07 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 442/7748/24
провадження № 51-3025 ск 25
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянула касаційну скаргу засудженої ОСОБА_4 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 01 травня
2025 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 07 липня 2025 року і
встановила:
у касаційній скарзі порушується питання про перегляд ухвалених судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши дотримання порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга подана без дотримання вимог ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), тому її слід залишити без руху, встановивши особі, яка подала касаційну скаргу, строк для усунення недоліків.
Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, внесені зміни до Кримінального процесуального кодексу України та визначено, що судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 427 КПК України у касаційній скарзі зазначається найменування суду касаційної інстанції, яким згідно частини 5 статті 31 КПК України є Касаційний кримінальний суд Верховного Суду. Проте, в порушення зазначених вимог процесуального закону засуджена свої вимоги скеровує до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Також у касаційній скарзі зазначається обґрунтування заявлених вимог із відображенням того, у чому полягає незаконність судового рішення. Адже, суд касаційної інстанції (далі - Суд) є судом права, а не факту, і може скасувати чи змінити оскаржені рішення лише на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК України.
За змістом поданої касаційної скарги, засуджена не погоджується з видом та розміром обраного їй покарання, яке вважає занадто суворим. Однак при цьому, всупереч законодавчим приписам, не виклала обґрунтування відповідно до ст. 414 КПК України, а саме щодо явної несправедливості заходу примусу, призначеного в межах санкції закону України про кримінальну відповідальність.
Отже, засудженою не аргументовано необхідності призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції або зміни на підставі п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК України ухвали апеляційного суду, зважаючи на зміст статей 50, 65 Кримінального кодексу України, з урахуванням дискреційних повноважень касаційного суду.
Виходячи із загальних засад призначення покарання, які наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
З огляду на те, що суди зважили при ухваленні рішень на позицію засудженої та дані про її особу, мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, яке має бути пропорційним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винної із зазначенням обставин, які його пом'якшують та обтяжують.
Також, згідно з ч. 3 ст. 427 КПК України, якщо особа не бажає брати участі у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі. Однак жодних застережень щодо цієї обставини касаційна скарга не містить.
Ураховуючи, що касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 КПК України залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.
Колегія суддів уважає за необхідне згідно з приписом ст. 20 КПК України роз'яснити засудженій її право на кваліфіковану правову допомогу.
Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У ч. 2 ст. 8 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК) засудженому гарантується право на правову допомогу. Для одержання правової допомоги засуджені можуть користуватися послугами адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» від 02 червня 2011 року № 3460-VI (далі - Закон № 3460-VI) право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають також особи, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою ст.13 цього Закону (в тому числі захист і складання документів процесуального характеру).
Захист, складання документів процесуального характеру та здійснення представництва інтересів особи, засудженої до покарання у вигляді позбавлення волі, за зверненням такої особи або за ухвалою суду забезпечують Міжрегіональні центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги (підпункт 2 пункту 8 Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02 липня 2012 року № 967/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 24 травня 2016 року № 1487/5).
Таким чином, для засуджених до покарання у виді позбавлення волі на час підготовки ними заяв про перегляд судових рішень, які набрали законної сили і за якими таким особам було призначене відповідне покарання, законом встановлено гарантії їх права на правову допомогу.
Тому для одержання правової допомоги під час складання документів процесуального характеру засуджений, який відбуває покарання у виді позбавлення волі, за змістом статей 110 і 113 КВК вправі через адміністрацію виправної колонії звернутися до відповідного Міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Ураховуючи викладене та керуючись ч. 1 ст. 429, ст. 441 КПК України, колегія суддів
постановила:
касаційну скаргу засудженої ОСОБА_4 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 01 травня 2025 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 07 липня 2025 року залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків - п'ятнадцять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Роз'яснити, що касаційна скарга повертається, якщо особа не усунула недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3