06 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 755/8037/21
провадження № 61-12104св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д.,
суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачка - ОСОБА_2 ,
розглянув заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна,
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , змінивши предмет позову в листопаді 2021 року, у якому просив встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 в період
з 01 травня 2011 року до 23 червня 2019 року (до зміни предмета позову - до
23 лютого 2021 року), визнати спільною сумісною власністю сторін квартиру
АДРЕСА_1 , визнавши право власності на
1/2 частини кожної з квартир за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , право спільної сумісної власності на квартиру припинити; визнати квартиру
АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю сторін, стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частки у праві власності на квартиру в розмірі 848 924,50 грн, право спільної сумісної власності на квартиру припинити.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 22 листопада 2023 року
у складі судді Слободянюк А. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково.Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 01 травня 2011 року до 05 березня
2019 року. Визнано спільною сумісною власністю квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 414732680000, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя: визнано за ОСОБА_1 право власності на
1/2 частку у праві власності на квартиру
АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_2 право власності на
1/2 частку у праві власності на квартиру
АДРЕСА_1 . Визнано спільною сумісною власністю
4616/10000 частки у праві власності на квартиру
АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1938584580000, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1
в рахунок вартості належної йому 2308/10000 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 грошову компенсацію
у розмірі 391 863,55 грн. У решті позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12 грудня
2023 року у складі судді Слободянюк А. В. заяву представника позивача задоволено частково. Ухвалено додаткове рішення у справі про стягнення
з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат, які складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 7 393,71 грн та витрат на професійну правничу допомогу згідно з договором про надання правової допомоги адвокатом
від 06 квітня 2021 року № 06/04/21, додатковою угодою від 22 червня 2021 року № 1 та додатковою угодою від 14 липня 2023 року № 2 у розмірі 17 472,00 грн, всього - 24 865,71 грн. В іншій частині вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 31 липня 2024 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником Цвєтковим Г. О. , задоволено. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 листопада 2023 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 18 387,00 грн.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 липня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про закриття касаційного провадження у справі
у частині. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3, залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного суду від 31 липня 2024 року залишено без змін.
У липні 2025 року до Верховного Суду через систему «Електронний суд» від ОСОБА_2 надійшла заява про винесення додаткового рішення про відшкодування витрат на правничу допомогу та клопотання про поновлення процесуальних строків на подання цієї заяви, в якій відповідачка у справі просить визнати пропуск нею процесуальних строків для подання заяви про винесення додаткового рішення про відшкодування судових витрат об'єктивними та поважними і поновити такі строки; постановити додаткове рішення, яким здійснити розподіл судових витрат у частині витрат на професійну правничу допомогу адвокатів (з урахуванням гонорару успіху) на суму 14 000,00 доларів США у гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на день здійснення оплати та стягнути з позивача на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у повному обсязі; видати наказ про стягнення судових витрат з ОСОБА_1 в частині витрат на професійну правничу допомогу адвокатів на суму 14 000,00 доларів США у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день здійснення оплати з позивача на користь відповідачки.
Заперечення проти відповідної заяви відповідачки позивач до суду касаційної інстанції не подав.
Щодо поновлення строку
У заяві ОСОБА_2 зазначає, що отримала постанову Верховного Суду
від 02 липня 2025 року через електронний кабінет в системі «Електронний суд»
17 липня 2025 року (із наданням роздруківки, що це підтверджує), у зв'язку з чим вважає, що пропуск подання заяви пропущений нею з поважних причин, із приводу чого Верховний Суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 126 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно з частиною третьою статті 127 ЦПК України якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Встановлено, що постанову Верховного Суду від 02 липня 2025 року зареєстровано в Єдиному державному реєстрі судових рішень та забезпечено надання загального доступу 17 липня 2025 року. Відповідна заява з доказами понесених витрат від ОСОБА_2 надійшла до Верховного Суду 22 липня 2025 року.
Перевіривши доводи заявниці про поновлення строку на подання заяви про розподіл судових витрат, Верховний Суд вважає їх обґрунтованими, а тому наявні підстави для поновлення процесуального строку.
Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 20 грудня 2023 року у справі № 753/2677/21 (провадження № 61-13008св22), від 21 лютого 2024 року у справі № 947/26932/20 (провадження № 61-10758св23), від 24 квітня 2024 року у справі № 156/4766/21 (провадження № 61-15464св23).
Щодо заяви про стягнення витрат на правничу допомогу
Вивчивши матеріали цивільної справи та вказану заяву ОСОБА_2 , Верховний Суд дійшов таких висновків.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані
з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані
з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України випливає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року
у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21).
Указана судова практика є незмінною.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку
з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються
в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого
2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року
у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).
Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 (провадження № 61-16723св20) вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
У заяві ОСОБА_2 вказує на складність справи (з огляду на тривалість її розгляду - більше 4 років); життєво важливе значення справи для відповідачки
(у випадку незадоволення позовних вимог відповідачка фактично могла позбутися належної їй власності); фактичні та репутаційні втрати відповідачки (арешт рухомого майна тощо); неправомірні системні дії позивача (спір виник внаслідок неправомірних дій позивача, затягування судового процесу, подання неправдивих даних щодо обставин справи, спотворювання (маніпуляція) правничих положень та висновків, суперечливі твердження позивача).
На підтвердження понесених витрат адвокату Цвєткову Глєбу Олександровичу відповідачка разом із заявою надала (копії відповідних документів):
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2782/10, видане на ім'я Цвєткова Г. О. ;
- договір про надання юридичних послуг від 07 червня 2021 року № 07-06/2021, укладений між ОСОБА_2 (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алмарк Україна» (далі - ТОВ «Алмарк Україна») (виконавець), що укладений від його імені директором Цвєтковим Г. О.;
- додаткову угоду № 1 від 07 червня 2021 року до договору про надання юридичних послуг від 07 червня 2021 року № 07-06/2021. У пункті 1 цієї додаткової угоди сторони погодили, що за якісно надані послуги, прийняті замовником за актом приймання-передачі послуг, які передбачені договором та додатковою угодою № 2, замовник сплачує виконавцю грошову винагороду у вигляді гонорару у національній валюті України, гривні, у сумі, що має відповідати еквіваленту 8 000,00 доларів США, за курсом НБУ на день проведення оплати гонорару;
- додаткову угоду № 2 від 07 червня 2021 року до договору про надання юридичних послуг від 07 червня 2021 року № 07-06/2021;
- акт наданих послуг № 1 від 21 липня 2025 року, укладений між адвокатом Цвєтковим Г. О. та замовником ОСОБА_2 .
Цей акт містить перелік таких послуг та витрачений на них час (всього - 110,5 год):
1) надання замовнику правової інформації, консультацій і роз'яснень із правових питань, що стосуються справи № 755/8037/21, - 5 год;
2) ознайомлення, вивчення та правовий аналіз позовної заяви та доданих до неї документів, у тому числі заяви про зміну позовних вимог у справі № 755/8037/21, - 18 год;
3) ознайомлення, вивчення та правовий аналіз процесуальних документів позивача у суді першої інстанції (відповіді на відзив, заперечень, додаткових пояснень, аудіо показань свідків позивача, судових засідань, тощо) у справі № 755/8037/21 (без зазначення годин);
4) складення відзиву, заперечень, додаткових пояснень, клопотань, заяв
(у тому числі про допит свідків) - процесуальних та інших документів правового характеру у цій справі у суді першої інстанції - 48 год;
5) участь у судових засіданнях у суді першої інстанції - 24 год;
6) складання та подання тез до виступу у судових дебатах представника відповідача (замовника) - 9 год;
7) складання та подання клопотання про розподіл судових витрат у справі № 755/8037/21 до суду касаційної інстанції - 0,5 год;
8) складання заяви про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правничу допомогу до Верховного Суду (21-22 липня 2025 року) - 6 год.
Також у цьому акті сторони погодили що, «оскільки вартість погодинної оплати послуг адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги у даній справі з урахуванням попередньо узгодженої сторонами погодинної ставки адвоката, еквівалентної 250,00 доларів США, у національній валюті України за офіційним курсом НБУ на день проведення оплати, з огляду на кількість витраченого часу представником Відповідача, адвокатом
Цвєтковим Г. О., за ведення даної справи у Суді першої, та правому супроводі у суді касаційної інстанції, обсягу та видів наданої та прийнятої Відповідачем (Замовником) правової допомоги (як основний гонорар), видається такою, що визнається сторонами при укладенні даного Акту не співмірною (110,5 годин х
250 доларів США = 27 625,00 доларів США), та не відповідає на думку сторін критеріям розумності, а сплата основного гонорару не залежить від прийнятого Судом рішення на захист інтересів однієї із Сторін спору».
Матеріали справи містять також копію довіреності, виданої Цвєткову Г. О. від імені ОСОБА_2 на представництво її інтересів в усіх судових органах будь-якої інстанції.
На підтвердження понесених витрат адвокату Москаленко Валентині Іванівні відповідачка разом із заявою надала (копії відповідних документів):
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1672, видане на ім'я Москаленко В. І.;
- договір про надання правничої допомоги від 28 червня 2024 року № 28-06/2024, укладений між адвокатом Москаленко В. І. та ОСОБА_2 (клієнт);
- додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги від 28 червня
2024 року № 28-06/2024, в якому сторони погодили, що клієнт зобов'язується за надання правничої допомоги сплатити адвокату плату (винагороду) у фіксованому розмірі, та обчислюється обсягом коштів у розмірі, що відповідає гривневому еквіваленту 4 000,00 доларів США, розрахованому за офіційним курсом НБУ на день проведення оплати (підпункт 1.2.1); у випадку досягнення позитивного результату на користь клієнта, він зобов'язується оплатити адвокату винагороду (гонорар успіху) у фіксованому розмірі, та обчислюється обсягом коштів у розмірі, що відповідає гривневому еквіваленту 2 000,00 доларів США, розрахованому за офіційним курсом НБУ на день проведення оплати (підпункт 1.2.2);
- акт наданих послуг № 1 від 18 лютого 2025 року між адвокатом Москаленко В. І. та клієнтом ОСОБА_2 .
Цей акт містить перелік таких послуг та витрачений на них час (всього - 63 год):
1) надання клієнту правової інформації, консультацій і роз'яснень із правових питань, що стосуються справи № 755/8037/21, - 2 год;
2) ознайомлення, вивчення та правовий аналіз позовної заяви та доданих до неї документів, у тому числі заяви про зміну позовних вимог у справі № 755/8037/21, - 8 год;
3) ознайомлення, вивчення та правовий аналіз процесуальних документів позивача у суді першої інстанції (відповіді на відзив, заперечень, додаткових пояснень, аудіо показань свідків позивача, судових засідань, тощо) у справі № 755/8037/21 - 14 год;
4) складення апеляційної скарги, пояснень, клопотань, процесуальних та інших документів правового характеру у цій справі у суді апеляційної інстанції -
16 год;
5) участь у судових засіданнях у суді апеляційної інстанції - 4 год;
6) складання та подання тез до виступу у судових дебатах представника відповідача (клієнта) у суді апеляційної інстанції - 9 год;
7) складання відповіді на касаційну скаргу позивача - 10 год.
Зміст заяви ОСОБА_2 та додатків до неї свідчить про те, що відповідачка просить розподілити судові витрати - витрати на професійну правничу допомогу
у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій на загальну суму
14 000,00 доларів США, що складаються з 8 000,00 доларів США - фіксованого гонорару адвокату Цвєткову Г. О., 2 000,00 доларів США - фіксованого гонорару адвокату Москаленко В. І. та 4 000,00 доларів США - гонорару успіху адвоката Москаленко В. І., які вона просить стягнути із ОСОБА_1 (гривневий еквівалент, розрахований за офіційним курсом НБУ на день проведення оплати).
Відповідно до положення частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення.
Тобто суд касаційної інстанції може вирішувати питання розподілу судових витрат, понесених у судах попередніх інстанцій, тільки у разі скасування чи зміни їх судових рішень, а тому клопотання ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанцій задоволенню не підлягає, а з відповідним клопотанням заявниця мала звертатися до апеляційного суду.
Посилання в заявіна те, що остаточне рішення у справі прийнято 02 липня
2025 року, відповідачка не зволікала із цією заявою та не могла подати докази на підтвердження витрат на правову допомогу раніше, замовник (клієнт) приймає надані адвокатом послуги за актом приймання-передачі виключно за наслідками розгляду справи, не спростовують необхідності дотримання установленого ЦПК порядку.
Із приводу витрат відповідачки на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції, Верховний Суд звертає увагу на таке.
21 жовтня 2024 року до Верховного Суду через систему «Електронний суд» від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1
31 жовтня 2024 року до Верховного Суду через систему «Електронний суд» від ОСОБА_2 надійшла заява про розподіл судових витрат, в якій вона повідомила, що детальний розрахунок як доказ щодо розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, буде надано суду
з огляду на кількість витраченого представником відповідачки часу на ведення цієї справи та результату розгляду справи (загальний гонорар успіху) в строки, передбачені частиною восьмою статті 141 ЦПК України, з урахуванням умов договорів/додаткових угод про надання правової допомоги.
Відповідно до частин першої-другої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Застосування відповідних положень частини другої статті 134 ЦПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин кожної справи,
а також інших чинників, зокрема, дій або бездіяльності сторони або її представника під час розгляду справи.
Особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були понесені (див. постанову Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 916/24/18).
Сторона у справі має право подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу до прийняття касаційною інстанцією постанови по суті справи (див. додаткову постанову Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 911/1803/17).
У постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 922/2821/18 зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат
є обов'язковою складовою як позовної заяви (апеляційної та касаційної скарг), так і відзиву, оскільки з огляду на положення частин п'ятої-сьомої статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (аналогічні положення містяться в частинах третій-п'ятій статті 141 ЦПК України) попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом справи. При цьому слід зауважити, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Відповідно до частини другої статті 124 ГПК України (яка кореспондується з частиною другою статті 134 ЦПК України) у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Отже, наведена норма процесуального закону надає суду право у разі невиконання стороною обов'язку подати попередній розрахунок судових витрат відмовити у їх відшкодуванні, за винятком суми сплаченого стороною судового збору. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач не подав попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат у порядку, визначеному процесуальним законом. З урахуванням наведеного, а також положень статті 13 ГПК України, за змістом якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, за якими учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом, і кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, суд касаційної інстанції вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви відповідача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції.
У додатковій постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 910/9111/17 вказано, що відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі.
Відповідно, якщо учасник справи до закінчення судових дебатів (в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі) не заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, суд не має підстав для розгляду питання про розподіл здійснених учасником витрат на професійну правничу допомогу (див. постанову Верховного Суду від 14 січня 2019 року у справі № 927/26/18).
У разі, коли заява (клопотання) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу надійшла після ухвалення судом касаційної інстанції постанови у справі за результатами розгляду касаційної скарги, така заява (клопотання) учасника справи не розглядається, а питання розподілу судових витрат, про які йдеться
у ній, не вирішується з огляду на відсутність поданої заяви (клопотання) до прийняття судом касаційної інстанції постанови у справі (див. ухвалу Верховного Суду від 24 липня 2018 року у справі № 918/560/16).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 березня 2024 року у справі № 459/2350/23 (провадження № 61-1802св24) зазначено, що «аналіз положень статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього (орієнтовного) розрахунку у суду є право відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Надання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у їх стягненні, якщо такий розрахунок попередньо
(з першою заявою по суті спору) не надавався, оскільки закон використовує термін «може» відмовити, а не «відмовляє». Для цього суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернувся до суду, їх значення для заявника. Таким чином, хоча відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу у зв'язку
з неподанням заявником попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат є правом суду, а не обов'язком, суд має враховувати конкретні обставини справи та принцип диспозитивності цивільного судочинства».
Відповідачка разом з першою заявою по суті спору, якою на стадії касаційного провадження був відзив на касаційну скаргу позивача, не подала суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції. У відзиві відсутнє згадування про намір стягнути із ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу, будь-яке обґрунтування чи посилання на склад судових витрат.
У заяві про розподіл про розподіл судових витрат від 30 жовтня 2024 року відповідачка зазначала про узгоджену між сторонами ставку адвоката, еквівалентну 250 доларів США, у національній валюті України за офіційним курсом НБУ на день проведення оплати; також про те, що сплата основного гонорару не залежить від прийнятого судом рішення на захист інтересів однієї із сторін спору.
Згідно з актами, доданими до заяви про ухвалення додаткового рішення, обидва адвокати надавали послуги правничого характеру на стадії касаційного провадження, разом з тим окрему вартість таких послуг виокремити неможливо, оскільки сторони в додаткових угодах та актах погодили вже фіксовані розміри гонорарів, відмовившись від ставки 250 доларів США, а графи із вартістю окремих послуг в актах не заповнені.
Інформація, яка міститься в детальному описі наданих послуг та в акті приймання-передачі наданих послуг, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2025 року у справі № 758/1066/24, провадження № 61-15273св24).
Зазначене узгоджується також з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22), де вказано на необхідність заявника визначати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом,
й надавати відповідні докази.
У свою чергу неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.
Окрім цього, в акті наданих послуг № 1 від 18 лютого 2025 року між адвокатом Москаленко В. І. та клієнтом ОСОБА_2 вказано про період послуг із
07 червня 2021 року до 21 липня 2023 року включно, що не узгоджується з датою договору про надання правничої допомоги від 28 червня 2024 року між цими сторонами.
Отже, клопотання заявниці про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції задоволенню не підлягає, оскільки (1) відповідачка разом з першою заявою по суті спору не подала суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції, (2) нею не надано детальний опис робіт (наданих послуг), пов'язаних із наданням такої правничої допомоги, (3) документи, надані на підтвердження понесених витрат, містять неузгодженості.
Керуючись статтями 134, 141, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на подання заяви про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити.
Поновити ОСОБА_2 строк на подання заяви.
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про стягнення
з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000,00 доларів США у гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України на день здійснення оплати.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ГоловуючийД. Д. Луспеник
Судді:І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець