07 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 303/5660/22
провадження № 61-9161ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Міжгірського районного суду Закарпатського суду від 29 травня 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «М.В.Л. ГРУП» про визнання недійсними договору комісії та договору купівлі-продажу автомобіля,
17 липня 2025 року ОСОБА_1 шляхом формування документа у системі «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Міжгірського районного суду Закарпатського суду від 29 травня 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 червня 2025 року.
Касаційна скарга не може бути прийнята та вирішено питання про відкриття провадження, з урахуванням наступного.
І. Всупереч пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України, до касаційної скарги заявником не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Частиною першою статті 3 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
З оскаржуваних судових рішень встановлено, що у серпні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати недійсним договір купівлі - продажу автомобіля від 18 листопада 2020 року. У квітні 2023 року подала уточнену позовну заяву, доповнивши позов вимогою про визнання недійсним договору комісії від 18 листопада 2020 року.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено, що з 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складав 2 481,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що з 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складав 2 684,00 грн.
Згідно із підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою (абзац другий частини другої статті 6 Закону України «Про судовий збір»).
Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 3 305,60 грн (2 481,00 х 0,4 + 2 684,00 х 0,4 х 200% х 0,8).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерському районі, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку: 207.
ІІ. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Процесуальний закон покладає на заявника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, з вказівкою на відповідні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані при розгляді справи.
Підставами касаційного оскарження заявник зазначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України та пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України.
Зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказувати щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
Посилаючись на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, ОСОБА_1 зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо можливості визнання правочину недійсним і застосування наслідків недійсності правочину у разі наявності на ньому підпису сторони, але описки у даті його укладення, проте не деталізує щодо якої саме конкретної норми права відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах. Враховуючи призначення Верховного Суду, який є судом права, та з огляду на зміст пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, метою відкриття касаційного провадження на підставі наведеної процесуальної норми є формування судової практики щодо застосування норм права, а не надання оцінки правильності застосування норм права у спірних правовідносинах, коли мотивом заявника є - домогтися повторної оцінки касаційним судом обставин справи.
Водночас, таке узагальнене посилання у касаційній скарзі на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України без обґрунтування (мотивування) наявності цієї підстави, не є виконанням вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав оскарження.
Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки відповідно до положень частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
За таких обставин, відповідно до приписів частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України заявникові необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, з врахуванням вимог цієї ухвали щодо повноти зазначення підстав касаційного оскарження та їх нормативно-правового обґрунтування, з доказами направлення іншим учасникам справи.
У відповідності до вимог частини другої і третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Міжгірського районного суду Закарпатського суду від 29 травня 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 червня 2025 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених недоліків строк тривалістю в десять днів від моменту отримання копії цієї ухвали суду.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. Ю. Гулейков