31 липня 2025 року
м. Київ
справа № 754/1282/25
провадження № 61-9842зно25
Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М.,
розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Ігнатенка В. М. від участі у розгляді заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду
від 29 липня 2025 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» про зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди,
30 липня 2025 року ОСОБА_1 засобами електронного поштового зв'язку подав до Верховного Суду заяву про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 29 липня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про відвід судді Верховного Суду Білоконь О. В.
від участі у розгляді справи № 754/1282/25, у тексті якої висловлено недовіру судді Ігнатенку В. М., а також заперечення проти того, щоб вищезгаданий суддя розглядав та вирішував заяву ОСОБА_1 .
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25 липня 2025 року справу призначено судді-доповідачеві Ігнатенку В. М.
У заяві про перегляд судового рішення ОСОБА_1 заявляє відвід судді Верховного Суду Ігнатенку В. М. мотивуючи тим, що він указаному судді не довіряє і це його право, передбачене статтею 21 Конституції України, з яким зобов'язані рахуватися, бо це право вище за рангом виконання, ніж усі статті ЦПК України і це є конституційним принципом верховенства права. ОСОБА_1 у заяві вказує, що буде злочином, якщо знову цей же суддя буде розглядати і вирішувати заяву. Суддя Ігнатенко В. М. постановляє незаконну ухвалу, бо вона постановлена не по суті, а суть викладена у заяві і є незмінною і тому цілком природньо судді заявити відвід.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи.
Також, згідно з пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно з частинами другою та третьою статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року (BELUKHA v. UKRAINE N 33949/02, § 49 - 52).
Відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
При цьому згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Зі змісту поданої заяви вбачається, що доводи заявника щодо наявності підстав для відводу судді Верховного Суду Ігнатенка В. М. зводяться до незгоди з прийнятим судовим рішенням, яким вирішувалося питання заявленого ОСОБА_1 відводу судді Верховного Суду Білоконь О. В., що в силу положень частини четвертої статті 36 ЦПК України не може бути підставою для відводу.
Отже, доводи заяви ОСОБА_2 не містять посилання на обставини, які б дали підстави для висновку про необ'єктивність та упередженість судді Верховного Суду Ігнатенка В. М.
Верховний Суд наголошує на тому, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.
Суд оцінює обставини у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні. Тому доводи розглянутої заяви не можуть слугувати підставою для відводу судді, оскільки не підтверджують наявність об'єктивних сумнівів у його неупередженості та об'єктивності, а також наявність підстав вважати, що суддя Ігнатенко В. М. прямо заінтересований в результаті розгляду справи.
Інших змістовних доводів та підстав для відводу судді Ігнатенка В. М. заявник не наводить.
Враховуючи необґрунтованість заявленого відводу, питання про відвід, відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України, підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Керуючись статтями 33, 36, 40 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Ігнатенка В. М. визнати необґрунтованою.
Заяву передати для вирішення зазначеного питання у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Ігнатенко