06 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 754/2415/25
провадження № 61-9725вд25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В., розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Лідовця Руслана Анатолійовича від участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 24 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення незаконно неперерахованої пільги та відшкодування спричиненої моральної шкоди,
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві
про стягнення незаконно неперехованої пільги та відшкодування спричиненої моральної шкоди.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 18 лютого 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення незаконно неперерахованої пільги та відшкодування спричиненої моральної шкоди передано на розгляд за належною територіальною підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 18 лютого
2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення незаконно неперерахованої пільги та відшкодування спричиненої моральної шкоди повернуто особі, яка її подала.
У березні 2025 року на електронну пошту Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвали Деснянського районного суду м. Києва
від 18 лютого 2025 року та Київського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2025 року повернуто касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 18 лютого
2025 року та Київського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення незаконно неперерахованої пільги та відшкодування спричиненої моральної шкоди (провадження № 61-3147 ск 25).
20 березня 2025 матеріали справи надійшли до Шевченківського районного суду
м. Києва.
Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2025 року повернуто заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 19 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення незаконно неперерахованої пільги та відшкодування спричиненої моральної шкоди (провадження № 61-3766 зно 25).
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07 квітня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення незаконно неперехованої пільги та відшкодування спричиненої моральної шкоди.
Роз'яснено ОСОБА_1 , що переданий ним на вирішення Шевченківському районному суду м. Києва спір відноситься до юрисдикції адміністративного судочинства і повинен розглядатися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
У квітні 2025 року на електронну пошту Верховного Суду надійшла заява
ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 31 березня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2025 року повернуто заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду
від 19 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення незаконно неперерахованої пільги та відшкодування спричиненої моральної шкоди (провадження № 61-4271 зно 25).
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2025 року виправлено описку в ухвалі Верховного Суду від 11 квітня 2025 року, а саме: у резолютивній частині ухвали замість невірно зазначеного «ухвали Верховного Суду від 19 березня 2025 року» вважати правильним «ухвали Верховного Суду від 31 березня 2025 року» (провадження № 61-4271 зно 25).
Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2025 року повернуто заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 11 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення незаконно неперерахованої пільги та відшкодування спричиненої моральної шкоди (провадження № 61-4963 зно 25).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 07 квітня 2025 року про відмову у відкритті провадження, постановлену під головуванням судді Аббасової Н.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про стягнення незаконно неперерахованої пільги та відшкодування спричиненої моральної шкоди повернуто апелянту.
Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2025 року повернуто заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про стягнення незаконно неперерахованої пільги та відшкодування спричиненої моральної шкоди (провадження № 61-5877 зно 25).
Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2025 року повернуто заяву від імені
ОСОБА_1 про перегляд судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про стягнення незаконно неперерахованої пільги та відшкодування спричиненої моральної шкоди. (провадження № 61-6752 зно 25).
У червні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 07 травня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суд у складі судді Касаційного цивільного суду від 24 липня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 07 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення незаконно неперерахованої пільги та відшкодування спричиненої моральної шкоди визнано неподаною та повернуто заявнику (провадження № 61-7009ск25).
28 липня 2025 рокунадійшла заява ОСОБА_1 про перегляд судового рішення, у якій він висловив недовіру судді Лідовцю Р. А.
У змісті заяви про перегляд судового рішення висловлено недовіру судді-доповідачу, а також заперечення проти того, щоб вищезгаданий суддя розглядав та вирішував заяву ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Лідовця Р. А. визнано необґрунтованою та передано для вирішення зазначеного питання у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.
Автоматизованою системою документообігу суду 01 серпня 2025 року визначено суддю Пророка В. В. для розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді.
Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2025 року заяву Пророка В. В. про самовідвід задоволено. Відведено суддю Верховного Суду Пророка В. В. від розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Лідовця Р. А. від участі у розгляді заяви про перегляд ухвали Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24 липня 2025 року .
Матеріали заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Лідовця Р. А. від участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24 липня 2025 року у зазначеній справі передано на повторний автоматизований розподіл.
Автоматизованою системою документообігу суду 05 серпня 2025 року визначено суддю Петрова Є. В. для розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Лідовця Р. А.
ЦПК України чітко передбачає підстави відводу судді.
У частині першій статті 36 ЦПК України зазначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно зі статтею 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами у цій справі.
Цивільним процесуальним законом визначені підстави відводу судді, одними з яких є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». У випадку ж самовідводу сам суддя повинен бути переконаним, що є достатньо фактів, які свідчать про його безсторонність. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими» (рішення від 09 листопада 2006 року в справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine), заява № 33949/02).
Також ЄСПЛ зазначив, що наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу. Щодо суб'єктивного критерію, то презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з'являться докази на користь протилежного.
Згідно з об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при з'ясуванні питання про те, чи існують законні підстави для побоювання щодо відсутності безсторонності у певного судді, позиція заявника має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути ці побоювання об'єктивно виправдані «справа Гаусшильдта» (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188).
Крім цього, сумніви мають бути застосовані на фактичних обставинах, а не на припущеннях про можливий розвиток подій.
ОСОБА_1 не навів жодних обставин, які б свідчили про упередженість судді Лідовця Р. А. під час розгляду його заяви в справі № 754/2415/25 у контексті статей 36, 37 ЦПК України, а припущення про можливі мотиви та дії судді не можуть бути підставою для його відводу, оскільки не підтверджують наявність об'єктивних сумнівів у його неупередженості й не підтверджені жодними належними доказами.
Доводи заяви ОСОБА_1 про відвід судді зводяться до незгоди заявника з ухваленими процесуальними рішеннями судді Верховного Суду Лідовця Р. А.
Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням судді обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких позивача не влаштовує.
Оскільки обставини, на які посилається ОСОБА_1 як на підставу для відводу судді, не дають підстав для обґрунтованого сумніву у неупередженості та об'єктивності суддів при розгляді цієї справи, вважаю, що заява ОСОБА_1. про відвід від участі у розгляді справи судді Верховного Суду Лідовця Р. А. є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
У такому висновку Верховний Суд керується тим, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є порушенням права на справедливий суд, так само як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.
Керуючись статтями 36, 40 ЦПК України,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Лідовця Руслана Анатолійовича від участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 24 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення незаконно неперерахованої пільги та відшкодування спричиненої моральної шкоди відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Петров