгованість), у т.ч. у строки визначені в графіку зменшення ліміту кредитної лінії за цим договором про приєднання, та або відповідно до умов дострокового погашення кредиту встановлених внаслідок застосування Банком вимоги дострокового повного або часткового виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим договором про приєднання, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі: компенсаційної процентної ставки, збільшеної на 5 процентних пунктів, у випадку, якщо на момент виникнення підстави застосування підвищеної ставки діяла компенсаційна процентна ставка; базової процентної ставки, збільшеної на 5 процентних пунктів, у випадку, якщо на момент виникнення підстави застосування підвищеної ставки діяла базова процентна ставка.
Позичальник сплачує штраф без ПДВ в процентах від суми фактичної заборгованості за цим договором про надання кредиту на дату письмового повідомлення Банком Позичальника про необхідність сплати штрафу у кожному окремому випадку невиконання зобов'язань, передбачених умовами цього Договору про приєднання: 0,5 % за кожен окремий випадок невиконання, зокрема, п. 9.1 (за результатами щоквартального моніторингу, у разі якщо умови пункту невиконані хоча б за один місяць попереднього кварталу); 0,5 % за кожен окремий випадок невиконання, зокрема, п. 11.18 договору. Сума штрафу обчислюється від суми фактичної заборгованості за основним боргом за лімітом кредитної лінії за цим договором на дату відправлення Банком письмового повідомлення Позичальнику про необхідність сплати штрафу. Штраф сплачується в національній валюті на рахунок та у терміни, що зазначені у повідомленні Банку. (п. 8 договору приєднання).
Згідно з п. 9.1 договору приєднання Позичальник зобов'язується починаючи з третього місяця від дати укладення договору про приєднання забезпечити щомісячне спрямування виручки від реалізації у національній та або іноземній валюті на свої поточні рахунки, відкриті в Банку (чисті кредитові обороти), в обсягах:
- пропорційних питомій вазі кредитної заборгованості Позичальника перед Банком у загальному обсязі заборгованості Позичальника за кредитними операціями перед іншими банками. Розрахунок пропорційності визначається як співвідношення кредитної заборгованості Позичальника перед Банком, станом на перше число попереднього звітного кварталу до загальної суми кредитної заборгованості Позичальника та всіма кредитними операціями на перше число попереднього кварталу.
Обсяг надходжень на поточні рахунки в Банку визначається як частка всіх безготівкових розрахунків Позичальника, що дорівнює питомій вазі кредитної заборгованості Позичальника перед Банком у загальному обсязі заборгованості Позичальника за кредитними операціями перед іншими банками.
Для розрахунку суми кредитної заборгованості або суми надходжень на поточні рахунки, якщо відповідні показники визначені в іноземній валюті, використовується офіційний курс гривні до іноземних валют, встановлений Національним банком України, на дату показників.
Пунктом 11.18 договору приєднання Позичальник зобов'язаний протягом 2-го місяця з моменту укладення договору про приєднання здійснювати виплату заробітної плати співробітникам на картки в Банку, пропорційно кредитному портфелю Позичальника.
Пунктом 16 Договору про приєднання зазначено, що інші умови надання кредитних коштів не передбачені Договором про приєднання регулюються положеннями Правил.
Вказаний договір підписано сторонами та скріплено їх печатками без застережень та зауважень.
У додатку №1 до договору №1724/2021/ООД-МСБ від 30.09.2021 сторонами викладено графік зменшення ліміту кредитування, додаток №2 містить інформацію про тарифи Банку. Крім того, в матеріалах справи наявні інші додатки до договору, підписані сторонами.
Додатковими угодами №1 від 12.11.2021, №2 від 17.11.2021 до договору №1724/2021/ООД-МСБ від 30.09.2021 сторонами було викладено п. 10.1 договору у новій редакцій шляхом визначення переліку майна, яке передається в іпотеку та заставу.
30.09.2021 між ПАТ АБ «Укргазбанк» (Кредитор), ПП «Екофреш» (Позичальник) та ОСОБА_4 (Поручитель) було укладено тристоронній договір поруки №1724/2021/ООД-МСБ-П1, згідно з п. 1.1 договору Поручитель зобов'язується перед Кредитором відповідати за виконання Позичальником зобов'язань по договору про приєднання до Правил надання кредиту клієнтам мікро-, малого та середнього бізнесу та Програмою фінансової державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємництва «Доступні кредити 5-7-9%» в АБ «Укргазбанк» №1724/2021/ООД-МСБ від 30.09.2021, а також договорів про внесення змін та додаткових договорів до нього, (далі по тексту - кредитний договір), згідно якого Позичальник зобов'язаний у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі не пізніше 29.09.2023: повернути кредит у розмірі 17 000 000,00 грн; сплатити проценти за користування кредитними коштами; комісії а також штрафи, пені та інші платежі у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договорами; відшкодувати Кредитору всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання Позичальником умов кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором. Поручитель надає свою згоду на зміни умов кредитного договору, які призведуть або можуть призвести до збільшення обсягу його відповідальності, а також підтверджує, що такі зміни не потребують отримання Кредитором будь-якого податкового погодження у майбутньому.
Поручитель несе солідарну відповідальність з Позичальником перед Кредитором за виконання зобов'язань по кредитному договору (п. 1.2 договору поруки №1724/2021/ООД-МСБ-П1 від 30.09.2021).
За змістом п. п. 2.1, 2.2 договору поруки №1724/2021/ООД-МСБ-П1 від 30.09.2021 у випадку невиконання Позичальником зобов'язань по кредитному договору Кредитор звертається з письмовою вимогою про виконання зобов'язань по кредитному договору до Позичальника та Поручителя. У разі одержання вимоги Кредитора Поручитель зобов'язаний повідомити про це Позичальника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення Позичальника до участі у справі. Поручитель зобов'язаний не пізніше 2-х банківських днів з дати отримання письмової вимоги Кредитора перерахувати суму заборгованості Позичальника за кредитним договором на рахунки, номери яких зазначаються в письмовій вимозі Кредитора.
Положеннями п. п. 5.1, 5.2 договору поруки №1724/2021/ООД-МСБ-П1 від 30.09.2021 врегульовано, що цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення відбитками печаток (за наявності) і діє по 29.09.2023. Порука за цим договором припиняється у разі: припинення забезпеченого нею зобов'язання за кредитним договором: якщо після настання строку виконання зобов'язання Кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване Позичальником або Поручителем.
30.09.2021 між ПАТ АБ «Укргазбанк» (Кредитор), ПП «Екофреш» (Позичальник) та ОСОБА_3 (Поручитель) було укладено тристоронній договір поруки №1724/2021/ООД-МСБ-П2.
12.11.2021 між ПАТ АБ «Укргазбанк» (Кредитор), ПП «Екофреш» (Позичальник) та ПрАТ «Радужне» (Поручитель) було укладено тристоронній договір поруки №1724/2021/ООД-МСБ-П3.
Договори поруки №1724/2021/ООД-МСБ-П2 від 30.09.2021, №1724/2021/ООД-МСБ-П2 від 12.11.2021 за змістом є тотожними договору поруки №1724/2021/ООД-МСБ-П1 від 30.09.2021.
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 згідно Статуту ПП «Екофреш», затвердженого рішенням, яке оформлено протоколом №31/07/2021/2 від 31.07.2021, є засновниками та власниками підприємства.
В забезпечення виконання зобов'язань ПП «Екофреш» за кредитним договором №1724/2021/ООД-МСБ від 30.09.2021 між Позичальником та Банком також були укладені договір поруки, договір застави обладнання, договір застави транспортного засобу.
На підтвердження факту видачі 24.11.2021 ПП «Екофреш» кредитних коштів у розмірі 17 000 000,00 грн Банком було надано виписку по рахунку відповідача за період з 24.11.2021 по 12.02.2024. Крім того, на підтвердження часткового виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором було надано виписки за період з 30.09.2021 по 12.02.2024. Кредитні кошти були видані ПП «Екофреш» на підставі заяви №01 від 24.11.2021.
28.11.2023 ПАТ АБ «Укргазбанк» були складені листи-вимоги, адресовані ПП «Екофреш», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ПрАТ «Радужне», згідно яких Банком було запропоновано погасити заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 17 785 377,20 грн (основний борг та проценти), а також сплатити штраф у розмірі 169 700,00 грн, нарахований на підставі п. п. 9.1, 11.18 кредитного договору.
В процесі розгляду господарської справи Банком було надано копії конвертів та рекомендованих повідомлень зі змісту яких господарським судом встановлено, що вимоги, направлені на адресу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , були повернуті без вручення у зв'язку з відсутністю адресатів.
У січні 2024 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося до Міністерство фінансів України з вимогою про сплату за гарантією №56 від 10.01.2024 за договором про надання гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 №13010-05/270, згідно якої Банк просив перерахувати суму сплати за гарантією в розмірі 8 485 000,00 грн з підстав порушення ПП «Екофреш» зобов'язань за кредитним договором №1724/2021/ООД-МСБ від 30.09.2021. На підтвердження факту сплати Міністерством фінансів України коштів за гарантією позивачем була надана виписка по рахунку за період з 06.12.2023 по 12.03.2024.
Інших письмових доказів щодо наявних між сторонами кредитних правовідносин матеріали господарської справи не містять.
Предметом спору у даній справі є встановлення обставин щодо наявності або відсутності підстав для солідарного стягнення з відповідачів заборгованості, зокрема, суми основного боргу (заборгованості за тілом кредиту) у розмірі 8 485 000,00 грн, заборгованості позичальника перед бюджетом за гарантією у розмірі 8 485 000,00 грн та проценті (компенсація процентів ФРП), а також 3% річних, збитків від інфляції, нарахованих за користування ПП «Екофреш» кредитними коштами.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні.
Оскільки рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2025 року у справі №916/1389/24 ПП «Екофреш» оскаржується лише в частині задоволення позовних вимог Банку про стягнення на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» нарахованої позивачем заборгованості по процентах (компенсація ФРП) у розмірі 813 963,03 грн, при цьому, висновок суду першої інстанції щодо наявності неналежного виконання відповідачем 1 зобов'язань за кредитним договором та наявність заборгованості по кредиту у розмірі 8 485 000,00 грн, заборгованості за процентами у розмірі 1 414,17 грн, заборгованості позичальника перед бюджетом за гарантією у розмірі 8 485 000,00 грн, 3% річних у розмірі 97,30 грн, збитків від інфляції у розмірі 627,14 грн скаржником не оскаржуються, а суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду в апеляційному порядку переглядається оскаржуване рішення тільки в частині вимог та доводів апеляційної скарги щодо стягнення нарахованих процентів.
Переглядаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції по суті в межах вимог апеляційної скарги, судова колегія зазначає про наступне.
Так, згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Як убачається зі змісту ст. 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, за вимогами ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.
Згідно із ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За вимогами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Разом з тим, вимогами ст. 610, 612 Цивільного кодексу України законодавцем встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як убачається зі змісту ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Так, з матеріалів господарської справи вбачається, що позивач виконав свої договірні зобов'язання, надавши відповідачу 1 кредитні коштів у розмірі 17 000 000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку відповідача за період з 24.11.2021 по 12.02.2024. Дані обставини сторонами не заперечувалися. Господарським судом з'ясовано та не спростовано ПП «Екофреш», що зобов'язання в частині повернення кредиту у визначений договором строк або в будь-який інший строк відповідачем виконані не були, тому суд першої інстанції, дійшов висновку про наявність правових підстав щодо стягнення з ПП «Екофреш» на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8 485 000,00 грн та заборгованості за простроченими процентами у розмірі 1 414,17 грн.
Крім іншого, з посиланням на приписи ст. 625 ЦК України позивачем було заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 97,30 грн та збитки від інфляції у розмірі 627,14 грн, нараховані до 23.02.2022 на суми простроченої заборгованості за кредитом та процентами. Господарський суд дійшов висновку про задоволення вимог в цій частині позову.
Вказані суми були солідарно стягнуті судом першої інстанції і рішення суду першої інстанції апелянт у цій частині не оспорює. Скаржник також не оспорює рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення заявлених ПАТ АБ «Укргазбанк» позовних вимог про стягнення заборгованості позичальника перед бюджетом за гарантією у розмірі 8 485 000,00 грн та заборгованості за процентами (компенсація ФРП) у розмірі 813 963,03 грн, суд першої інстанції виходив з наступного.
Згідно зі ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ст. 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.
Постановою Кабінету Міністрів України №28 від 24.01.2020 затверджено Порядок надання фінансової державної підтримки суб'єктам малого та середнього підприємництва, який визначає умови, критерії та механізм надання фінансової державної підтримки (далі - державна підтримка) суб'єктам підприємництва шляхом здешевлення вартості кредитів.
Відповідно до п. п. 4, 5 затверджено Порядок надання фінансової державної підтримки суб'єктам малого та середнього підприємництва (зі змінами) державна підтримка надається через банки, що відповідають критеріям, визначеним у додатку, та підписали з Фондом договір про співробітництво за формою, затвердженою Фондом (далі - уповноважені банки). Державна підтримка надається в межах отриманих Фондом коштів, передбачених у державному бюджеті, у вигляді: часткової компенсації Фондом процентних ставок за кредитами суб'єктів підприємництва (далі - компенсація відсотків); надання Фондом гарантій уповноваженим банкам на забезпечення виконання зобов'язань за кредитами, наданими суб'єктам підприємництва (крім об'єднання співвласників багатоквартирного будинку і житлово-будівельного (житлового, обслуговуючого) кооперативу).
31.12.2020 між ПАТ АБ «Укргазбанк» та Міністерством фінансів України укладено договір про надання гарантії на портфельній основі №13010-05/270.
В свою чергу, ПАТ АБ «Укргазбанк» затверджено Правила надання кредиту клієнтам мікро-, малого, середнього та корпоративного бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб'єктів підприємництва «Доступні кредити 5-7-9%» в АБ «Укргазбанк». Укладаючи кредитний договір №1724/2021/ООД-МСБ від 30.09.2021 ПП «Екофреш» приєдналося до вказаних Правил.
У січні 2024 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося до Міністерства фінансів України з вимогою про сплату за гарантією №56 від 10.01.2024 за договором про надання гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 №13010-05/270, згідно якої Банк просив перерахувати суму сплати за гарантією в розмірі 8 485 000,00 грн з підстав порушення ПП «Екофреш» зобов'язань за кредитним договором №1724/2021/ООД-МСБ від 30.09.2021.
Відповідно до абзацу 4 ст. 6-1 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» № 294-IX від 14.11.2019 прострочена заборгованість суб'єктів господарювання перед державою та перед банком-кредитором за кредитами, залученими під державну гарантію на портфельній основі, стягується з таких суб'єктів господарювання банком-кредитором у порядку, встановленому законодавством та відповідним правочином щодо надання державної гарантії на портфельній основі, з подальшим перерахуванням пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості перед державним бюджетом.
Враховуючи умови договору про надання гарантії на портфельній основі №13010-05/270 від 31.12.2020, а також положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» № 294-IX від 14.11.2019, господарський суд дійшов висновку, що саме Банк зобов'язаний вжити заходи щодо стягнення сплачених Міністерством фінансів України коштів за гарантією.
Судова колегія вважає, що вирішуючи спір по суті позовних вимог в цій частині, суд першої інстанції правильно задовольнив позовні вимоги банку та солідарно стягнув з відповідачів на користь позивача заборгованість позичальника перед бюджетом за гарантією у розмірі 8 485 000,00 грн, заборгованості по процентах (компенсація ФРП) у розмірі 813 963,03 грн.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника в апеляційний скарзі про те, що п. 6 договору про приєднання було передбачено, що позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами, з урахуванням встановленого графіку погашення кредиту за договором про приєднання, у розмірі 0% річних на період строку дії карантину та інших обмежуваних заходів, пов'язаних з поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, оскільки процентна ставка 0% відповідно до даного пункту договору про приєднання застосовується тільки для кредитів наданих з цільовим призначенням «для запобігання виникненню та поширенню, локалізації та ліквідації спалахів епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19…». При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що цільове використання (мета) кредитних коштів відповідно до п.4 договору про приєднання - на поповнення оборотних. Тобто, процента ставка 0% в даному випадку до скаржника не застосовується.
Судова колегія звертає увагу скаржника на іншу умову цього ж п. 6 Договору про приєднання, у якому передбачено, що у разі недотримання позичальником умов Програми та/або умов цього договору про приєднання, а також у випадках, передбачених цим договором про приєднання, застосовується розмір процентів, який встановлюється та переглядається банком щоквартально згідно з процедурою, визначеною розділом 7 Правил. Станом на дату цього договору про приєднання він складає суму значення індексу UIRD3m для національної валюти, станом на попередній банківський день, що передує даті укладання кредитного договору, та значення фіксованої маржі в розмірі 6,0 (шість цілих нуль десятих) процентних пункти (далі - базова процентна ставка).
Відповідно до п. 7 Правил надання кредиту клієнтам мікро-, малого, середнього та корпоративного бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб'єктів підприємництва «Доступні кредити 5-7-9 % в АБ «Укргазбанк», базова процентна ставка для договорів про надання кредиту, укладених з 14 січня 2021 року, є сумою значення індексу UIRD3m для національної валюти, станом на попередній банківський день, що передує даті розрахунку, та значення фіксованої маржі, яка визначена в п. 6 договору про приєднання (наприклад, для суб'єктів малого підприємництва - не більше Індексу UIRD3m + 6 відсотків). Ця ставка переглядається банком щоквартально. Зміна базової процентної ставки за кредитом здійснюється за ініціативою банку без внесення змін (доповнень) до договору, шляхом надсилання банком позичальнику письмового повідомлення засобами комунікаційного зв'язку.
Таким чином, при розрахунку відсоткової ставки позивач застосовував формулу відповідно до п. 6 договору про приєднання та Правил у частині, що стосується недотримання умов договору про приєднання.
Також, за доводами скаржника, господарським судом не взято до уваги настання форс-мажорних обставин, які продовжили строк виконання взаємних зобов'язань сторін за договором про приєднання.
Судова колегія не приймає до уваги такі доводи скаржника в якості підстави для скасування оскаржуваної частини рішення суду першої інстанції, враховуючи таке.
Відповідно до п. 5.6 Правил надання кредиту клієнтам мікро-, малого та середнього бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємництва «Доступні кредити 5-7-9%» в АБ «Укргазбанк», сторони погодилися, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин (дії непереборної сили), що не залежать від волі сторін, такі як: війни, військові дії, блокади, ембарго, інші міжнародні санкції, валютні обмеження, інші дії держави, пожежі, повені, інші стихійні лиха або сезонні природні явища тощо, що створюють неможливість виконання стороною своїх зобов'язань, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання будь-якого з положень договору про надання кредиту на період дії зазначених обставин.
Пунктом 5.7 Правил передбачено, що доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий відповідними компетентними органами/організаціями, в т.ч. Торгово-промисловою палатою України
Згідно з п. 5.8 договору виникнення форс-мажорних обставин продовжує строк виконання взаємних зобов'язань сторін за договором про надання кредиту на період тривалості дії таких обставин без відшкодування збитків обох сторін.
За загальним правилом обов'язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка його порушила (частина перша статті 614 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
У пункті 1 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.
За змістом частини другої статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Так, норма частини другої статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до ст. 141 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
При цьому, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
В той же час, форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до ст.14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.
За умовами п.6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов'язань/обов'язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладання, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п.6.12 регламенту).
Відтак, відповідно до вимог ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 141 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об'єктивно унеможливлюють виконання особою зобов'язань за умовами договору, обов'язків, передбачених законодавством.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 31.08.2022 року у справі № 910/15264/21, надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок.
При цьому, непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.
Аналогічної правової позиції дотримався суд касаційної інстанції також у постановах Верховного Суду від 21.07.2021 року у справі № 912/3323/20, від 03.08.2022 року у справі №914/374/21.
Крім того, суд касаційної інстанції виснував, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов'язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з'ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.
Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.
Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення, має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п. 5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 року у справі №904/5328/21).
Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).
У будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Отже, наявність форс-мажорних обставин (військові дії, окупація) є підставою лише для не застосування до боржника заходів відповідальності (сплата неустойки: пені та штрафів), але не є підставою для звільнення від виконання ним основного зобов'язання, також незважаючи на те, здійснює він підприємницьку діяльність або ні.
Також, колегія суддів звертає увагу на правову позицію Верховного Суду у постановах від 25.01.2022 року у справі № 904/3886/21, від 15.06.2023 року у справі №910/8580/22, від 07.06.2023 року у справі №912/750/22, від 07.06.2023 року у справі №906/540/22, від 29.06.2023 року у справі №922/999/22, яка полягала в тому, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Суд наголошує, що наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Водночас сторона, яка посилається на форс-мажор, з урахуванням умов договору у даній справі, має довести причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов'язання..
Лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 року є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язані. Даний лист не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів.
Отже, враховуючи наведене вище, судова колегія зауважує, що саме лише посилання відповідача на воєнний стан як форс-мажор, який унеможливлює виконання ним зобов'язання, не звільняє автоматично від відповідальності за невиконання зобов'язання, а відповідач повинен довести, як саме проявися форс-мажор під час виконання такого зобов'язання, до того ж, як вже зазначалося вище, такі обставини не звільняють відповідача від виконання ним своїх кредитних зобов'язань за договором, якщо сторони не домовилися про інше. Мова може йти тільки про можливість незастосування до відповідача відповідальності за таке невиконання при наявності для цього підстав, що в даному випадку не доведено скаржником.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
При цьому, слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.
В даному випадку колегія суддів зазначає, що в матеріалах господарської справи відсутні докази, які б вказували на підстави звільнення скаржника від виконання кредитних зобов'язань перед банком за договором про приєднання та відповідальності за їх невиконання, зокрема, докази звернення відповідача-1 до Торгово-промислової палати України за нормами ст.14 Закону України «Про торгово - промислові палати в України» та Правилами надання кредиту.
Доводи скаржника про те, що банк не звертався до позичальника з будь - якими повідомленнями про призупинення застосування Компенсаційної процентної ставки у зв'язку з невідповідністю позичальника умовам Програми та припиненням зарахування компенсації від ФРП судова колегія відхиляє у зв'язку з недоведеністю, оскільки останній не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належні, допустимі та вірогідні докази такого з врахуванням того, що у разі порушення Позичальником визначених умов Програми , зокрема, прострочення платежів (п.7.2.4.1 - 7.2.4.3. та 7.2.4.5 Правил) , він несе ризики наслідків такої поведінки, у тому числі призупинення дії компенсаційної процентної ставки. Позичальник не може посилатися на відсутність окремого повідомлення, як на підставу для уникнення відповідальності за невиконання умов договору, що також передбачено було цими умовами.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення Господарського суду Одеської області, а висновок суду першої інстанції про задоволення позову Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», м. Київ в частині стягнення з відповідачів заборгованості по процентах (компенсація ФРП) у розмірі 813 963,03 грн є законним та обґрунтованим.
Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Приватного підприємства «Екофреш», с. Роздольне Херсонська область не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2025 року у справі № 916/1389/24 в оскаржуваній частині відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Екофреш», с.Роздольне Херсонська область на рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2025 року у справі №916/1389/24 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2025 року у справі №916/1389/24 в оскаржувані частині залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 05.08.2025 року.
Повний текст постанови складено та підписано 06 серпня 2025 року.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді Н.С. Богацька
Н.М. Принцевська