07 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 583/1298/24
провадження № 61-8382ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 липня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 05 червня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської області про визнання права на квартиру,
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської області, в якому просив визнати (підтвердити) його право на однокімнатну квартиру
АДРЕСА_1 , яка з 10 липня 1992 року за законом стала об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 липня
2024 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду
від 05 червня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.
У липні 2025 року через підсистему Електронний судОСОБА_1 подав касаційну скаргу у цивільній справі № 583/1298/24 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 липня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 05 червня 2025 року, які просить скасувати, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини «с» статті 7 Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, специфіку його повноважень як «суду права», процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції, і учасникам справи був наданий відповідний обсяг гарантій права на справедливий суд у судах попередніх інстанцій.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року
№ 10-р(ІІ)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України
(є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. При цьому Конституційний Суд України звернув увагу, що зазначений припис має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення
(res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
За змістом частини дев'ятої статті 19 ЦПК України прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року,
в якому подається скарга.
У позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна (пункт 2 частини першої статті 176 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 зроблено висновок, що будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (п. 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі
№ 907/9/17). Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Заявлені вимоги у розглядуваній справі спрямовані на визнання права на однокімнатну квартиру у м. Охтирка Сумської області.
На виконання ухвали Верховного Суду від 11 липня 2025 року
ОСОБА_1 повідомив, що ціна позову становить 141 508,72 грн.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі ЄДРСР).
За відомостями ЄДРСР, в ухвалі від 25 квітня 2024 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області, з урахуванням наданої позивачем довідки про оцінку вартості об'єкта нерухомості, встановив, що ціна позову становить 141 508,72 грн.
Таким чином ціна позову у справі № 583/1298/24 не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн х 250 = 757 000 грн, де 3 028 грн прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року).
Оскільки справа № 583/1298/24 є справою з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, ухвалені у ній судові рішення можуть бути оскаржені виключно за наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Заявник посилається на наявність випадків, передбачених підпунктами
б) та в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зазначивши, що він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями, при розгляді іншої справи, а розглядувана справа має для нього виняткове значення.
Водночас, посилаючись на наявність випадку, передбаченого підпунктом б) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявник не навів обґрунтованих мотивів того, що він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями, при розгляді іншої справи.
Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то Верховний Суд зазначає, що оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційний скарзі.
Колегією суддів не встановлено, а заявником не доведено виняткового значення для нього розглядуваної справи.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суди встановили, що на підставі договору дарування від 27 травня 1997 року ОСОБА_2 подарувала спірну квартиру відповідачу, а пред'явлення розглядуваного позову спрямовано на переоцінку доказів, які вже були неодноразово досліджені судами під час вирішення спорів з приводу набуття права власності виконавчим комітетом Охтирської міської ради на спірну квартиру, розгляд яких триває з 1998 року.
При цьому у справі № 583/1668/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту сумісного проживання з веденням спільного господарства та про визнання права власності на спільне майно подружжя, Верховний Суд у постанові від 20 травня 2022 року, залишаючи без змін постанову Сумського апеляційного суду від 26 травня 2020 року, погодився з апеляційним судом щодо відсутності підстав для висновку, що на спірну квартиру поширюється правовий режим спільної сумісної власності подружжя.
Доводи касаційної скарги переважно спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом та ревізію судових рішень, які набрали законної сили в інших справах, однак встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору, ОСОБА_1 , реалізував своє право на апеляційний перегляд, наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 липня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 05 червня 2025 року у цивільній справі №583/1298/24.
Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников