06 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 336/2949/25
провадження № 61-9628ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 09 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про скасування арешту,
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУ НП в Запорізькій області про скасування арешту.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2025 року позов задоволено. Скасовано арешт, накладений відповідно до постанови про накладення арешту на майно РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області по кримінальній справі № 6731004 від 04 листопада 2010 року, на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , відомості про що внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 04 листопада 2010 року реєстратором - П'ятою запорізькою державною нотаріальною конторою, та включено запис про обтяження до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна за реєстраційним номером 10446275 від 04 листопада 2010 року.Стягнуто з ГУ НП в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань. Стягнуто з ГУ НП в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 09 липня 2025 року апеляційну скаргу ГУ НП в Запорізькій області залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2025 року залишено без змін.
25 липня 2025 року ГУ НП в Запорізькій області через підсистему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2025 року в частині стягнення витрат на правничу допомогу та постанову Запорізького апеляційного суду від 09 липня 2025 року, ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Частиною першою статті 394 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно із статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.
Застосування передбаченого законодавством вартісного порогу для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості.
Обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством вартісного порогу для скарг, що подаються на розгляд суду касаційної інстанції, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах, слугувати суспільним інтересам щодо забезпечення єдності судової практики й розвитку права.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, який встановлює один з «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт2 частини третьої статті 389 Кодексу містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом спору у цій справі є вимоги щодо скасування арешту, накладеного у межах кримінального провадження на житловий будинок АДРЕСА_1 . Жодних даних щодо процесуального документу, реєстраційного номеру кримінальної справи не встановлено.
У рішенні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2025 року та постанові Запорізького апеляційного суду від 09 липня 2025 року зазначено, що справа є незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Оскільки ця справа визнана судами справою незначної складності (малозначною справою), судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Норми процесуального закону, якими врегульовано процедуру доступу до суду касаційної інстанції, слід визнати такими, що відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності.
Касаційна скарга не містить прямих посилань на наявність обставин, які передбачені підпунктами а-г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Колегія суддів враховує мотиви оскаржених судових рішень і доводи касаційної скарги та вважає, що з огляду надання обґрунтованої правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, незгода відповідача з ухваленими судовими рішеннями у цій справі щодо розподілу судових витрат не свідчить про те, що така справа має виняткове значення для учасника справи, становить суспільний інтерес або має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи та переоцінки доказів, яким було надано належну оцінку судами попередніх інстанцій.
Отже, випадків, за наявності яких судові рішення у справі незначної складності підлягають касаційному оскарженню, не встановлено Верховним Судом.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки ГУ НП в Запорізькій області подало касаційну скаргу на судові рішення, що згідно з приписами ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню, не обґрунтувало наявності виключних обставин, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частинами шостою, дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною другою статті 390, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргоюГоловного управління Національної поліції в Запорізькій області на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 09 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про скасування арешту.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович